❤️‍🩹 Я повернуся на своє місце сили. Увійду до батьківського дому, бо ключ від нього я бережу у серці, доки жива. Я відвідуватиму могили, допоки стане сил... Ми завжди носитимемо квіти до стіни пам'яті... Мені завжди болітиме... до оніміння... Але я боротимуся, як можу... усім чим можу ... Дякую кожному і кожній... Нікому не пробачу маминих сліз, а також того, що ви зробили з її шкільними архівами, у яких були цілі життя дітей, яких вона виховала.

🇺🇦 І це поле неодмінно засіють українським зерном!
Два роки власне моє дежавю.
Два роки не в очі твоє люблю.
Два роки важкої в собі війни.
Два роки надії та чорних дір.

Два роки без дому- далеко десь.
Два роки з тобою лише в смс.
Два роки чекання, кохання й сліз.
Два роки обіймів, трун і “без них”.

Два роки живеш від “ти як?” до “все ок”.
Два роки надії й страшних думок.
Два роки із друзями, коло трун…
Два роки в душі розірваних струн.

Два роки віри, надій і мрій.
Два роки молитви, що ти живий.
Два роки життя, щоб забрати своє.
Два роки я тут, а там серце моє.

Два роки болю та боротьби.
Два роки думками з тими, хто в бій.
Два роки ти просто ідеш вперед.
Два роки у кожного власний герць.

Два роки єднання, спротиву й втрат.
Два роки від самопожертв до зрад.
Два роки - ми вижили й прожили.
Від всіх нас залежить чи будемо МИ!
Любіть УКРАЇНУ!
#ЗакоханауЛуганщину

Анна Голенищева