Повідомлення про начебто закриття психіатричних лікарень стабільно мандрують в інформаційному полі.
Ви могли не раз їх бачити під постами в соцмережах або ж чути на вулиці, від знайомих, родичів тощо. Але це не відповідає дійсності.
Почнемо з основного: Міністерство охорони здоров’я не ініціювало і не планує ініціювати оптимізацію, скорочення або ліквідацію психіатричних лікарень. МОЗ виступає за формування системи психіатричної допомоги, що саморегулюється. Що мається на увазі? Кількість закладів, які покликані допомогти людині із подоланням ментальних захворювань, має співвідноситись із потребами самого населення. Тобто це питання має вирішуватись на рівні громад.
Важливо зазначити, що наразі лікарні перебувають у власності місцевих територіальних громад або обласних рад, а, отже, питання про їх закриття може піднімати лише місцева чи обласна влада, а ніяк не МОЗ.
Місцева влада також може перепрофілювати лікарні на заклади соціальної підтримки. Нерідкість, що психіатричні лікарні часто надають не суто медичну, а і соціальну допомогу, опікуючись людьми, яким немає куди більше йти. Соціальні служби працюють уже понад 20 років, і фінансуються саме місцевими бюджетами. Отже, держава не повинна їх створювати.
Яку роль відіграє Міністерство?
Міністерство розробляє єдині норми із надання фахової допомоги, аби пацієнти отримали сучасне кваліфіковане лікування. Національна служба здоров’я, у свою чергу, контрактує відповідні заклади, які уповноважені давати психіатричну допомогу.
1 квітня 2020 року розпочався другий етап медичної реформи, який поширився і на психіатричну галузь. За 3 роки до цього Кабінет Міністрів схвалив Концепцію розвитку охорони психічного здоров’я на період до 2030 року, яка передбачає зміщення акценту зі стаціонарного лікування у профільних лікарнях на амбулаторне. До 30% людей, яких раніше госпіталізували, взагалі не треба було класти в лікарні. Вони потребували лише адекватної медикаментозної терапії.
За рекомендаціями ВООЗ, стаціонарне лікування пацієнтів (у разі потреби) має тривати близько 30 днів. Від таких нормативів і відштовхуються в НСЗУ та МОЗ. На цей строк виділяється відповідне фінансування на лікування. Пацієнти також можуть отримувати психіатричну допомогу не лише в спеціалізованих закладах, а в багатопрофільних лікарнях, оскільки часто-густо наявні й інші захворювання, які легше лікувати в одному закладі.
Крім того, з 2021 року з’явилась можливість отримати спеціалізовану медичну допомогу за місцем проживання, яка буде надаватись мобільними мультидисциплінарними командами. Після завершення гострого перебігу хвороби пацієнти мають продовжувати лікування амбулаторно. За потреби мобільна мультидисциплінарна команда приїде до пацієнта і надасть йому допомогу вдома.
Серед людей є побоювання, що через недофінансування з боку НСЗУ пацієнти психіатричних лікарень, яких направили туди за вбивства та інші злочини, вийдуть на вулиці. Насправді НСЗУ не має жодного стосунку до лікування таких осіб. Пацієнти, які скоїли суспільно-небезпечні діяння, отримують допомогу в окремих спеціалізованих закладах, які фінансуються за медичною субвенцією. Це питання регулює постанова Кабміну №250 від 25 березня 2020 року. А коли ми кажемо про субвенцію, то вже розмір фінансування вирішує обласна чи місцева влада, а не НСЗУ.
#це_треба_знати #ЗдороваУкраїна #міф_факт
Ви могли не раз їх бачити під постами в соцмережах або ж чути на вулиці, від знайомих, родичів тощо. Але це не відповідає дійсності.
Почнемо з основного: Міністерство охорони здоров’я не ініціювало і не планує ініціювати оптимізацію, скорочення або ліквідацію психіатричних лікарень. МОЗ виступає за формування системи психіатричної допомоги, що саморегулюється. Що мається на увазі? Кількість закладів, які покликані допомогти людині із подоланням ментальних захворювань, має співвідноситись із потребами самого населення. Тобто це питання має вирішуватись на рівні громад.
Важливо зазначити, що наразі лікарні перебувають у власності місцевих територіальних громад або обласних рад, а, отже, питання про їх закриття може піднімати лише місцева чи обласна влада, а ніяк не МОЗ.
Місцева влада також може перепрофілювати лікарні на заклади соціальної підтримки. Нерідкість, що психіатричні лікарні часто надають не суто медичну, а і соціальну допомогу, опікуючись людьми, яким немає куди більше йти. Соціальні служби працюють уже понад 20 років, і фінансуються саме місцевими бюджетами. Отже, держава не повинна їх створювати.
Яку роль відіграє Міністерство?
Міністерство розробляє єдині норми із надання фахової допомоги, аби пацієнти отримали сучасне кваліфіковане лікування. Національна служба здоров’я, у свою чергу, контрактує відповідні заклади, які уповноважені давати психіатричну допомогу.
1 квітня 2020 року розпочався другий етап медичної реформи, який поширився і на психіатричну галузь. За 3 роки до цього Кабінет Міністрів схвалив Концепцію розвитку охорони психічного здоров’я на період до 2030 року, яка передбачає зміщення акценту зі стаціонарного лікування у профільних лікарнях на амбулаторне. До 30% людей, яких раніше госпіталізували, взагалі не треба було класти в лікарні. Вони потребували лише адекватної медикаментозної терапії.
За рекомендаціями ВООЗ, стаціонарне лікування пацієнтів (у разі потреби) має тривати близько 30 днів. Від таких нормативів і відштовхуються в НСЗУ та МОЗ. На цей строк виділяється відповідне фінансування на лікування. Пацієнти також можуть отримувати психіатричну допомогу не лише в спеціалізованих закладах, а в багатопрофільних лікарнях, оскільки часто-густо наявні й інші захворювання, які легше лікувати в одному закладі.
Крім того, з 2021 року з’явилась можливість отримати спеціалізовану медичну допомогу за місцем проживання, яка буде надаватись мобільними мультидисциплінарними командами. Після завершення гострого перебігу хвороби пацієнти мають продовжувати лікування амбулаторно. За потреби мобільна мультидисциплінарна команда приїде до пацієнта і надасть йому допомогу вдома.
Серед людей є побоювання, що через недофінансування з боку НСЗУ пацієнти психіатричних лікарень, яких направили туди за вбивства та інші злочини, вийдуть на вулиці. Насправді НСЗУ не має жодного стосунку до лікування таких осіб. Пацієнти, які скоїли суспільно-небезпечні діяння, отримують допомогу в окремих спеціалізованих закладах, які фінансуються за медичною субвенцією. Це питання регулює постанова Кабміну №250 від 25 березня 2020 року. А коли ми кажемо про субвенцію, то вже розмір фінансування вирішує обласна чи місцева влада, а не НСЗУ.
#це_треба_знати #ЗдороваУкраїна #міф_факт
В інформаційному полі зустрічаються повідомлення, що препарати, які включені до програми «Доступні ліки», нібито є найдешевшими на українському ринку та всі вони є суто вітчизняними розробками.
Таким чином, пацієнти в Україні не можуть отримати ліки іноземного виробництва, які можуть бути потрібними для якісного лікування.
Проте ця інформація не відповідає дійсності.
➡️ По-перше, у новій редакції Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації, з 293 найменувань є 119 препаратів, які виготовляються закордоном. За програмою «Доступні ліки» 70 препаратів є повністю безоплатними для населення, з них 23 найменування – іноземного виробництва. Реєстр лікарських засобів переглядається двічі на рік, а тому кількість вітчизняних та іноземних препаратів може змінюватись.
➡️ По-друге, не можна говорити, що у програмі представлені суто найдешевші препарати. Ціна на будь-яку продукцію залежить від декількох факторів:
✔️ інноваційність
✔️ масштаб виробництва
✔️логістичні витрати
✔️ситуація з попитом та пропозицією на ринку
Держава зацікавлена надати своїм громадянам якісні ліки за доступною ціною. Необов’язково якісні ліки мають бути дороговартісними. Найголовніше – їхня ефективність в лікуванні хвороб.
Тим не менш, до Реєстру внесені і недешеві лікарські засоби, яких можуть потребувати пацієнти. Серед них, наприклад, препарати «Беноділ» (556,31 грн) та «Пульмікорт» (891,99 грн) – для протидії бронхальній астмі, «Тиурекс» (222,66 грн) та «Кардіомагніл Форте» (151,77 грн) – для лікування серцево-судинних захворювань. Більшу частину вартості препаратів оплачує Національна служба здоров’я України (НСЗУ). Ціни на ліки зафіксовані в Реєстрі і контролюються впродовж усього періоду дії Реєстру.
З 1 жовтня 2021 року програму реімбурсації буде розширено. Пацієнти з розладами психіки та поведінки, з епілепсією, зможуть отримувати ліки безоплатно або з незначною доплатою, лікуючись в амбулаторних умовах. Також НСЗУ адмініструватиме програму реімбурсації лікарських засобів для лікування цукрового та нецукрового діабету. Мова йде про інсуліни та десмопресин.
#міф_факт
Таким чином, пацієнти в Україні не можуть отримати ліки іноземного виробництва, які можуть бути потрібними для якісного лікування.
Проте ця інформація не відповідає дійсності.
➡️ По-перше, у новій редакції Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації, з 293 найменувань є 119 препаратів, які виготовляються закордоном. За програмою «Доступні ліки» 70 препаратів є повністю безоплатними для населення, з них 23 найменування – іноземного виробництва. Реєстр лікарських засобів переглядається двічі на рік, а тому кількість вітчизняних та іноземних препаратів може змінюватись.
➡️ По-друге, не можна говорити, що у програмі представлені суто найдешевші препарати. Ціна на будь-яку продукцію залежить від декількох факторів:
✔️ інноваційність
✔️ масштаб виробництва
✔️логістичні витрати
✔️ситуація з попитом та пропозицією на ринку
Держава зацікавлена надати своїм громадянам якісні ліки за доступною ціною. Необов’язково якісні ліки мають бути дороговартісними. Найголовніше – їхня ефективність в лікуванні хвороб.
Тим не менш, до Реєстру внесені і недешеві лікарські засоби, яких можуть потребувати пацієнти. Серед них, наприклад, препарати «Беноділ» (556,31 грн) та «Пульмікорт» (891,99 грн) – для протидії бронхальній астмі, «Тиурекс» (222,66 грн) та «Кардіомагніл Форте» (151,77 грн) – для лікування серцево-судинних захворювань. Більшу частину вартості препаратів оплачує Національна служба здоров’я України (НСЗУ). Ціни на ліки зафіксовані в Реєстрі і контролюються впродовж усього періоду дії Реєстру.
З 1 жовтня 2021 року програму реімбурсації буде розширено. Пацієнти з розладами психіки та поведінки, з епілепсією, зможуть отримувати ліки безоплатно або з незначною доплатою, лікуючись в амбулаторних умовах. Також НСЗУ адмініструватиме програму реімбурсації лікарських засобів для лікування цукрового та нецукрового діабету. Мова йде про інсуліни та десмопресин.
#міф_факт
