Антисовєцькі рухи в Сакартвело почали зʼявлятися ще у 1988. Конфлікт між москвою і Тбілісі наростав і був очевидним.
18 березня 1989 року в абхазькому селі Лихни пройшов мітинг на якому декілька тисяч абхазів вимагали відділення від Сакартвело і отримання статусу союзної республіки.
Це призвело до загострення внутрішньополітичної ситуації в Сакартвело. У відповідь на це антисовєцькі сили організували ряд мітингів в грузинських містах. На них говорилось про те, що московський уряд вирішив використати абхазький сепаратизм проти прихильників незалежності Сакартвело.
Свого піку протестні акції набули в квітні 1989 року. Мітингувальники розпочали мирну акцію в центрі Тбілісі біля будинку республіканського уряду.
Звучали гасла «Геть совєцьку владу», «СССР - тюрма народів» і т. д. Серед протестувальників був і майбутній президент вже незалежної країни Звіад Ґамсахурдія.
Місцева радянська влада на чолі із Джумбером Патіашвілі втратила контроль над ситуацією і попросила допомоги в москви.
8 квітня в Тбілісі були направлені підрозділи внутрішніх військ і спецпідрозділи міліції для розгону мітингувальників.
Близько 3:00 ночі 9 квітня начальник міліції Тбілісі через гучномовець наказав людям розійтись. В 3:30 розпочався силовий розгін, в ході якого застосовувались резинові палиці, саперні лопатки і сльозогінний газ. Також були задіяні БТРи і МТЛБ. В підсумку загинула 21 людина, сотні були поранені.
Квітневі протести в Тбілісі і їх подальший силовий розгін цілком можна вважати проміжним етапом процесу розпаду комуністичної імперії.
📌 На фото квітневі події в Тбілісі 1989 року
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
На фото січовики, портрет Шевченка та українські прапори.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Автор: Михайло Волошин (архів УМБ)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
1894 pік
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
На цій станції знаходився склад із великою кількістю зброї і боєприпасів до неї, які були вкрай необхідні українським військовим. Цей склад охороняв добре озброєний більшовицький гарнізон чисельністю ≈ 1000 осіб.
А вже з флангів стрімко наступала українська кіннота, рубаючи ворогів шаблями. Піхота ж, яка майже не мала набоїв і, подекуди, немала навіть гвинтівок, плескала в долоні, імітуючи постріли. Саме через це бій назвали «Битвою під оплески».
За підсумками нічного бою під Вознесенськом червоні втратили приблизно 250 чоловік вбитими і 400 пораненими. Наші предки в цьому бою втратили двох синів України.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Стара назва міста — Соколи (з XIV ст і до 1795).
На першому фото бачимо дівчат у національному строї
Друга світлина — хлопці з Вознесенську. Фотограф Ельман.
Третя — українська родина з Вознесенську.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
17 квітня 1918 рік
У центрі – Вільгельм Габсбург (у чорному) та Петро Болбочан (із стеком).
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
В оперативне з'єднання кораблів, що забезпечувало перший з початку війни авіаналіт на територію Японії, входив також авіаносець «Ентерпрайз» (англ. USS Enterprise), який прикривав «Хорнет».
За приблизними оцінками близько 250 тисяч китайців загинули від японських бомбардувань здійснених в якості помсти Китаю за сприяння США.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
1915 рік
Пимоненко Микола Корнилович
Перша картина була викрадена кацапами з Херсонського художнього музею.
Друга залишилася в Україні, адже вони зберігалися в різних містах.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Великдень в селищі Ясіня на Рахівщині. Листівка 1930-х років.
Великдень у селі Волосянка, Великоберезнянщина. 1940-ві роки
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM