Чи цікавий вам переказ роману Панаса Мирного "Повія"? З моїми важкими зітханнями і сльозами

Якщо ви запитаєте у мене як мої справи, то я відповім, що на тих вихідних я побила чайник, а на цих тарілку.

Дуже сподобався цей уривок, як і книга загалом. Це один день з життя клоуна, який живе у злиднях та був кинутий своєю коханою Марі. Ганс вважає себе моногамним та звинувачує друзів католиків Марі у тому, що вона обрала йти своїм шляхом х тим, хто краще їй підходить за цінностями.
Ганс суб'єктивний, до нього добре ставляться навіть ті, на кого він злиться та не любить, він творчий, вразливий, тому може нескінченно ображатися, звинувачувати.
Всі навколо нього лицемірні, так він подає нам їх, але судити важко.
Белль майстерно прописує персонажів так, що навіть ті, на котрих сам герой злиться, викликають у нас симпатію. Це чудово змальована реальність, де люди не певні, не чорні й білі, у них свій погляд, своє життя та відношення до всього.
Мені сказали, що відчувають, що Шнір критикує католицизм нещадно, але це не так. Жодне речення автора Белля не викликає відразу чи обурення, незгоду.
Він вважає вчинок Марі підлим, я ж вважаю єдиною її підлістю попрощатися листом, — все інше цілком розумію.
#цитати