До роковин Івана Івановича Попова (1943-2023)- відомого харківського стихівничого, який тривалий час підтримував і розвивав на Харківщині сучасну співоцьку традицію . Нехай добрий спогад про незрячого співця оживить складений ним псальм про Святого Димитрія.
Вічная пам'ять!
#Харківщина #українці #традиція #культура #постаті

Шануймо наші традиції:
9 березня СОРОК СВЯТИХ, за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день ще називали «сόроки». За звичаєм, рано вранці господині ліпили та випікали пташок: «жайворонків», «сорок», щоб їх обов’язково було сорок. Бубликів також багато пекли разом із пташками, бо сім’ї великі, а смаколиків всім хотілося, особливо дітям. Пташки ліпили з однієї чи двох качалочок тіста, хвостик і крильця по краях розплескували та надрізали ножем, щоб красиві були. Замість очей ставили дрібні засушені ягоди, насіння соняшника чи кісточки з вишні.
Кожна дитина вибігала на вулицю і хвалилася своїми пташками. Вважалося, що цього дня має вилетіти сорок пташок – жайворонків, бо саме вони мали принести з собою тепло і весну. Щоб це швидше здійснилося бажання, діти розкладали пташок вздовж тину.

Наталія Олійник

#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура

Шануймо наші традиції:
17 березня останній день МАСНИЦІ.
На Харківщині, тиждень перед Великим Постом, називали Масляна, Масляниця, Масниця.

Кожного дня варили вареники із сиром, смажили млинці, ходили чи їздили один до одного в гості. Заміжні жінки «справляли колодку» (колодка – невеликий або великий дрючок), яку чіпляли неодруженим парубкам, яким вже час було одружитися. В’язали рушником чи мотузкою до ноги і водили по вулиці з метою «знайти парубку дівку». Щоб жінки відв’язали колодку, треба було відкупитися, тобто поставити їм могорич та пригостити. Як правило, жінки вели парубка до хати і батьки вже мали відкупляти сина. Не рідко колодку в’язали і дівці, яку приходили сватати, а вона відмовила. Дівчині замість колодки чіпляли хустку чи гроші на стрічці.

Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #масниця

Шануймо наші традиції:
25 березня БЛАГОВІЩЕННЯ, за новоюліанським календарем. Велике релігійне свято, люди ходили до церкви, святкували. У цей день не можна взагалі нічого робити, як казали: «Навіть пташка гнізда не в’є». Тож не гріх було і бабам зібратися та за двором посидіти, «погомоніти», новинами поділитися. Примічали, яка погода на Благовіщення, така мала бути і на Великдень. Великим святом вважався і наступний день, 26 березня, який називали «празник Благовісника». Підтвердженням є спогади від наших інформантів.
*«Благовіщення каратєльний празник. Кажуть: «шо птичка гнізда в цей день не в’є». Ми придержуємося всіх празників, які наші батьки празнували. Не знаємо правільно чи ні, а батьки наші празнували і ми празнуємо». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині Харківської обл.).

Наталія Олійник

#Харківщина #українці #традиції #звичаї

Сьогодні- День Народження Миколи Міхновського (1873-1924) — ідеолога українського націоналізму, адвоката, публіциста. Микола Міхновський- діяч Української Республіки і організатор її війська, збройних сил. Представник священницького роду Міхновських. Народився у селі Турівка, Полтавська губернії. Член Братства тарасівців, засновник Української народної партії (1902), один із лідерів Української демократично-хліборобської партії, член Братства самостійників. Один з популяризаторів словосполучень «козаки-українці» і «українці-козаки» в якості назви і самоназви представників українського народу. Прихильник розпаду Російської імперії і перетворення її на спільноту пов'язаних спільною історією країн і народів. Автор брошури «Самостійна Україна» (1900), підготував проєкт Конституції (1905). Повішений московськими агентами 3 травня 1924 у Києві.
Значна частина життя Миколи Міхновського пов'язана з Харковом.

#Українці #постаті #Міхновський

Шануймо наші традиції:
10 квітня СЕРЕДРОХРЕСНА СЕРЕДА, що ділить Великий Піст навпіл. На Харківщині господні випікали обрядове печиво у вигляді хрестиків і називали їх «хрѐсті», «хрестець» або «хрестик». Вони були різних розмірів. Найбільші хрѐсті випікали, засушували, занурювали у посівне зерно, а коли їхали у поле сіяти, то брали обов’язково з собою. У обрядову випічку, особливо у великі хрестики, вкладали дрібні гроші. Хто знаходив копійки, мав бути щасливим. У невеличкі хрестики також вкладали гроші або ж вуглинку. Хто з діток знаходив гроші, радів, бо мав бути щасливим, кому ж діставалася вуглинка, не дуже вдалим буде рік. Зазвичай, для кращого смаку, хрѐсті зверху змазували збитим яйцем чи медом.

Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура

Сьогодні, 18 квітня відзначаємо 170-річчя видатного українського фольклориста, етнографа, літературознавця, музеєзнавця і громадського діяча Миколи Сумцова (1854-1922), життя якого було тісно пов'язане з Харковом.

#Харків #харківці #постаті #українці #Сумцов

Шануймо наші традиції:
23 квітня за новоюліанським календарем відзначають день СВЯТОГО ЮРІЯ. На Харківщині більшість інформантів літнього віку цей день називали «Ягорія». Коли ж мова йшла про росу, то казали: «юр’ївська роса». Зазвичай виганяли перший раз навесні худобу на пашу, намагалися, щоб корови пройшли по юр’ївській росі – молока буде більше. Гілочкою освяченої вербички хльоскали, «шоб худобину ніхто не зурочив». Також цього дня саджали огірки, гарбузи, кавуни та дині, щоб був багатий урожай.

«На Ягорія запасювали худобу. Виганяли, шоб паслася до схід сонця. Кажний хазяїн виганяв, шоб корова пройшлася по юр’ївській росі». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині Харківської обл. від Макаренко Віри Тихонівни, 1913 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).

«А весною тоді, як виганяють уже худобу, так ото беруть той прутик і б’ють корову, гонють свяченою вербичкою».

Наталія Олійник,
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура

Шануймо наші традиції: 28 квітня, за тиждень до Великодня, православні відзначають ВЕРБНУ НЕДІЛЮ. Пізно ввечері, напередодні свята, чи рано вранці у неділю, віряни йшли до церкви на службу, освячували гілочки вербички, несли додому і хльоскали нею всіх членів родини, щоб вони були здорові і не хворіли. Гілочки зв’язували у пучечок і зберігали на покуті за іконами, «шоб грім та блискавка хату не запалили». Коли пекли паску на Великдень, маленькими гілочками приколювали шишку чи хрестик на вершечок паски, щоб гарно вдалася обрядова випічка, щоб «верх у пасці не з’їхав». Їх також кидали у піч, щоб паска гарно загнітилася. Нею вигонили і худобу на пашу перший раз навесні. Зазвичай у кінці городу, якщо там була близько вода, господарі намагалися уткнути галузку, щоб вербичка росла. У народних піснях часто згадується верба: «В кінці греблі шумлять верби…» чи «Ой ти, верба, де ти зросла?..».

Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Зцілюємо душі світлими молитвами🙏
Віримо у Перемогу 💪 💙💛
І насолоджуємося різноманіттям нашої української писанки у прекрасних роботах Харківського міського клубу писанкарства ім. А.П. Овчаренко та їх учнів, які представили цього року свою творчість у віртуальному форматі щорічної виставки "Вікно у Дивосвіт" 🙌

🔶️ Кожна писанка – це справжній мікрокосм, у якому ми можемо побачити сакральні релігійні образи, сонце, зірки, людський, рослинний і тваринний світи, багатство геометричних форм.

🔸️ Писанки мають не лише естетичне значення, кожна несе певний зміст та енергетику. Вони створюються, не стільки руками, але й душею. Авторки писанок вклали в них своє тепло та найкращі побажання: добра, любові, щастя, благополуччя, достатку, захисту від всіх негараздів 🫶

https://telegra.ph/Vistavka-pisanok-Hark%D1%96vskogo-m%D1%96skogo-klubu-pisankarstva-%D1%96m-A-P-Ovcharenko-ta-ih-uchn%D1%96v-05-05

#Харківщина #українці #традиції #культура #Великдень #писанки