А ми продовжуємо вас знайомити з традиційною культурою Зачепилівської громади Красноградського району. На цей раз фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до Бердянського старостинського округу. Поїздка відбулася в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н., Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н., Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
ПОЛЬОВА КАША є однією з найпоширеніших страв на Харківщині. Кашу ще називають куліш. зазвичай ЇЇ варять на свіжому повітрі на травневі свята, Зелену неділю, Вознєсєніє («коли Бога підсажують»), Купала тощо. Як стверджують мешканці села Лиман Слобожанської селищної ради, будь-який виїзд на природу не обходиться без каші.
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
YouTube
Друга страва «ПОЛЬОВА КАША»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
У селі Чернещина під час нашої експедиції до Зачепилівської громади вдалося побачити й декілька старовинних речей. Окрім активної участі в опитуванні респондентів Зоя Миколаївна Іванова, директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії та Ірина Олександрівна Четвертак, директор Новоселівського сільського будинку культури, запросили нас до бібліотеки.
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
16 вересня відбулася меморіальна подорож "Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія". Проводив її наш колега, відомий у місті краєзнавець, етнолог і фольклорист, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ "ХПІ", провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ Михайло Красіков. Традиційно Михайло Михайлович у свій день народження збирає друзів, шанувальників та просто зацікавлених у знайомстві з історією Харкова людей, веде їх старовинними куточками й вуличками, розповідає про один із історичних районів міста.
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості — "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю. Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості — "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю. Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
22.09.24 о 15.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Харків Зінаїди Серебрякової»
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков
Forwarded from Мистецтво Слобожанщини
🔷 Шановні друзі, запрошуємо вас на фотовиставку Наталії Попович-Самусь «Ізюм. Шоденник нескоренного міста», яка відбудеться з 26 вересня до 19 жовтня.
🔸Художниця Наталія Попович-Самусь, поєднуючи творчу та волонтерську діяльність, бувала в деокупованих містах та населенних пунктах, які знаходяться близько до лінії фронту. Під час поїздки до рідного Ізюму Наталія відзняла жахливі свідоцтва руйнувань та звірств окупантів. Цей матеріал ліг в основу виставки «Кривавий рік», і є першою частиною виставки Ізюм. Шоденник нескоренного міста».
🔸А в цьому році мисткиня створила серію портретів ізюмчан, які пережили окупацію, не скорилися, не працювали на ворога, вижили й діждалися наших Воїнів. Ці портрети - друга частина проєкту. Вірші до портретів написала харківська режесерка, журналістка Тетяна Бабіна.
Тетяна й Наталія - волонтерки з початку війни. Ними створено 27 виставок, присвячених Україні, які мандрують різними Європейськими країнами .
🔹Запрошуємо на відкриття виставки, присвяченої незламному місту Ізюму, яке відбудеться 26 вересня 2024 року у 17.00 в Галереї « Мистецтво Слобожанщини».
🔸Біографічна довідка:
Наталія Самусь
Народилась художниця у мальовничому місті Ізюм Харківської області.
З раннього дитинства вона захоплювалась малюванням і книжковими ілюстраціями, які з великим задоволенням копіювала.
У 2002 році закінчила художньо-графічне відділення Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди.
У 2015 році в галереї «Бузок» пройшла її перша персональна виставка «Місце, де світло».
У 2018 році і — виставка «Дванадцять місяців весни».
У 2019 році і — виставка «Її весна», присвячена мамі мисткині.
У тому ж році Наталія здобула четверте місце у конкурсі American Art Awards у номінації «Impressionism Animals» за роботу «Peacoc portrait», а також отримала сертифікат про закінчення курсу з фотографії в рамках проекту видатного фотографа Володимира Оглобліна «Світ навколо нас».
У 2021 році в харківській галереї «Мистецтво Слобожанщини» пройшла виставка «Reflection». Журналістка Тетяна Бабіна зняла про неї фільм, який мав успіх.
Навесні 2022 року мисткиня працювала у Сполучених Штатах Америки. Присвячені Харкову та Ізюму роботи, що були написані в Америці, залишилися там в приватних колекціях.
У жовтні 2022 року в Харкові пройшла виставка «Палке серце моєї країни».
Сьогодні авторка, поряд з творчістю, займається ще й волонтерською діяльністю.
У січні 2023 року Наталія побувала на фронті. Вона зробила то не замислюючись, як тільки видалася нагода. Опинитися серед сильних, мужніх, незламних захисників України - надзвичайна відповідальність. Цей вражаючий досвід гартує особистість і змушує переоцінити цінності.
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #ізюм #фотографія #українськафотографія #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #фотографиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #ukrainianphoto
🔸Художниця Наталія Попович-Самусь, поєднуючи творчу та волонтерську діяльність, бувала в деокупованих містах та населенних пунктах, які знаходяться близько до лінії фронту. Під час поїздки до рідного Ізюму Наталія відзняла жахливі свідоцтва руйнувань та звірств окупантів. Цей матеріал ліг в основу виставки «Кривавий рік», і є першою частиною виставки Ізюм. Шоденник нескоренного міста».
🔸А в цьому році мисткиня створила серію портретів ізюмчан, які пережили окупацію, не скорилися, не працювали на ворога, вижили й діждалися наших Воїнів. Ці портрети - друга частина проєкту. Вірші до портретів написала харківська режесерка, журналістка Тетяна Бабіна.
Тетяна й Наталія - волонтерки з початку війни. Ними створено 27 виставок, присвячених Україні, які мандрують різними Європейськими країнами .
🔹Запрошуємо на відкриття виставки, присвяченої незламному місту Ізюму, яке відбудеться 26 вересня 2024 року у 17.00 в Галереї « Мистецтво Слобожанщини».
🔸Біографічна довідка:
Наталія Самусь
Народилась художниця у мальовничому місті Ізюм Харківської області.
З раннього дитинства вона захоплювалась малюванням і книжковими ілюстраціями, які з великим задоволенням копіювала.
У 2002 році закінчила художньо-графічне відділення Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди.
У 2015 році в галереї «Бузок» пройшла її перша персональна виставка «Місце, де світло».
У 2018 році і — виставка «Дванадцять місяців весни».
У 2019 році і — виставка «Її весна», присвячена мамі мисткині.
У тому ж році Наталія здобула четверте місце у конкурсі American Art Awards у номінації «Impressionism Animals» за роботу «Peacoc portrait», а також отримала сертифікат про закінчення курсу з фотографії в рамках проекту видатного фотографа Володимира Оглобліна «Світ навколо нас».
У 2021 році в харківській галереї «Мистецтво Слобожанщини» пройшла виставка «Reflection». Журналістка Тетяна Бабіна зняла про неї фільм, який мав успіх.
Навесні 2022 року мисткиня працювала у Сполучених Штатах Америки. Присвячені Харкову та Ізюму роботи, що були написані в Америці, залишилися там в приватних колекціях.
У жовтні 2022 року в Харкові пройшла виставка «Палке серце моєї країни».
Сьогодні авторка, поряд з творчістю, займається ще й волонтерською діяльністю.
У січні 2023 року Наталія побувала на фронті. Вона зробила то не замислюючись, як тільки видалася нагода. Опинитися серед сильних, мужніх, незламних захисників України - надзвичайна відповідальність. Цей вражаючий досвід гартує особистість і змушує переоцінити цінності.
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #виставка #ізюм #фотографія #українськафотографія #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #фотографиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #ukrainianphoto
Forwarded from Мистецтво Слобожанщини
🔶 Сьогодні у нашій рубриці #МитціХарківщини розповідаємо про харківського художника Петра Вихоря.
🔸Вихорь Петро Сергійович - сучасний український художник із Харкова. Свiй творчий шлях митець почав у досить зрiлому вiцi, а саме в 25 рокiв. До цього часу вiн i не думав про те, що колись буде займатись професiйною творчiстю.
🔸Першi кроки на цьому шляху вiн зробив працюючи в найбiльшому харкiвському рекламному агентствi, де працював у вiддiлi дизайну i займався розробкою вiзуальних матерiалiв, а також концепцiй рекламних роликiв та тп.
🔸Вдосконалившись в цей перiод як графiчний дизайнер, художник починає спiвпрацювати з книжковими видавництвами у напрямку створення обкладинок та дизайнерського оформлення книг.
🔸 В цей час вiн також проходить навчання академiчному малюнку та живопису у харкiвських художникiв, отримаючи необхiдну базову художню освiту для подальшого професiйного розвитку. З часом професiйнi навички митця розширюються, що дає йому можливiсть займатись все бiльш широким спектром художнiх робiт.
🔸 Митець пише та продає живопис по всьому світу, малює для коміксів та комп'ютерних ігор. Крім живопису, створив понад 350 обкладинок на книги таких авторів як:
Агата Крісті, Стівен Кінг, Еріх Марія Ремарк, Френк Герберт, Ірвін Ялом, Пауло Коельо та інші.
🔸 Головна тема творчості Петра – любов до життя у різних його проявах. У своїх творах автор зображує красу повсякденних моментів, які можуть надихнути та подарувати нам радість і щастя. Мальовнича природа, чуттєві зображення людей, обкладинки до книжок, наповнені символізмом… Роботи закликають до пошуку прекрасного у дрібницях, які нас оточують, але часто залишаються прихованими, та до пошуку тієї внутрішної гармонії, яка допомагає бути стійкими і долати всі перешкоди.
🔸Окрему сторінку у творчості художника займають роботи, присвячені Харкову. На цих роботах ви можете побачити знакові харківськи види і місця, приховані провулки, прекрасну архітектуру, дихаючу життям природу... Роботи автора наповнені затишком, теплом і любов'ю до нашого чарівного міста.
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини
#мистецтвоукраїни #живопис #графіка #сучаснемистецтво
#українськемистецтво #художникихаркова #харків #харківщина #виставки #ukrainianart #ukrainianartist
🔸Вихорь Петро Сергійович - сучасний український художник із Харкова. Свiй творчий шлях митець почав у досить зрiлому вiцi, а саме в 25 рокiв. До цього часу вiн i не думав про те, що колись буде займатись професiйною творчiстю.
🔸Першi кроки на цьому шляху вiн зробив працюючи в найбiльшому харкiвському рекламному агентствi, де працював у вiддiлi дизайну i займався розробкою вiзуальних матерiалiв, а також концепцiй рекламних роликiв та тп.
🔸Вдосконалившись в цей перiод як графiчний дизайнер, художник починає спiвпрацювати з книжковими видавництвами у напрямку створення обкладинок та дизайнерського оформлення книг.
🔸 В цей час вiн також проходить навчання академiчному малюнку та живопису у харкiвських художникiв, отримаючи необхiдну базову художню освiту для подальшого професiйного розвитку. З часом професiйнi навички митця розширюються, що дає йому можливiсть займатись все бiльш широким спектром художнiх робiт.
🔸 Митець пише та продає живопис по всьому світу, малює для коміксів та комп'ютерних ігор. Крім живопису, створив понад 350 обкладинок на книги таких авторів як:
Агата Крісті, Стівен Кінг, Еріх Марія Ремарк, Френк Герберт, Ірвін Ялом, Пауло Коельо та інші.
🔸 Головна тема творчості Петра – любов до життя у різних його проявах. У своїх творах автор зображує красу повсякденних моментів, які можуть надихнути та подарувати нам радість і щастя. Мальовнича природа, чуттєві зображення людей, обкладинки до книжок, наповнені символізмом… Роботи закликають до пошуку прекрасного у дрібницях, які нас оточують, але часто залишаються прихованими, та до пошуку тієї внутрішної гармонії, яка допомагає бути стійкими і долати всі перешкоди.
🔸Окрему сторінку у творчості художника займають роботи, присвячені Харкову. На цих роботах ви можете побачити знакові харківськи види і місця, приховані провулки, прекрасну архітектуру, дихаючу життям природу... Роботи автора наповнені затишком, теплом і любов'ю до нашого чарівного міста.
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини
#мистецтвоукраїни #живопис #графіка #сучаснемистецтво
#українськемистецтво #художникихаркова #харків #харківщина #виставки #ukrainianart #ukrainianartist
На минулому тижні фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснено фольклорно-етнографічну експедицію до міста Красноград.
