Під час повітряної тривоги ми можемо впіймати себе на моторошній думці, що чекаємо вибухів, а коли чуємо їх — ніби відчуваємо певне полегшення. Так само підсвідомо можемо романтизувати хвилини небезпеки, коли загроза минає — згадувати обстріли, час в укритті чи блекаути з певним теплом, і це лякає 🫣

Забіжимо наперед, аби заспокоїти тих, кому ці відчуття теж знайомі: ви точно не збожеволіли і не стали жорстокими — так працюють захисні механізми нашої психіки (і це добре, що вони працюють). 

Як і чому виникає ця гра нашого розуму, пояснює психологиня ЮНІСЕФ Україна Надія Браницька.

Початок нового року — час обіцянок собі. Пообіцяйте піклуватися про ментальне здоров’я — своє та близьких ❤️‍🩹 А якщо не знаєте, з чого почати, ось кілька порад. Завжди можна почати з простого.

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.

Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.

Психологи Центру здоров’я та розвитку «Коло сім’ї» радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток ❤️‍🩹