З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який Київська Громада збирала не одне десятиліття, жив і працював у Харківському та Зміївському повітах Харківської губернії. В архіві лексикографа, що знаходиться в Інституті Рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України зберігається зшиток, у якому містяться 638 слів, записаних ним на Харківщині, зокрема у селах Хорошів, Циркуни та Велика Данилівка Харківського повіту та у Зміївському повіті. Ці «лексичні матеріали, зібрані з народних уст», були використані пізніше Грінченком при упорядкуванні словника, проте й самі по собі вони мають велику наукову цінність. Зібрані разом, вони дають яскраву картину лексичного багатства населення Слобожанщини кінця ХІХ століття. На жаль, чимало з цих слів та виразів пішли в небуття, проте ніщо не заважає нам повернути їх у слововжиток.
Маємо подякувати київським грінченкознавцям, які щойно видали мовознавчі праці нашого земляка, зокрема й підготовчі матеріали до безсмертного «Словаря української мови».
У цій та низці наступних публікацій наведемо деякі слова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева; кер. проєкту,голова ред. ради В.О. Огневʼюк; передм., примітки В.В. Яременка. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 229 — 231.
В оригіналі та в книзі діалектизмивідтворюються засобами російської орфографії, пояснення записувача подаються російською мовою. Ми публікуємо українські слова та тексти за нормами сучасного українського правопису, пояснювальні тексти Б. Грінченка залишаємо незмінними.
Витришки ловити чи що б я туди пішла?
Ну та й брехливий же! — Як почне: волочить, волочить! (врет, врет!)
Вогнювата молодиця — пылкая, страстная.
Не дяк він, а так, валюка яка-небудь (от валятися?)
Вариво.
Заробітошно.
Збантурити воду (= возмутить).
Жаби закрюкали.
Він вже замелюється (путается на словах).
Вигодувала усе сіно (скормила).
Наїлася цих опеньків, так аж канудить (тошнит).
Купована мати. «А ось, як дуже лежиш, то приходить яка жінка, то й купує тебе, — яка за дві, яка три там копійки; як купить, то й одужаєш. От и купована мати.
Дощ капотить.
Вишні так і висять кімʼяхами.
Кабурх той хліб у піч (= швиргонула).
Далі буде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який Київська Громада збирала не одне десятиліття, жив і працював у Харківському та Зміївському повітах Харківської губернії. В архіві лексикографа, що знаходиться в Інституті Рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України зберігається зшиток, у якому містяться 638 слів, записаних ним на Харківщині, зокрема у селах Хорошів, Циркуни та Велика Данилівка Харківського повіту та у Зміївському повіті. Ці «лексичні матеріали, зібрані з народних уст», були використані пізніше Грінченком при упорядкуванні словника, проте й самі по собі вони мають велику наукову цінність. Зібрані разом, вони дають яскраву картину лексичного багатства населення Слобожанщини кінця ХІХ століття. На жаль, чимало з цих слів та виразів пішли в небуття, проте ніщо не заважає нам повернути їх у слововжиток.
Маємо подякувати київським грінченкознавцям, які щойно видали мовознавчі праці нашого земляка, зокрема й підготовчі матеріали до безсмертного «Словаря української мови».
У цій та низці наступних публікацій наведемо деякі слова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева; кер. проєкту,голова ред. ради В.О. Огневʼюк; передм., примітки В.В. Яременка. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 229 — 231.
В оригіналі та в книзі діалектизмивідтворюються засобами російської орфографії, пояснення записувача подаються російською мовою. Ми публікуємо українські слова та тексти за нормами сучасного українського правопису, пояснювальні тексти Б. Грінченка залишаємо незмінними.
Витришки ловити чи що б я туди пішла?
Ну та й брехливий же! — Як почне: волочить, волочить! (врет, врет!)
Вогнювата молодиця — пылкая, страстная.
Не дяк він, а так, валюка яка-небудь (от валятися?)
Вариво.
Заробітошно.
Збантурити воду (= возмутить).
Жаби закрюкали.
Він вже замелюється (путается на словах).
Вигодувала усе сіно (скормила).
Наїлася цих опеньків, так аж канудить (тошнит).
Купована мати. «А ось, як дуже лежиш, то приходить яка жінка, то й купує тебе, — яка за дві, яка три там копійки; як купить, то й одужаєш. От и купована мати.
Дощ капотить.
Вишні так і висять кімʼяхами.
Кабурх той хліб у піч (= швиргонула).
Далі буде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска = (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
Далі буде
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
Як розмовляли слобожане 150 років тому?
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки. А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце — перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який...
Зі слобожанських лексичних записів Бориса Грінченка.
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков