Фото 1872 року, м. Харків.
На Фото перша трупа харківського театру.
Фото цікаве як історичне, етнографічне, театральне, та просто українське.
Власник фото: Володимир Козюк
Сьогодні, 27 березня, святкують Всесвітній день театру.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
28 березня 2022 року - день звільнення Ірпеня від рашистських загарбників.
Для мене це особливий день. В той день було і болісно, і радісно одночасно. А також огорнув нестерпний біль за людей, які загинули від рук окупанта. Нестерпний біль, коли побачили зруйнований на 70% Ірпінь, свій розбомблений будинок та потрощений район, могили сусідів у скверах, як собаки їли тіла загиблих цивільних. Мені скоріш дивом вдалося вибратися останньою дорогою «життя» транспортом під прицільним обстрілом, адже наш район був вже в окупації , а на наступний ранок і блок пост на Стоянці захопили росіяни, розстрілявши навіть колону цивільних.
Звільнення Київщини особисто для мене означало, що мій другий дім тепер вільний від цієї навали, від смерті, яка прийшла нищити та вбивати. З першим домом на Луганщині я попрощалася в 2014.
Після деокупаії Київщини весь світ дізнався, що приніс «руський мир». Це показало справжнє обличчя «руських братів». Проте ми дізналися про це раніше, але я навіть не могла уявити масштаб трагедії Бучі, Макарова, Гостомеля та інших міст. Тим, хто розповідає про «маскарад», бажаю кожному пройти через цей «театр», а ще вашим сімʼям та майбутнім поколінням, якщо виживуть.
Якщо там, де була окупація московити нещадно вбивали, у нас в Ірпені - трощили будинки та стріляли в людей, які намагалися евакуюватися. Частина Ірпеня була в окупації. Коли побачила розтрощений Ірпінь після звільнення було боляче, але ще більше боліло, коли відчувала трупний запах аж до літа на кожній вулиці, де точилися бої.
А ще через міст Романівський (Ірпінь) - вже Київ, тому якщо ви думали, що орки були десь далеко - то ні. Вони були через річку від столиці.
Сумно, що пройшло всього 3 роки, а багато хто вже забув, що зробив ворог, як він виглядає, що він несе за собою тільки смерть та руйнацію і не бажає зупинятися, які б солодкі вкиди вам не розповідали, багато хто піддається масовій істерії, забуваючи справжнє обличчя ворога. Бажаю вам ніколи не бачити його обличчя у своєму місті, але через вашу байдужість це може стати можливим.
Дякую нашим захисникам, дякую місцевим ТРО, дякую всім звичайним людям, які не дали захопити місто, які ціною свого життя стояли до останнього, щоб допомогти звільнити Київщину. Дякую, що мала змогу повернутися у свій другий дім.
Ірпінь - місто герой!🇺🇦
🌾 Підписатися | Чат🌾
Для мене це особливий день. В той день було і болісно, і радісно одночасно. А також огорнув нестерпний біль за людей, які загинули від рук окупанта. Нестерпний біль, коли побачили зруйнований на 70% Ірпінь, свій розбомблений будинок та потрощений район, могили сусідів у скверах, як собаки їли тіла загиблих цивільних. Мені скоріш дивом вдалося вибратися останньою дорогою «життя» транспортом під прицільним обстрілом, адже наш район був вже в окупації , а на наступний ранок і блок пост на Стоянці захопили росіяни, розстрілявши навіть колону цивільних.
Звільнення Київщини особисто для мене означало, що мій другий дім тепер вільний від цієї навали, від смерті, яка прийшла нищити та вбивати. З першим домом на Луганщині я попрощалася в 2014.
Після деокупаії Київщини весь світ дізнався, що приніс «руський мир». Це показало справжнє обличчя «руських братів». Проте ми дізналися про це раніше, але я навіть не могла уявити масштаб трагедії Бучі, Макарова, Гостомеля та інших міст. Тим, хто розповідає про «маскарад», бажаю кожному пройти через цей «театр», а ще вашим сімʼям та майбутнім поколінням, якщо виживуть.
Якщо там, де була окупація московити нещадно вбивали, у нас в Ірпені - трощили будинки та стріляли в людей, які намагалися евакуюватися. Частина Ірпеня була в окупації. Коли побачила розтрощений Ірпінь після звільнення було боляче, але ще більше боліло, коли відчувала трупний запах аж до літа на кожній вулиці, де точилися бої.
А ще через міст Романівський (Ірпінь) - вже Київ, тому якщо ви думали, що орки були десь далеко - то ні. Вони були через річку від столиці.
Сумно, що пройшло всього 3 роки, а багато хто вже забув, що зробив ворог, як він виглядає, що він несе за собою тільки смерть та руйнацію і не бажає зупинятися, які б солодкі вкиди вам не розповідали, багато хто піддається масовій істерії, забуваючи справжнє обличчя ворога. Бажаю вам ніколи не бачити його обличчя у своєму місті, але через вашу байдужість це може стати можливим.
Дякую нашим захисникам, дякую місцевим ТРО, дякую всім звичайним людям, які не дали захопити місто, які ціною свого життя стояли до останнього, щоб допомогти звільнити Київщину. Дякую, що мала змогу повернутися у свій другий дім.
Ірпінь - місто герой!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Таким чином про цей злочин стало відомо за межами совку. Перші ґрунтовні дослідження фактів про Голодомор почалися в кінці 1940 років у США. В 1985 Конгрес США створив спеціальну комісію з дослідження фактів голоду в Україні.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Буча була в блокаді і повній окупації, і хоча руйнацій тут суттєво менше, адже лінія зіткнення проходила в Ірпені, рашисти катували та вбивали полонених, розстрілювали автівки з цивільними, які намагалися вижити і евакуюватися. Більшість загинула не від уламків снарядів. Вбивали просто звʼязаних людей в потилицю.
Для москалів та малоросів звісно Буча - це фейк, вони не були тут в момент окупації, не бачили на що здатна їхня армія, просякнуті пропагандою і ненавистю і виправдовують своїх злочинців. В мене тут випасаються пару москалів, тільки 🤡 і 💩 ставлять чи ржуть, включно у коментарях, але не підписані і мають приватні акаунти, що унеможливлює їхнє блокування. Це все на що вони здатні. Так от, сподіваюсь, що така гнила мразота відчує на собі, що таке «фейкова» Буча.
Вбивці БУЧІ:
64 омсбр рф, 74 омсбр рф, 5 отбр рф, 137 пдп рф, 331 пдп рф, 31 одшбр рф, 104 дшп рф, 234 дшп рф, 14 обрспп рф, 45 обрспп рф, 155 обрмп рф, 63 зпоп (росгвардія), 141 смп (росгвардія - кадирівці).
Помстимося за кожного.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
До обіду 5 березня 2022 року Стоянка стала дорогою життя для багатьох, хто намагався евакуюватися автівкою, поки орки не захопили останній блок пост і не почали розстрілювати цивільні машини. Єдиною дорогою життя з цього моменту став Романівський міст, який також був під щільним обстрілом мінометів та артилерії ворога.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
«Договори і Постанови Прав і вольностей Війська Запорізького» – договір, що був укладений 5 квітня 1710 у місті Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького, відомий також під сучасними назвами «Конституція Пилипа Орлика» та «Бендерська конституція».
Це перший в світі документ, що визначав основи державного устрою, форми правління в якій окреслювались державні кордони. У ній вже тоді йшлося про цілісність і непорушність кордонів України та відновлення братерства з Кримською державою. Цей документ уперше описав Україну як повноцінну державу – частину Заходу.
Документ містить преамбулу, 16 статей та присягу гетьмана. Конституція Пилипа Орлика була укладена у двох примірниках – українською та латинською мовами, також має дві староукраїнські редакції. Оригінал, написаний рукою Пилипа Орлика зберігається у Національному архіві Швеції у Стокгольмі.
📌 Пилип Орлик (1672-1742) – гетьман України (1710-1742), наступний після Івана Мазепи, його найближчий соратник. Серед українських гетьманів він виокремлюється тим, що був першим великим українським політиком, змушеним діяти в еміграції. Пилип Орлик був українським державником, який ніколи не забував про справжню ціну москви:
«Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають московцям ніякого законного права на Україну»
«московське жорстоке і в цілому світі небувале право – через нього часто багато невинних гинуть»
«москва, узявши з вас присягу, як захоче, так і з вами і з Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу, і Вітчизну в безодню кине, і вольности позбавить»
«Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії; родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське?»
«Природнім правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано»
«Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю границь»
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM