28 березня 2022 року - день звільнення Ірпеня від рашистських загарбників.

Для мене це особливий день. В той день було і болісно, і радісно одночасно. А також огорнув нестерпний біль за людей, які загинули від рук окупанта. Нестерпний біль, коли побачили зруйнований на 70% Ірпінь, свій розбомблений будинок та потрощений район, могили сусідів у скверах, як собаки їли тіла загиблих цивільних. Мені скоріш дивом вдалося вибратися останньою дорогою «життя» транспортом під прицільним обстрілом, адже наш район був вже в окупації , а на наступний ранок і блок пост на Стоянці захопили росіяни, розстрілявши навіть колону цивільних.

Звільнення Київщини особисто для мене означало, що мій другий дім тепер вільний від цієї навали, від смерті, яка прийшла нищити та вбивати. З першим домом на Луганщині я попрощалася в 2014.

Після деокупаії Київщини весь світ дізнався, що приніс «руський мир». Це показало справжнє обличчя «руських братів». Проте ми дізналися про це раніше, але я навіть не могла уявити масштаб трагедії Бучі, Макарова, Гостомеля та інших міст. Тим, хто розповідає про «маскарад», бажаю кожному пройти через цей «театр», а ще вашим сімʼям та майбутнім поколінням, якщо виживуть.

Якщо там, де була окупація московити нещадно вбивали, у нас в Ірпені - трощили будинки та стріляли в людей, які намагалися евакуюватися. Частина Ірпеня була в окупації. Коли побачила розтрощений Ірпінь після звільнення було боляче, але ще більше боліло, коли відчувала трупний запах аж до літа на кожній вулиці, де точилися бої.

А ще через міст Романівський (Ірпінь) - вже Київ, тому якщо ви думали, що орки були десь далеко - то ні. Вони були через річку від столиці.

Сумно, що пройшло всього 3 роки, а багато хто вже забув, що зробив ворог, як він виглядає, що він несе за собою тільки смерть та руйнацію і не бажає зупинятися, які б солодкі вкиди вам не розповідали, багато хто піддається масовій істерії, забуваючи справжнє обличчя ворога. Бажаю вам ніколи не бачити його обличчя у своєму місті, але через вашу байдужість це може стати можливим.

Дякую нашим захисникам, дякую місцевим ТРО, дякую всім звичайним людям, які не дали захопити місто, які ціною свого життя стояли до останнього, щоб допомогти звільнити Київщину. Дякую, що мала змогу повернутися у свій другий дім.

Ірпінь - місто герой! 🇺🇦

🌾Підписатися | Чат🌾

🌻 5 квітня 1710 року була прийнята Конституція Пилипа Орлика

«Договори і Постанови Прав і вольностей Війська Запорізького» – договір, що був укладений 5 квітня 1710 у місті Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною і козаками Війська Запорозького, відомий також під сучасними назвами «Конституція Пилипа Орлика» та «Бендерська конституція».

Це перший в світі документ, що визначав основи державного устрою, форми правління в якій окреслювались державні кордони. У ній вже тоді йшлося про цілісність і непорушність кордонів України та відновлення братерства з Кримською державою. Цей документ уперше описав Україну як повноцінну державу – частину Заходу.

Документ містить преамбулу, 16 статей та присягу гетьмана. Конституція Пилипа Орлика була укладена у двох примірниках – українською та латинською мовами, також має дві староукраїнські редакції. Оригінал, написаний рукою Пилипа Орлика зберігається у Національному архіві Швеції у Стокгольмі.

📌 Пилип Орлик (1672-1742) – гетьман України (1710-1742), наступний після Івана Мазепи, його найближчий соратник. Серед українських гетьманів він виокремлюється тим, що був першим великим українським політиком, змушеним діяти в еміграції. Пилип Орлик був українським державником, який ніколи не забував про справжню ціну москви:

«Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають московцям ніякого законного права на Україну»

«московське жорстоке і в цілому світі небувале право – через нього часто багато невинних гинуть»

«москва, узявши з вас присягу, як захоче, так і з вами і з Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу, і Вітчизну в безодню кине, і вольности позбавить»

«Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії; родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське?»

«Природнім правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано»

«Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю границь»

🌾Підписатися 🌾

🌻 Головний отаман військ УНР Симон Петлюра (посередині) і командувач Першим Зимовим походом генерал - полковник Михайло Омелянович - Павленко (праворуч) в таборі для інтернованих в польському місті Вадовице 9 квітня 1921 року.

🌾Підписатися 🌾

🌻 9 квітня 1989 року совкові силовики із використанням бронетехніки розігнали протестний мітинг у Тбілісі, вбивши 21 цивільного.

Антисовєцькі рухи в Сакартвело почали зʼявлятися ще у 1988. Конфлікт між москвою і Тбілісі наростав і був очевидним.

18 березня 1989 року в абхазькому селі Лихни пройшов мітинг на якому декілька тисяч абхазів вимагали відділення від Сакартвело і отримання статусу союзної республіки.

Це призвело до загострення внутрішньополітичної ситуації в Сакартвело. У відповідь на це антисовєцькі сили організували ряд мітингів в грузинських містах. На них говорилось про те, що московський уряд вирішив використати абхазький сепаратизм проти прихильників незалежності Сакартвело.

Свого піку протестні акції набули в квітні 1989 року. Мітингувальники розпочали мирну акцію в центрі Тбілісі біля будинку республіканського уряду.

Звучали гасла «Геть совєцьку владу», «СССР - тюрма народів» і т. д. Серед протестувальників був і майбутній президент вже незалежної країни Звіад Ґамсахурдія.

Місцева радянська влада на чолі із Джумбером Патіашвілі втратила контроль над ситуацією і попросила допомоги в москви.

8 квітня в Тбілісі були направлені підрозділи внутрішніх військ і спецпідрозділи міліції для розгону мітингувальників.

Близько 3:00 ночі 9 квітня начальник міліції Тбілісі через гучномовець наказав людям розійтись. В 3:30 розпочався силовий розгін, в ході якого застосовувались резинові палиці, саперні лопатки і сльозогінний газ. Також були задіяні БТРи і МТЛБ. В підсумку загинула 21 людина, сотні були поранені.

Квітневі протести в Тбілісі і їх подальший силовий розгін цілком можна вважати проміжним етапом процесу розпаду комуністичної імперії.

📌 На фото квітневі події в Тбілісі 1989 року

🌾Підписатися 🌾

🌻 Тримайте підбірку світлин з Миколаївщини, м. Вознесенськ

Стара назва міста — Соколи (з XIV ст і до 1795).

На першому фото бачимо дівчат у національному строї

📸 1924 рік

Друга світлина — хлопці з Вознесенську. Фотограф Ельман.

Третя — українська родина з Вознесенську.

🌾Підписатися 🌾