Маруські студії
1.03K subscribers
336 photos
1 file
59 links
Про руську (українську) й інші мови від Марусі.

@maria_vlokh — філоложка.

Особистий блог: @molodenjka

Підтримати: https://t.me/linguistics_study/606
Download Telegram
Хтось: тут сова надворі, біля твого дому.
Фани Гаррі Поттера:
Користувачі Duolingo:
Словник Білецького-Носенка, укладений у 1830-х роках. Вийшов у світ тільки в 1966 році. 😱. А до цього не був виданий жодного разу, хоча його планував видати спершу Куліш, потім син Носенка. Шкода, що ця пам'ятка не мала впливу на тодішній розвиток мови, але цікава нам, щоб поглянути на ситуацію тоді.

Чимало в словнику прилуцьких діалектних слів і форм. Наприклад, перхвома — це парфуми. 🙃.
Форми імені Євген(ія) у Грінченка.
#грінч
— Христос воскрес!
— Воістину!
Чи воїстину?

Походить від істина, а перед нею прийменник в(о), тому так і пишуть. Люди кажуть воїстину, бо збіг голосних незручний і люди вставляють приголосний. Це зветься епентеза.
#етимологія #правопис
Хтось каже, що англійські часи дієслова складні?

Українські:
Ходити — недоконана повторювана дія з метою або одноразова тривала дія без мети.
Іти — недоконана одноразова дія або повторювана дія з метою.
Піти — доконана одноразова дія.
Походúти — доконана тривала дія без мети (про ноги) або доконана коротка (про ігри).
Походжáти — недоконана тривала дія без мети.
Підхóдити — недоконана дія з акцентом на тому, що вона добігає кінця.

Це були лише префікси й форми повторюваности / перфектности. Мовчу про префікси напрямку: заходити, переходити, проходити, відходити, доходити. 😱
Розклад богослужінь у костелі св. Миколая в Києві. Погляньте на цей готичний шрифт!
Лист Бориса Грінченка до Михайла Грушевського, 1893 рік.
Законопроєкт 7633,
або забрали ніж, щоб не порізатись, і нема як хліба вкраяти


Він забороняє користати в освіті джерела, які написані:
— у державі, визнаній агресором;
— мовою держави-агресора;
— громадянином, юрособою цієї держави.

Я досліджую листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Як гадаєте, хто і де їх уперше видав? Бантиш-Каменський, у Москві. Чи були видані ще десь? Так, у Звенигородці в 1917-му і в Джерсі (США) бл. 1940-го. Моя наукова керівниця не радить використовувати видання 1830-го, бо на захисті можуть постати претензії: воно ж московське. Усе було б чудово, користай собі звенигородське або діаспорянське видання, АЛЕ вони відрізняються граматикою. Порівняймо другий лист:

Бантиш-Каменський: Зажурилися почувши отꙏ дѣвки
Звенигородське: Зажуривем ся, почувши од дівки
Діаспорянське: зажурився я, почувши від дівки

Якщо то не описка типографа, то ми фіксуємо використання множини щодо себе в українському епістолярному стилі того часу, а це сильна заява.

Московці вкрали чимало рукописів давньої української літератури й видали в себе. Не використовуючи їх, ми спотворюємо українську науку. Будь ласка, шановні законодавці, спочатку виділіть кошти й видайте в Україні давню літературу в усіх можливих списках, а тоді забороняйте.