Там, де ми жили — під'їжджали російські танки, вистрілювали і тікали. Не могли ми там перебувати...

Життєва історія мешканців Луганщини — підопічних проєкту "Домашня опіка" благодійного фонду "Карітас Харків", домівка яких на окупованій російськими загарбниками території.

Проєкт "Домашня опіка" (Підвищення якості життя людей у Харкові та Дніпрі шляхом надання послуг по догляду вдома) передбачає догляд за потребуючими похилих віком, одиноких, хворих.

#Домашня_опіка #Карітас_Харків #війна #обстріли #Харків

https://youtu.be/UtNjDMDAPcg

Скажіть, будь ласка, за що нас бомблять? У чому ми винні? Я не розумію, в голові не вкладається...

Я живу одна, за мною ніхто не доглядає, окрім Ірини Григорівни (соціальний працівник Карітас Харків). Ось так — на старості літ залишилася я одна. Ось так от всяко буває... Я ніколи не очікувала, що залишусь одна...

Важко мені одній. Особливо, як почалася війна. Сьогодні знову Харків бомбили. Ви знаєте я все ніяк не могла зрозуміти, що це насправді війна. Я вже пережила ту війну, яка була, Друга світова. У мене загинув батько в 42-му році. І ось тепер знову війна. Я не вірила. Ви розумієте, як все було — брати, сестри... І раптом ось це ось... Все це ну ніяк не поєднується з моїм життям! Скажіть, будь ласка, за що нас бомблять? У чому ми винні? Я не розумію Путіна, мені в голові не вкладається! Ну за що страждає наш нещасний український народ? За що? Я українка, я досі не можу зрозуміти...

Мені 85-й п'ятий рік. Я сама взагалі з Люботина (місто в Харківському районі). Там моє гніздо родове, батьки мої були звідти. Колись їх розкуркулили... У бабусі було 14 дітей. Так, 14. Тому що старші діти доглядали за молодшими. Але багато з них загинули на війні, на Другій світовій війні. І батько загинув на тій війні. Повмирали мої родичі, чоловік помер у 2015 від інфаркту, і його родичі вже померли.

Нещасні наші люди. Я не знаю, чому вони страждають, за що ми страждаємо, не можу зрозуміти. У мене вибиті вікна вибуховою хвилею. Що вони в той раз бомбили — чи Палац спорту, чи що, — але потрапили в гаражі, і люди постраждали. Це було на початку другої ночі, у мене шибки повилітали. І зараз, я часом чую вибухи, і коли прилітає, мене ось так аж трясе... Дуже сильно переживаю, мені шкода і дітей, і дорослих, і старих. І я все думаю, за що ми страждаємо?

Коли звучить повітряна тривога — мені немає куди бігти, я не можу спуститися в підвал, можу тільки в коридорі сидіти, між стінами. Якщо заваляться, то що ж...

Я сама медичний працівник, пропрацювала в медицині все життя. Але я тепер інвалід і такий вік маю... Якби ж повернути мої роки, то я пішла б як медик у госпіталь працювати! А так, що я можу зараз...

Проєкт "Домашня опіка" реалізується благодійним фондом "Карітас Харків" для підтримки самотніх людей похилого віку, немічних і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги. Тел. гарячої лінії: 0800336734. Докладніше про проєкт дивіться за посиланням: https://caritas.kharkiv.ua/?p=9754

#Домашня_опіка #Харків #Рогань #Карітас_Харків #наслідки_обстрілів #caritas

https://youtu.be/zZwrRokCdLY

Не дай Бог мене Іра покине — я пропаду. Ви її від мене не забирайте. Бо хто мені допоможе?

Коли Іра прийде — дякую, приходить частенько, то щось мені розкаже, тиск поміряє, ліки дивиться, чи приймаю. Дякую їй, дай Бог їй здоров'я! У мене хребет зламаний, а то ще й ногу на додачу поламала.

Це ж в лютому місяці війна почалась, а в березні таке трапилося з ногою — тікала від обстрілу. Тоді швидка не приїжджала, гаряче пекло було — стрілянина така! Я жила в с. Слатине (Харківський район). Стріляли так, що не дай Господи, як летіло, свистіло! Перший раз у сусідський будинок попало — у нас вилетіло три вікна. Повставляли ці шибки. На другий раз — усі вікна повилітали через неділю чи через дві, я вже не пам'ятаю. А в середині березня, такий обстріл був, що всі тікали хто куди, ховалися. І я тікала в погріб — і зламала ногу. Але ще в хату зайшла. А далі — стати не можу. Сусіди допомогли мені, посадили на дивані, бо лягти не можу, обложили подушками. Потім попало в сусідську хату і вона загорілася. І ось я сиджу — й сусідська хата горить, рядом, метрів 10 між нами. І я це все бачу і думаю — ну все, це кінець! Потім мене сусіди на стільчику винесли з хати і перевезли в Харків і оце поселили. У мене ноги були як подушки, отакі всі налиті, сині. Ну слава Богу, ногу лікарі спасли.

А через деякий час і наш дім розбили. Мені дзвонять і кажуть, ну що, можна сказати, що ти — бомж. Хати немає. Я тут так кричала! Дім догорає, а спасти неможливо! Вигоріло все! Все — тільки стіна залишилась на кухні. Це був перший прильот. І другий прильот — і залишок кухні, і колонку — все знесло, тільки яма стала!

Ну що, хати немає і все — їхати нікуди. Оце включаю телевізор і дивлюсь: ну може ж буде допомога, що хоч якусь свою кімнатку дадуть. Ну я ж не можу жити вічно у чужій хаті, за неї платити треба гроші (оплата за оренду житла забирає левову частку невеликої пенсії та переселенських виплат). Це спасибі Іра, що не дає з голоду умерти. Приходе, готове. Приносе, що попрошу, а що й не прошу — принесе. Як би не Іра, то я не знаю, що б я робила!

Так що не дай Бог мене Іра покине — я пропаду. Ви її від мене не забирайте. Бо хто мені допоможе? Вона прийде — і їсти приготовить, і пиль поганяє, і за руку подержить — вже мені легше робиться. Надіюся на лучше, надіюся, що добрі люди чимось поможуть, якось треба жити. Дуже, дуже велике спасибі Ірі і спасибі Карітасу що помагають, дуже велике спасибі! Я не знаю, щоб я без Іри робила. Господь послав мені її! Вона прибіжить — і все робить. Ну хіба я можу підмести? Як же ж я віник візьму, як я тільки з двома з палками ходжу? Я пилосос не можу держать — якщо візьму пилосос, як я стоятиму? Ви знаєте, якби була поломана рука — то ногами ходив би і одною рукою щось можна було б зробити. А так — очима робив би, але сама вже не можу. Я без Іри як без рук!

Про проєкт “Домашня опіка” (Підвищення якості життя людей у Харкові та Дніпрі шляхом надання послуг з догляду вдома) благодійного фонду “Карітас Харків” дивіться за посиланням: https://caritas.kharkiv.ua/?p=9754

#Домашня_опіка #Харків #Карітас_Харків #Caritas

https://youtu.be/GXpC2zt6f_M