Євангеліє від Марка - Роздерті небеса.
#Марко

У Марка початок і кінець євангелія сходяться в одне.
На початку Ісус приймає хрещення, яке сам він трактує як готовність йти в подорожі з Богом до самого кінця. Куди б та подорож його не привела ( Мк. 10:38). Реалізацією хрещення стає смерть на хресті.

Цю паралель Марко підкреслює багатьма деталями. Тут зупинимось на одній: роздертих небесах. На початку євангелія, як Ісус виходить з води після хрещення, то Марко говорить про бачення роздертих небес і духа що сходить і перебуває в Ісусі.

Тепер Бога і людину нічого не відділяє, ця завіса між ними роздерта. В Ісусі все поєднанно і те, що роздерте не підлягає "зшиванню".

Те саме Марко повторює після смерті Ісуса, тільки тепер це Ісус віддає Духа і розривається не небеса, а завіса єрусалимського храму.

Ідеї дублюються і розвиваються. Бо храм і був місцем присутності Бога - небесами, а завіса храму і була тим, що демонструвала відділення людей і Бога.

Марко майстерно підкреслює, що цьому розділенню покладено кінець.

Тільки от цю майстерну роботу Марка годі побачити в жодному українському перекладі що я бачив. Хоч Марко застосовує та саме слово до небес і завіси (σχίζω) але в українських перекладах небеса, переважно, розкриваються. Завіса ж в українських перекладах роздирається ( хоч то слава Богу)

Це вбиває паралель й підкошує богословську образність Марка. Бо небеса собі спокійно як розкрилися так і закрились, а Марку йдеться про радикально іншу ситуацію.

Очевидно, те що я розповідаю не є якесь відкриття, ось, навмання, англомовна "standart version catholic edition"(1989 року) де небеса на початку і завіса напркінці роздираються і перекладено це ідентичною лексикою (heavens torn apart - curtain of the temple was torn in two).

Тому я дуже чекаю такого перекладу святого письма, який буде враховувати богослов'я тексту. Враховувати краще ніж то було досі.

P.S. - я малокомпетентний в біблістиці. Якщо хтось має можливість виправити-доповнити то буду вдячний. Може є український переклад де цей нюанс переданий добре?

Йоан та Ісус: люди яких слухають радо.

#Марко

Ось цілий єрусалимський істеблішмент від бідних але ревних фарисеїв до багатих і безбожних садукеїв провалюється у спробах підловити Ісуса на слові, а цілий народ за словами євангелиста Марка «слухав Ісуса радо»(12:37). Й тут багато перекладів роблять добре, а от переклад Хоменка провалюється. Що ж тут провалитись? Ну слухали і слухали.

Справа не в тому, що переклад «якийсь не такий» конкретно в цьому місці. Справа в тому, що Марко робить паралель між Ісусом і Йоаном Хрестителем. Раніше це Ірод «радо» слухав Йоана Хрестителя, але опісля віддав пророка на страту. Ось і тепер народ радо слухає Ісуса, але після віддає Христа на страту. Словесна паралель є повна, тільки Хоменко її не помічає і пререкладає одне і те саме грецьке слово (ἡδέως) двома українськими відповідниками: «охоче» і «радо», ускладнюючи таким чином читачам віднайдення цієї паралелі.

Взагалі співставлення Йоана та Ісуса для Марка один з структурних способів побудувати текст. Йоан від початку виступає як Новий Ілля, тобто пророк, що протистояв безбожній цариці Єзавель, переміг її, та був забраний Богом живцем на небо. В народі було популярне повіря, що перед тим як прийде очікуванний месія має прийти Ілля. І ось виступає Йоан: він пророк як й Ілля, він вдягається як Ілля, він протистоїть безбожній цариці Іродіяді, і докоряє царю, який за Ізраїльским законом фактично вчиняє інцест, взявши дружину свого живого брата. Йоан це точно має бути Ілля!

І що ж мало статись якщо Йоан справжній Ілля? Правильно, війська послані його схопити мають горіти в небесному полумї, а безбожну царицю мають роздерти пси. Що стається з Йоаном? Йому відрубують голову. В Євангелії від Марка учні впевненні – Іван не є ніяким Іллею, бо з Іллею такого б не сталось. Тому учні не розуміють і того, що сталось з Ісусом. Але Ілля прийшов і його вбили, й месія прийшов і його вбили. Ось така, проста, паралель.

"Неоковирне" євангеліє від Марка

#Марко

«Жоден шедевр грецької літератури не зрівняється з “Божественною Комедією”» Це цитата Вістена Г'ю Одена(+1973) – британського поета і літературного критика. Мені, як людині для якої Іліада стала одним з життєвих відкриттів, а Данте – занудним чтивом, дуже тяжко погодитись з Оденом. Та тільки от він не був оригінальним, а скоріш виражав поширений погляд. Те що було давніше – гірше і слабше, бо ми йдемо вперед. Гомер ото вважався взагалі невишуканим грубіяном, ну як можна порівняти величного Героя – Еанта – з віслюком? Доводилось, перекладаючи, використовувати образи евфемізми, як от «звір терплячий» або ж «звір повільний», щоб трошки облагородити Гомера (такі «треплячі звірі» є в перекладі 1720 року від Alexander Pope). 

Якщо ви думаєте, що до Євангелій особливе і трепетне ставлення, то це і правда і не дуже. Візьмемо за приклад євангеліє від Марка. Граматику євангеліста порівнювали з граматикою конюха (H. Turner), а його стиль - зі стилем школяра (Springhetti), і то все в двадцятому столітті. І якщо знову таки, думаєте, що це не впливало на переклади Євангелія – та ще й як впливало і впливає до нинішнього дня. Я вже наводив на каналі приклад, коли євангелиста трошки поправляли. Враховуючи, що «термінологічні невідповідності» один з богословських викрутасів Марка (як то дати озеру статус моря), то виправляють його регулярно і різноманітно.

Ось один з дрібненьких прикладів: Петро, під час судилища над Ісусом, слідував віддаля й увійшов до подвір’я, й сів там разом із охоронцями, грітись біля… і тут зазвичай перекладають «біля вогню». Логічно, логічно! Біля чого він міг там грітись, а? Тілько от в грецькому оригіналі там стоїть слово світло (φῶς), а не вогонь. Буквально: гріючись біля світла.

Звісно, слово «світло» грекою мало одним зі значень «світло вогню». Але вжиток тут явно не є типовий. Лука пишучи про ту саму подію і момент вживає слово вогонь (πῦρ). Чому ж Марко так зробив? 

Та тут безліч варіянтів. Може просто вказав, що Петра потім впізнала служниця і викрила, бо лице Петра було освітлене. А може то про Христа Світло? Яке Петро тут «стереже» разом з охоронцями? А може… є багато можливостей і розвитку думки. Тільки от чи переклад має затирати такі місця? Що тут буде додумуванням, перекласти «вогонь» що пасує по логіці, чи таки «світло»?  Підходи є різні. Он в Іспанській мові проблем немає – слово lumbre є двозначне і може означати як вогонь так і світло. Але у нас не так. І хотілось би, щоб перекладачі принаймні ставили для себе це як питання, а не виправляли стиль «неоковирного» Марка так, щоб комусь було «зрозуміліше».

Казкова обіцянка Ірода
#Марко

Євангелист Марко  вміє бути дуже іронічним, і одна з таких іронічних сцен – обіцянка «пів царства» за танець доньки Іродіади перед Царем Іродом.

Що ж тут іронічного? Вйо від простішого до складнішого:

Ірод Антипа володів лише чверть царством свого отця Ірода Великого. Навіть називався тому Ірод Тетрарх. Тому пропонує він лишень одну восьмушку, та й то не свою. Бо царем Ірод був трохи умовним, адже царство Ірода перебувало в цілковитій військовій залежності від Риму.  Водночас з тим, Ірод зовсім не скромний. Обіцяючи «пів царства» він прирівнює себе до перського царя Артаксеркса, який пообіцяв «пів царства» цариці Естер (Естер 5:3). Там, завдяки щедрій обіцянці царя, Естер врятувала цілий єврейський народ. Файно себе порівняти з таким могутнім царем.

Тут, щось пішло не по плану, і у відповідь донька Іродіади попросила голову єврейського пророка. Пророка, якого Ірод «слухав радо», слухав навіть тоді, коли Хреститель викривав беззаконня Ірода, адже «не дозволено мати тобі дружину брата твого». Іван Хреститель був небезпечний в першу чергу для Іродіяди – незаконної дружини Ірода. Іродіяда ж і підмовила доньку просити голову Хрестителя. Ірод виконує обіцянку, через те, що от якось не зручно наобіцяти і не виконати. Не по пацанськи. Й тут і захована найвиразніша іронія. 

Іродіяді тепер ніщо не загрожує, вбивши Йоана Хрестителя вона разом з донькою отримує не півцарства, а ціле царство Ірода. Можновладець «втрачає голову» від танцівниці, обіцяє казково багато, а робить ще більше ніж обіцяв. Владний показаний як такий, що діє постійно невільно, не маючи ніякої влади, лише зберігаючи позірний авторитет.  

Натомість ув'язнений Йоан, якому відрубали голову – вільний до кінця.

На фото: Розписи Розена з Вірменської Катедри (Львів)

​​Ісус - спринтер? 

#Марко

Ось читаємо на початку 2 розділу Євангелія від Марка: “Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі.”. Тут звісно все нормально, нічого такого. І перекладено чудово. Тільки є одне але, багато англомовних перекладів стараються якось тут викручуватись. Ось дивіться: повернувся він не по кількох днях (few days), а по невизначеній кількості днів (some days).

Яка взагалі різниця в такій дрібничці? Лишень те, що Ісус перед тим як повернутись до Капернауму “пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів.” (1:39) По синагогам зазвичай збирались в суботу, а не щоденно, тому навіть якщо «вся Галилея», це умовний вираз, то щоб пішки обійти села і там проповідувати в синагогах потрібно трошки часу. Тижні? Місяці? Точно вираз «по кількох днях» це про короткий термін, а тому не пасує до контексту. І тут є дві відповіді. Одну ви вже бачили: достатньо просто сказати, що це була невизначена кількість днів. Але є й інша відповідь.

Як вам такий переклад:

«Він знову увійшов у Капернаум і через кілька днів розійшлась чутка, що він удома». 

Тобто Ісус прийшов, і навіть ніхто не знав, що він удома? Як так може бути? Достатньо подивитись в попередній вірш, щоб зрозуміти справу: «Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди». 

Чого це Ісус не міг увійти в місто? Бо він, рівно перед тим, доторкнувся до прокаженого. Той хто діткнув нечистого – сам нечистий. Так це трактувалось. І ось Ісус потайки входить в місто, і через кілька днів розходиться чутка, що він вдома. Та люди збираються довкола Ісуса, бо люди в Капернаумі довіряють Ісусу і свідченню прокаженого – не Ісус занечистився, а нечистий став чистим. 

Це цілком вірогідна інтерпретація, яка набагато краще пояснює і вираз «по кількох днях» і те що «розійшлась чутка» та й з попереднім контекстом в'яжеться дуже добре. Чому ж таки всі українські переклади і багато іншомовних його не обрали?

Вся справа в текстології. За багато століть переписувачі Євангелій вносили в текст виправлення та й просто помилялись. Немає в тому ніякої сенсації і таємного знання. Євангеліє через це не перевертається з «ніг на голову». Та буває так, що ми не знаємо, як то в оригінальному тексті. Можемо припускати. Наприклад не знаємо, чи Христос змилосердився над прокаженим, на прохання зцілення, чи він … розгнівався на це прохання. Є аргументи за обидва варіанти, і так само є обидва варіанти в рукописах. 

Так само і тут, вся справа в дрібненькому сполучнику “І” який виступає, фактично, як розділовий знак. В рукописах на які спирались українські перекладачі (і таких рукописів дуже багато), ця буква “і” є. Тому слова «по кількох днях» однозначно стосуються повернення до Капернауму. Та в деяких ( і то давніх!) рукописах цього сполучника просто немає.

Тут перекладач завжди стоїть перед вибором. Я не вказую який правильний, бо і близько не маю компетенції. Я лишень ділюсь питанням. Також я впевнений, що це питання яке потребує уваги. Бо вираз «по кількох днях повернувся в Капернаум» робить текст досить проблематичним і незрозумілим. 

Тому дуже хочеться, щоб українські переклади Святого Письма звертались до текстології, бо там досі не є «все вирішено». І я радий, що перекладацька група УГКЦ «Київська Біблія» наголошує на текстології як важливому акценті перекладацької праці. 

Підготовано на основі: Mateos, Juan Y F. Camacho El Evangelio De Marcos I

Рибалки людей

#Марко

16. В той час Ісус, проходячи повз Галилейське море, побачив Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав:

– Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.

18. І вмить вони покинули мережу й пішли слідом за ним.

Завтрашнє читання Євангеліє з покликанням Петра, та Андрія, брата Петра, звернуло увагу трьома моментами:

- Ісус кличе тих, хто вже має досвід братерства — буквально братів.
- Ці двоє закидають сіті без човна. Це не рибалка де сидиш і ніц не робиш, то тяжкий фізичний труд і вони активно діють.
- Ісус каже цим діячам, що стануть рибалками людей.

Тобто використовує образ, і якщо брати Святе Письмо, то зазвичай рибалка в як метафора є войовничим і навіть військовим образом, як то в книзі Авакума де нечестиві витягують люд Божий неводом. Образ захоплення, вбивства, поїдання. В кінці кінців, що з тими людьми яких витягують ці ловці, якою є ця образність коли Ісус говорить про "Рибалок людей"? Ясно що і апостоли це розуміли образно. Одна з дуже вірогідних відповідей — суддівство.

Це може виглядати дивно, але євреї коли ловили рибу то відбирали чисту рибу від нечистої, вони судили про те чи добра риба чи ні на основі того чи має плавники і луску, подібний образ є в Євангелії від Матея "Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби. Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали добру рибу до кошиків своїх, а непридатну повикидали. Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі."

Можливо так це і апостоли уявляли. Та мені близький другий варіант прочитання цього тексту, бо у Марка натяків на суддівство немає. В нормальній ситуації, природнє середовище приносить життя. Тому для риби бути зануреною у воду це добре. Тільки Ісус є той хто занурює не у воду, а у Святого Духа(Боже життя). Бо вираз "Хрестити Святим Духом" (Мк 1:8) буквально включає в себе значення "занурення" в Боже життя. Тому рибу треба активно витягти не для того, щоб її вбити, а для того, щоб її переселити, замість занурення у смерть і хаос у занурення в життя Святого Духа.

Диявольський маневр (Читання наступного дня : Марка 1, 21-28.)

#Марко

21. Прийшли вони в Капернаум, і він у суботу відразу увійшов у синагогу і почав навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.
23. Відразу, якийсь чоловік у юдейській синагозі в нечистому дусі закричав, кажучи:

24. – Що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: святий Божий!

25. Ісус погрозив йому:

– Мовчи, вийди з нього!

26. Нечистий дух стряс ним, скрикнув сильним голосом і вийшов геть із нього. 27. Здивувалися всі й один одного питали:

– Що це за нова повновладна наука? Навіть нечистим духам наказав, і ті слухаються його!

28. І вмить чутка про нього розійшлася по всіх усюдах, по всій країні галилейській.

🔸🔸🔸🔸🔸🔸

Покликавши перших своїх учнів Ісус приходить у синагогу і відразу починає навчати. Це навчання відразу підриває авторитет поважних вчителів народу – книжників. Відразу ж Ісуса перебиває людина, що має у собі нечистого духа. Я не дарма в кожному реченні вставляю слово «відразу», це є улюблене слово Марка в перших главах Євангелія. Марко підкреслює, що реакція нечистого духа на проповідь Ісуса була моментальною. Реакція ця – перебити Ісуса, перервати Його навчання, а головне – заплутати людей.

Нечистий дух говорить все правильно. Ісус є з Назарету, Ісус є Святим і Божим, тобто, він є месією. Проте Ісус наказує нечистому духу мовчати. Так і в подальшому, кожного разу коли нечисті духи виявляють ким є Ісус він знову і знову наказує їм замовкнути.

Вся справа не тільки у тому, що Ісус просто хоче тримати у секреті ким Він є, щоб синедріон не схопив Його передчасно як лже-месію. Справа в тому, що він своєю проповіддю прагне пояснити та підготувати, принаймні найближчих учнів, до розуміння того, що це означає бути месією, і який є Божий план для Ісуса. Євреї чекали месію який скине панування язичників та встановить Царство Ізраїля. Лише так могли зрозуміти слова нечистого духа оточуючи люди, тобто попри всю їх правдивість – зрозуміти неправильно.

Так і у нашому житті ми часто готові слухати більше щось сенсаційне про Ісуса, ніж самого Ісуса. Чи то передання «старців» про те що Ісус не сміявся, а лише плакав, чи то вишукану «біблійну критику» яка доводить, що Ісус аж ніяк не вважав себе Богом.

Так само і ми часто спішимо отримати відповідь та зрозуміти усе не пройшовши шляху. Коли Ісус покликав за собою апостолів, він не сказав щоб вони стали Його учнями. Він сказав «іти за ним». Лише пройшовши разом з Ісусом шлях через його розп'яття, воскресіння, вознесіння та зіслання Святого Духа, апостоли можуть вже у Дусі Святому промовити ті самі слова : «Знаємо бо хто Ти Ісусе з Назарету: святий Божий!».

Теща Петра – перша дияконіса (Читання наступного дня : Мр. 5 зач. 1, 29-35.)

#Марко

29. В той час Ісус вийшов із синагоги і разом з Яковом та Іваном пішов у дім Симона та Андрія. 30. Симонова теща лежала у гарячці, і йому негайно сказали про неї. 31. Він підійшов і, взявши її за руку, підвів її, і покинула її гарячка, і вона стала їм услуговувати.

32. Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. 33. Усе місто зібралося перед дверима.  34. І він оздоровляв чимало недужих на різні хвороби, і бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, бо вони знали про нього.

35. Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.
🔸🔸🔸🔸🔸🔸

Цей євангельський епізод показує разючий контраст між сім’єю послідовників Ісуса й людьми зовнішніми.

Перша відмінність полягає у довірі. Ісус зціляє у суботу людину з нечистим духом і показує, що так робити можна, хоч це і порушує традицію дотримування суботи. Петро та Андрій довіряють Ісусу та не чекаючи завершення суботи відразу повідомляють йому про хвору тещу. Натомість зовнішні люди чекають завершення суботи – вечора, щоб принести до Ісуса своїх хворих. За цей час Ісус вже міг покинути Капернаум, могло статись все що завгодно, але вони ризикували шансом на зцілення своїх близьких, щоб лиш не порушити припису та дочекатись закінчення суботи.

Друга відмінність полягає у служінні Ісусу. Тому, що учні відразу покликали Ісуса до Петрової тещі, не лише Ісус встигає послужити їй, але й вона служить Ісусу. Слово «услуговувати» означає те саме що і «дияконстувати». Це слово вжите тут до тещі Петра, так само вживається і в посланні до Тимотея де йде мова про рукопокладених дияконів та їх служіння(1 Тим. 3:7), й означає воно загально ту саму справу – служіння при столі. Буквально кажучи теща Петра допомагає в організації обіду для Ісуса та його учнів, а тому й виступає тут у ролі першої дияконіси.  

Третя відмінність полягає у служінні ближнім. Усе місто збирається на початку нового дня перед дверима дому де зупинився Ісус. Якщо зранку вони збирались в синагозі, то тепер їх місцем зібрання є подвір’я сім’ї Петра та Андрія. Ціла сім’я разом з їх мешканням стає місцем служіння Ісуса для ближніх.

Громада яка стікається отримати зцілення, отримує його, та наразі їх час вже вичерпано, вони встигли отримати зцілення та не встигли бути з Ісусом який рано наступного дня вирушає в дорогу.

