День українськомовної преси — 2023.

Відеозапис трансляції дивіться за посиланням:
https://youtube.com/live/MOP9r_53uo8

Безперечно, в час агресії рф захист нашої Батьківщини є наскрізною темою під час обговорень ситуації в сучасних медія. І в День українськомовної преси — 2023 питання війни, досягнення очікуваної перемоги та роль преси в цьому ми не оминатимемо. Однак також пропонуємо обговорити тему: "Підвищення якості української мови у професійному медійному середовищі". Формально у нас вже всі ЗМІ позиціонують себе як україномовні. Але справа в тому, що у багатьох ведучих, журналістів українська мова не є досконалою. Багато суржика як російського, так і англомовного. І якщо це можна пробачити пересічним громадянам, які тільки переходять на українську, то ЗМІ повинні давати взірець, на який можна орієнтуватися. А що ви думаєте з цього приводу?

У зустрічі беруть участь журналісти з Харкова: Юрій Хомайко, Микола Шемет, Роман Черемський, а також журналісти з Лубен: Олег Гаврильченко та Олександр Назарець.

Історія

День українcькомовної преси — неофіційне свято, що було проголошене та вперше відзначене 12 листопада 2009 року в Харкові.

Традицію відзначення започаткували Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича, Громадське об'єднання «Шемети», редакція двотижневика «Український простір» та Спілка Української Молоді.

Саме 12 листопада 1905 року в Лубнах, попри майже сорокарічну заборону царату на україномовний друк, вийшло перше число газети «Хлібороб» українською мовою. Головним редактором її був Володимир Шемет — громадсько-політичний діяч й український державник. Роком пізніше в Харкові вийшла друком газета «Слобожанщина», головним редактором якої став ідеолог Української державності Микола Міхновський, побратим і соратник братів Володимира, Миколи і Сергія Шеметів. Усі вони сприяли згуртуванню української інтелігенції навколо ідеї Української Самостійної Держави.

#День_українcькомовної_преси #преса #медія #ЗМІ #медіа #Харків #Лубни #мова #українська_мова #пропаганда #війна

https://youtu.be/MOP9r_53uo8

12 листопада — День українськомовної преси

Вже вдруге День українськомовної преси відзначається в умовах повномасштабної війни з російськими окупантами, яка триває вже 627 днів.

День українcькомовної преси — неофіційне свято, що було проголошене та вперше відзначене 12 листопада 2009 року в Харкові.

Традицію відзначення започаткували Фонд національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича, Громадське об’єднання «Шемети», редакція двотижневика «Український простір» та Спілка Української Молоді.

Історія

Одвічний потяг до свободи спонукав братів Володимира і Миколу Шеметів боротися за утвердження справжньої української незалежности й самостійности, і вони в листопаді 1905 року почали видавати першу на теренах Центральної й Лівобережної України українськомовну газету “Хлібороб”.

Після польського повстання 1863 року царизм нарік український рух “польською інтригою” і видав циркуляр, що забороняв друкувати книжки й пресу українською мовою.

Революційні події змусили царя Миколу ІІ піти на деякі політичні поступки. Так, 17 жовтня 1905 року було видано маніфест про запровадження прав і свобод, зокрема, й свободи друкованого слова.

Брати Шемети практично скористалися тодішніми обставинами — і вже 12 листопада 1905 року в м. Лубни Полтавської області вийшло перше число “Хлібороба”. Жадна з київських друкарень не насмілилася друкувати це видання, і так перший, як і всі подальші числа друкувалися в невеликій лубенській друкарні. Пізніше братів Шеметів звинуватять саме в тому, що “Хлібороб” став виходити “без пред’явлення законом установленого дозволу”, а “явочним порядком” і відразу накладом у 5 тис. примірників.

Була це невелика, на дві картки, газета. Як повідомлялося в “Хліборобі”, його “одвічальним” редактором значився Микола, але фактичним редактором став Володимир. Видавалася газета “коштами і заходами Лубенської української громади”, тож певним чином висвітлювала і її потреби.

Часопис закликав до політичних та економічних змін, зокрема, до автономії в межах Росії, передачі землі селянам, обрання цивілізованих органів влади, восьмигодинного робочого дня, відкриття українських шкіл тощо. У першому нумері містився Маніфест 17 жовтня і стаття “Про вольності громадські”, а згодом з’явилася й стаття, у якій подавався об’єктивний аналіз “царської милости”. Із другого числа передруковувалась угода Хмельницького з царем Олексієм від 1654 р., схвалена в Переяславі. Найцікавішими були в газеті відомості про те, як пробуджувалося українське життя та про український рух на західноукраїнських землях. Містилися також статті історичного й загальнополітичного спрямування, вірші Христі Алчевської, Ю. Буняка й инших.

Появу газети все національно свідоме українство зустріло з ентузіязмом. Навколо надрукованого рідною мовою слова гуртувалися вся українська інтелігенція й політики Михайло Грушевський, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Микола Лисенко… Вони розуміли, що втратити слово — це значить утратити культуру, традиції, тобто позбутися всього того, що ідентифікує націю.

Редакція не приховувала власної позиції й зазначала, що бореться “за такий лад в Україні, який повинен задовольнити потреби як українського, так і инших народів, в Україні сущих”.

“Хліборобові” не вдалося проіснувати довго — усього п’ять чисел устигли видрукувати брати Шемети. Потому часопис було заборонено. Та, попри все, “Хлібороб” устиг і за нетривалий час виконати важливе завдання будителя й організатора ще недавно розпорошених українських сил. І вже роком пізніше Микола Міхновський, ідеолог української державности, наснажений прикладом Володимира Шемета, видав у Харкові знамените число газети “Слобожанщина”. Саме “Хлібороб” і “Слобожанщина” започаткували новітню історію українськомовної журналістики.

#День_українськомовної_преси #Шемети #Міхновський #Хлібороб #Слобожанщина #Лубни #Харків #медіа #Європейська_медійна_спілка #ЄМС #EMU #European_Media_Union #СУМ #Фонд_Хоткевича #День_україномовної_преси #преса #медія #ЗМІ

http://malva.tv/20231112/12-lystopada-denj-ukrajinsjkomovnoji-presy/

Центр журналістської солідарності працює в Харкові

Центр журналістської солідарності в Харкові є одним з мережі центрів, відкритих Національною спілкою журналістів України за підтримки ЮНЕСКО. Такі осередки допомагають медійникам всіх рівнів: журналістам сайтів, газетярам, фотографам, телевізійникам, операторам, фіксерам, працівникам іноземних ЗМІ та всім, хто займається журналістикою і відстоює Україну на інформаційній ниві. У Харкові Центр відкрився в грудні 2023 року.

Діяльність осередку буде корисна медійникам, які, їдуть через Харків на Донбас. Їх тут раді зустріти і допомогти, зокрема, надати в оренду засоби захисту: бронежилет і каску для роботи безпосередньо на лінії фронту.

Центрі журалістської солідарності в Харкові — це також локація, де можна попрацювати в теплі, з чаєм та кавою: обробити відзняті матеріали, написати текст, передати наробки через інтернет до редакції. Достатньо лише попередньо зателефонувати.

Варто зазначити, що на базі осередку також проводяться онлайн освітні конференції, аби журналісти могли, при потребі підвищувати свій фаховий рівень.

Важливим є, щоб світ знав про злочини, які вчиняються російською федерацією проти медійників в Україні. Тому Центр журналістської солідарності в Харкові співдіє щодо фіксації і поширення інформації про такі злочини.

Телефон Центру журналістської солідарності в Харкові: 095-421-54-77 (Ганна Черненко).

Сторінка у Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=61554742815457

#Центр_журналістської_солідарності #Харків #ЗМІ #медіа #допомога #війна

Повідомляємо, що прощання та чин похорону нашого доброго товариша, знаного журналіста Юрія Миколайовича Хомайка відбудеться у п'ятницю, 15.03.2024 в Свято-Дмитрівському храмі УГКЦ (Харків, вул. Полтавський Шлях, 44). Початок о 13:30.
Тел.: 098-197-58-86.

#Хомайко #Юрій_Хомайко #похорон #Харків #медіа #ЗМІ