🔶 Наразі рубрика #ТалантиХарківщини

🔸 «Аркан» Славгородська Людмила

#ТалантиХарківщини #листівка #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #ЦентркультуриХарків #народнемистецтво #декоративнийрозпис #Купала #українськакультура #ІванаКупала #культура #мистецтво #TalentsofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture

🌿 Минулого тижня в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури ви мали змогу познайомитися з купальськими піснями Харківщини (посилання на статтю: <https://www.facebook.com/100064761184281/posts/pfbid02Sxe6nqeryGfceLi2uggkqkaTGjqbwWKjvDsDuk2YppA72jSL6YfbsoZ5TZPhGVncl/?).
Сьогодні ж ми хочемо закцентувати вашу увагу на піснях, що побутували в районах, що впритул прилягають до території самого міста Харків, а також спонукати вас на вивчення кількох взірців цих обрядових пісень.

Традиційні купальські пісні невід’ємно супроводжували обрядодії, пов’язані з настанням дня літнього сонцестояння. Вони, як і більшість обрядових пісень, співалися виключно жінками - дівчатами й інколи молодицями.
Ці пісні дуже часто є формульні – тобто була одна, більш-менш стандартизована мелодія, на яку співалося багато текстів, в яких згадувалися такі міфологічні персонажі, як Купало та Маренка. Майже всі купальські пісні мають одноголосний заспів, а гурт тоді вже підхоплює приспів, що повторюється з куплету в куплет, хоча в записах зустрічається варіант, коли співає тільки одна. А ще їх доволі легко вчити тим, хто починає занурюватися в основи традиційного співу. Тож для того, щоб було чим надихнутися, ми запрошуємо вас ознайомитися з купальськими піснями, що побутували недалеко від Харкова, а саме на Валківщині, Дергачівщині та Зміївщині.
 
Купальська з с. Добропілля на Валківщині «Ой чий же то льон» https://folklore.kh.ua/site/track?id=1279 – в цій пісні згадується Маренка, жіноче божество, яке було напряму пов’язане зі стихією води, на честь якого вибирали маленьке деревце або робили опудало, прикрашали його всіляко – квітами, стрічками, вінками тощо, а потім під час обряду топили у воді. Ось ще варіанти цієї пісні, із уточненнями від респондентів – https://folklore.kh.ua/site/track?id=1278 та https://folklore.kh.ua/site/track?id=1280.
У пісні «Іван купавсь та й нам придавсь» з с. Шарівка Валківського району, помірній та урочистій, ілюструється обряд пускання дівчатами вінків на воду –https://folklore.kh.ua/site/track?id=1643.
Коротенький фрагмент пісні з с. Дворічний кут, що на Дергачівщині «Ходили дівочки кругом Мариночки» https://folklore.kh.ua/site/track?id=782 розповідає, ймовірно, про пошук дівчатами святкового деревця для купальських ігор.
Прекрасно подає «набірність» текстів підбірка поспівок з с. Польова Дергачівського району – https://tinyurl.com/4dedbz5n, де зустрічаються вже знайомі нам персонажі з попередніх текстів – Купало та Маренка.
Пісня з с. Мохнач Зміївського району «Сьогодня Купала, а завтра Йвана» вказує на яскравий парувальний акцент купальських свят, коли молодь могла відкрито освідчитися одне одному в коханні https://folklore.kh.ua/site/track?id=353.
Не менш яскрава підбірка з с. Лиман, куту Кучерівка Зміївського району –https://tinyurl.com/bddpd48c, з доволі простими, але дуже архаїчними мелодіями й текстами.
А в сусідніх селах, Геніївці та Шелудьківці, була зафіксована одна й та сама пісня «Купався Йван (Іван)», можна порівняти, як пісня звучить, коли вона співається жінкою поважного віку та жінкою трохи молодшою - https://tinyurl.com/jcsdyma8.
 
Вже зараз на сайті викладено більш ніж як 40 купальських пісень тільки з території Слобожанщини, а є ще й Полтавщина – матеріалів безліч!
Тож закликаємо вас долучатися до вивчення та розповсюдження фольклору Лівобережжя й не тільки!
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС
#Купала
#купальськіпісні
 

🌿6 липня КУПАЛА.

На Харківщині свято Купала було і є одним із найулюбленіших та найочікуваніших свят календарного циклу. За традицією святкували один чи два дні. Дівчата обов’язково рвали польові квіти, трави та плели віночки. А також виготовляли обрядовий атрибут Мариноньку. Це могла бути гілка чорноклені, вишні, великий лопух з квітами на верхівці, але без великого листя з низу, будяк, лялька з ганчірок. Мариноньку могли наряджати на узвишші квітами, віночками, стрічками, а потім несли вулицями села до річки. Біля річки її вкопували у землю, щоб стояла. Навколо водили хороводи, співали як обрядові, так і ліричні пісні. Біля неї могли також їсти. Святкували і дорослі, і діти. Наприкінці свята віночки дівчата пускали на воду, а Мариноньку кидали у воду і топили. На березі розводили вогнище, але стрибати через нього дозволялося лише дорослим. У святкові дні намагалися не купатися у річці, особливо тоді, коли у воду кидали Мариноньку.  
Деякі спогади наших інформантів.  
* «На Купала гільце робили на могилі, а тоді гільце ставили, уквічували його з чого-небудь, як так невелике, з лопухів з великих, тіки біз листків, уквічували його. Дівчата вінки плили, чіпляли. У хоровод бралися, співали. А тоді носили ті вінки на річку, вона зараз замулилася, а тоді здорова була річка. Я родилася крайня над річкою, ото з Крейдянки (село за річкою – Н.О.) понад річкою, огороди там, саме крайня від річкою, а сюди далі і тут могила була. На річку носили вінки, співали дівчата, кидали в воду. Палили вогнище. [Що кидали у вогнище?] На пам’ятаю, ото горіло… [Через вогнище стрибали?] Ми дітвора – ні, не допускали цього. Це робили зрослі дівки, а ми бігали так, дивилися. Біля Маринки тоді їли». (зап. 01.08.1994 р. с. Василенкове на Шевченківщині від Балабай Марини Степанівни, 1907 р. н.)
* «Вишні рвали, ягоди, а будяк квітчали і гостинцями, всим квітчали. А тоді уся молодіж посходилась, позривали все, тоді поволокли купати її ту Марину у воду. І вінки знімали й кидали на воду. [А через вогнище стрибали?] Ні, такого не бачили. Ми Вершу робили. У нас здорова була дівка, вона піднімала руки вверх, отак з’яжуть її руки угорі, а тоді одіялом обмотають або простіньою. Вона ж здорова, підходе та кланяється кажному. Отож вона наклоняється, а всі тоді ха-ха-ха. Вона тоді наклоняється  всим, а ми тоді розбігаємось та й усе. [Чим Вершу крім простині наряжали?] Та отож, лєнти поприв’язують, то щє шо небудь. Так ми ж найдужче сміялися з неї шо вона висока та здорова. Маринку ще з яких-небуть тряпок з’яжуть, нарядять її кругом. Коли вже все коньчається, її кидають у воду». (зап. 02.08.1994 р. с. Журавка на Шевченківщині від Зубко Анастасії Захарівни, 1914 р.н., Герман Галини Семенівни, 1922 р.н.)

* «НА КУПАЛА» витинанку виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна

#ООМЦКМ
#культураХарківщини #культураСлобожанщини
#традиційнанароднакультури
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни                  
#НКС      
#Купала
#Маринонька
#купальськесвято

🌿8 липня учасники фольклорного гурту "Муравський шлях" відвідали селище Бабаї Височанської громади Харківської області, де відбулося святкове відкриття туристичного пішохідного маршруту «Стежка Сковороди - мандрівка джерелами».
Відкриття майже співпало зі святом Купала, тож учасники гурту показали традиційні обряди, пов'язані з цим святом, і поспівали купальських пісень. Детальніше за посиланням⤵️

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid022Q7DqbHdiKfYZviVQu15MnLfTRxGv8GiUahVH1tyesbPfrr7WezfB8EvcoAQ9CVSl&id=100057153022281

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#Купала
#Бабаї

🔶 Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва напередодні свята Купала запрошує взяти участь у виставці декоративного розпису «Купальські квіти Харківщини».

🔸Основна ідея виставки: шляхом творчого втілення у своїх роботах всебічно висвітлити тему свята Купала, одного з найулюбленіших та найочікуваніших народних свят на Харківщині. Пропонуємо майстриням/ам порефлексувати на цю тему на свій розсуд і передати за допомогою своєї творчості все різнобарв'я свята у декоративних творах, уквітчаних польовими квітами й травами.

🔸 Вимоги до участі:

▪️ Від одного учасника/ці приймається максимум дві роботи у форматі файлу JPG. Техніка - декоративний розпис (петриківський, самчиківський тощо).

▪️ Готові роботи надсилайте на пошту decor-izo@ukr.net з приміткою "Виставка декоративного розпису" та зазначенням у листі назви роботи, а також ПІБ автора/ки, місце проживання, техніка, розмір і рік створення роботи. Так само, за можливості, слід підписати сам файл з твором.

▪️ Просимо подбати митців/мисткинь про якість наданих оцифрованих робіт у вигляді скану чи фотографії. Їх якість не повинна бути менше розміру 1280×720 (HD) або 300 dpi.

▪️ Просимо вас врахувати, що на фотографії не може бути нічого окрім самого твору та за бажанням авторського підпису.

📅 Роботи приймаються до 20 червня включно. Всі роботи будуть презентовані у форматі віртуальної виставки, яку буде розміщено на ресурсах Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва 22 червня 2024 року.

#МистецтвоХарківщини #ЦентркультуриХарків #ТалантиХарківщини #Купала #виставкаХарків #майстриХарківщини

КУПАЛА. На Харківщині, як і на всій території України, свято було і є одним із найулюбленіших, особливо для дітей та молоді. До свята дівчата збирали польові та лісові квіти й трави, плели віночки, щоб прикрасити Мариноньку. Для цього парубки вирубували гілку вишеньки, чорноклена, вербички, кленка, нерідко і будяк слугував за Мариноньку. Дівчата прикрашали її різними квітами, віночками, «стружками» (стьожка жатого паперу – Н.О.). Мариноньку могли виготовляти в образі ляльки маленької чи великої. З обрядовим атрибутом дівчата ходили вулицями села з піснями, а надвечір збиралися біля річки. Мариноньку вкопували в землю, а навколо неї також водили хороводи, танки, співали. Парубки готували купальське вогнище. Навколо вогнища ходили разом парубки і дівчата, коли воно перегорить, перестрибували, щоб очиститися. Стрибали по одному і в парах, коли молодь мала намір побратися  восени. У дівчат на голові мали бути віночки, а для парубків дівки плели капелюхи з трави. Вночі дівчата пускали віночки на воду, щоб знати в яку сторону заміж піде. Нерідко до віночка кріпили запалену свічечку. Маринонька ж підлягала ритуальному знищенню, на Харківщині її в основному топили у воді.
Деякі спогади наших інформантів.
* «На Купала з дівчатами, плели вінки, кидали на воду. Хлопці були, бігали з ними вмісті, на нічоставалися, палили костер, плигали через нього по одному. До вінка прив’язували свічечку і пускали на воду». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщинівід Торяник Віри Михайлівни, 1931 р.н.).
 
* «Рубали гілку, на неї чіпляли вінки. Робили віно з вишень. Ставили маринку – дерево, нарубували і робили як кущ. Шили кукли і клали під Маринку. На другий день брали ляльки, віночки одягали і несли до річки топити. Пускали вінки, ляльки топили. Стрибали через купу будяків, а на другий день стрибали через вогнище, коли Купалу несли топити. Набирали в рот води і треба було донести до дому, щоб полити огірки». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівка на Богодухівщині від Колмик Мусія Лікандровича, 1909 р.н., Колмик Галини Мусіївни, 1946 р.н.).
 
* «Робили ляльку Маринку, рубали і носили гілку, співали, а тоді топили її. Нагортали купу землі і саджали кропиву, співали. Це називалося Купайло. Пострибавши через кропиву, сідали їсти разом. Ще робили ляльку – Маринку. Гілля Маринки теж топили в річці. Навколо Маринок ходили, співали купальських пісень, а потім топили в річці. Дівчата і хлопці стрибали через вогнище. Плели вінки, дерево украшали цвітною бомагою – називалося Іван Купала». (Зап. 10.08.1997 р. у с. Полкова Микитівкана Богодухівщині від Ситник Векли Яківни, 1906 р.н.).
 
* «На Купала великий вирізали кленок, уквітчували його, і вишні чіпляли, бо вже ж вишні красні були. І разні там квіточки робили з бомаги. А тоді вечером, хлопці, дівчата, візьмем той кленок, Марина звали, а тоді несли аж на Рижий край у нас казали. Річка там, і співали, танцювали там коло річки, і кидали Марину цю у річку, і сами всі стрибали у річку. [А віночки плели?] Нє. [Кленок ви вкопували?] Да, таку величезну гілку вирізали і вкопували, наряжали. [Скільки святкували?] Утром нарядимо, а вечером утопимо у річці». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА КУПАЛА», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Купала  
 
 

🌿 Сподіваємось ви знайшли цієї ночі квітку папороті, ну а якщо ні, то запрошуємо вас переглянути віртуальну виставку декоративного розпису «Купальські квіти Харківщини» та віднайти серед всіх свою квітку 🌺

🌿 Виставка присвячена до свята Купала, одного з найулюбленіших та найочікуваніших народних свят на Харківщині, яке цього року відзначається в ніч з 23 на 24 червня. До віртуальної експозиції увійшли заквітчані квітами та травами панно, що їх створили мисткині з Харківщини як в традиційному петриківському розписі, так і з додаванням власного авторського декоративного стилю творам. Завдяки цьому кожна робота виглядає не просто яскраво, але й по-справжньому вишукано та магічно. Авторками робіт на виставці стали Тетяна Землянська, Надія Данілова, Ірина Беззубова та Наталія Асєєва.

🌿 Який же він, цей купальський світ квітів Харківщини, переглядайте у фотогалереї 👇

https://telegra.ph/Vistavka-dekorativnogo-rozpisu-Kupalsk%D1%96-kv%D1%96ti-Hark%D1%96vshchini-06-26

#МистецтвоХарківщини #ЦентркультуриХарків
#Купала #виставкаХарків #майстриХарківщини