Сьогодні, згідно з Православним календарем - свято Вознесіння Господнього (давньогрец. Ἀνάληψις τοῦ Κυρίου). Відповідно, пропоную розглянути історію семантики лексеми "Вознесіння" (аналепсіс).

Це слово уперше зустрічається у фрагментах Тімея Локрійського на позначення "схоплення", "підв''язування" [Ti Locr.100c] та у Гіппократа на позначення "фіксуючої пов'язки" у трактаті "Про вправлення суглобів" [Hp.Art.22].
Також ця лексема мало наступні значення у давньогрецькій літературі:
2. повернення в сім'ю - у Лукіана [Luc.Abd.5].
3. набуття знань у мислителів Філодема, Секста Емпірика та Плутарха [Phld.Rh.1.31 S., S.E.P.1.73,Plu.2.351e];
4. вступ на посаду у корпусах грецьких надписів [Ιncsr.Prien.123; OGI383.102];
5. пас., підняття у Септуагінті і Новому Завіті [Psalm.Solom.4.20; Ev.Luc.9.51].

Окремим аспектом слова "Ἀνάληψις", є конотації пов'язані з відродженням і генерацією:
II. відновлення - у трактаті "Про пам'ять і запам'ятовування" Арістотеля [Arist.Mem.451a20];
2. виправлення - у Фукідіда [Th. 5,65] та одужання впісля хвороби у Гіппократа і Платона [ Hp.Aph.4.27, Pl.Ti.83e];
3. "ремонт" - у "Строматах" Климента Олександрійського [Str.13.1.38].

#філологічні_нотатки #грека