Це чудовий твір, який варто прочитати.
Німецький клоун Ганс Шнір повертається додому у Бонн після чергової вистави, де йому не доплатили. Він у скруті й вирішує провести вечір, дзвонячи всім своїм знайомим.
У діалогах є не мало іронії, кепкувань, підколювань, що теж заслуговує на окрему увагу. Автор ім'ям Ганса Шніра майстерно підбирає слова й порівняння, щоб змалювати свій стан, відношення та настрій.

Особливу увагу Ганс приділяє темі "Марі пішла від мене" і загалом його вразливості щодо того, що він втратив вже другу жінку, яку любив. Спершу сестру, у чому звинувачує матір, а потім Марі, у чому звинувачує її гурту католиків у Бонні (є абзац, де він висловлюється, що проблема саме у їх місцезнаходженні, так він скоріше висловлює свою думку щодо Бонни та Німеччини)

Для мене подібні історії особливі. Всі пункти перераховувати не буду, лише скажу, що мені зрозуміла позиція погляду на світ Ганса Шніра, авжеж, на щастя, не в усьому, але навіть у тих зонах я можу його осягнути, бо це додає життєвості тому, що відбувається.
#відгук (?)

Хочу поділитися наболілим! Покричати тут про це.

Ось вам одна сторінка з 380, наповнені тим самим. Якщо бажаєте, можете ознайомитися "Тропік Рака" Генрі Міллер.
Це нам потрібна прочитати на заняття.

А далі повідомлення, які я писала для своїх однокурсників:
Я вже шкодую, що не попросила викладача замінити мені цей роман... Халепа буде якщо він дасть по ньому модуль.
🥹 Це якийсь треш, а не роман. У ньому нема якихось таких особливих непізнаних сенсів, які прямо-таки мають прочитати і знати всі.
Це повторює ті ж романи, що й ми читаємо зазвичай, але новими словами і у вульгарному вигляді.

Я вже мовчу, що у пизді волосся не має, звідки він його виривати планує 😮‍💨
Ще й таке завищене Его у чоловічка, щось собі таке придумав і носиться зі своїми членами. Таке враження, що люди — не люди, а члени і піхви 😑
І знову Франція 😂

Мене кожну сторінку ґвалтують

Нічого не зрозуміло, крім того, що він вважає свій член великим, а всіх жінок — пиздами.
І для нього у пизді волосся росте — чисто його уявлення про статеві органи закінчуються на знанні, що є дирка і клітор.

Я перепрошую за такі вислови, але думаю, до цього роману по-іншому не скажеш, говорю його мовою

Тема відчуження і неприйняття матеріальності суспільства просто губиться на фоні... Цього.
Якщо письменнику доводиться вражати, поширювати скандал навколо себе і кричати про свої невдалі секс-гульки — це не геній, це напищений чоловік.


Добре, якщо дивитися з боку науки, то він справді зробив революцію у літературі, його стиль (оминаючи конкретні моменти) хороший, а таке подання може виказувати його огиду до всього. Але наскільки все тілесно і за цим всім я не розумію його думки:
навколо багато жінок і багато похітливих чоловіків. Можливо, це і є тема. Мені потрібно, щоб мені пояснили і тоді я б читала з розумінням, що я маю бачити

Панове, я не можу. До того ж дуже грішить перекладач український, який скористався російським "пи#+а" замість піхви, як мало бути, що теж додає свого шарму.
Щоб ви увійшли в контекст, надалі автор не рідко буде звертатися до жінки, як до пизди: "Ми прогнали цю пизду".
Читаю і плачу. Я вчора заснула з відчуттям, наче мене облапали. Хотілося просто змити це і забути.

Як філолог я б мала оцінювати це як текст, значення для літератури, але я ще людина і жінка, в першу чергу. Я багато чого можу читати, ой як багато всього, але Генрі Міллер справді пише настільки добре, що мене верне. Це його мета, не сумніваюся

Думаю, завтра наважуся написати і спробую аргументувати свою позицію та змінити книгу.
Не знаю у який бік зміниться його відношення до мене. І я розумію, що тепер матиму проблеми, бо всього три дня на прочитання нової книги, дивлячись, коли він ще відповість.
І тут професійне питання: чи як філолог я мушу читати будь-яку літературу?