🔶 Меморіальна подорож з Михайлом Красиковим «Харків у житті та творчості у житті Зінаїди Серебрякової»

🔸 Зінаїда Євгенівна Серебрякова - українська та французька художниця… писала пейзажі, натюрморти й портрети, авторка монументальних стінописів… похована у Парижі, на Сент-Женев’єв-де-Буа… Так про неї написано в українській Вікіпедії. Однак екскурсія “Меморіальна подорож з Михайлом Красиковим: Харків у житті Зінаїди Серебрякової” розпочалася 24 вересня на території іншого кладовища - колишнього Першого міського в Харкові, тепер це Молодіжний парк. Але яким же чином пов’язана доля мисткині з цим кладовищем? Виявляється, як каже Михайло Михайлович - відомий харківський мистецтвознавець, краєзнавець, етнолог, фольклорист, співробітник нашого Центру культури і мистецтва - на цьому кладовищі у 1919 році був похований чоловік відомої художниці Борис Серебряков. Але ні надгробка, ні хреста не збереглося. Зато вцілілий надгробний камінь на могилі Олександра Федоровського, директора Харківського археологічного музею,  в якому працювала художниця у 1920 році.
З життям Зінаїди Серебрякової у Харкові пов’язано ще кілька будівель: це і колишній новий корпус Харківського університету на вулиці Університетській, в якому і розташовувався археологічний музей (вул.Університетська, 25); це і будинок відомого лікаря-офтальмолога Леонарда Гіршмана  (вул.Гіршмана, 5), який робив операцію молодій Зінаїді і врятував їй око; це і перша будівля костьолу, в якому хрестили маленьку Зінаїду (не збереглася, але поруч була побудована нова, в якій зараз знаходиться діючий костел) і ще цілий ряд будинків. Цікаво, що під час екскурсії, за вже усталеною традицією, на будинках, пов’язаних із життям відомої художниці, прикріплювалися фото її автопортретів і квіти на знак пам'яті.
Атмосферним і органічним доповненням розповіді стали музикальні номери у виконанні студентки Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського  Олени Пригункової (скрипка) та студентки Харківського музичного фахового коледжу ім. Б.М. Лятошинського Ганни Ткач (бандура). До того ж під час екскурсії було продемонстровано багато  раритетних матеріалів - каталоги виставок, листівка з автографом мисткині, багато цікавих світлин початку ХХ ст.

🔶️ 30 вересня у Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва відбудеться презентація книги українського журналіста і поета Логвиненко Леоніда "Тінь війни".

🔸️ Книга "Тінь війни" - це поєднання поезії і світлин, зроблених автором здебільшого під час широкомасштабного вторгнення росії в Україну - найжорстокішої війни останніх десятиліть у Європі. Частину світлин Леонід Логвиненко вже встиг презентувати у лютому 2023 року на виставці "У Харкові немає тишини - її щодня вбивають злі сирени", а деякі зробив вже після виставки під час поїздок до місць бойових дій. Всі вони й лягли в основу книги "Тінь війни", де їх доповнили власні символічні вірші автора.

🔸️ Леонід Андрійович Логвиненко є відомим українським фоторепортером, журналістом, поетом, публіцистом, волонтером української армії, викладачем кафедри журналістики факультету культурології Харківської державної академії культури, переможцем конкурсу Національної спілки журналістів України у номінації «Журналіст року» (2017), Заслуженим журналістом України (з 2007), власний кореспондент газети «Сільські вісті» у Харківській області, член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Після вторгнення росії в Україну він не полишив своєї журналістської та волонтерської роботи, а навпаки – продовжує знімати нові фоторепортажі, які сьогодні можна побачити у його новій книзі.

⏰️ Презентація розпочнеться о 12.30.

#ЦентркультуриХарків
#Презентаціякниги #ООМЦКМ #Тіньвійни #Харківкудипідти #oomckm #Ukrainianphotos

🕯️Трагедію потрібно пам'ятати, щоб не повторити

🔸Сьогодні День пам'яті жертв Бабиного Яру.

Лише за два дні 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли під Києвом у яру майже 34 тисячі київських євреїв.

Впродовж 2 років німецької окупації тут втратили життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, українців, полонених, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних, в’язнів концтаборів.

Бабин Яр став одним з найбільших місць масових розстрілів цивільних, скоєних нацистами під час Другої світової війни.

🔸У цей день ділимося відеопроєктом «Від нацистів до рашистів» до Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру створеним головним режисером центру Олександром Савенко, монтаж Юлія Харіна⤵️
https://youtu.be/tGykkKRo2xk

Ми маємо пам'ятати, щоб не повторити🕯️

🔶 Друзі, ділимося з вами розкладом заходів на жовтень , що будуть проходити офлайн в Обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтва ⤵️

🔶 Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.
По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 
Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.
Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.

🔸Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
Ділимося інформаційними матеріалами до Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру від Українського інституту національної памʼяті за посиланням ⤵️

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-dnya-pamyati-tragediyi-babynogo-yaru-2022