В сучасному світі розмаїття гігієнічних засобів та засобів для прання нам потрібно лише сходити до супермаркету або навіть просто натиснути «купити» в онлайн-магазинах, щоб їх придбати.
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.
Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».
За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.
Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».
За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
В експедиції на Красноградщину (10-11 червня 2024 р.) співробітники нашого центру спілкувалися з Марією Василівною Овод, яка родом з с. Гонтів Яр на сусідній Валківщині. Оповідачці вже 88 років, але завдяки чудовій памʼяті вона легко згадує розваги дитинства, що випало на час другої світової війни.
Як і за сто років до того, в сімʼях виготовляли для дітей традиційні м’ячі з шерсті корови. Магазинні резинові були предметом розкоші, лише хтось один з великої ватаги дітвори мав такий і щедро ділився з усіма. А коли ж встигали грати? Та на пасовиську, бо і дитячий час увесь був в клопотах, і, лише виконуючи обов’язки випасання корів, малеча паралельно уривала години для гри.
Марія Василівна розказує про старовинні ігри в «Махунця» і «Матку». Ану вгадайте, які відповідники цих ігор знайомі нам в сучасному світі?
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Як і за сто років до того, в сімʼях виготовляли для дітей традиційні м’ячі з шерсті корови. Магазинні резинові були предметом розкоші, лише хтось один з великої ватаги дітвори мав такий і щедро ділився з усіма. А коли ж встигали грати? Та на пасовиську, бо і дитячий час увесь був в клопотах, і, лише виконуючи обов’язки випасання корів, малеча паралельно уривала години для гри.
Марія Василівна розказує про старовинні ігри в «Махунця» і «Матку». Ану вгадайте, які відповідники цих ігор знайомі нам в сучасному світі?
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
З 15 по 17 липня фахівці Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва здійснили експедиційний виїзд до Красноградської та Наталинської громад Красноградського району Харківської області.
В селах Соснівка, Попівка та Маховик нас зустріли, були нашими провідниками й всіляко підтримували староста Соснівського старостату Ольга Володимирівна Мартинюк, начальник відділу культури Наталинської громади Ольга Володимирівна Хлівецька, директор будинку культури с. Попівка Дарина Юріївна Меркулова, завідувач Соснівського будинку культури Вікторія Володимирівна Жукова.
Це коротке відео, звичайно, не розповість про всі села й про всіх людей, яких ми зустріли та опитали, тому будуть ще розповіді й дописи.
А зараз запрошуємо вас подивитися невеличкий відеозвіт нашої роботи.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
https://www.facebook.com/share/v/8EGGvAvRELdpzd3S/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
В селах Соснівка, Попівка та Маховик нас зустріли, були нашими провідниками й всіляко підтримували староста Соснівського старостату Ольга Володимирівна Мартинюк, начальник відділу культури Наталинської громади Ольга Володимирівна Хлівецька, директор будинку культури с. Попівка Дарина Юріївна Меркулова, завідувач Соснівського будинку культури Вікторія Володимирівна Жукова.
Це коротке відео, звичайно, не розповість про всі села й про всіх людей, яких ми зустріли та опитали, тому будуть ще розповіді й дописи.
А зараз запрошуємо вас подивитися невеличкий відеозвіт нашої роботи.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
https://www.facebook.com/share/v/8EGGvAvRELdpzd3S/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
На минулому тижні фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснено фольклорно-етнографічну експедицію в Красноградську громаду. Виїзди відбулися в села Зоряне, Вишневе та Тишенківка.
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, старості Зорянської сільської ради Олександру Івановичу Кузьменку, директору Тишенківського клубу-філії та керівнику народного фольклорного колективу «Тишенківські зорі» Марині Федорівні Дудіній, голові ветеранської організації Наталі Костянтинівні Івановій. Також велика подяка нашим інформантам, які щиро ділилися своїми знаннями, спогадами з дитинства, що припали на воєнні та післявоєнні роки (1939-1945 рр.) та голодовку (1947 р.): Ганні Костянтинівні Зінов’євій (1934 р.н.), Катерині Іванівні Росляковій (1939 р.н.), Ніні Володимирівні Кузьменко (1947 р.н.), Юлії Степанівні Маяцькій(1945 р.н.), Валентині Володимирівні Семеренко (1952 р.н.).
І якби не намагалася радянська влада заборонити святкувати Різдвяні святки, Великдень, відзначати поминальних дні, хрестити дітей та вінчатися у церкві, в родинах все ж таки матері варили кутю та узвар і ставили на покуті, а діти нишком носили вечерю хрещеним; до Великодня пеклися паски, а на Проводи ходили на кладовище поминати небіжчиків. Фактично ці ж звичаї та традиції і нині підтримуються в сім’ях.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, старості Зорянської сільської ради Олександру Івановичу Кузьменку, директору Тишенківського клубу-філії та керівнику народного фольклорного колективу «Тишенківські зорі» Марині Федорівні Дудіній, голові ветеранської організації Наталі Костянтинівні Івановій. Також велика подяка нашим інформантам, які щиро ділилися своїми знаннями, спогадами з дитинства, що припали на воєнні та післявоєнні роки (1939-1945 рр.) та голодовку (1947 р.): Ганні Костянтинівні Зінов’євій (1934 р.н.), Катерині Іванівні Росляковій (1939 р.н.), Ніні Володимирівні Кузьменко (1947 р.н.), Юлії Степанівні Маяцькій(1945 р.н.), Валентині Володимирівні Семеренко (1952 р.н.).
І якби не намагалася радянська влада заборонити святкувати Різдвяні святки, Великдень, відзначати поминальних дні, хрестити дітей та вінчатися у церкві, в родинах все ж таки матері варили кутю та узвар і ставили на покуті, а діти нишком носили вечерю хрещеним; до Великодня пеклися паски, а на Проводи ходили на кладовище поминати небіжчиків. Фактично ці ж звичаї та традиції і нині підтримуються в сім’ях.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
«Дощик вранці як бабині танці, баба – туп, та й сіла»… Так казали про короткий вранішній дощик, від якого мало користі…
Наша рідна Харківщина потерпає від довгої спеки. Невеличкі дощі заглядають не в усі куточки області та не можуть поки напоїти висохлу землю і рослини.
На початку червня в експедиції на Красноградщину ми питали старих людей як раніше викликали дощ і які магічні дії треба було вчинити.
Про «дощові» прикмети розповідає Любов Яківна Наточій 1935 р.н. з с. Хрестище.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Наша рідна Харківщина потерпає від довгої спеки. Невеличкі дощі заглядають не в усі куточки області та не можуть поки напоїти висохлу землю і рослини.
На початку червня в експедиції на Красноградщину ми питали старих людей як раніше викликали дощ і які магічні дії треба було вчинити.
Про «дощові» прикмети розповідає Любов Яківна Наточій 1935 р.н. з с. Хрестище.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Продовжуємо досліджувати Наталинську територіальну громаду Красноградського району Харківської області.
Цього тижня фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали по два дні й вже традиційно розділилися на дві групи, щоб встигнути опитати більше старожилів сіл.
До вашої уваги короткий відеозвіт роботи в селах Попівка, Добренька, Мартинівка та Вільховий Ріг.
Дякуємо директору Попівського сільського будинку культури Дарині Меркуловій та бібліотекарю Мартинівської сільської бібліотеки Олені Бондар за пошук інформантів, вирішення всіх організаційний моментів та супровід.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
https://www.facebook.com/share/r/hEwpSbbnMqYubJPd/
Цього тижня фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали по два дні й вже традиційно розділилися на дві групи, щоб встигнути опитати більше старожилів сіл.
До вашої уваги короткий відеозвіт роботи в селах Попівка, Добренька, Мартинівка та Вільховий Ріг.
Дякуємо директору Попівського сільського будинку культури Дарині Меркуловій та бібліотекарю Мартинівської сільської бібліотеки Олені Бондар за пошук інформантів, вирішення всіх організаційний моментів та супровід.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
https://www.facebook.com/share/r/hEwpSbbnMqYubJPd/
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Експедиція в село Соснівку Наталинської громади Красноградського району відбулася в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки. Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Оксана Бугайченко, Наталія Олійник, Галина Лук’янець, Юлія Лузан проводили дослідження з традиційної культурної спадщини села Соснівка Наталинської громади Красноградського району Харківської області.
Щиро дякуємо за сприяння в організації експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Красноградськогорайону Ользі Хлівецькій, старості Соснівського старостату Ользі Володимирівні Мартинюк, завідувачці будинку культури села Соснівка Вікторії Володимирівні Жуковій та бібліотекарці Лесі Василівні М’яновській. Велика подяка нашим інформантам: Галині Василівні Сябро (1937 р.н.), Катерині Миколаївні Неділько (1950 р.н.), Надії Федорівні Коломієць (1946 р.н.).
Цікаві спогади від наших інформантів стосувалися традиційних свят, звичаїв, обрядів календарного циклу та родинної обрядовості (весілля, народини, поховальна обрядовість); традиційного харчування та різної звичаєвої культури. Деякі спогади від Сябро Галини Василівни (1937 р.н.) і Неділько Катерина Миколаївна (1950 р.н.)
* «Свиню як заріжуть, сало складали у ящичок, під низ солому клали, гілочки з вишні. Все сало солили, на низ клали здір (внутрішній жир – Н.О.), клали вниз, шоб їсти останнім, а зверху накладуть сала, а між салом ще клали окіст, а тоді вп’єть сало приложать, бо тоді ж не було банок, не було нічого».
* «У нас сало було у мішочку (полотняній сумочці) і за иконами оно повішене було, об же ж нихто не взяв. Хати ж тоді не замикались, красти нічого було, а нам сала то хотілося. А його ж було мало, тоді ж сковороду мазали салом. Бабусі нема, а мама на роботі. Мама йшла рано і приходила пізно. А ми ж то дома, а нам хочеться сала. Ставляємо табуреточку на стіл, бо боги ж то високо висять. Я стаю на табуретояку, а брат держе табуреточку. Я достала сала, одрізали потрошичку, наче потрошку. Ну нам же каждий день хочеться. А туди ж каждий день ніхто не заглядає. А тоді бабуся побачила, та на маму: – Тамара, у нас миші завелися. А мама: – Де? Ні в чому ж завестися. А бабуся: – Та сала над’їли ось скіки. Нас ніхто ніколи не лаяв. Бабуся каже до брата: – Онучок, ти ж бачиш, он Бозя пальцем показує, нільзя ж так робити. Я не бачила коли брат поліз до икон сам і виколов Бозі очі».
* (Чим гралися в дитинстві? – Н.О.) «Кукла із косами – це кукургузина. Огирок з паличками, це ноги були там корову чи собаку робили. У крем’яшки грали, особинно як у школі були, на перерві, посідаємо в коридорі і граємо. Крем’яшки були з камінчиків. І ото перекидає одинка, двійка, трійка…»
Спогади від Коломієць Надії Федорівни (1946 р.н.).
* (З чим пекли раніше пироги? – Н.О.) «Пекли пироги з мукою. Сала свіжого нажарить, трошички присолить, засипать муку, ложкою вимішувати, вона прижариться, цвєт тоді риженький, захолоняє і ліпи пироги». Цікаво, що в селі яйця називають «крашанками» і це ніяк не пов’язано з Великоднем. Просто традиційно так називають яйця. Пироги ліпили з яблуками, з квасцем (рослина схожа на щавель – Н.О.), з квасолею» тощо.
* (А придане було у вас? – Н.О.) «Було. Це ж кровать, гардіроб і постіль». (Що таке гардіроб? – Н.О.) – Шихванер. То колись з сундуками ходили, а я вже з шихванером йшла... (Гільце було на весіллі? – Н.О.) – Було. Гільце робили у молодого. Приходили боярини і приносили гільце з сосни. Із жатої бомаги робили квітки і вряжали його ше й канхвети були, вішали і канхвети. Тоді ж ото боярин із палкою, хто простяга руки до гільця, били палкою, шоб до гільця не тулилися».
Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Красноградськогорайону Ользі Хлівецькій, старості Соснівського старостату Ользі Володимирівні Мартинюк, завідувачці будинку культури села Соснівка Вікторії Володимирівні Жуковій та бібліотекарці Лесі Василівні М’яновській. Велика подяка нашим інформантам: Галині Василівні Сябро (1937 р.н.), Катерині Миколаївні Неділько (1950 р.н.), Надії Федорівні Коломієць (1946 р.н.).
Цікаві спогади від наших інформантів стосувалися традиційних свят, звичаїв, обрядів календарного циклу та родинної обрядовості (весілля, народини, поховальна обрядовість); традиційного харчування та різної звичаєвої культури. Деякі спогади від Сябро Галини Василівни (1937 р.н.) і Неділько Катерина Миколаївна (1950 р.н.)
* «Свиню як заріжуть, сало складали у ящичок, під низ солому клали, гілочки з вишні. Все сало солили, на низ клали здір (внутрішній жир – Н.О.), клали вниз, шоб їсти останнім, а зверху накладуть сала, а між салом ще клали окіст, а тоді вп’єть сало приложать, бо тоді ж не було банок, не було нічого».
* «У нас сало було у мішочку (полотняній сумочці) і за иконами оно повішене було, об же ж нихто не взяв. Хати ж тоді не замикались, красти нічого було, а нам сала то хотілося. А його ж було мало, тоді ж сковороду мазали салом. Бабусі нема, а мама на роботі. Мама йшла рано і приходила пізно. А ми ж то дома, а нам хочеться сала. Ставляємо табуреточку на стіл, бо боги ж то високо висять. Я стаю на табуретояку, а брат держе табуреточку. Я достала сала, одрізали потрошичку, наче потрошку. Ну нам же каждий день хочеться. А туди ж каждий день ніхто не заглядає. А тоді бабуся побачила, та на маму: – Тамара, у нас миші завелися. А мама: – Де? Ні в чому ж завестися. А бабуся: – Та сала над’їли ось скіки. Нас ніхто ніколи не лаяв. Бабуся каже до брата: – Онучок, ти ж бачиш, он Бозя пальцем показує, нільзя ж так робити. Я не бачила коли брат поліз до икон сам і виколов Бозі очі».
* (Чим гралися в дитинстві? – Н.О.) «Кукла із косами – це кукургузина. Огирок з паличками, це ноги були там корову чи собаку робили. У крем’яшки грали, особинно як у школі були, на перерві, посідаємо в коридорі і граємо. Крем’яшки були з камінчиків. І ото перекидає одинка, двійка, трійка…»
Спогади від Коломієць Надії Федорівни (1946 р.н.).
* (З чим пекли раніше пироги? – Н.О.) «Пекли пироги з мукою. Сала свіжого нажарить, трошички присолить, засипать муку, ложкою вимішувати, вона прижариться, цвєт тоді риженький, захолоняє і ліпи пироги». Цікаво, що в селі яйця називають «крашанками» і це ніяк не пов’язано з Великоднем. Просто традиційно так називають яйця. Пироги ліпили з яблуками, з квасцем (рослина схожа на щавель – Н.О.), з квасолею» тощо.
* (А придане було у вас? – Н.О.) «Було. Це ж кровать, гардіроб і постіль». (Що таке гардіроб? – Н.О.) – Шихванер. То колись з сундуками ходили, а я вже з шихванером йшла... (Гільце було на весіллі? – Н.О.) – Було. Гільце робили у молодого. Приходили боярини і приносили гільце з сосни. Із жатої бомаги робили квітки і вряжали його ше й канхвети були, вішали і канхвети. Тоді ж ото боярин із палкою, хто простяга руки до гільця, били палкою, шоб до гільця не тулилися».
Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради – Ользі Володимирівні Хлівецькій, старості Попівського старостинського округу Ользі Василівні Зінченко, директорці Попівського будинку культури Дарині Юріївні Меркуловій, Нелі Анатоліївні Овчіннік, Антоніні Вікторівні Яковенко.
Велика подяка, безумовно, і нашим чудовим респондентам: Григорію Павловичу Корсуну, 1931 р.н., його донькам Вікторії Григорівні Поливаній та Нелі Григорівні Волковій, а також Віктору Івановичу Хлівецькому, 1949 р.н., Світлані Григорівні Нозі, 1941 р.н., Любові Іванівні Ульяненко 1948 р.н., Василю Ананійовичу Писарчуку, 1937 р.н., Олександру ВікторовичуРоманчі, Любові Миколаївні Романчі, 1940 р.н., Катерині Костянтинівні Шость, 1940 р.н.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Велика подяка, безумовно, і нашим чудовим респондентам: Григорію Павловичу Корсуну, 1931 р.н., його донькам Вікторії Григорівні Поливаній та Нелі Григорівні Волковій, а також Віктору Івановичу Хлівецькому, 1949 р.н., Світлані Григорівні Нозі, 1941 р.н., Любові Іванівні Ульяненко 1948 р.н., Василю Ананійовичу Писарчуку, 1937 р.н., Олександру ВікторовичуРоманчі, Любові Миколаївні Романчі, 1940 р.н., Катерині Костянтинівні Шость, 1940 р.н.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Наливали сиру кров, додавали і перчіку, і часничок, і лавровий листочок мняли, солили, заливали і в піч ставили». (Зап. 29.07.2024 р. у с. Копанки від СизовоїЛюбові Іванівни, 1949 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» здійснили фольклорно-етнографічну експедицію з метою дослідження нематеріальної культурної спадщини сіл Наталине, Попівка та Маховик Наталинськоїгромади Красноградського району Харківської області. Експедиційні виїзди відбуваються в межахПрограми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Ользі Володимирівні Хлівецькій, бібліотекарці села Наталине Наталії Петрівні Кашубі. Слова вдячностінашим чудовим респондентам – Григорію Васильовичу Волковому 1939 р.н. та Лідії Григорівні Кучеренко 1940 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від БалковогоГригорія Васильовича, 1939 р.н.
(Що їли у війну 1941-1945 рр? – Н.О.) «В основному була лобода в огороді і проліски були, ото нашаткують. Якшо достане мати стаканьчикмуки – затірка та ложичку олії – це було велике свято. Їли після войни і макуху. А в 46 році міні так хотілося їсти. Мати в колгоспі була, розплачувалися кусочком макухи. Не було нічого більше. Ото я сидів на вікні та повторяв: – Макуха, макуха. А брат мій був з 14 років на прицепки біля трактора. Я пішов до його та кажу: – Братік, так хочеться кушать. – Січас. М'ясо будеш? – Яке м'ясо? Взяв відро води, ховрашка вилив, обідрав, піджарив і наївся м’яса я. (А що робили з пролісків? – Н.О.) Борщ. Вони такі як квасець – щавель, тіки не кислі. Ростуть тіки у лісі. А в огородах розводили лободу, біла така була вмісто квасцю і капусти, варили борщ із лободою. Затірка було як достанемо стаканьчик муки. На галушки нада ж багато муки, а тут воно таке дрібненьке перетирала та ще й олійка. Олійка ж треба була і каганьці світили. Життя було таке. В ліс ходить ніззя було, ганяли. При Сталіну дуже було строго. Гіллячки ніззя було взять. Із сосни падали голки і їх ніззя було брать, ганяли.Ми пішли з хлопцями, нагребли йолок (хвоя із сосни – Н.О.), премо (несемо – Н.О.). Тіки вийшли на луки, а тут об’їзчік наскочив, позабирав мішки, повитрусював йолку, а мішки забрав. І ми бідні так сиділи на берегу річки, поплакали-поплакали та й пішли додому. Несправедливість була велика. Ніззябуло нічого Ноччю ходили на степ за 3 – 5 кілометрів, солому брали. Матраси з соломи, подушки були сіном набиті і долівку соломою застилали, шоб тепленько було. Походили, походили, потом спалили. Розпалювали, сірників не було, у кресові було маса снарядів, розкручували хлопці і проволочкою порошину розпалювали. Або по селу йшли, ага там десь димок іде, жарку попросити. Утром просипаємося, у відрі замерзла вода».
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від Кучеренко Лідії Григорівни, 1947 р.н.
«Уху варили. Так тут же риби було навалом. Мій чоловік брав регелю (сітка – Н.О.) запускає понад очеретом і там окуні, в’юни, щупачки (щучки маленькі – Н.О.) і там варили ми уху на березі. Рибу запікали в кострі, він як уже перегорів, кидали прямо з лускою, з усим, а потом луску обчистили, а там рибка вкуснінька».
(В якому одязі ходила ваша бабуся? – Н.О.) «Спідниця, кофта і фвартух обізатєльно. Спідниця була широка і длинна, темна. Одного кольору і в цвіточок була ну не яркі, а темні. (А карман був? – Н.О.). Був квадратний на колір такий як і спідниця».
Сидір, Мидір та Каленик,
Та й построїли куреник
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Їхав кіт через міст,
Поламав сім коліс.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Наталинської сільської ради Ользі Володимирівні Хлівецькій, бібліотекарці села Наталине Наталії Петрівні Кашубі. Слова вдячностінашим чудовим респондентам – Григорію Васильовичу Волковому 1939 р.н. та Лідії Григорівні Кучеренко 1940 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від БалковогоГригорія Васильовича, 1939 р.н.
(Що їли у війну 1941-1945 рр? – Н.О.) «В основному була лобода в огороді і проліски були, ото нашаткують. Якшо достане мати стаканьчикмуки – затірка та ложичку олії – це було велике свято. Їли після войни і макуху. А в 46 році міні так хотілося їсти. Мати в колгоспі була, розплачувалися кусочком макухи. Не було нічого більше. Ото я сидів на вікні та повторяв: – Макуха, макуха. А брат мій був з 14 років на прицепки біля трактора. Я пішов до його та кажу: – Братік, так хочеться кушать. – Січас. М'ясо будеш? – Яке м'ясо? Взяв відро води, ховрашка вилив, обідрав, піджарив і наївся м’яса я. (А що робили з пролісків? – Н.О.) Борщ. Вони такі як квасець – щавель, тіки не кислі. Ростуть тіки у лісі. А в огородах розводили лободу, біла така була вмісто квасцю і капусти, варили борщ із лободою. Затірка було як достанемо стаканьчик муки. На галушки нада ж багато муки, а тут воно таке дрібненьке перетирала та ще й олійка. Олійка ж треба була і каганьці світили. Життя було таке. В ліс ходить ніззя було, ганяли. При Сталіну дуже було строго. Гіллячки ніззя було взять. Із сосни падали голки і їх ніззя було брать, ганяли.Ми пішли з хлопцями, нагребли йолок (хвоя із сосни – Н.О.), премо (несемо – Н.О.). Тіки вийшли на луки, а тут об’їзчік наскочив, позабирав мішки, повитрусював йолку, а мішки забрав. І ми бідні так сиділи на берегу річки, поплакали-поплакали та й пішли додому. Несправедливість була велика. Ніззябуло нічого Ноччю ходили на степ за 3 – 5 кілометрів, солому брали. Матраси з соломи, подушки були сіном набиті і долівку соломою застилали, шоб тепленько було. Походили, походили, потом спалили. Розпалювали, сірників не було, у кресові було маса снарядів, розкручували хлопці і проволочкою порошину розпалювали. Або по селу йшли, ага там десь димок іде, жарку попросити. Утром просипаємося, у відрі замерзла вода».
* Запис 08.08.2024 р. у селі Наталине від Кучеренко Лідії Григорівни, 1947 р.н.
«Уху варили. Так тут же риби було навалом. Мій чоловік брав регелю (сітка – Н.О.) запускає понад очеретом і там окуні, в’юни, щупачки (щучки маленькі – Н.О.) і там варили ми уху на березі. Рибу запікали в кострі, він як уже перегорів, кидали прямо з лускою, з усим, а потом луску обчистили, а там рибка вкуснінька».
(В якому одязі ходила ваша бабуся? – Н.О.) «Спідниця, кофта і фвартух обізатєльно. Спідниця була широка і длинна, темна. Одного кольору і в цвіточок була ну не яркі, а темні. (А карман був? – Н.О.). Був квадратний на колір такий як і спідниця».
Сидір, Мидір та Каленик,
Та й построїли куреник
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Їхав кіт через міст,
Поламав сім коліс.
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС