Радуниця (Проводи). 1 квітня
https://svit.in.ua/pra/4p1.htm
Наступна після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень називався Провідним або Радуницею. Свято називали ще Красною Горою або Могилками [1, 240].
Це своєрідне виряджання духів. Вважається, що від Чистого четверга до Провідної неділі покійники провідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-душі від сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на Великдень вони разом з членами родин розговляються, а через тиждень їх потрібно вирядити – до вирію та на охорону нив і врожаю.
Напередодні Проводів у Провідну неділю жінки несуть до храму кошики (хлібини, шмат сала, ковбаси, яйця) й відправляють поминки. Потім з цим їством, що символізує коливо, тобто жертву предкам відвідують могилки. В основному могили відвідуються в понеділок – Проводи (іноді йдуть у неділю після Богослужіння). При цьому гробки приводять у порядок. Якщо страву не святили в храмі, то годиться це зробити на гробках, біля каплиці. Кошики ставляться вряд, біля них запалюють свічки, і священик править велику Богослужбу по предкам. Після чого їжу несуть покійникам і розкладають на могилках. Споживаючи їжу, поминають померлих:
– Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті панувати, а померлим – добре у вирії перебувати! [2].
Існує давній звичай пригощати людей їжею, щоб поминали предків, а залишені на могилах ласощі пропонувати взяти дітям (або діти опісля поминок самі забирають їх) як згадку про померлого.
Микола Костомаров зазначає, що у багатьох слов'ян після поминальної церемонії в честь покійників проводили тризну, що включало поминальний обід і змагання (битви), а також різноманітні весілля. Це вказує на те, що слов'яни вірили у воскресіння. [1, 240].
1 квітня – це 9 день від смерті Коляди, тому в цей день відбуваються Проводи-поховання в човні-місяці. Аналогічні свята річного циклу: 1 січня (Новий рік, похорон Мира), 1 липня (похорон Ярила), 1 жовтня (Покрова, похорон Купала). В цей день (на молодик) святкували Новий рік в Ірані. Зазначимо, що поховальні обряди тотожні шлюбним, тому цілком можливі різноманітні ігрища, що відображали битву під час весільного обряду (див. Калиту). Аналогічно до зазначених подібних свят, ушановують і 8-й день від народження нового прояву Сонця.
Після поминок починаються польові роботи. Якраз звичай засівати оселю (пов'язаний із народженням, весіллям і похованням) тотожний засіванню поля.
https://svit.in.ua/pra/4p1.htm
#Радуниця #Проводи #Поминки #Обряд #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/4p1.htm
Наступна після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень називався Провідним або Радуницею. Свято називали ще Красною Горою або Могилками [1, 240].
Це своєрідне виряджання духів. Вважається, що від Чистого четверга до Провідної неділі покійники провідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-душі від сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на Великдень вони разом з членами родин розговляються, а через тиждень їх потрібно вирядити – до вирію та на охорону нив і врожаю.
Напередодні Проводів у Провідну неділю жінки несуть до храму кошики (хлібини, шмат сала, ковбаси, яйця) й відправляють поминки. Потім з цим їством, що символізує коливо, тобто жертву предкам відвідують могилки. В основному могили відвідуються в понеділок – Проводи (іноді йдуть у неділю після Богослужіння). При цьому гробки приводять у порядок. Якщо страву не святили в храмі, то годиться це зробити на гробках, біля каплиці. Кошики ставляться вряд, біля них запалюють свічки, і священик править велику Богослужбу по предкам. Після чого їжу несуть покійникам і розкладають на могилках. Споживаючи їжу, поминають померлих:
– Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті панувати, а померлим – добре у вирії перебувати! [2].
Існує давній звичай пригощати людей їжею, щоб поминали предків, а залишені на могилах ласощі пропонувати взяти дітям (або діти опісля поминок самі забирають їх) як згадку про померлого.
Микола Костомаров зазначає, що у багатьох слов'ян після поминальної церемонії в честь покійників проводили тризну, що включало поминальний обід і змагання (битви), а також різноманітні весілля. Це вказує на те, що слов'яни вірили у воскресіння. [1, 240].
1 квітня – це 9 день від смерті Коляди, тому в цей день відбуваються Проводи-поховання в човні-місяці. Аналогічні свята річного циклу: 1 січня (Новий рік, похорон Мира), 1 липня (похорон Ярила), 1 жовтня (Покрова, похорон Купала). В цей день (на молодик) святкували Новий рік в Ірані. Зазначимо, що поховальні обряди тотожні шлюбним, тому цілком можливі різноманітні ігрища, що відображали битву під час весільного обряду (див. Калиту). Аналогічно до зазначених подібних свят, ушановують і 8-й день від народження нового прояву Сонця.
Після поминок починаються польові роботи. Якраз звичай засівати оселю (пов'язаний із народженням, весіллям і похованням) тотожний засіванню поля.
https://svit.in.ua/pra/4p1.htm
#Радуниця #Проводи #Поминки #Обряд #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Проводи Русалок. 13 травня
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. У такому урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами тільки жінки [3, 72]). Дата свята виставляється за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, всі йдуть в поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант, дівчата брали сухого маю (троїцька зелень, клечання) і йдуть до річки. Там вони роблять з маю ляльку, ніби дівку, називають її русалкою. Спочатку носять ту русалку з піснями по полю, а ввечері підходять до річки й кидають у воду. Це називається "топити русалок". [1, 159].
Жінки цього дня влаштовують для померлих поминальну трапезу, яка носить назву "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам в жито кидають через голову шматочки хліба та інших страв, виливають вино і воду, роздають діткам солодощі, співають русальних пісень. По закінченні трапези жінки струшують зі скатерки крихти їжі в жито і починають махати нею над головою, інші махають невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай". Так вони проганяють шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Це робиться для того, щоб відігнати від села пошесті, мор, голод, війну, які несуть передчасну смерть населенню. [3, 72].
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Русалка #Мавка #Проводи #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. У такому урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами тільки жінки [3, 72]). Дата свята виставляється за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, всі йдуть в поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант, дівчата брали сухого маю (троїцька зелень, клечання) і йдуть до річки. Там вони роблять з маю ляльку, ніби дівку, називають її русалкою. Спочатку носять ту русалку з піснями по полю, а ввечері підходять до річки й кидають у воду. Це називається "топити русалок". [1, 159].
Жінки цього дня влаштовують для померлих поминальну трапезу, яка носить назву "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам в жито кидають через голову шматочки хліба та інших страв, виливають вино і воду, роздають діткам солодощі, співають русальних пісень. По закінченні трапези жінки струшують зі скатерки крихти їжі в жито і починають махати нею над головою, інші махають невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай". Так вони проганяють шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Це робиться для того, щоб відігнати від села пошесті, мор, голод, війну, які несуть передчасну смерть населенню. [3, 72].
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Русалка #Мавка #Проводи #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Пашник С.Д. Радуниця (Проводи). 1 квітня
https://svit.in.ua/pra/4p1.htm
Наступна після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень називався Провідним або Радуницею. Свято називали ще Красною Горою або Могилками [1, 240].
Це своєрідне виряджання духів. Вважається, що від Чистого четверга до Провідної неділі покійники провідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-душі від сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на Великдень вони разом з членами родин розговляються, а через тиждень їх потрібно вирядити – до вирію та на охорону нив і врожаю.
Напередодні Проводів у Провідну неділю жінки несуть до храму кошики (хлібини, шмат сала, ковбаси, яйця) й відправляють поминки. Потім з цим їством, що символізує коливо, тобто жертву предкам відвідують могилки. В основному могили відвідуються в понеділок – Проводи (іноді йдуть у неділю після Богослужіння). При цьому гробки приводять у порядок. Якщо страву не святили в храмі, то годиться це зробити на гробках, біля каплиці. Кошики ставляться вряд, біля них запалюють свічки, і священик править велику Богослужбу по предкам. Після чого їжу несуть покійникам і розкладають на могилках. Споживаючи їжу, поминають померлих:
– Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті панувати, а померлим – добре у вирії перебувати! [2].
Існує давній звичай пригощати людей їжею, щоб поминали предків, а залишені на могилах ласощі пропонувати взяти дітям (або діти опісля поминок самі забирають їх) як згадку про померлого.
Микола Костомаров зазначає, що у багатьох слов'ян після поминальної церемонії в честь покійників проводили тризну, що включало поминальний обід і змагання (битви), а також різноманітні весілля. Це вказує на те, що слов'яни вірили у воскресіння. [1, 240].
1 квітня – це 9 день від смерті Коляди, тому в цей день відбуваються Проводи-поховання в човні-місяці. Аналогічні свята річного циклу: 1 січня (Новий рік, похорон Мира), 1 липня (похорон Ярила), 1 жовтня (Покрова, похорон Купала). В цей день (на молодик) святкували Новий рік в Ірані. Зазначимо, що поховальні обряди тотожні шлюбним, тому цілком можливі різноманітні ігрища, що відображали битву під час весільного обряду (див. Калиту). Аналогічно до зазначених подібних свят, ушановують і 8-й день від народження нового прояву Сонця.
Після поминок починаються польові роботи. Якраз звичай засівати оселю (пов'язаний із народженням, весіллям і похованням) тотожний засіванню поля.
Література:
1. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. – К., 1994. – С. 201-256.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Проводи #Могилки #Радуниця #Весна #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/4p1.htm
Наступна після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень називався Провідним або Радуницею. Свято називали ще Красною Горою або Могилками [1, 240].
Це своєрідне виряджання духів. Вважається, що від Чистого четверга до Провідної неділі покійники провідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-душі від сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на Великдень вони разом з членами родин розговляються, а через тиждень їх потрібно вирядити – до вирію та на охорону нив і врожаю.
Напередодні Проводів у Провідну неділю жінки несуть до храму кошики (хлібини, шмат сала, ковбаси, яйця) й відправляють поминки. Потім з цим їством, що символізує коливо, тобто жертву предкам відвідують могилки. В основному могили відвідуються в понеділок – Проводи (іноді йдуть у неділю після Богослужіння). При цьому гробки приводять у порядок. Якщо страву не святили в храмі, то годиться це зробити на гробках, біля каплиці. Кошики ставляться вряд, біля них запалюють свічки, і священик править велику Богослужбу по предкам. Після чого їжу несуть покійникам і розкладають на могилках. Споживаючи їжу, поминають померлих:
– Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті панувати, а померлим – добре у вирії перебувати! [2].
Існує давній звичай пригощати людей їжею, щоб поминали предків, а залишені на могилах ласощі пропонувати взяти дітям (або діти опісля поминок самі забирають їх) як згадку про померлого.
Микола Костомаров зазначає, що у багатьох слов'ян після поминальної церемонії в честь покійників проводили тризну, що включало поминальний обід і змагання (битви), а також різноманітні весілля. Це вказує на те, що слов'яни вірили у воскресіння. [1, 240].
1 квітня – це 9 день від смерті Коляди, тому в цей день відбуваються Проводи-поховання в човні-місяці. Аналогічні свята річного циклу: 1 січня (Новий рік, похорон Мира), 1 липня (похорон Ярила), 1 жовтня (Покрова, похорон Купала). В цей день (на молодик) святкували Новий рік в Ірані. Зазначимо, що поховальні обряди тотожні шлюбним, тому цілком можливі різноманітні ігрища, що відображали битву під час весільного обряду (див. Калиту). Аналогічно до зазначених подібних свят, ушановують і 8-й день від народження нового прояву Сонця.
Після поминок починаються польові роботи. Якраз звичай засівати оселю (пов'язаний із народженням, весіллям і похованням) тотожний засіванню поля.
Література:
1. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. – К., 1994. – С. 201-256.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Проводи #Могилки #Радуниця #Весна #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Проводи Русалок. 13 травня
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. У такому урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами тільки жінки [3, 72]). Дата свята виставляється за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, всі йдуть в поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант, дівчата брали сухого маю (троїцька зелень, клечання) і йдуть до річки. Там вони роблять з маю ляльку, ніби дівку, називають її русалкою. Спочатку носять ту русалку з піснями по полю, а ввечері підходять до річки й кидають у воду. Це називається "топити русалок". [1, 159].
Жінки цього дня влаштовують для померлих поминальну трапезу, яка носить назву "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам в жито кидають через голову шматочки хліба та інших страв, виливають вино і воду, роздають діткам солодощі, співають русальних пісень. По закінченні трапези жінки струшують зі скатерки крихти їжі в жито і починають махати нею над головою, інші махають невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай". Так вони проганяють шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Це робиться для того, щоб відігнати від села пошесті, мор, голод, війну, які несуть передчасну смерть населенню. [3, 72].
Література:
1. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Русалки #Проводи #Весна #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. У такому урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами тільки жінки [3, 72]). Дата свята виставляється за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, всі йдуть в поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант, дівчата брали сухого маю (троїцька зелень, клечання) і йдуть до річки. Там вони роблять з маю ляльку, ніби дівку, називають її русалкою. Спочатку носять ту русалку з піснями по полю, а ввечері підходять до річки й кидають у воду. Це називається "топити русалок". [1, 159].
Жінки цього дня влаштовують для померлих поминальну трапезу, яка носить назву "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам в жито кидають через голову шматочки хліба та інших страв, виливають вино і воду, роздають діткам солодощі, співають русальних пісень. По закінченні трапези жінки струшують зі скатерки крихти їжі в жито і починають махати нею над головою, інші махають невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай". Так вони проганяють шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Це робиться для того, щоб відігнати від села пошесті, мор, голод, війну, які несуть передчасну смерть населенню. [3, 72].
Література:
1. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Русалки #Проводи #Весна #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Проводи Русалок. 13 травня
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. У такому урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами тільки жінки [3, 72]). Дата свята виставляється за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, всі йдуть в поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант, дівчата брали сухого маю (троїцька зелень, клечання) і йдуть до річки. Там вони роблять з маю ляльку, ніби дівку, називають її русалкою. Спочатку носять ту русалку з піснями по полю, а ввечері підходять до річки й кидають у воду. Це називається "топити русалок". [1, 159].
Жінки цього дня влаштовують для померлих поминальну трапезу, яка носить назву "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам в жито кидають через голову шматочки хліба та інших страв, виливають вино і воду, роздають діткам солодощі, співають русальних пісень. По закінченні трапези жінки струшують зі скатерки крихти їжі в жито і починають махати нею над головою, інші махають невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай". Так вони проганяють шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Це робиться для того, щоб відігнати від села пошесті, мор, голод, війну, які несуть передчасну смерть населенню. [3, 72].
Література:
1. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Русалки #Мавки #Проводи #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/5p5.htm
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. У такому урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами тільки жінки [3, 72]). Дата свята виставляється за шестиденкою з прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, всі йдуть в поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
- Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант, дівчата брали сухого маю (троїцька зелень, клечання) і йдуть до річки. Там вони роблять з маю ляльку, ніби дівку, називають її русалкою. Спочатку носять ту русалку з піснями по полю, а ввечері підходять до річки й кидають у воду. Це називається "топити русалок". [1, 159].
Жінки цього дня влаштовують для померлих поминальну трапезу, яка носить назву "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам в жито кидають через голову шматочки хліба та інших страв, виливають вино і воду, роздають діткам солодощі, співають русальних пісень. По закінченні трапези жінки струшують зі скатерки крихти їжі в жито і починають махати нею над головою, інші махають невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай". Так вони проганяють шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Це робиться для того, щоб відігнати від села пошесті, мор, голод, війну, які несуть передчасну смерть населенню. [3, 72].
Література:
1. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Русалки #Мавки #Проводи #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло