Нотатка про зачала євангельських уривків.
☝️☝️☝️
(Виправлено)

В візантійській церкві ставлення до Святого Письма дуже цікаве. Настільки цікаве, що іноді його можна просто виправити для публічного читання, і читати так, як ніколи не було написано.

В сучасному греко-католицькому і православному лекціонарі замість фрази : "А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі." Як і є в Євангелії від Марка, буде фраза: "Того часу приступили до Ісуса учні, як він зостався на самоті, і запитали, що означали притчі" .

Воно ніби і не фіаско, але Марко спеціально і часто підкреслює наявність кількох груп, які є на рівних, ось і тут "ті що біля нього, разом з дванадцятьма". Тобто не тільки 12-ти дано знати Тайну Царства, коло ширше.

В лекціонарі ми читаємо просто "учням", що можна сприйняти і широко і вузько (лишень 12-ть). Ця традиція існує в манускриптах, є порівняно маргінальною і сприймається загалом вчених як виправлення Марка. Тому ми маємо в нашому Святому Письмі одне, а в нашому літургійному читанні - інше, і воно не є узгоджене.

P.S. - спочатку я написав, що в рукописах того читання з учнями нема, бо подивився лише в TCGNT, а не в Nestle-Aland.

Нащо притчі?

Читання нинішнього дня
#Марко

Вам дана тайна царства Божого; тим же, що осторонь, усе дається у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, слухаючи, не розуміли, щоб, бува, не навернулись і щоб їм не простилось.

Ну шо, всьо ясно Ісус каже в притчах, щоб народ нічого не зрозумів і сконав в непрощенні. Але нашо тоді взагалі проповідувати хоч комусь в притчах, якщо ідея шоб вони ніц не розуміли? Вони і так не розуміють. Як це в'яжеться з усім шо робить Ісус?

Відразу можна відкинути ідею, що притчі, які незрозумілі народу, були зрозумілі учням, бо вони знали тайну царства. Учні теж не розуміють притчі, поки Ісус їм не пояснить (потім теж не розуміють). Також відкидаємо ідею, що Ісус хитро обдурював людей. Так ніби людям здавалось, що вони ухопили сенс, а насправді - ні. Якщо вже учні не розуміли і знали то, тим більш не розумів натовп.

І так, екзегети безконечно ламають списи над цим висловлюванням Ісуса в Марка, перша лінія: треба читати "скільки не дивляться, не бачать і скільки не слухають, не розуміють, якщо не навернуться і не отримають прощення". Тобто йдеться про приєднання до Ісуса. І притчі є тільки гачком, якщо людина зачіплюється за гачок і не розуміє, і усвідомлює це і хоче більшого, то приходить до Ісуса.

Друга лінія: Божий план, щоб не всі зрозуміли, навернулись і покаялись. Бо якби Божий план був такий, щоб всі зрозуміли, то всі би зрозуміли. Він же Бог. Як ми бачимо, зрозуміла тільки жменька людей. А чому його план такий, щоб не всі зрозуміли? То Божа таємниця. Наприклад Павло розмірковує над цим в посланні до Римлян (про відкинутих юдеїв, але не на завжди, а для того, щоб могли приєднатись язичники).

Обидві ці тлумачення серйозні. Жодне з них не здобуло "перемоги" до нині.

Те що точно можна сказати:

1) Ці притчі стосуються Ісуса, а тому зрозуміти їх без Ісуса неможливо. Тільки з ним і через нього ті притчі можна якось осягнути. І треба стати тим, що всередині, а не залишатись ззовні, щоб розуміти щось про прихід Божого Царства. Але тим що всередині не тре задирати носа, бо вони теж можуть ніц не розуміти.

2) Пояснення у Марка про притчі виявилось зовсім не простішим ніж самі притчі. Воно викликає стільки ж питань, а то і більше, ніж самі притчі. Знаючи іронію Марка в інших місцях - може він так і задумував.

Читання завтрашнього дня
Мр. 17 зач. 4, 24-34.
#Марко

24. Сказав Господь своїм учням:

– Вважайте, що чуєте. Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам. 25. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, візьмуть і те, що має.

26. І казав їм:

– Із царством небесним воно так, як з чоловіком, що кидає насіння в землю: 27. чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. 28. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. 29. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.

30. І мовив:

– До чого прирівняємо царство Боже – або у якій притчі ми його представимо? 31. Воно – немов гірчичне зерно, що коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. 32. А як посіяне зійде, стає більшим від всякої городини і пускає таке велике віття, що птаство небесне може сховатися в його тіні.

33. І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, наскільки вони могли зрозуміти. 34. Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

Тут так багато всього, що зупинимось лише на останній притчі, про гірчичне зерно. 

Без старозавітнього контексту побачити наскільки виклична і скандальна ця притча неможливо. А контекст ось: у пророків є так, що Бог візьме вершечок від кедру і посадить його на високій горі, і той кедр розростеться, і птахи (= язичницькі народи) прилетять і поселяться в гілках цього кедра. (Єз, 17:22, Єз 31:6, Дан 4:12). Тобто Ізраїль буде велика імперія в тіні якої поселяться інші народи. 

В історії яку розказує Ісус скандальне все:

- Царство мало бути в повній тяглості з минулим, це мав бути вершечок Кедра, а не дрібне і незначне зерно.

- Ізраїль це Кедр, а кедр досягає висотою і шістдесят метрів, а не як гірчичний триметровий кущ(!). Скандальним є вже саме порівняння Царства Божого з гірчичним кущем, бо це навіть не дерево. Воно вище лишень за городину. Тут немає ніякої гори і ніякої претензії на велич. 

Ба більше, широко відомо було, що гірчичний кущ приживається в дуже несподіваних місцях, як бур'ян, чесне слово. Що це за царство і що це за месія? "Очікувана велич світового дерева виявляється великим бур'яном, так само, як очікуваний Месія виявляється богохульником, а його корона це терновий вінець."

Ну і варто сказати, що у Марка птахи не ховаються в тіні, як в перекладі Хоменка. Вони там буквально живуть. Цим підкреслюється життя народів в Божій присутності. 

Царство яке пропонує Ісус вельми відрізняється від Царства якого очікував Ізраїль.
(Фото куща гірчиці в коментарях)

Читання завтрашнього дня

Мр. 18 зач. 4, 35-41.

#Марко

35. Сказав Господь своїм учням:

– Перепливімо на той бік!

36. І, зоставивши народ, беруть його з собою, так як він був у човні; були ж і інші човни з ним. 37. І знявся сильний буревій, і хвилі линули в човен, так що він уже наповнювався водою. 38. А він був на кормі і спав на подушці. Вони збудили його й кажуть йому:

– Учителю, байдуже тобі, що гинемо?

39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря:

– Замовкни! Ущухни!

І затих вітер, і настала велика тиша. 40. Тоді сказав до них:

– Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?

41. Страх великий огорнув їх, і вони казали один одного:

– Хто це такий, що йому вітер і море послушні?


Після проповіді, яка завершилась притчею про язичницькі народи, що житимуть в тіні Царства Божого уособленого гірчичним кущем Ісус наказує перейти "на той бік". Тобто на язичницьку землю.

Ця сцена має кілька важливих ключів, які здатні привідкрити її значення. Першим ключем є історія Йони, з якою уривок про бурю перетинається не лише ідейно, а й просто лексично. Марко переінтерпретує історію про Йону, але центральний мотив залишається незмінним - Йона не хоче проповідувати язичникам покаяння таким чином, як того хоче Бог, але противитись Богу означає просто потонути. Те що проповідував Ісус буквально перед цим було направлено в тому числі на інакше ставлення до язичників, без вивищення Ізраїлю.

Другий важливий елемент, перша фраза: Перепливімо на той бік! "І, зоставивши народ, беруть його з собою (хто, куди?), так як він був(шо?) у човні; були ж і інші човни з ним (що за човни, куди поділись ті люди?)."

Вона настільки незрозуміла, що частина коментаторів просто відмовляються її тлумачити. Інша частина тлумачів вдається до складного символізму. Більш менш тут зрозуміло одне:

Ісус стає пасивним, учні беруть його з собою, Ісус з ними, а не вони з Ісусом. Далі пасивність Ісуса продовжується, він на кормі, але він не керує, він спить.

Він має довіру до учнів і головне, Ісус має довіру до Бога, бо сон і є виразом довіри до Бога (Пс 3:6; 4:9). Учні ж не мають довіри до нього і до Бога. Тому і противляться Божому плану. Коли вони бачать, що по їх плану нічого не виходить, і ситуація руйнівна, то звинувачують Ісуса в недостатку любові. "Йому байдуже на них". Коли ж Ісус забороняє вітру, так само як він заборонив нечистому духові в синагозі, учні замість того, щоб відчути любов, відчувають страх і нерозуміння, хто такий Ісус.

В наступній сцені, по той бік моря, діятиме Ісус.

Читання Завтрашнього дня
Мр. 19 зач. 5, 1-20.
1. Одного разу прийшов Ісус на той бік моря, в країну герасинську. 2. І коли він вийшов з човна, зразу ж вийшов йому назустріч чоловік з гробів, що мав у собі нечистого духа. 3 Він пробував у гробах, і ніхто ланцюгом не міг його зв'язати; 4. раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, і ніхто не міг його уговтати. 5. Днями і ночами, завжди перебував він між гробами і в горах, кричав і товк себе камінням.
6. Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7. і закричав великим голосом:
– Що мені й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: не муч мене!
8. Ісус бо сказав був до нього:
– Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!
9. І спитав його:
– Як тебе звати?
Той відповів:
– Леґіон – мені ім'я, багато бо нас!
10. І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.
11. А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що там паслося. 12. І стали його просити:
– Пошли нас у ті свині, щоб ми ввійшли в них.
13. І він їм дозволив. І, вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, і кинулось стадо, яких дві тисячі, з кручі в море та й утопилось у морі. 14. Пастухи втекли й розповіли про те в місті та по селах; і вийшли люди побачити, що сталося. 15. Приходять вони до Ісуса й бачать біснуватого: сидить він одягнений, при умі, – той, що мав у собі леґіон, – і злякалися. 16. Розповіли їм очевидці, як воно сталося з біснуватими і зі свиньми. 17. І просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.
18. Коли він сідав у човен, біснуватий став його просити, щоб бути з ним. 19. Ісус йому не дозволив і сказав до нього:
– Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердився над тобою.
20. Пішов він і став проповідувати у Десятимісті, що зробив йому Ісус, і всі дивувалися.


Це читання викликає багацько питань, і часто ці питання заводять на манівці.

В чому винні свині й чому вони мали померти? Чи міг Ісус якось інакше зцілити біснуватого? Що сталось з галилейським озером після того, як там втонули трупи двох тисяч свиней (Фактично то велика екологічна катастрофа, бо через кілька діб трупи повні газів спливуть назовні). Куди поділись біси після того, як потопили свиней?

Всі ці питання, якщо ми хочемо зрозуміти історію, не є ключами до її змісту. Це просто як намагатись ввійти не в ті двері, не розуміючи богословського жанру оповіді.

Ключі які можуть допомогти такі:

1) Море про яке говорить Марко, технічно не море, а озеро. Марко говорить про море, щоб підкреслити богословський сенс моря, що противиться Богові і є місцем хаосу. Те саме є в книзі одкровення, де в новому Божому світі “моря не буде” не тому, що господь не любить морських істот, а тому, що море це образ сил що протистоять Богові і місце їх перебування.

2) Регіон про який говорить Марко - дуже далеко від берега озера, десь в більш ніж в 30 милях = 50 кілометрах на південний схід від Галілейського моря (два дні важкої ходьби вгору і вниз по крутих пагорбах, тому свині бігли б дуже довго, якщо не отримали спринтерських здібностей). Натомість Гераса була відома існуванням там язичницького храма Зевсу де приносили в жертву свиней. Також мешканці герасинської землі були відомі як бунтівники проти влади.

3) Леґіон це термін який в першому столітті мав дуже конкретне значення для місцевих мешканців, а саме – римський леґіон і римські леґіонери які були розквартировані по десятимістю. Десятий леґіон, який зруйнував згодом Єрусалим за свій знак мав зображення кабана. ( І так повний леґіон мав 6 тисяч, але 2 тисячі теж реалістичний розмір для леґіону)

4)Свині в юдейському контексті є нечистими тваринами, які виражали і язичницьке панування, й релігійний гніт (свиней приносили в жертву), і соціальний (2 тисячі то неймовірно велике стадо, ціле багатство, навіть 300 свиней вважалось великим стадом, наприкад, в 4 столітті.

5) слова які вжиті до свиней (стадо) насправді так само вживаються до військових угрупувань (4 Maccabees 5:4).

Продовження нижче
👇👇👇👇👇👇

6)Важливо також враховувати також уривок з Ісаї 65:

1 Я дав приступити до мене тим, що про мене не питали. Мене знайшли ті, що мене не шукали. Я говорив: «Ось я, ось я!» - до народу, що не взивав мого імени.
2 Я простягав мої руки день-у-день до бунтівливого народу, що ходив недобрими шляхами, за своїми примхами;
3 до народу, що мене безнастанно в обличчя дратує, що по садах приносить жертви, що на цеглі палить кадило;
4 що сидить у гробах, ночі у сховиськах проводить, що їсть свинину, що в його посудах гидка юшка;
5 що говорить: «Стій здалека, не підходь до мене, бо я відділений від тебе!» Вони - їдкий дим для мого носа, вогонь, що повсякчас палає.

7) Ісус не хоче, щоб людина покидала це місце в якому вона є, тому відправляє проповідувати, хоч ця людина просить, після звільнення, піти з Ісусом на юдейську територію.

Це складна і цікава історія. Когось вона змушує говорити, що ось тут є образ звільнення від римлян, когось іншого, що це звільнення від залежності від римського панування вираженого грошима (свинями) і духом насильства яким була охоплена людина (а дух насильства і є “духом риму”). Я в процесі думання над цією історією.

В будь якому випадку всі ці пункти змушують навіть скептичних коментаторів годитись, що « для Марка значення цієї історії не може бути зведене до алегорії звільнення від римлян - її горизонт ширший, у космічних та есхатологічних рамках, - але навряд чи її можна було б прочитати в часи Марка без політичного підтексту (Eugene Boring)».

Читаймо богословські тексти орієнтуючись на богословську мову і логіку тексту, а не на шось іншого, і тоді він відкриється для нас в великій глибині і красі.

Читання завтрашнього дня
5, 21-43

#Марко

21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг
23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.
24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, -
27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі - видужаю.
29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?
31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?
32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
33 Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.
35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?
36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй.
37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!
40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум - що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань!
42 І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти.

Іноді ключем, що привідкриває значення євангельского уривка є структура за якою побудована оповідь. Євангелист Марко є знаний "структураліст", аж настільки, що існує прийом знаний як "сендвіч Марка". Це спосіб коли Марко починає розповідати одну історію, перериває її, щоб оповісти іншу, а врешті решт закінчує перервану історію. Насправді ці дві історії чимось повязані і покликані пояснити або доповнити одна одну. Тобто виходить такий бутерброд з історій. Звісно не лише Марко використовує такий прийом, але він загодовує читача такими канапками історіями з більшою періодичністю і задоволенням ніж будь хто.

Тут маємо поєднано дві історії: історія про жінку, що 12 років хворіла на кровотечу (вагінальну) і була відкинена суспільством, адже вважалась нечистою, такою яка не може контактувати з іншими людьми. Та історію про дівчинку 12 років, доньку начальника синагоги, тобто людини суспільством шанованої. В випадку жінки з кровотечею, вона зцілюється таємно, адже порушує зцілюючись приписи Синагоги, але Ісус змушує проголосити про це зцілення публічно. В випадку з дівчинкою навпаки, всі знають, що дівчинка мертва, але Ісус воскресивши її наказує тримати цей факт в таємниці.

Продовження в наступному дописі
👇👇👇

#Марко

Ми бачимо з одного боку дівчинку яка є частиною Синагоги (установи) і під опікою цієї установи все життя, але помирає. З іншого боку ми бачимо жінку яка була весь цей час виключена з установи, тому що погибає. Наголошується навіть на спільному числі - 12 - яке до цього в Євангелії від Марка позначувало Ізраїль.

Іншою паралеллю, є те, що жінка з вагінальною кровотечою очевидно не могла народжувати дітей і залишалась безплідна. Так само й дівчинка яка помирає в віці 12-ти років, ще просто не встигла б народити дітей, адже 12 річний вік був початковий, з якого видають заміж, тобто дівчинка не встигла стати дорослою жінкою, і про неї батько й слуги згадують як про "дитину" (Варто сказати, що Ісус повернувши дівчину до життя звертається до неї κοράσιον, тобто як до молодої жінки, а не як до дитини).

Жінка з кровотечою є діяльна і сама приходить до Ісуса, дівчинка є бездіяльною і до неї приводять Ісуса. Обидві ж історії обєднані питанням довіри до Ісуса який спасає.

Всі ці майстерно побудовані паралелі не можна упускати звертаючись до цієї історії в її цілості, інакше ми упустимо ключ який дає нам в руки сам євангелист. Доросла жінка, що була відкинена установою Синагоги і є діяльною, більше і не потребує Синагоги, вона може і Ісус спонукає її прямо свідчити про зцілення. Натомість дівчина, яка залишається в рамках синагоги і була пасивною мусить їсти і зростати і не може, наразі, свідчити про те, що з нею сталось, бо це свідчення без розуміння того, що сталось.

В будь якому випадку, літургійне читання наступних днів цілком ламає задум Євангелиста і розділяє ці дві історії поокремо.

Ось як виглядає читання завтрішнього дня:

22. В той час до Ісуса приходить один із старших синагоги, Яір на ім'я, і, побачивши його, упав йому до ніг 23. і благав його вельми, кажучи:

– Дочка моя при смерті. Прийди, поклади на неї руки, щоб видужала й жила.

24. І він пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.

35. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть:

– Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту учителеві?

Як бачимо, є перестрибування з 24 до 35 стиха, і воно зроблено настільки технічно, що робить неоковирність в самому євангельському тексті, неоковирність, якої автор не задумував. Неоковирність яка є дрібничкою, порівняно з тим, що упорядники літургійних читань вирішили розділити ці дві історії як неповязані один з одним дві "історії чуд", зруйнувавши тим самим задум Євангелиста.

Тому виклики з лекціонарною системою читань у нас дуже серйозні.

Ісус відкинений синагогою.
#Марко

Нині (якби не свєто), мало б бути читання про прихід Ісуса на свою батьківщину і навчання в синагозі, на яке люди реагують негативно: "Звідки оцей отримав ці речі? Що за мудрість яка дана цьому чоловіку? І як діяння сили такі через його руки стаються?"

Буквально не його руками діються чуда, а "через" його руки. Агентом дії є не Ісус, а хтось інший і це не Бог, адже Бог тут не згадується. Пасив тут є ключем до уривку в ставленні народу до Ісуса. Ісус є агентом дії Вельзевула, дії злих сил. Такий висновок зробила делегація з Єрусалиму і такий висновок приймають тепер люди.

Іншим ключем до уривку є властиво структура євангелія від Марка. Цей Епізод "закриває" першу частину Євангелія. Після вступу, перше діяння Ісуса починається з Синагоги де він навчав, підірвавши авторитет книжників, а народ дивувався "питаючи, що це за нове вчення і наука, що наказує він нечистим духам і ті коряться йому". Народ не знав відповіді, але реагував позитивно. Це перший розділ.

Початком третього розділу є знову Ісус в Синагозі, але тепер він прямо, а не опосередковано підриває авторитет фарисеїв тим, що зцілює в суботу людину з висохлою правицею, нівелюючи таким чином суботній спочинок, повертаючи людині діяльність, і відмовляючи фарисеям в авторитеті встановлювати, як цей спочинок має виглядати. Після цього фарисеї вже зібрали ради з іродіянами, щоб вбити Ісуса.

Початок шостого розділу — третій і останній раз коли Ісус з'являється в Синагозі. Тепер, завдяки вповноваженим з Єрусалиму люди знають хто він, син Марії, тесля, можливо одержимий. Попри те, що Ісус робить — народ приймає сторону і погляд книжників та фарисеїв і відкидає Ісуса. Більше Ісус не зявиться в Євангелії від Марка в Синагозі і не буде там проповідувати та навчати, він "програє" фарисеям і люди відмовляються розуміти Ісуса.

Взагалі число три є чи не центральна в структурах за якими Марко будує Євангеліє. Паралельно синагозі Марко розпочинає тему розуміння, або не розуміння учнів, хто є Ісус. Перше наприкінці четвертого розділу учні є в човні і питають "Хто це такий", що заспокоїв бурю. Вдруге учні є в човні під час бурі і плутають Ісуса з "примарою", що йде по морю. (наприкінці 6 розділу), втретє учні є в човні з Ісусом і не розуміють хто є Ісус і кого вони мають з собою (у восьмому розділі). Тут Ісус вже прямо каже їм "Як же ви не розумієте?".

Далі три рази Ісус буде попереджати всіх учнів про те, що йому належить постраждати і померти. І учні звісно ж цього не розуміють.

Взагалі, структури в Євангелії від Марка є необхідним і вкрай важливим ключем, не розуміючи структур, "ізольовано" зрозуміти окремі уривки набагато важче (а може і не можливо). Тому, читання євангелія в церкві окремими порціями, особливо так як воно у нас є - вкрай недостатньо для розуміння євангельскої історії. Читаймо євангеліє в його цілісності і відкриваймо для себе!

На цій ноті, й першій частині Євангелія від Марка, я завершую само(не)проголошений маратон з коментування Євангелія від Марка в лекціонарному порядку. Дякую тим хто читав це і мав з того користь!

Наступного тижня модерую панель "Гостинність християн: хто він, мій ближній?"

Гостинність – це у нас слово, яке асоціюється з приємністю і комфортом, бо ж йдеться про прийняття «гостем» когось близького і зрозумілого.

Та чи обмежується християнська гостинність лише прийняттям подібного до нас? Чи готові ми побачити «гостя» в чужинці, незнайомці, диваку, приймати та поважати його іншість? Чи можемо ми бути не лише у зверхній ролі господаря, але й у ролі гостя, який вчиться? Зрештою, чи здатні ми відрізнити гостя від ворога?

Під час круглого столу ми застановимось на трьох категоріях «Інших» гостей:

Релігійно інші – мігранти
Переселенці – інакші українці?
Невіруючі та «культурні християни».

Тішусь що вдалось зібрати на круглий стіл таких людей. Щиро запрошую!

А за чудовий плакат дякую Alex Padalkin

Християнська гостинність. Що це взагалі таке, і чим вона відрізняється від "української гостинності"?

Чи не є християнська гостинність "в рожевих окулярах"? Чи не може нашкодити суспільству і державі? Наприклад як ми ставимось до мігрантів? Приймаємо беззастережно і без умов?

А може навпаки? Може християни зовсім не гостинні, або гостинні лиш для зиску, щоб навернути іншого? Як і для чого ми комунікуємо, наприклад, з людьми світськими?

Посилання ось тут:

https://www.youtube.com/watch?v=BjJsI2MizZc&ab_channel=InstituteofEcumenicalStudies

Святі будівничі Вавилону

Колись давно все було чудово: всі люди на Землі говорили одною мовою. А потім деякі з них запишалися, вирішили побудувати високу вежу аж до неба, Господь спустився, розділив їхні язики і ми перестали розуміти одне одного.

Десь так традиційно тлумачать Бут 11:1-9. Як етіологічну легенду про походження мов і як моралізаторську оповідь про гріх гордині. Але якщо придивитись критично, то все не так просто. Для початку: що доброго в тому, що у всіх були "спільні уста й спільні слова"? Хіба коли наш народ асимілювали з іншими націями в срср, нав'язували спільну культуру та "общєпонятний язик", це обернулося для нас щастям?

Одноманітність людей - це не благо, це ознака загарбницької політики, і не тільки в сучасності, а й на давньому Близькому Сході. Опис післяпотопного людства в цій історії взятий із асирійської імперської пропаганди, де царі хвалились тим, що підкорили собі численні народи й змусили їх спілкуватись "спільним ротом та спільними словами". Автор біблійної розповіді тут починає не з утопії, а з антиутопії, він бере вираз, яким зазвичай вихвалялись імператори, і навмисне пародіює.

Наступне питання: для чого Господь двічі спускається на землю (11:5-6)? Хіба Він не бачив вже з неба, що в долині Шінеар щось високе будується, не знав намірів будівничих? Насправді, немає жодного протиріччя, Бог "спускається, щоб глянути" як інспектор, який контролює, чи проєкт іде за планом. "Що вони задумають, не буде важко їм зробити" (в. 6) в такому випадку звучить не як пересторога (чому Бог має їх боятися?), а як похвала.

Але все таки Він не дає завершити будівництво. Бо бачить, що хоч вавилонці й відділилися від інших, далі залишаються з таким же постімперським мисленням, далі обмежені тими вже набридливими "спільними вустами і словами". Який сенс бороти одну неволю, створюючи таку ж саму уніфікуючу нелюдяну систему?

Коли Бог дав людям різні мови, Він подарував їм можливість бути собою, не ставати шаблонними номерами в чиїйсь номенклатурі. Коли Він розсіяв народи по всій землі (вв. 8-9), то здійснив те, що планував відразу, те, що поручив першим людям, коли вперше благословляв їх (див. Бут 1:28).

У Бут 11:1-9 ви не знайдете жодного слова про гнів чи покарання. Це не ще одна історія про гріхопадіння, це радше оповідь про творення чогось нового. Про дар свободи й індивідуальності, про право бути самим собою, з власними вустами та власними словами.

(на основі вчорашньої проповіді о. Федеріко Джунтолі, коментаря Вальтера Брюґемана та власних спостережень)

Екзорцизми в Новому Завіті.

Друзі, така справа:

Нещодавно підготував для магістрів Когнітивно поведінкової терапії лекцію про екзорцизми в Новому Завіті. Народ сприйняв лекцію добре і ключ для себе я шукав рік до цієї теми.

Сталось так що для однієї студентки я записав цю лекцію. Там середній звук і обрізано перших кілька хвилин. Але все посутнє чути.

Зараз Анна Вдовиковська збирає на РЕБи для позиції де без ребів просто доронами вбивають наших воїнів. Просто тому що треба 300 тисяч, а їх от нема. Зараз є зібрано 160 тисяч і я відкрив допоміжну банку, всього на 10 тисяч.

Якщо кому цікаво про екзорцизми в новому завіті( з богословської перспективи, але так що цікаво і психологам) зробімо так:

Ви закидаєте 300 грн на монобанку, скидаєте в приват скріншот, отримуєте від мене ( протягом 48 годин максимум від моменту донату) запис (відео, аудіо, презентація + я скидаю кілька джерел) .

Цією лекцією ділитись ніде не можна.

Ну і можете просто закинути грошей. Буду вдячний.

На РЕБи Юлії ( військовій)

🎯 Ціль: 10 000 ₴

🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/8XW78CCUhR

Писати мені краще в приват (але можна і в коментарях під дописом):

http://t.me/Berglion

"Біблія завжди пов'язувала секс з угодою, а не зі згодою, тому що автори Біблії розуміли, що секс є політичним, стосунковим і соціальним явищем. Згода - це договір, коли дві ізольовані особи ведуть переговори, а потім досягають домовленості про сексуальну трансакцію. Згода - це дитя капіталізму. Угода, навпаки, є обіцянкою піклуватися і захищати сьогодні і, що ще важливіше, завтра. Проблема зі згодою полягає в тому, що хоча ми можемо добровільно погодитися на сексуальну операцію, і це дійсно захищає нас від зґвалтування і насильства, ми можемо бути радикально не готові до того, що цей досвід зробить кожного з нас , вразливим і нужденним так, як ми не очікували. Угода - це обіцянка піклуватися про ці ризики, вразливість і потреби."

Річард Бек

Ось тут переказ найдавнішої версії житія Димитрія Слов'янського Солунського + контекст розповсюдження його культу

https://risu.ua/dimitrij-solunskij--nathnennik-voyiniv-propovidnik-mirotochec_n143423

Сучасна дитяча класика.

Чи чули ви про Пригоди мишенятка Десперо, що оповіла їх Кейт ДіКаміло? Я от донедавна не чув, а книжка ця входить в «100 найкращих книг для вчителів для дітей» Національної освітньої асоціації США і за неї авторка отримала найпрестижнішу американську медаль за внесок в дитячу літературу – Ньюбері.

Та справа не в нагородах, а в тому, що це історія яку мені було читати так само цікаво як і моїй пятирічній донці. Це історія для дітей, яка трактує дітей серйозно, і знає, що світ зовсім не веселе місце. Місце де буква закону дорожча за любов до власної дитини, місце де могутні королі залишаються глухими, а кухарка і миша знаходять в собі дрібку сміливості й відкритості на чудо, завдяки якому рятують принцесу. Це казка про світло, а такі казки дуже потрібні кожному, хто знає, що існує темрява.

Слава Богу ми маємо цю історію українською в перекладі Володимира Панченка, перекладену ще в 2009 році. Останнє перевидання “Десперо” було в 2018, і ось зараз дістати цю книгу можна хіба в бібліотеці або у перекупів. Сподіваємось, що її перевидадуть, але я пропоную вам можливість допомогти війську і виграти чудове поповнення для своєї бібліотеки вже зараз.

Є Анна Вдовиковська , волонтерка що чудово розбирається в тому, що таке рації та РЕБи і постійно працює в темі військового спорядження з 2014 року, тому вона знає що купляти. І є військова Юлія Кобринович яка точно знає кому і де в 43 бригаді на гарячих точках треба РЕБи. А на РЕБи треба гроші. Отут і можемо ми допомогти.

З цього четверга, до четверга 14 листопада я оголошую розіграш книжки “Пригоди мишеняти Десперо” Кейт ДіКаміло. За донат в 150 гривень на помічну банку ви отримаєте квиток-шанс виграти книжку (більше грошей = більше квитків = більше шансів).

Бонусом: переможець отримає роздрукований листок на якому виправлено одне важливе і неправильно перекладене речення з книги ( переклад нормальний, але на жаль, в одному драматичному місці наприкінці книги я не міг зрозуміти речення і виявилось, що воно зле перекладено, і так з першого видання 2009 року цього ніхто поки не виправив).

Бонус №2: Я надішлю в PDF дуже цікаву книжечку-помічник яку використовують для читання “Десперо” в американських школах. Там кілька цікавих завдань, питань, і тд. Окрім англійського оригіналу вишлю і український deeple переклад.

P.S. - Книжка має незначну подряпину кутика обкладинки. Можете глянути на фото. Важливо, щоб донатячи на банку вас можна було розпізнати (коментар іменем наприклад).

Прошу про поширення цього допису, щоб можна було виграти книжку :)

На РЕБи Юлії Кобринович
🎯 Ціль: 10 000 ₴
🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/8XW78CCUhR

Вийшло дуже гарне інтерв'ю з Володимиром Мельничуком, українським священиком в Італії.
Гарне воно бо дуже тверезе і виважене, без рожевих окулярів, але позитивне. Раджу