Якщо ми хочемо бути разом з Ісусом після того як він послужив нам, то маємо лише одну спосіб бути поруч з ним – довіряти йому, служити йому, та служити ближнім. В інакшому випадку допомігши нам він просто піде далі.

Читання завтрашнього дня (Мр. 9 зач. 2, 18-22.)

#Марко

18. В той час учні Івана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та кажуть:

– Чого учні Івана та учні фарисеїв постять, а твої не постять?

19. Ісус відповів їм:

– Чи можуть постити весільні гості друзі жениха, поки жених з ними? Поки жених з ними, вони не можуть постити. 20. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, і тоді вони будуть постити за тих днів. Але дні прийдуть, коли в них візьмуть жениха, і тоді вони будуть постити в той день.

21. – Ніхто не пришиває латки з сирового сукна до старої одежини, бо нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більшою. 22. І ніхто не наливає нового вина у старі бурдюки, бо вино прорве бурдюки, і пропаде вино й бурдюки, але нове вино вливають у нові бурдюки.

🔸🔸🔸🔸🔸🔸

Чому твої учні не постять? Відповідь Ісуса дуже цікава, бо найперше він використовує образ в якому йдеться не про учнів, а про друзів.

Вираз "υἱοὶ τοῦ νυμφῶνος" - буквально означає "сини весільного залу" і це є ідіома для опису "друзів нареченого, обов’язком яких було забезпечити та піклуватися про все, що стосувалося упорядкування весільної світлиці, тобто піклуватись за все, що було необхідно для належного святкування весілля" (Thayer's Lexicon).

Український переклад в Хоменка (весільні гості) тут просто невдалий. Натомість багато сучасних українських перекладів передають важливий сенс добре (Наприклад НПУ). Йдеться про те, що Ісус називає своїх учнів друзями-дружбами на Ісусовому весіллі. Тому ті хто пита просто не до кінця розуміють стосунки між Ісусом і учнями. Вони є учасниками і співтворцями нових стосунків між Богом і людиною. Наречений з ними і вони з нареченим.

Бо Весілля було частим образом завіту (угоди любові) між Богом і людиною. І це Новий Союз і поки він встановлюється і триває, то ні наречений, ні його друзі не мають сенсу постити, це просто недоречно.

Коли ж доречно постити?

І тут другий аспект який перекладений у Хоменка-Огієнка знову зле, а в багатьох сучасних перекладах добре, це питання коли ж учні будуть таки постити. Марко сильно закручує, тому не лише перекладачі, а й багато переписувачів манускриптів зробили помилку, адже спочатку Марко каже "настануть дні" коли жених візьметься, а потім " в той день" будуть постити?

Так дні чи день? Ось це, до множини і "узгоджувало" багато переписувачів, а відтак і перекладачів. Бо Марко, може, шось "костурбато написав". Насправді ж набагато вірогідніше, що "ті дні" є посиланням на Єремію (31:31), що каже "дні прийдуть" коли буде встановлений новий завіт (читай шлюб), а от вираз "той день" часто означає "День приходу і Суду Божого". І тут Ісус говорить про день своєї смерті. Логічно, що учні будуть постити від смутку в день коли Ісус помре, коли від них відійметься жених, бо так взагалі не мало б бути з женихом в нормальній ситуації, коли він приходить в весільну світлицю (єрусалим), а народ який має його прийняти — вбиває.

І ось тут причина чому я так зупинявся на тій множині або однині. Якщо вираз "будуть постити в ті дні", то це може йтись про повторюваність дії, що от Ісус встановив новий різновид посту, але він тільки буде трохи пізніше, після смерті і воскресіння, а зараз, як виключення, вони не постять. Але тоді ми сміливо стверджуємо, що Ісус встановлює ритуал посту в "пошанування" його смерті. Натомість реалістичнішим є те, що йдеться про конкретний день і конкретний вираз смутку учнів.

Йдеться про піст не як встановлену релігійну практику, а про конкретний вираз смутку в конкретних обставинах. Йдеться про чутливість до оточуючої реальності, про вміння розрізняти час, бо буде день смутку, день перед суботою коли Ісус буде виданий язичникам та вбитий. Чи поститимуть учні Йоана в той день? Чи будуть вони на наступний день так само їсти святочну суботню трапезу ніби нічого й не сталось? Учні Ісуса будуть постити, бо вони уміють розрізняти час.

Читання нинішнього дня
(Мр. 11 зач. 3, 6-12.)

#Марко

6. В той час фарисеї раду радили з іродіянами проти Ісуса, як би його погубити.

7. Тоді Ісус пішов до моря зі своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, і з Юдеї, 8. з Єрусалиму, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тиру та Сидону; велика юрба людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. 9. Тоді він сказав своїм учням, щоб приготовили йому човен задля народу, щоб не тиснув його. 10. Бо він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. 11. І духи нечисті бачивши його, падали ниць перед ним і кричали:

– Ти – Син Божий!

12. Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони його не виявляли

Тут є дві речі на які цікаво звернути увагу:

Двічі Марко повторює про велику кількість(πολὺ πλῆθος) з язичницьких і юдейських земель, що прийшли до Ісуса.

Повторює тими ж словами, але Хоменко старається покращити текст і знаходить синоніми ( сила людей - велика юрба).

То він робить дарма, бо Марко підкреслює, найвірогідніше, посилання на єзекеїля 47:10. Де сказано про ріку життя, що потече з храму, через галилею до середземного моря. Сказано і про величезну кількість(πολὺ πλῆθος)  риби, яку рибалки будуть витягати неводом.

Враховуючи, що це один з небагатьох образів старого завіту де рибалка не є військовим образом нищення, і те що в сцені з'являється човен, посилання стає цілком вірогідним, а образ Марка - викличним.

Життя не тече з Єрусалимського храму. Життя є в Ісусі до якого всі тягнуться. Марко намагається в перерахуванні регіонів підкреслити різні сторони світу з яких приходять до Ісуса, а загальне число регіонів - 7 - підкреслює універсальність. Ісус дає життя усім людям, євреям і язичникам. І ось учні бачать як виглядає "рибалка людей".

Другий аспект на який цікаво звернути увагу: ненавченість людей.

Вони приходять бо чули про діла Ісуса, але його діла нерозривні від його навчання. В євангелії від Марка він буквально навчає через діла і коли виганяє нечистого духа в синагозі то всі дивуються його вченню.

Але тут люди не знають його вчення і не цікавляться ним. Вони кидаються на Ісуса, щоб отримати те що їм треба. Намагаються використати Ісуса.

Стверджується, що Ісус "багатьох зцілив", і так виглядає, що це твердження стосується минулої діяльності Ісуса через яку зібрався натовп і хоче діткнути Ісуса, а не те що він зцілив когось з натовпу.

Сказано, що люди які прийшли до Ісуса мали  "μάστιγας" це досить рідковживане слово для позначення хвороби.

