Недарма панічна атака зветься саме атакою. Ось людина спілкується, посміхається, а вже наступної миті її охоплює несамовитий страх: світ навколо ніби тікає з-під ніг, у грудях шалено гупає серце — здається, вона от-от помре.

Зазвичай панічні атаки виникають без реальної небезпеки — як наслідок тривалого стресу й втоми. Потужний вияв тривоги захоплює всі наші відчуття та на певний проміжок часу стирає зв’язок із реальністю — звідси почуття приреченості, втрата самоконтролю.

Найкраща протидія панічній атаці — «заземлення», повернення до реальності та усвідомлення цілковитої безпеки.

Ділимось технікою від МОЗ, що допоможе опанувати гостру раптову тривогу — свою чи людини поряд. Зберігайте та поширюйте 📲

Бути підлітком у сучасному світі — задача «із зірочкою». Коли накриває тривожність, треба з кимось говорити, але звертатися до старших не завжди комфортно. Значно простіше розповісти про наболіле одноліткам, яким не треба пояснювати.

На Teenergizer.org працює команда підлітків-консультантів і студентів-психологів, які завжди готові поговорити про справи у школі, стосунки, перший секс чи контрацепцію, за необхідності — надати психологічну підтримку.

У Teenergizer знають, як воно іноді буває, тож допомагають, а не вчать жити.

Коли здається, що радіти нічому, що світ навколо втратив кольори, заведіть «Щоденник подяки». Проста вправа підсвітить хоч і найдрібніші, але світлі моменти життя, допоможе зберегти сили, подарує відчуття спокою.

Дякувати — це не тільки про ввічливість. Коли ми відчуваємо щиру вдячність, мозок виробляє дофамін — необхідний нам «гормон щастя». Це він наповнює світ фарбами, додає нам натхнення, навіть покращує апетит.

Не забувайте вписувати у щоденник і себе — дякувати собі за смачний обід, новий цікавий досвід або час для хобі. А коли дякуєте, зверніть увагу — в цей момент ви посміхаєтесь 🌞

«Увага! Повітряна тривога!» 🔉 Раптовий звук сирени щоразу змушує здригатися. Здавалося б, ми вже знаємо, що це, і як треба діяти, але ніби підвисаємо і нічого не можемо з собою зробити — ці кілька секунд треба пережити. Для дітей все значно складніше.

За словами педіатрині Юлії Крушельницької, у малюків все частіше проявляється страх раптової небезпеки — шуму, вибухів, сирени. Зустрічаються випадки, коли діти ховаються під ліжко чи у шафу. Як зарадити в такій ситуації?

Важливо пам’ятати, що діти дуже емпатичні, вони вбирають емоції та поводяться так само, як батьки. Тож аби знизити рівень тривоги у дитини:

🔹навчіться зберігати спокій;
🔹уникайте психологічних напружень у родині;
🔹сформуйте для дитини особисту навичку заміни.

І у цьому дописі поговоримо про те, що таке навичка заміни, та як її сформувати.