Російськомовні українці: що кажуть дані про їхнє ставлення до війни та Росії

▪ За даними Центру Разумкова (опитування 24 квітня – 4 травня 2025 року), 11% респондентів заявили, що вдома переважно спілкуються російською мовою.

▪ Серед них 23% жили на території бойових дій або під обстрілами, 12% втратили або пошкодили житло, 41% мають загиблих чи поранених родичів або знайомих.

▪ 48% ототожнюють себе з Україною, 20% — з містом або селом проживання, 12% — з регіоном, 10% — з Радянським Союзом, 4% — з ЄС, 2% — з Росією.

▪ 82% мають негативне ставлення до Росії, 13% — позитивне.

▪ 81,5% довіряють Збройним силам України. 4% залучені до оборони країни особисто, 24,5% — матеріально підтримують.

▪ Готовність до поступок: 17% готові поступитися територіями, 26% — прозахідним курсом, 27% — скороченням ЗСУ (при 54%, які проти цього).

▪ 55% вірять у перемогу України у війні, 33% — не вірять. 40% вірять у можливість мирної угоди з РФ найближчим часом, 48% — не вірять.

▪ У разі перемоги України та деокупації, 47% підтримали б повний розрив відносин з Росією, включаючи заборону на в’їзд її громадянам, 39% — не підтримали б.

Результати цікаві, але не зовсім зрозуміло, наскільки вони відрізняються від загальних настроїв — Центр Разумкова не подає цифри для всіх опитаних для порівняння.

Локус запускає нову серію розмов про наше суспільство у Сенсі.

Перша подія — про «стійкість». Заїжджений концепт, яким називають все підряд. Досліджень багато, а розуміння — мінімум. Надіюсь, розкажуть нащо це досліджувати)

Реєстрація тут

Опублікували з колегами невелику колонку з «цікавинками» для розігріву. Скоро буде більш змістовний текст 😉

Думки після лекції в «Сенсі». Скоріш за все, більш продуктивні, ніж сама лекція :)

Те, що часто мається на увазі під стійкістю — це ситуація, коли очікувана негативна реакція на стресор не відбувається, або реакція протилежна очікуваній.

Наприклад, замість падіння оптимізму після початку повномасштабної війни — ми бачимо його зростання.

Можливі щонайменше три пояснення цьому спостереженню:

▪️ Нема реакції, бо нема шоку
Люди не змінюють оцінки чи поведінку, бо реальних втрат або ризиків не відчули. Наприклад, тилові мешканці, на життя яких війна майже не вплинула.

▪️ Дезадаптивна реакція
Є вплив, але реакція невідповідна. Людина поводиться так, ніби нічого не сталося: купує дорогу нерухомість, демонструє впевненість у майбутньому, не зважаючи на ризики. Це може бути психологічний захист, заперечення або просто відірваність від реальності.

▪️ Справжня стійкість
Це випадок, коли людина або група пережила реальний вплив, розуміє його масштаб — але оцінки (оптимізм, віра в майбутнє, впевненість у здатності впоратись) залишаються високими або навіть покращуються.

Але є ще одне запитання, яке варто поставити:

А що, якщо все навпаки — і більшість людей реагує неадекватно, а лише меншість дає логічну, очікувану відповідь на стрес?

Може, варто починати не зі «стійких», а з тих хто реагує відповідно до викликів.

Друга думка про вимірювання стійкості.

Часто стійкість оцінюють “на око” — просто дивлячись на зростання або стабільність показників оптимізму чи впевненості. Але самі по собі ці показники нічого не кажуть.

Стійкість — це не високий рівень оцінки. Це відсутність очікуваної реакції на шок.

Формально це можна описати як регресійну модель, де є:
— стресор (вплив) — наприклад, втрата доходу або близької людини,
— індикатор — рівень довіри, суб’єктивне благополуччя, очікування тощо,
— і очікувана негативна залежність між ними (наприклад, чим більша втрата — тим нижче очікування).

Тоді стійкість — це коли:
— коефіцієнт незначимий → стресор не “спрацював” на цей індикатор;
— коефіцієнт значимий, але в протилежний бік → зворотна реакція на стресор.

Порівнювати стійкість між групами — це не порівнювати рівні оцінок,
а порівнювати, наскільки сильно шок впливає на індикатор у різних групах.
Тобто — порівняння регресійних коефіцієнтів для підвибірок.

І ці додіки не опублікували ні одного датасету за ці роки - це все зникне. What a tremendous waste, SHAME!

AI як корисний руйнівник університету

Штучний інтелект добиває стару модель університету — і це добре.
AI знищує основний ритуал вищої освіти: письмові роботи й тести, які ще вчора були доказом знань, а сьогодні - копіпаст із ChatGPT.

На хлопський розум (не читав звітів світових освітніх організацій — каюсь), очікую таку тенденцію: звуження класичної вищої освіти — менше спеціальностей, менше курсів, менше студентів на програмах із сумнівною практичною цінністю.

І паралельно — перерозподіл державних коштів на альтернативні форми освіти:

- короткі курси та мікрокваліфікації;
- професійно-технічну освіту та дуальні програми;
- навчання через практику — у партнерстві з роботодавцями.

Ми занадто багато покладаємось на університет, щоб у підсумку роботодавець перевчав (у кращому разі) або навчав з нуля працівника.

Час переходити від університетоцентризму до освітньої екосистеми.

Людина під мікроскопом: Як працює антропологія, і навіщо вона нам сьогодні

Дуже давно не мала публічних лекцій, і от завдяки Oleksandr Rundel і Дійсна наука цей день настав. І цей день субота 7.06 о 17.00.

Цього разу говоритимемо про те, що таке антропологія, як вона працює, і чому це наука (або ні) за келихом вина в MODI Art&Wine Gallery.

І найважливіше - в процесі збиратимемо гроші на евакуатор для дядька Diana Baka на гарячий сумський напрямок.

Всі деталі в події за лінком https://www.facebook.com/events/1190556136084866/?rdid=mrVbVspdafiZWHgl&share_url=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fshare%2F1PRH6ivR6g%2F#

Зверніть, будь ласка, увагу, що знадобиться реєстрація.

Дуже чекаю зустрічі ❤

Як метод онлайн-дошки допоміг дослідити, що таке "новини" для американців

Pew Research Center зазвичай асоціюється з репрезентативними опитуваннями. Але в нещодавньому дослідженні What Is News вони протестували маловідомий метод — online discussion board — щоб вивчити щоденну взаємодію людей з інформацією. Я натрапив на цей підхід уперше і коротко розповідаю, як він працює.

Що таке онлайн-дискусійна дошка і як її використали

- Це асинхронна онлайн-платформа, де учасники кілька днів поспіль відповідають на запитання, виконують вправи, додають фото, відео, записи екрана.
- Учасники працюють у зручному темпі, а модератори можуть ставити уточнюючі запитання у приватному форматі.
- Метод дозволяє поєднувати різні типи завдань: відкриті відповіді, ілюстрації, рейтингування, мультимедійні файли.

Переваги та ризики методу

Переваги:

- Гнучкий темп участі (20–30 хв/день протягом 3 днів)
- Можливість задавати уточнення у приватному порядку
- Широкий спектр мультимедійних активностей
- Менше впливу групової динаміки, ніж у фокус-групах
- Добре підходить для підготовки до репрезентативного опитування

Ризики:

- Відсікає менш технологічно підготовлених або недовірливих до цифрових форматів
- Мобільні користувачі стикалися з труднощами (drag-and-drop, відео)
- Велике навантаження на модераторів через обсяг щоденних завдань
- Дані не репрезентативні, тож висновки — аналітичні, а не статистичні

Конкретні підходи

1. Сценарне рейтингування: хто і як транслює новини

Усім учасникам запропонували один і той самий сюжет — “інформація про обвал фондового ринку” — але поданий у п’яти різних форматах:

- Стаття на X (Twitter) від новинного ЗМІ
- Відео на YouTube з коментарем людини
- Повідомлення у груповому чаті від друзів
- Стаття на першій шпальті газети
- Телевізійна програма з ведучим

Учасники мали перетягнути кожен сценарій на шкалі від “зовсім не новина” до “точно новина” та пояснити свій вибір.

2. Screen recording з коментарем: новини в дії

Учасникам, які заявили, що отримують новини через соцмережі, запропонували:

- Записати відео свого екрана під час перегляду стрічки в улюбленій соцмережі
- Коментувати вголос: які пости вони вважають новинами, які — ні, і чому саме

Для тих, хто не користується соцмережами для новин, — альтернатива: надіслати скріншоти прикладів “новин” і “не-новин”.

3. Canvas-колаж емоцій: як новини впливають на настрій

Кожен учасник отримав порожнє “полотно” (canvas) та інструкції:

- Додати зображення, текст або кольори, що відображають емоційне ставлення до новин
- Можна шукати зображення в Pixabay або Unsplash, або завантажувати свої
- Після створення — пояснити, чому обрали саме ці елементи

Що винесли з цього підходу

- Дозволяє глибше дослідити складні поняття (наприклад, “що таке новини”)
- Виявляє розрив між переконаннями та поведінкою
- Показує емоційні наслідки споживання новин (виснаження, тривога, обов’язок бути в курсі)
- Працює як етап перед основним опитуванням, допомагаючи тестувати формулювання питань

📎 Детальніше про метод:
How online discussion boards informed our study of what ‘news’ means to Americans

📊 Саме дослідження:
What Is News?

"Основні складові стійкості українського суспільства під час тривалої війни" — дослідження Нацплатформи стійкості та згуртованості. Нудне, але є кілька цікавих речей.

◾️ Українці тримаються близького кола, а не інституцій.
Головні джерела стійкості після ЗСУ — родина та близькі. Це класичний приклад партикуляризованої довіри — опори на своїх, а не на абстрактне суспільство чи державу.
➤ Старші люди рідше можуть покластись на близьких. Ознака того, що їхнє життя часто більш атомізоване й самотнє. Потрібна цілеспрямована соцполітика.

◾️ Релігія стала важливим ресурсом стійкості.
Віра в Бога — третій за поширеністю чинник стійкості (34% жінок, 20% чоловіків у 2025). За рік цей показник зріс на 7 п.п.
➤ 13% допомагають у церковній громаді — це другий найпопулярніший формат участі. Фактично, церква виконує роль "третього місця" — простору, де формується соціальний капітал і горизонтальна довіра.

◾️ Місцева влада краще на словах, ніж на практиці.
Хоча багато хто каже про високу довіру українців до місцевої влади, реально ефективною владу вважають лише 48% (було 54% до повномасштабного вторгнення).
➤ Лише 13% включили міськраду до топ-5 ефективних інституцій, 10% — міського голову.

◾️ До місцевої влади ті самі претензії, що й до національної.
Корупція, недовіра, небажання вирішувати проблеми, бюрократія, непрофесіоналізм — усе це заважає взаємодії.

◾️ Міста і села бачать різні проблеми у владі.
Жителі великих міст частіше вказують на корупцію. У селах головною проблемою вважають недостатнє фінансування місцевої влади.

Незгода військових лідерів з політикою Кремля знижує її підтримку серед населення.

◾️ Експеримент з 2 500 респондентами показав: коли військові еліти виступають проти урядової політики (мир з Україною, зближення з Китаєм) — підтримка цих рішень серед населення падає.
◾️ Натомість, якщо військові підтримували уряд, це не змінювало думку респондентів — така згода сприймалась як очікувана і не мала додаткового ефекту.
◾️ Незгода з боку армії викликала більший резонанс, бо йде врозріз зі звичним образом армії як лояльного стовпа режиму.
◾️ Ефекти стійкі навіть після урахування віку, статі, ставлення до Путіна, підтримки війни, телеперегляду та наявності рідних у війську.

https://ecfr.eu/article/general-knowledge-russian-military-chiefs-the-russian-public-and-ukraine-and-china/