Буквально воно означає бич, і так використовується в новому завіті теж  (Євр 11:36: "Інші наруг і бичів( μαστίγων) зазнали та ще й кайданів і в'язниці;"

В старому завіті це слово найпопулярніше в приповідці про панування і гніт: I Цар 12:11: "Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.»"). Ця фраза повторюється неодноразово в святому письмі.

І іронія Марка в тому, що люди які страждають від мук і гніту, самі гнітять Ісуса. Бо люди не просто штовхають Ісуса. Слово ( θλίβωσιν), яке вживає Марко, має значення гніту, утисків. Такі конотації бачимо в старому завіті.

Ось приклад

Вих 3:9: "І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають( θλίβουσιν) їх єгиптяни."

Люди яких утискають не знають іншого способу ніж утискати щоб отримати те що хочуть.

Ісус сідає в човен ( і може втікти від них) і саме з човна в наступній пов'язаній сцені він навчає притчами, навчає про Царство Боже і те як воно настає. Навчає настільки поза рамками очікувань, що робить це притчами-гачками.  Закидає гачок і хтось проходить повз, а хтось заковтує гачок і потребує пояснень і розуміння.

Читання завтрішнього дня.
Мр. 12 зач. 3, 13-19.

#Марко

13. Одного разу вийшов Ісус на гору й покликав тих, яких сам хотів, і вони прийшли до нього. 14. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати проповідувати; 15. і дав їм владу виганяти бісів.

16. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; 17. Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і дав їм ім'я Воанергес, у перекладі – Сини грому; 18. Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананея, 19. та Юду Іскаріота, що його зрадив.

Три пункти:

1) Ісус створює групу дванадцяти для того, щоб вони робити те, що робить Ісус. Перед тим Ісус каже "Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов." І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів." (Мр 1:38-39)

Проповідь приходу Царства і вигнання бісів - взаємоповязані речі в служінні Ісуса.

2) Серед Імен немає Леві сина Алфея. І то могло б бути дивно, бо Марко і так мало персонажів представив перед тим, а тут ще цього не використав в списку учнів. Та Леві як митар був виключений з ізраїльтян і прирівняний до грішників-язичників. У Марка немає "повернення" Леві в ізраїльську когорту. Не обов'язково бути одним з 12-ти, щоб бути разом з Ісусом та щоб бути його учнем.

3) Завжди говоримо, що в списках порядок є важливий. І тут є Петро як перший і найважливіший зі списку, а юда який зрадив -вкінці списку. То чиста правда, тільки от в кінці Євангелія від Марка ми читаємо: "Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам." (Мр 16:7). Якщо ми приділяємо виключну увагу до списку і порядку в інших місцях, то можемо зробити це і тут. Петро тут є не перший, а останній. Більш того, він відділений від когорти учнів. "Скажіть учням та Петрові", так ніби він не є учнем. Це остання згадка Петра в оригінальному тексті Євангелія Марка. І статус Петра, після зради, не є визначений. Тому Петру довелось побувати як на вершині списку так і на денці.

Читання завтрішнього дня
Мр. 13 зач. 3, 20-27.

#Марко

20. Одного разу, коли Ісус вернувся додому, стільки народу знову там зібралось, що вони не мали змоги їсти. 21. Довідавшись про те, його свояки вийшли, щоб його взяти, бо говорили:

– Він не при собі!

22. А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них:

– Як може сатана сатану виганяти? 24. Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. 25. Коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. 26. І коли сатана встав сам на себе й розділився, він не може встоятись, і кінець настав йому. 27. Ніхто не може вдертись до сильного в хату й розграбити його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, і тоді розграбить його хату.


Ми читаємо Святе Письмо уривками, але важлива послідовність. Ось тут Ісус з учнями аж не можуть їсти (а значить і бути разом, і говорити і пізнавати) через величезний натовп зовнішніх. І дізнавшись про те, його свояки вийшли, щоб його взяти.

Про що, про те? Про те, що довкола Ісуса натовп народу і він недоїдає? Так само й книжники приходять з Єрусалиму і кажуть неприємні речі намагаючись підірвати авторитет Ісуса.

Ясно, що це пов'язано з попередньою діяльністю Ісуса, але так само пов'язано з попередньою сценою - створенням 12-ти. Число дванадцять означає Ізраїль, який має 12-ть колін. Настановити 12-ть означає і діяти як Бог діє, і ствердити, що ті хто є з Ісусом, ось вони це справжній, новий, Ізраїль, представникам якого Ісус дав владу проповідувати і виганяти бісів.

І ось після такої заявки створення нової спільноти, яка не вписується в існуючі рамки, Ісуса йдуть "забрати". "Та він просто божевільний!", кажуть його родичі. "Ні, він сам одержимий демоном" і є нечистий в очах Божих, так стверджує уповноважена делегація з Єрусалиму. Встановлення 12-ти це остання крапля. До того Ісус вже скасував владу суботи над людиною.

Стоїть питання влади. Офіційна влада дискредитує Ісуса, каже, що ось це все звільнення людей, яке підриває їх авторитет, є дією нечистого. Ісус у відповідь показує дві речі:

- Він робить добрі речі, безглуздо казати, що він робить добро силою зла. Бо якщо це дійсно добро, то зло б руйнувало саме себе його руками.

- Ціль Ісуса не зайняти місце "сильного-сатани" Ціль Ісуса - пограбувати його майно. Тобто визволити тих людей, що знаходяться під владою Сатани. Ціль Ісуса не є узурпувати владне місце силою.

Цей уривок має логічне і необхідне продовження яке в нашому літургійному читанні обрізане:

"Істинно кажу вам: усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто вирече хулу проти Святого Духа, тому повіки не проститься: він буде винен у грісі вічнім. 30. Вони бо мовили: « Він має нечистого духа »."

Без попереднього контексту набагато тяжче зрозуміти, що за гріх мається на увазі, а насправді нічого складного тут немає. Ісус робить неймовірні добрі речі і робить це Духом Божим. Тобто він показує Боже життя і діє. Ці речі підривають авторитет центральної релігійної влади, а тому їм залишається або прийняти Ісуса, або сказати на добро - зло, на біле - чорне. Дію Бога назвати дією диявола і таким чином заперечити діяльність Бога в своєму житті і спробувати "заборонити" її в житті інших.

Читання завтрішнього дня
#Марко

31. Приходять мати та брати його і, стоячи надворі, посилають до нього, щоб його прикликати. 32. Народ же сидів круг нього, і кажуть йому:

– Ось твоя мати і брати надворі тебе шукають.

33. Він у відповідь сказав їм:

– Хто моя мати та брати?

34. І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже:

35. – Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати.

Нагадаймо собі, як Марко побудував сцену, кульмінацію якої ми читаємо нині.

1) Ісус призначає 12-ть людей, після чого родичі Ісуса почувши "про те", пішли забрати його додому, бо Ісус з розуму зійшов.

(Фактично, призначення 12-ти нагло означає, що от ті кого я покликав, ті хто пішов зі мною, вони і є справжні ізраїльтяни, тобто люди вірні Богові, які мають владу очищати світ (виганяти бісів), тобто робити цей світ місцем Божої присутності, а ті хто не пішов...

2) Марко вставляє сцену в якій пояснює ставлення Єрусалимського Істеблішменту до вибриків Ісуса — він сам опанований злою силою (тому опановані і його учні).

3) Ось нарешті сказано, що родичі Ісуса прийшли, але не заходять, натомість кличуть Ісуса довкола якого сидить натовп. Сцена досить дивна. Ісус є (в домі?), а родичі на дворі, і самі зайти не можуть ніяк, але можуть когось послати до Ісуса, довкола якого сидить народ. Чому вони самі не входять?

Одна з найпростіших відповідей - ті хто сидять навколо Ісуса ритуально нечисті. Марко не обмежує тих кого кличе Бог лише до правовірних Ізраїльтян які за ним пішли. Покликані також виключені з Ізраїлю (як митар Леві) й язичники. В дім язичника не можна було заходити.

Родичі не хочуть прийти в дім до Ісуса, вони хочуть забрати його з цього нового, дивного дому, до рідного дому Ісуса, повернути його назад в спільноту Ізраїля, показавши, що він насправді був божевільний.

Тут Ісус відповідає не просто в дусі попереднього, а тема отримує розвиток і кульмінацію. Він не відкидає Ізраїль, тому що він кличе 12-ть, кличе сам, встановлює з ними зв'язок, і цей зв'язок особливий, але сім'я Бога набагато ширша і не обмежена домом Ізраїлю. Той хто виконує те що Бог хоче, той Ісусу: брат, сестра, мати. Тобто між ними і Ісусом є стосунки любові і прихильності, а ще... вони мають спільного батька, бо спільним батьком (тим кого наслідуєш, на кого схожий і від кого отримуєш життя) є Бог.

Читання завтрішнього дня
Мр. 15 зач. 4, 1-9.

#Марко

1. Одного разу почав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, і він увійшов у човен та сидів у ньому, на морі, і ввесь народ був на землі при морі. 2. Він багато навчав їх у притчах, і говорив до них у своїм навчанні:

3. – Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше.

9. І додав:

– Хто має вуха слухати, хай слухає!

В літургійних читаннях ми дістались до притч у моря. І якщо читати оцей во уривок, ну то воно ж ніби всьо просто і притча простенька.

Є от зерно, його щедро сіють всюди де можна і не можна, а це зерно має різні варіянти
- взагалі не прижитись
- вмерти на ранній стадії
- вирости але не дати плоду
- дати результат, і то навіть дуже великий.

Ну то значить, для результату треба час, результат залежить від землі, бо всюди кидається добре насіння.

Воно то все прекрасно. Але нашо розказувати народу ту притчу, і нашо взагалі говорити в притчах? Вперше Ісус сказав коротку притчу про Сатану і царство яке розділяється в собі делегації з Єрусалиму, а тепер так говорить до натовпу людей. І в кінці кінців, ніхто не розуміє до чого ця притча.

Саме це і питають Ісуса учні в тому читанні, що у нас призначено на понеділок:

"А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі."

Про притчі це тут дуже добрий переклад в Хоменка. Ісус наразі розповів ніби-то одненьку притчу, але цілком можливо, що вони питають його про притчі взагалі. Нащо ти говориш притчами, що б то значило? І от Ісус відповідає і про що ця притча, і чому він говорить притчами до народу. Розберімо перше, чи така проста ця притча? Чому він її розказує людям і про що вона? "Вам дана тайна царства Божого" так відповідає Ісус, а потім багато разів наголошує, що ці притчі є про Царство.

Тайна Царства Божого - означає тут буквально, що ця притча, як і всі наступні, стосується питання про Боже Царювання, бо Месія мав прийти в Ізраїль, побити ворогів, а опісля Царювати. Такий план. Ісус каже, що ті притчі стосуються найважливішого - Таїнства Царства.

І тут найскладніше в цій притчі. Найскладніше й для учнів і для натовпу який теж чекає чогось від Ісуса, бо він же утворює нову спільноту, а значить буде штурмувати капітолій брати владу в свої руки. Ісус каже, що отой прихід Царства він працює зовсім не так. Людина сіє то слово, а далі шукає відгуку, чекає, воно поволі проростає або не проростає, бо все залежить від ґрунту і ніц тут не зробиш, бо багато перешкод, щоб це внутрішнє слово, вістка про Царство і саме Царство проросло в людині зсередини.

То вже позиція фіаско. Це зовсім не так як приходять Царства, бо вони так просто не робляться, бо якщо чекати на відгук від людей, ото проростання... так ніякої влади не встановиш. Все не так як треба, і з цим пов'язана друга тема, а саме - чому Ісус говорить в притчах. Це обговоримо згодом.

Нащо притчі?

Читання нинішнього дня
#Марко

Вам дана тайна царства Божого; тим же, що осторонь, усе дається у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, слухаючи, не розуміли, щоб, бува, не навернулись і щоб їм не простилось.

Ну шо, всьо ясно Ісус каже в притчах, щоб народ нічого не зрозумів і сконав в непрощенні. Але нашо тоді взагалі проповідувати хоч комусь в притчах, якщо ідея шоб вони ніц не розуміли? Вони і так не розуміють. Як це в'яжеться з усім шо робить Ісус?

Відразу можна відкинути ідею, що притчі, які незрозумілі народу, були зрозумілі учням, бо вони знали тайну царства. Учні теж не розуміють притчі, поки Ісус їм не пояснить (потім теж не розуміють). Також відкидаємо ідею, що Ісус хитро обдурював людей. Так ніби людям здавалось, що вони ухопили сенс, а насправді - ні. Якщо вже учні не розуміли і знали то, тим більш не розумів натовп.

І так, екзегети безконечно ламають списи над цим висловлюванням Ісуса в Марка, перша лінія: треба читати "скільки не дивляться, не бачать і скільки не слухають, не розуміють, якщо не навернуться і не отримають прощення". Тобто йдеться про приєднання до Ісуса. І притчі є тільки гачком, якщо людина зачіплюється за гачок і не розуміє, і усвідомлює це і хоче більшого, то приходить до Ісуса.

Друга лінія: Божий план, щоб не всі зрозуміли, навернулись і покаялись. Бо якби Божий план був такий, щоб всі зрозуміли, то всі би зрозуміли. Він же Бог. Як ми бачимо, зрозуміла тільки жменька людей. А чому його план такий, щоб не всі зрозуміли? То Божа таємниця. Наприклад Павло розмірковує над цим в посланні до Римлян (про відкинутих юдеїв, але не на завжди, а для того, щоб могли приєднатись язичники).

Обидві ці тлумачення серйозні. Жодне з них не здобуло "перемоги" до нині.

Те що точно можна сказати:

1) Ці притчі стосуються Ісуса, а тому зрозуміти їх без Ісуса неможливо. Тільки з ним і через нього ті притчі можна якось осягнути. І треба стати тим, що всередині, а не залишатись ззовні, щоб розуміти щось про прихід Божого Царства. Але тим що всередині не тре задирати носа, бо вони теж можуть ніц не розуміти.

2) Пояснення у Марка про притчі виявилось зовсім не простішим ніж самі притчі. Воно викликає стільки ж питань, а то і більше, ніж самі притчі. Знаючи іронію Марка в інших місцях - може він так і задумував.

Читання завтрашнього дня
Мр. 17 зач. 4, 24-34.
#Марко

24. Сказав Господь своїм учням:

– Вважайте, що чуєте. Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам. 25. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, візьмуть і те, що має.

26. І казав їм:

– Із царством небесним воно так, як з чоловіком, що кидає насіння в землю: 27. чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. 28. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. 29. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.

30. І мовив:

– До чого прирівняємо царство Боже – або у якій притчі ми його представимо? 31. Воно – немов гірчичне зерно, що коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. 32. А як посіяне зійде, стає більшим від всякої городини і пускає таке велике віття, що птаство небесне може сховатися в його тіні.

33. І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, наскільки вони могли зрозуміти. 34. Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

Тут так багато всього, що зупинимось лише на останній притчі, про гірчичне зерно. 

Без старозавітнього контексту побачити наскільки виклична і скандальна ця притча неможливо. А контекст ось: у пророків є так, що Бог візьме вершечок від кедру і посадить його на високій горі, і той кедр розростеться, і птахи (= язичницькі народи) прилетять і поселяться в гілках цього кедра. (Єз, 17:22, Єз 31:6, Дан 4:12). Тобто Ізраїль буде велика імперія в тіні якої поселяться інші народи. 

В історії яку розказує Ісус скандальне все:

- Царство мало бути в повній тяглості з минулим, це мав бути вершечок Кедра, а не дрібне і незначне зерно.

- Ізраїль це Кедр, а кедр досягає висотою і шістдесят метрів, а не як гірчичний триметровий кущ(!). Скандальним є вже саме порівняння Царства Божого з гірчичним кущем, бо це навіть не дерево. Воно вище лишень за городину. Тут немає ніякої гори і ніякої претензії на велич. 

Ба більше, широко відомо було, що гірчичний кущ приживається в дуже несподіваних місцях, як бур'ян, чесне слово. Що це за царство і що це за месія? "Очікувана велич світового дерева виявляється великим бур'яном, так само, як очікуваний Месія виявляється богохульником, а його корона це терновий вінець."

Ну і варто сказати, що у Марка птахи не ховаються в тіні, як в перекладі Хоменка. Вони там буквально живуть. Цим підкреслюється життя народів в Божій присутності. 

Царство яке пропонує Ісус вельми відрізняється від Царства якого очікував Ізраїль.
(Фото куща гірчиці в коментарях)

Читання завтрашнього дня

Мр. 18 зач. 4, 35-41.

#Марко

35. Сказав Господь своїм учням:

– Перепливімо на той бік!

36. І, зоставивши народ, беруть його з собою, так як він був у човні; були ж і інші човни з ним. 37. І знявся сильний буревій, і хвилі линули в човен, так що він уже наповнювався водою. 38. А він був на кормі і спав на подушці. Вони збудили його й кажуть йому:

– Учителю, байдуже тобі, що гинемо?

39. Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря:

– Замовкни! Ущухни!

І затих вітер, і настала велика тиша. 40. Тоді сказав до них:

– Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?

41. Страх великий огорнув їх, і вони казали один одного:

– Хто це такий, що йому вітер і море послушні?


Після проповіді, яка завершилась притчею про язичницькі народи, що житимуть в тіні Царства Божого уособленого гірчичним кущем Ісус наказує перейти "на той бік". Тобто на язичницьку землю.

Ця сцена має кілька важливих ключів, які здатні привідкрити її значення. Першим ключем є історія Йони, з якою уривок про бурю перетинається не лише ідейно, а й просто лексично. Марко переінтерпретує історію про Йону, але центральний мотив залишається незмінним - Йона не хоче проповідувати язичникам покаяння таким чином, як того хоче Бог, але противитись Богу означає просто потонути. Те що проповідував Ісус буквально перед цим було направлено в тому числі на інакше ставлення до язичників, без вивищення Ізраїлю.

Другий важливий елемент, перша фраза: Перепливімо на той бік! "І, зоставивши народ, беруть його з собою (хто, куди?), так як він був(шо?) у човні; були ж і інші човни з ним (що за човни, куди поділись ті люди?)."

Вона настільки незрозуміла, що частина коментаторів просто відмовляються її тлумачити. Інша частина тлумачів вдається до складного символізму. Більш менш тут зрозуміло одне:

Ісус стає пасивним, учні беруть його з собою, Ісус з ними, а не вони з Ісусом. Далі пасивність Ісуса продовжується, він на кормі, але він не керує, він спить.

Він має довіру до учнів і головне, Ісус має довіру до Бога, бо сон і є виразом довіри до Бога (Пс 3:6; 4:9). Учні ж не мають довіри до нього і до Бога. Тому і противляться Божому плану. Коли вони бачать, що по їх плану нічого не виходить, і ситуація руйнівна, то звинувачують Ісуса в недостатку любові. "Йому байдуже на них". Коли ж Ісус забороняє вітру, так само як він заборонив нечистому духові в синагозі, учні замість того, щоб відчути любов, відчувають страх і нерозуміння, хто такий Ісус.

В наступній сцені, по той бік моря, діятиме Ісус.

Читання завтрашнього дня
5, 21-43

#Марко

21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.
22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг
23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.
24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, -
27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.
28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі - видужаю.
29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.
30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі?
31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?
32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.
33 Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.
34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.
35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?
36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй.
37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.
38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.
39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!
40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.
41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум - що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань!
42 І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.
43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти.

Іноді ключем, що привідкриває значення євангельского уривка є структура за якою побудована оповідь. Євангелист Марко є знаний "структураліст", аж настільки, що існує прийом знаний як "сендвіч Марка". Це спосіб коли Марко починає розповідати одну історію, перериває її, щоб оповісти іншу, а врешті решт закінчує перервану історію. Насправді ці дві історії чимось повязані і покликані пояснити або доповнити одна одну. Тобто виходить такий бутерброд з історій. Звісно не лише Марко використовує такий прийом, але він загодовує читача такими канапками історіями з більшою періодичністю і задоволенням ніж будь хто.

Тут маємо поєднано дві історії: історія про жінку, що 12 років хворіла на кровотечу (вагінальну) і була відкинена суспільством, адже вважалась нечистою, такою яка не може контактувати з іншими людьми. Та історію про дівчинку 12 років, доньку начальника синагоги, тобто людини суспільством шанованої. В випадку жінки з кровотечею, вона зцілюється таємно, адже порушує зцілюючись приписи Синагоги, але Ісус змушує проголосити про це зцілення публічно. В випадку з дівчинкою навпаки, всі знають, що дівчинка мертва, але Ісус воскресивши її наказує тримати цей факт в таємниці.

Продовження в наступному дописі
👇👇👇

#Марко

Ми бачимо з одного боку дівчинку яка є частиною Синагоги (установи) і під опікою цієї установи все життя, але помирає. З іншого боку ми бачимо жінку яка була весь цей час виключена з установи, тому що погибає. Наголошується навіть на спільному числі - 12 - яке до цього в Євангелії від Марка позначувало Ізраїль.

Іншою паралеллю, є те, що жінка з вагінальною кровотечою очевидно не могла народжувати дітей і залишалась безплідна. Так само й дівчинка яка помирає в віці 12-ти років, ще просто не встигла б народити дітей, адже 12 річний вік був початковий, з якого видають заміж, тобто дівчинка не встигла стати дорослою жінкою, і про неї батько й слуги згадують як про "дитину" (Варто сказати, що Ісус повернувши дівчину до життя звертається до неї κοράσιον, тобто як до молодої жінки, а не як до дитини).

Жінка з кровотечою є діяльна і сама приходить до Ісуса, дівчинка є бездіяльною і до неї приводять Ісуса. Обидві ж історії обєднані питанням довіри до Ісуса який спасає.

Всі ці майстерно побудовані паралелі не можна упускати звертаючись до цієї історії в її цілості, інакше ми упустимо ключ який дає нам в руки сам євангелист. Доросла жінка, що була відкинена установою Синагоги і є діяльною, більше і не потребує Синагоги, вона може і Ісус спонукає її прямо свідчити про зцілення. Натомість дівчина, яка залишається в рамках синагоги і була пасивною мусить їсти і зростати і не може, наразі, свідчити про те, що з нею сталось, бо це свідчення без розуміння того, що сталось.

В будь якому випадку, літургійне читання наступних днів цілком ламає задум Євангелиста і розділяє ці дві історії поокремо.

Ось як виглядає читання завтрішнього дня:

22. В той час до Ісуса приходить один із старших синагоги, Яір на ім'я, і, побачивши його, упав йому до ніг 23. і благав його вельми, кажучи:

– Дочка моя при смерті. Прийди, поклади на неї руки, щоб видужала й жила.

24. І він пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.

35. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть:

– Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту учителеві?

Як бачимо, є перестрибування з 24 до 35 стиха, і воно зроблено настільки технічно, що робить неоковирність в самому євангельському тексті, неоковирність, якої автор не задумував. Неоковирність яка є дрібничкою, порівняно з тим, що упорядники літургійних читань вирішили розділити ці дві історії як неповязані один з одним дві "історії чуд", зруйнувавши тим самим задум Євангелиста.

Тому виклики з лекціонарною системою читань у нас дуже серйозні.

Ісус відкинений синагогою.
#Марко

Нині (якби не свєто), мало б бути читання про прихід Ісуса на свою батьківщину і навчання в синагозі, на яке люди реагують негативно: "Звідки оцей отримав ці речі? Що за мудрість яка дана цьому чоловіку? І як діяння сили такі через його руки стаються?"

Буквально не його руками діються чуда, а "через" його руки. Агентом дії є не Ісус, а хтось інший і це не Бог, адже Бог тут не згадується. Пасив тут є ключем до уривку в ставленні народу до Ісуса. Ісус є агентом дії Вельзевула, дії злих сил. Такий висновок зробила делегація з Єрусалиму і такий висновок приймають тепер люди.

Іншим ключем до уривку є властиво структура євангелія від Марка. Цей Епізод "закриває" першу частину Євангелія. Після вступу, перше діяння Ісуса починається з Синагоги де він навчав, підірвавши авторитет книжників, а народ дивувався "питаючи, що це за нове вчення і наука, що наказує він нечистим духам і ті коряться йому". Народ не знав відповіді, але реагував позитивно. Це перший розділ.

Початком третього розділу є знову Ісус в Синагозі, але тепер він прямо, а не опосередковано підриває авторитет фарисеїв тим, що зцілює в суботу людину з висохлою правицею, нівелюючи таким чином суботній спочинок, повертаючи людині діяльність, і відмовляючи фарисеям в авторитеті встановлювати, як цей спочинок має виглядати. Після цього фарисеї вже зібрали ради з іродіянами, щоб вбити Ісуса.

Початок шостого розділу — третій і останній раз коли Ісус з'являється в Синагозі. Тепер, завдяки вповноваженим з Єрусалиму люди знають хто він, син Марії, тесля, можливо одержимий. Попри те, що Ісус робить — народ приймає сторону і погляд книжників та фарисеїв і відкидає Ісуса. Більше Ісус не зявиться в Євангелії від Марка в Синагозі і не буде там проповідувати та навчати, він "програє" фарисеям і люди відмовляються розуміти Ісуса.

Взагалі число три є чи не центральна в структурах за якими Марко будує Євангеліє. Паралельно синагозі Марко розпочинає тему розуміння, або не розуміння учнів, хто є Ісус. Перше наприкінці четвертого розділу учні є в човні і питають "Хто це такий", що заспокоїв бурю. Вдруге учні є в човні під час бурі і плутають Ісуса з "примарою", що йде по морю. (наприкінці 6 розділу), втретє учні є в човні з Ісусом і не розуміють хто є Ісус і кого вони мають з собою (у восьмому розділі). Тут Ісус вже прямо каже їм "Як же ви не розумієте?".

Далі три рази Ісус буде попереджати всіх учнів про те, що йому належить постраждати і померти. І учні звісно ж цього не розуміють.

Взагалі, структури в Євангелії від Марка є необхідним і вкрай важливим ключем, не розуміючи структур, "ізольовано" зрозуміти окремі уривки набагато важче (а може і не можливо). Тому, читання євангелія в церкві окремими порціями, особливо так як воно у нас є - вкрай недостатньо для розуміння євангельскої історії. Читаймо євангеліє в його цілісності і відкриваймо для себе!

На цій ноті, й першій частині Євангелія від Марка, я завершую само(не)проголошений маратон з коментування Євангелія від Марка в лекціонарному порядку. Дякую тим хто читав це і мав з того користь!