— Христос воскрес!
— Воістину!
Чи воїстину?
Походить від істина, а перед нею прийменник в(о), тому так і пишуть. Люди кажуть воїстину, бо збіг голосних незручний і люди вставляють приголосний. Це зветься епентеза.
#етимологія #правопис
— Воістину!
Чи воїстину?
Походить від істина, а перед нею прийменник в(о), тому так і пишуть. Люди кажуть воїстину, бо збіг голосних незручний і люди вставляють приголосний. Це зветься епентеза.
#етимологія #правопис
Хтось каже, що англійські часи дієслова складні?
Українські:
Ходити — недоконана повторювана дія з метою або одноразова тривала дія без мети.
Іти — недоконана одноразова дія або повторювана дія з метою.
Піти — доконана одноразова дія.
Походúти — доконана тривала дія без мети (про ноги) або доконана коротка (про ігри).
Походжáти — недоконана тривала дія без мети.
Підхóдити — недоконана дія з акцентом на тому, що вона добігає кінця.
Це були лише префікси й форми повторюваности / перфектности. Мовчу про префікси напрямку: заходити, переходити, проходити, відходити, доходити. 😱
Українські:
Ходити — недоконана повторювана дія з метою або одноразова тривала дія без мети.
Іти — недоконана одноразова дія або повторювана дія з метою.
Піти — доконана одноразова дія.
Походúти — доконана тривала дія без мети (про ноги) або доконана коротка (про ігри).
Походжáти — недоконана тривала дія без мети.
Підхóдити — недоконана дія з акцентом на тому, що вона добігає кінця.
Це були лише префікси й форми повторюваности / перфектности. Мовчу про префікси напрямку: заходити, переходити, проходити, відходити, доходити. 😱
Законопроєкт 7633,
або забрали ніж, щоб не порізатись, і нема як хліба вкраяти
Він забороняє користати в освіті джерела, які написані:
— у державі, визнаній агресором;
— мовою держави-агресора;
— громадянином, юрособою цієї держави.
Я досліджую листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Як гадаєте, хто і де їх уперше видав? Бантиш-Каменський, у Москві. Чи були видані ще десь? Так, у Звенигородці в 1917-му і в Джерсі (США) бл. 1940-го. Моя наукова керівниця не радить використовувати видання 1830-го, бо на захисті можуть постати претензії:
Бантиш-Каменський: Зажурилися почувши отꙏ дѣвки
Звенигородське: Зажуривем ся, почувши од дівки
Діаспорянське: зажурився я, почувши від дівки
Якщо то не описка типографа, то ми фіксуємо використання множини щодо себе в українському епістолярному стилі того часу, а це сильна заява.
Московці вкрали чимало рукописів давньої української літератури й видали в себе. Не використовуючи їх, ми спотворюємо українську науку. Будь ласка, шановні законодавці, спочатку виділіть кошти й видайте в Україні давню літературу в усіх можливих списках, а тоді забороняйте.
або забрали ніж, щоб не порізатись, і нема як хліба вкраяти
Він забороняє користати в освіті джерела, які написані:
— у державі, визнаній агресором;
— мовою держави-агресора;
— громадянином, юрособою цієї держави.
Я досліджую листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Як гадаєте, хто і де їх уперше видав? Бантиш-Каменський, у Москві. Чи були видані ще десь? Так, у Звенигородці в 1917-му і в Джерсі (США) бл. 1940-го. Моя наукова керівниця не радить використовувати видання 1830-го, бо на захисті можуть постати претензії:
воно ж московське
. Усе було б чудово, користай собі звенигородське або діаспорянське видання, АЛЕ вони відрізняються граматикою. Порівняймо другий лист: Бантиш-Каменський: Зажурилися почувши отꙏ дѣвки
Звенигородське: Зажуривем ся, почувши од дівки
Діаспорянське: зажурився я, почувши від дівки
Якщо то не описка типографа, то ми фіксуємо використання множини щодо себе в українському епістолярному стилі того часу, а це сильна заява.
Московці вкрали чимало рукописів давньої української літератури й видали в себе. Не використовуючи їх, ми спотворюємо українську науку. Будь ласка, шановні законодавці, спочатку виділіть кошти й видайте в Україні давню літературу в усіх можливих списках, а тоді забороняйте.
Маруські студії
Законопроєкт 7633, або забрали ніж, щоб не порізатись, і нема як хліба вкраяти Він забороняє користати в освіті джерела, які написані: — у державі, визнаній агресором; — мовою держави-агресора; — громадянином, юрособою цієї держави. Я досліджую листи…
P. S. Російськомовні твори Шевченка, Куліша, Квітки-Основ'яненка, ба навіть українськомовні, видані в Москві або Петербурзі, будуть поза законом у 2027 р.
Графіті (настінні написи) в Софії Київській на шпаклівці XI століття.