#вірш #декламація #аудіовірш

Я розглядаю свій вінець страждання.
Це мій тягар похований у тілі.
Він в радощах, він в горі,
Він завжди є, бо він — мій всесвіт.
Він у дівоцькому вінку,
Під виглядом весільного вінця,
У вервиці молитв, який вкладуть в могилу.
Чому так важко розслабити чоло?
Чому це вже не буду я?
Це горе, ця отрута зі мною ще з зиготи.
Це твій тягар, мій батьку, переданий твоєю кров'ю
#вірш

Давайте закладемся, просто заради інтересу.
Чи помруть головні герої, чи героїня в кінці п'єси М. Кропивницького «Дай серцеві волю, заведе у неволю»?
Ваші варіанти у коментарях.
Пізніше дещо прокоментую і розповім результат