я прошу вибачення в усіх юдеїв які можуть тут знаходитися
Короче, памʼятаєте ту історію про "відрізни героя Толкіна від назви андидепресанту"?
Я пропоную ще крутішу гру. Відрізніть юдейські свята від лавкрафтіанських чудовисьок!
Серьозно, ось лист:
Суккот
Йог-Сотот
Убо-Сатхла
Йом Кіпур
Азатот
Ту бі-Шват
Шаб-Нігурат
Рош га-Шана
Шавуот
Мландот
Абхот
Дагон
Шмінья Ацерет
Тіша бе-Ав
Ксіурт
Мімуна
Сліхот
Шоггот
Як мені тільки що дотепно підказав Джео, в одному випадку ти не працюєш один день, в іншому - ти не працюєш більше ніколи.
Короче, памʼятаєте ту історію про "відрізни героя Толкіна від назви андидепресанту"?
Я пропоную ще крутішу гру. Відрізніть юдейські свята від лавкрафтіанських чудовисьок!
Серьозно, ось лист:
Суккот
Йог-Сотот
Убо-Сатхла
Йом Кіпур
Азатот
Ту бі-Шват
Шаб-Нігурат
Рош га-Шана
Шавуот
Мландот
Абхот
Дагон
Шмінья Ацерет
Тіша бе-Ав
Ксіурт
Мімуна
Сліхот
Шоггот
Як мені тільки що дотепно підказав Джео, в одному випадку ти не працюєш один день, в іншому - ти не працюєш більше ніколи.
Хай. Це напевно єдиний мною написаний текст який я дійсно прошу вас прочитати, принаймні якщо ви вважаєте що ми друзі. Він про мою взаємодію з оточуючими.
Розділю на тейки щоб було зручніше.
1. Спілкування наразі віднімає в мене ресурс і майже не восповнює. Найчастіше коли мені погано і втомлено, єдине що зробить краще це провести час на одинці і нікого не бачити. Коли я пишу що мені погано і я втомилася, люди часто питають чи можуть вони чимось допомогти. І мені дуже складно зараз це виразити, але найкраща допомога це залишити мене у спокої на якийсь час.
2. Мені подобається моя робота і я не хочу їй нехтувати. Це робота з людьми і часто після декількох зустрічей мені просто потрібна тиша.
3. Переписка це теж складно і мені вона іноді погано дається. Я можу завтикати відповісти і згадати про це через тиждень. Але загалом, я не витримую довгих розмов з кимось кожен день протягом довгого періоду часу. Хоча вони мені подобаються і я майже завжди готова про щось поговорити.
4. Я не вмію в small talk текстом що не приводить до більш предметної розмови. Не знаю як це описати насправді, але я просто не знаю що відповідати на питання як в мене справи кожен день. Зазвичай з дня на день нічого не змінюється. Коли я задаю це питання, я готова до довгої відповіді.
5. Я можу не спілкуватися і не бачитися з людиною десь рік взагалі і в моїй голові це не змінить наше відношення один до одного. Нічого більше навіть додати сюди.
6. Мені складно бачитися з кимось вживу часто, через купу справ. З більшістю друзів ми бачимося коли заїзжаємо один до одного в гості і це супер. Доречі, приїзжайте в гості. Але бачитися чи зідзвонюватися з кимось, наприклад, кожен тиждень, мені важко.
7. Мені здається що я взагалі кепсько розуміюся на людських відносинах конкретно зі мною. Часто буває так, що я і якась ще людина бачимо нашу дружбу абсолютно по різному і я ще не знаю чого так відбувається. Але я завжди за відкриту комунікацію.
8. Це не значить що я не люблю людей і не хочу ні з ким спілкуватися. Я хочу, хоча може і не прям зараз.
9. Є декілька людей яких це не стосується, або стосується тільки частково.
Я це пишу тому що за останній час вже декілька разів натикався на те, що я просто не можу підтримувати з кимось рівень інтенсивності комунікації який від мене очікують. Більш того, через те що останні декілька місяців були достатньо напружені, в мене накопилося купа невиповнених обіцянок, незавершених розмов і цілковитого хаосу.
Це не значить що я не збираюся їх виконувати, але я намагаюся пояснити що деякі штуки відбуваються тому що я така людина і це скоріше за все не змінеться. Хоча треба зазначити що ресурс відновлюється і часу можу стати більше.
Кожен раз коли я це проговорюю, відчуваю себе холодною сволотою. Маю визнати що часто я не вирішую деякі ситуації як би треба було, but I'm trying my best.
Дякую що прочитали, love you.
Розділю на тейки щоб було зручніше.
1. Спілкування наразі віднімає в мене ресурс і майже не восповнює. Найчастіше коли мені погано і втомлено, єдине що зробить краще це провести час на одинці і нікого не бачити. Коли я пишу що мені погано і я втомилася, люди часто питають чи можуть вони чимось допомогти. І мені дуже складно зараз це виразити, але найкраща допомога це залишити мене у спокої на якийсь час.
2. Мені подобається моя робота і я не хочу їй нехтувати. Це робота з людьми і часто після декількох зустрічей мені просто потрібна тиша.
3. Переписка це теж складно і мені вона іноді погано дається. Я можу завтикати відповісти і згадати про це через тиждень. Але загалом, я не витримую довгих розмов з кимось кожен день протягом довгого періоду часу. Хоча вони мені подобаються і я майже завжди готова про щось поговорити.
4. Я не вмію в small talk текстом що не приводить до більш предметної розмови. Не знаю як це описати насправді, але я просто не знаю що відповідати на питання як в мене справи кожен день. Зазвичай з дня на день нічого не змінюється. Коли я задаю це питання, я готова до довгої відповіді.
5. Я можу не спілкуватися і не бачитися з людиною десь рік взагалі і в моїй голові це не змінить наше відношення один до одного. Нічого більше навіть додати сюди.
6. Мені складно бачитися з кимось вживу часто, через купу справ. З більшістю друзів ми бачимося коли заїзжаємо один до одного в гості і це супер. Доречі, приїзжайте в гості. Але бачитися чи зідзвонюватися з кимось, наприклад, кожен тиждень, мені важко.
7. Мені здається що я взагалі кепсько розуміюся на людських відносинах конкретно зі мною. Часто буває так, що я і якась ще людина бачимо нашу дружбу абсолютно по різному і я ще не знаю чого так відбувається. Але я завжди за відкриту комунікацію.
8. Це не значить що я не люблю людей і не хочу ні з ким спілкуватися. Я хочу, хоча може і не прям зараз.
9. Є декілька людей яких це не стосується, або стосується тільки частково.
Я це пишу тому що за останній час вже декілька разів натикався на те, що я просто не можу підтримувати з кимось рівень інтенсивності комунікації який від мене очікують. Більш того, через те що останні декілька місяців були достатньо напружені, в мене накопилося купа невиповнених обіцянок, незавершених розмов і цілковитого хаосу.
Це не значить що я не збираюся їх виконувати, але я намагаюся пояснити що деякі штуки відбуваються тому що я така людина і це скоріше за все не змінеться. Хоча треба зазначити що ресурс відновлюється і часу можу стати більше.
Кожен раз коли я це проговорюю, відчуваю себе холодною сволотою. Маю визнати що часто я не вирішую деякі ситуації як би треба було, but I'm trying my best.
Дякую що прочитали, love you.
І знову я про книжки. Книжки мої книжки. Книжки.
Я спочатку трохи пожалуюся, але в цього посту гарна розвʼязка!
Well, I have a soft spot for a good book about a magic academy with a significant chunk of political intrigues, але я такого майже не читаю.
Справа в тому, що для більшої частини з них я просто не ЦА. Нічого не маю проти YA чи NA книг як таких, вони просто не часто мені подобаються. Типові роментезійні романтичні лінії це наприклад просто не моє. Чи коли персонажі ведуть себе зовсім по дитячу and I can't relate. Коли все занадто шаблонно, чи сюжетних дир багато. Да і загалом люблю читати про дорослих більше ніж читати про підлітків.
Так що мій запит насправді абсолютно ідіотський. Я маю на увазі, нащо я взагалі очікую дорослості від книги про школу? Хіба їх не пишуть як раз для дорослих підлітків та молодих дорослих? Але ж мені блін хочеться почитати абсолютно класичну підліткову книгу, але щоб вона поменше була про підліткові проблеми і взагалі ой всьо. What can I say, a girl can have her wishes.
Тут ви можете сказати що в мене немає жодних причин для ниття, бо є ж абсолютно прекрасні The Name of the Wind та Earthsea, є Mother of Learning, Red Rising, Vita Nostra, навіть деякий Discworld чи Сандерсон. Babel врешті решт. Є купа книг про які я зараз не згадала і які я ще не читала, але ну ви зрозуміли.
Невеликий відступ: Я завжди, завжди рада рекомендаціям. Будь-ласка, порекомендуйте мені щось, що схоже за описом.
Хочеться прочитати щось з неочікуванними сюжетними поворотами, красивими політичними інтригами, гарно прописаною магічною системою, яскравою конкуренцією між студентами, шматочком містики, шматочком таємниць і найголовніше - з персонажами які цепляють.
To hell with that, я хочу прочитати книгу з кінцівкою після якої я буду ще декілька хвилин втичити у стелю та збиратися з думками. Бонус поїнти якщо я не можу сказати чим все закінчиться після перших ста сторінок.
І знаєте що? Є така книга.
⬇️⬇️⬇️
Я спочатку трохи пожалуюся, але в цього посту гарна розвʼязка!
Well, I have a soft spot for a good book about a magic academy with a significant chunk of political intrigues, але я такого майже не читаю.
Справа в тому, що для більшої частини з них я просто не ЦА. Нічого не маю проти YA чи NA книг як таких, вони просто не часто мені подобаються. Типові роментезійні романтичні лінії це наприклад просто не моє. Чи коли персонажі ведуть себе зовсім по дитячу and I can't relate. Коли все занадто шаблонно, чи сюжетних дир багато. Да і загалом люблю читати про дорослих більше ніж читати про підлітків.
Так що мій запит насправді абсолютно ідіотський. Я маю на увазі, нащо я взагалі очікую дорослості від книги про школу? Хіба їх не пишуть як раз для дорослих підлітків та молодих дорослих? Але ж мені блін хочеться почитати абсолютно класичну підліткову книгу, але щоб вона поменше була про підліткові проблеми і взагалі ой всьо. What can I say, a girl can have her wishes.
Тут ви можете сказати що в мене немає жодних причин для ниття, бо є ж абсолютно прекрасні The Name of the Wind та Earthsea, є Mother of Learning, Red Rising, Vita Nostra, навіть деякий Discworld чи Сандерсон. Babel врешті решт. Є купа книг про які я зараз не згадала і які я ще не читала, але ну ви зрозуміли.
Невеликий відступ: Я завжди, завжди рада рекомендаціям. Будь-ласка, порекомендуйте мені щось, що схоже за описом.
Хочеться прочитати щось з неочікуванними сюжетними поворотами, красивими політичними інтригами, гарно прописаною магічною системою, яскравою конкуренцією між студентами, шматочком містики, шматочком таємниць і найголовніше - з персонажами які цепляють.
To hell with that, я хочу прочитати книгу з кінцівкою після якої я буду ще декілька хвилин втичити у стелю та збиратися з думками. Бонус поїнти якщо я не можу сказати чим все закінчиться після перших ста сторінок.
І знаєте що? Є така книга.
⬇️⬇️⬇️
The Will of the Many
Silence is a statement, Diago. Inaction picks a side. And when those lead to personal benefit, they are complicity
Про що воно: Починається все в захолусній провінції Катенанської Республіки - країни, що зовсім нещодавно захопила весь відомий світ. ГГ сирота, живе в місцевому притулку. Вдень хлопчина підпрацьовує у вʼязниці, а вночі пиздить людей на арені.
В нього немає ні перспектив, ні плану, тільки ненависть до імперії що захопила його країну, вбила його сімʼю, зламала його життя і взагалі катує власних жителів. Бо кожен низькоранговий дорослий забовʼязаний віддавати половину своєї фізичної та ментальної сили тим, хто вище за рангом. Так працює магія цього світу, на Волі.
Абсолютно випадково хлопчину помічає сенатор, він вражений його академічними знаннями, вмінням мислити, навичками виживання та знанням давніх мов. Сенатор пропонує хлопцю абсолютно прекрасну угоду - можливість почати життя навово, в якості законного сина одного з наймогутніших людей в країні. Взамін треба всього лише виконати одне непросте завдання від нового Батька. Дуже ризиковано, але хіба ж така можливість не вартує будь якого ризику?
Гг взагалі начхати на всі ці можливості і всю державну систему він вважає мерзенною, але хіба ж його питали.
Яке воно: Сеттінг заснований на культурі давнього Риму, але скоріше вайбами, а не чимось дійсно історичним. Це не класичне фентезі, це високотехнологічний світ переживший апокаліпсис, що створює абсолютно чудову комбінацію sci-fi та містики.
Що сподобалося саме мені
- Неймовірний сторітелінг. Автор весь час тримає читача на гачку, постійно підсовує щось цікавеньке, підіймає ставки і крутить прекрасні сюжетні повороти. Але при цьому, підсипає флаф та гумор, балансує перемоги і невдачі, дає час оговтатися і відразу лупить в обличчя новим відкриттям. 100% найкраща частина книги
- Головний герой. That sassy bitch. На відміну від купи геророїв YA, має яскраву і цікаву особистість, гарний баланс розуму, імпульсивності та проактивності. Його вміння мають під собою основу і за його діями цікаво спостерігати. Дуже подобається як він вибирає кому що казати
- Магічна система. Цікава і незвична. Окремі кудоси за те, що сучасне суспільство цього світу використовує магію для технологій, технології для магії, але явно не має жодного розуміння для чого всі ці прилади взагалі створювалися.
- Другорядні персонажі. Гарно прописанні і не пласкі, як діти, так і дорослі. Особливо радують стосунки гг з прийомними-батьками-виродками та його найкращий-друг-цинічна-язва
- Не нудні тропи. Звісно там повно шкільних тропів, але відношення головного героя, в якого купа проблем посерйозніше і загалом він couldn't care less що там про нього подумають, це дуже освіжає.
- Тайтл дроп. Один з найкрутіших що я бачила
- Фінал. Grand revealing що буквально змінює жанр історії. Скоро вийде друга книга і я жодної гадки не маю про що вона буде, можу тільки сказати що точно не про школу.
Що сподобалося менше
- В книзі гарний баланс, але ще б трошки і гг був би занадто компетентним. Але to be fair, книга написана від першої особи і він проактивний хлопець, тобто це скоріше результат його свідомих виборів. Також, не думала що скажу таке колись про героя-підлітка, але тут би мені хотілось щоб він коїв більше дичини.
Що також важливо. Одне з питань книги - чи можна вважати простих жителів імперії винними у колоніалізмі і трагедіях. У головного героя є дуже чітка відповідь і вона іноді бісить. Напевно зараз ця тема too close to home for me.
З розвитком сюжету воно стає краще, бо все таки ситуація сильно відрізняється від сучасного світу, але воно все одно weirded me out. Вас може також.
Важливий мінус - це серія з трьох книг і зараз вийшла тільки одна. Другу обіцяють восени і наче цей автор не страждає мартінізмом. Української немає, але може скоро буде, бо її вже перехайпили в буктоці.
Якщо будете раптом читати, не повторюйте моїх помилок - в кінці є глоссарій. Бо виявляється розуміти латину і правильно вимовляти латину це різні речі. Конфьюзинг.
Короче, картинка з тумбли, книга чудова, 9/10
Silence is a statement, Diago. Inaction picks a side. And when those lead to personal benefit, they are complicity
Про що воно: Починається все в захолусній провінції Катенанської Республіки - країни, що зовсім нещодавно захопила весь відомий світ. ГГ сирота, живе в місцевому притулку. Вдень хлопчина підпрацьовує у вʼязниці, а вночі пиздить людей на арені.
В нього немає ні перспектив, ні плану, тільки ненависть до імперії що захопила його країну, вбила його сімʼю, зламала його життя і взагалі катує власних жителів. Бо кожен низькоранговий дорослий забовʼязаний віддавати половину своєї фізичної та ментальної сили тим, хто вище за рангом. Так працює магія цього світу, на Волі.
Абсолютно випадково хлопчину помічає сенатор, він вражений його академічними знаннями, вмінням мислити, навичками виживання та знанням давніх мов. Сенатор пропонує хлопцю абсолютно прекрасну угоду - можливість почати життя навово, в якості законного сина одного з наймогутніших людей в країні. Взамін треба всього лише виконати одне непросте завдання від нового Батька. Дуже ризиковано, але хіба ж така можливість не вартує будь якого ризику?
Гг взагалі начхати на всі ці можливості і всю державну систему він вважає мерзенною, але хіба ж його питали.
Яке воно: Сеттінг заснований на культурі давнього Риму, але скоріше вайбами, а не чимось дійсно історичним. Це не класичне фентезі, це високотехнологічний світ переживший апокаліпсис, що створює абсолютно чудову комбінацію sci-fi та містики.
Що сподобалося саме мені
- Неймовірний сторітелінг. Автор весь час тримає читача на гачку, постійно підсовує щось цікавеньке, підіймає ставки і крутить прекрасні сюжетні повороти. Але при цьому, підсипає флаф та гумор, балансує перемоги і невдачі, дає час оговтатися і відразу лупить в обличчя новим відкриттям. 100% найкраща частина книги
- Головний герой. That sassy bitch. На відміну від купи геророїв YA, має яскраву і цікаву особистість, гарний баланс розуму, імпульсивності та проактивності. Його вміння мають під собою основу і за його діями цікаво спостерігати. Дуже подобається як він вибирає кому що казати
- Магічна система. Цікава і незвична. Окремі кудоси за те, що сучасне суспільство цього світу використовує магію для технологій, технології для магії, але явно не має жодного розуміння для чого всі ці прилади взагалі створювалися.
- Другорядні персонажі. Гарно прописанні і не пласкі, як діти, так і дорослі. Особливо радують стосунки гг з прийомними-батьками-виродками та його найкращий-друг-цинічна-язва
- Не нудні тропи. Звісно там повно шкільних тропів, але відношення головного героя, в якого купа проблем посерйозніше і загалом він couldn't care less що там про нього подумають, це дуже освіжає.
- Тайтл дроп. Один з найкрутіших що я бачила
- Фінал. Grand revealing що буквально змінює жанр історії. Скоро вийде друга книга і я жодної гадки не маю про що вона буде, можу тільки сказати що точно не про школу.
Що сподобалося менше
- В книзі гарний баланс, але ще б трошки і гг був би занадто компетентним. Але to be fair, книга написана від першої особи і він проактивний хлопець, тобто це скоріше результат його свідомих виборів. Також, не думала що скажу таке колись про героя-підлітка, але тут би мені хотілось щоб він коїв більше дичини.
Що також важливо. Одне з питань книги - чи можна вважати простих жителів імперії винними у колоніалізмі і трагедіях. У головного героя є дуже чітка відповідь і вона іноді бісить. Напевно зараз ця тема too close to home for me.
З розвитком сюжету воно стає краще, бо все таки ситуація сильно відрізняється від сучасного світу, але воно все одно weirded me out. Вас може також.
Важливий мінус - це серія з трьох книг і зараз вийшла тільки одна. Другу обіцяють восени і наче цей автор не страждає мартінізмом. Української немає, але може скоро буде, бо її вже перехайпили в буктоці.
Якщо будете раптом читати, не повторюйте моїх помилок - в кінці є глоссарій. Бо виявляється розуміти латину і правильно вимовляти латину це різні речі. Конфьюзинг.
Короче, картинка з тумбли, книга чудова, 9/10