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Forwarded from Мистецтво Слобожанщини
🔹Фотозвіт з концерту учнів викладача сольного співу Харківської міської школи мистецтв для підлітків та дорослих А.С. Косінова «З любовʼю до міста»
🔸 На музичному вечорі, який підготували учні викладача сольного співу Харківської міської школи мистецтв для підлітків та дорослих Анатолія Косінова, глядачі почули яскраву музичну палітру: народні пісні, академічні та естрадні композиції, різні голоси, мелодії, мотиви. Легкий та натхненний концерт вдало поєднався з виставкою Тетяни Кармазіної "Харків акварельний" та подарував глядачам творчий настрій та позитивні емоції.
В заході приймали участь:
Солісти:
Максим Кабаненко
Максим Онацький
Катерина Радіонова
Тетяна Леусенко
Тетяна Кущ
Олександра Зайцева
Олександр Орліков
Концертмейстер: Наталія Орлова
Ведуча: Олена Кузьменко
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #концерт #музика #українськамузика
🔸 На музичному вечорі, який підготували учні викладача сольного співу Харківської міської школи мистецтв для підлітків та дорослих Анатолія Косінова, глядачі почули яскраву музичну палітру: народні пісні, академічні та естрадні композиції, різні голоси, мелодії, мотиви. Легкий та натхненний концерт вдало поєднався з виставкою Тетяни Кармазіної "Харків акварельний" та подарував глядачам творчий настрій та позитивні емоції.
В заході приймали участь:
Солісти:
Максим Кабаненко
Максим Онацький
Катерина Радіонова
Тетяна Леусенко
Тетяна Кущ
Олександра Зайцева
Олександр Орліков
Концертмейстер: Наталія Орлова
Ведуча: Олена Кузьменко
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #концерт #музика #українськамузика
Forwarded from Мистецтво Слобожанщини
🔹 Фотозвіт з екскурсії виставкою Тетяни Кармазіної «Харків акварельний» від Володимира Дяткова
🔸 19 вересня в галереї "Мистецтво Слобожанщини" відбулась екскурсія виставкою Тетяни Кармазіної «Харків акварельний» від Володимира Дяткова - провідного фахівеця музейно-культурного комплексу «УФТІ.Харків» та головного адміністратора Харківського театру для дітей і юнацтва, а також знавця історії Харкова.
🔸 Виставка є творчим відображенням любові до свого рідного міста. Художниця через ніжні кольори та тонкі деталі передає унікальність і красу харківських пейзажів, затишних вуличок і старовинних будівель та сучасних архітектурних шедеврів. Кожна картина є свідком чарівності і різноманітності нашого міста.
🔸 Володимир Дятков розповів відвідувачам про відомі і маловідомі харківські будівлі, про цікаві історії, пов'язані з ними, про видатних людей, які в них жили, про минуле та сучасне нашого улюбленого міста. Екскурсія була не тільки інформативною, а й живою та щирою, та викликала великий інтерес у глядачів.
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #акварель #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics
🔸 19 вересня в галереї "Мистецтво Слобожанщини" відбулась екскурсія виставкою Тетяни Кармазіної «Харків акварельний» від Володимира Дяткова - провідного фахівеця музейно-культурного комплексу «УФТІ.Харків» та головного адміністратора Харківського театру для дітей і юнацтва, а також знавця історії Харкова.
🔸 Виставка є творчим відображенням любові до свого рідного міста. Художниця через ніжні кольори та тонкі деталі передає унікальність і красу харківських пейзажів, затишних вуличок і старовинних будівель та сучасних архітектурних шедеврів. Кожна картина є свідком чарівності і різноманітності нашого міста.
🔸 Володимир Дятков розповів відвідувачам про відомі і маловідомі харківські будівлі, про цікаві історії, пов'язані з ними, про видатних людей, які в них жили, про минуле та сучасне нашого улюбленого міста. Екскурсія була не тільки інформативною, а й живою та щирою, та викликала великий інтерес у глядачів.
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #акварель #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics