Продовжуємо розповідь про експедицію до с. Козіївка Краснокутської громади і сусідніх населених пунктів.
Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої 90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)
Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.
Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.
Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.
Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.
Сонливая, дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.
Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.
Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу зовиці й собі.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Надія Самійлівна з с. Каплунівка поряд із Козіївкою прожила тут майже все життя, але народилася і зростала у с. Семенівка Берестинського (колишнього Красноградського ) району. В свої 90 (!) років зберегла ясний розум і гарну памʼять, спілкування з нею було дуже конструктивним. Вона розповіла чимало цікавої інформації, особливо про часи своєї молодості у селі, де народилася.
Приємним сюрпризом стало те, що наша респондентка памʼятає багато обрядових пісень, зокрема весільних. В останні десятиліття люди більше згадують найпростіші весільні приспівки. А Надія Самійлівна заспівала нам доволі рідкісну весільну формулу на текст «Та даєш мене, моя мамонько, молодую» (повний текст в кінці).
Формулами у весільному обряді ми називаємо типові наспіви, які повторюються під час обряду з різними текстами. На весіллі є багато дій, ритуалів, за якими закріплюються такі типові наспіви. А ще ці конструкції є типовими для великої території, наприклад усього Лівобережжя, то ж деякі мелодії-формули дуже схожі на відстані тисяч кілометрів.
Найчастіше на весіллі звучать короткі приспівки, більшість з них жартівливі, які співаються весільному «поїзду» (так називали процесію на чолі з молодим, що приїжджав забирати молоду). Але є і «повноформатні» ліричні пісні, якраз таку виконує пані Надія. За моїми спостереженнями, на цей наспів-формулу виконували сирітські тексти, також тексти, пов’язані з прощанням із рідним домом, родиною, подругами. Такі щемливі, тужливі пісні звучали зазвичай за столом, і не на початку, а вже пізніше, коли наближався момент від’їзду молодої до хати свекрухи.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Надії Самійлівни Колєснік (1933 р.н.)
Та даєш мене, моя мамонько, молодую,
Даруй мені зозуленьку луговую.
Та нащо ж тобі, дитя моє, луговая?
Єсть у тебе свекрушенька молодая.
Та вона тебе ранесенько та й збуде,
Сама піде до сусіди та й осуде.
Ой сусідоньки, добрі люди, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.
Сонливая, дрімливая невісточка,
Як не збуджу, то й не встане ніколи сама.
Ой сусідоньки, добрі люди, неправда її,
Я вимела сіни, хату при ясній зорі.
Та й я вимела сіни, хату, ще й світлицю,
Розчесала русу косу зовиці й собі.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Ще одна історія з наших записів в с. Козіївка Краснокутської громади.
Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років. Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти. Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Від перших експедицій розумієш, що записаний фольклор завжди буде в драматичному контексті першої половини 20 ст., з якого, іноді не слухаючи наші «правильні запитання», респонденти завжди починають згадувати минуле. Вислухаєш наболіле – і трохи наближаєшся до людини, ділиш цей біль і мов б стаєш рідніше, а далі вже і про пісні можна. Сімейна історія Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.) з Козіївки дійсно трагічна. Кількість горя, що випала її ріднім, поза меж розуміння – «розкуркулені» сімʼї батька і матері, що зустрілися на лісоповалі в Архангельській області. Мати народила маленьку донечку по дорозі з лісу, де тягала деревину до сплаву. У лютий мороз дитинку вже синьою донесли до відносно теплого бараку, відігріли…Коли отримали амністію і верталися додому майже місяць у нетоплених вагонах, захворів і вмер маленький братик, через деякий час за ним пішла від горя мама, вмерла прямо на очах Валентини Олександрівни. А далі – життя з мачухою і голодомор 47-48 років. Діти шукали повсюди будь-що, що можна було зʼїсти. Ми доволі часто цікавимося що діти їли на вулиці. Смакування калачиками, акацією в моєму дитинстві вже було розвагою, а в ті важкі часи – це один із способів виживання.
8.10.24 Записували Галина Лукʼянець та Юлія Лузан від Валентини Олександрівни Торяник (1938 р.н.).
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Продовжуємо публікувати матеріали експедиції до Сахновщинської громади Берестинського(Красноградського) району на Харківщині, здійсненої в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки. Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до села Тавежня і розповіли про місцеву традицією випікання короваїв Лесю Олександрівну Шикітко, завідуючої Тавежнянським сільським клубом-філією. Також познайомилися з місцевою жителькою ВалентиноюДавидівною Бережною, яка розповіла нам про традиції і звичаї села Тавежня. Щиро дякуємо інформантам за цікаві розповіді.
Ось деякі з їхніх розповідей.
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Ось деякі з їхніх розповідей.
* «Любов до випічки ще з дитинства. Спочатку наблюдала за бабусею, тоді за мамою наблюдала. Бабуся випікала хліб, печиво, пасочки. Мама випікала здебільшого пряники, тортики, теж хліб пекла у важкі часи. Там мені це подобалося. У нас була духовка в хаті, коли пікся хліб, пахощі розходилися по всій хаті. Ми знали, коли мама витягне хліб і ми шкурочку обв’язкововсю обтянемо… Коли моя бабуся пекла, то в ті часи не все можна було дістати – то мука трішки не така, то мука чорна, переживали старі люди. І сахарь крупний був – це ж нада, шоб постояло, шоб сахарь розійшовся, шоб з дрожжами побалакав. Завжди вона казала: «Оце сьоднішось без настроєнія встала, а нада шоб настрій був, мабуть сьогодні не буду, завтра буду місити». Зранку вона помолиться і зразу до роботи – це вона з хлібчиком, чи з пирожками заходилася». (Запис 25.09.2024 р. у с. ТавежняСахновщинської громади Красноградського району від ШикіткоЛесі Олександрівни, 1983 р.н.).
* «Ми з мамою хатку строяли з саману. Робили саман, кіньми місили, людей гукали саман робити. Дід, по сусідству жив, складав нам хату. Мама всю хата мазала сама. А потолок накладали – рубали хмиз, терник і глиною накладали. Мужики подавали, а жінки накладали. (Як саме накладали хмизом? – Н.О.) Ложили балки уздовж густенько і накладали той хмиз густо на балки, а тоді накладали глину, вона не провалювалося. Коли воно підсохло, тоді підмазували потолок відціля (з середини – Н.О.). Все держиться і до цього часу. Хату крили очеретом… Косили його зелененьким із листочками, нічого не обчухрували. Тоді його в’язали у пучки. Волоточками з очерету клали вверх, один слой наклали, а тоді другий вище і прикривали ці волоточки від першого слоя, а верхній так волоточки і були вгорі. Клали так, шобстріха була, шоб на стіни не бігло». (Запис 25.09.2024 р. у с. Тавежня Сахновщинської громади Красноградського району відБережної Валентини Давидівни, 1945 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
29.10.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться зустріч із НАТАЛЕЮ ДМИТРЕНКО
Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею нашого проєкту буде, на перший погляд звичайна літня жінка, але вас зачарують її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, які значною мірою відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. Їй є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка «за збереження історичної пам’яті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/89833732739?pwd=5AzbjaPxRR06HZbcbXYM6rPgIohNlJ.1
Ідентифікатор заходу: 89833732739
Код доступу: 3f9Rre
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Кіноклуб «Нова Україна»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НаталяДмитренко
#МихайлоКрасіков
Люди, яким йде восьмий чи дев’ятий десяток, — носії унікальної інформації про традиції, які сьогодні вже майже втрачені, про побут, який за останні 70 років зазнав значних трансформацій, про людей, яких вже нема, але про яких варто знати. Цього разу гостею нашого проєкту буде, на перший погляд звичайна літня жінка, але вас зачарують її розповіді про предків, про ті звичаї, обряди, повірʼя, які значною мірою відійшли в минуле, але добре зберігаються в її пам’яті. Їй є про що розповісти, а нам є про що спитати...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка «за збереження історичної пам’яті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч:
https://us05web.zoom.us/j/89833732739?pwd=5AzbjaPxRR06HZbcbXYM6rPgIohNlJ.1
Ідентифікатор заходу: 89833732739
Код доступу: 3f9Rre
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ»
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Кіноклуб «Нова Україна»
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НаталяДмитренко
#МихайлоКрасіков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
21 – 23 жовтня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Біляївської громади Лозівського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл: Біляївки, Верхньої Орільки, Дмитрівки, Закутнівки, Миронівки, Суданки, Побєди, Червоного, Шульського та міста Первомайського.
Мова йшла про свята та обряди календарного циклу, весільну обрядовість, проводи в армію, народини, хрестини, місцеві знання та практики, пов’язані з городництвом, тваринництвом, птахівництвом. Приділялася також увага казкам, легендам, оповідкам, приказка, прислів’ям; гастрономічній спадщині – як повсякденному харчуванню, так і святковим стравам, випічці, напоям. Досліджувалася манера автентичного співу, гра на народних інструментах, дитячий фольклор, народні ігри, традиційне вбрання, декоративно-ужиткове мистецтво.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції голові Біляївської сільської ради Олександру Івановичу Різнику, в.о. начальника відділу культури і туризму Лозівської районної військової адміністрації Анні Олександрівні Мітіній, начальнику відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Олені Анатоліївні Азаренко, спеціалісту відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Катерині Вадимівні Внуковій, завідувачу комунального закладу «Біляївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Аллі Олександрівні Голубницькій. Подяка за сприяння та допомогу старостам Біляївської громади: Суданського старостинського округу Олександрі Павлівні Череватенко, Роздольського старостинського округу Наталії Олексіївні Курдюмовій, Закутнівського старостинського округу Людмилі Вікторівні Дрозд, Миронівського старостинського округу Костянтину Сергійовичу Усенку, Верхноорільського старостинського округу Геннадію Васильовичу Шеремету, Красненського старостинського округу Ярославу Володимировичу Фатєєву, Дмитрівського старостинського округу Людмилі Олегівні Погорілій.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл: Біляївки, Верхньої Орільки, Дмитрівки, Закутнівки, Миронівки, Суданки, Побєди, Червоного, Шульського та міста Первомайського.
Мова йшла про свята та обряди календарного циклу, весільну обрядовість, проводи в армію, народини, хрестини, місцеві знання та практики, пов’язані з городництвом, тваринництвом, птахівництвом. Приділялася також увага казкам, легендам, оповідкам, приказка, прислів’ям; гастрономічній спадщині – як повсякденному харчуванню, так і святковим стравам, випічці, напоям. Досліджувалася манера автентичного співу, гра на народних інструментах, дитячий фольклор, народні ігри, традиційне вбрання, декоративно-ужиткове мистецтво.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції голові Біляївської сільської ради Олександру Івановичу Різнику, в.о. начальника відділу культури і туризму Лозівської районної військової адміністрації Анні Олександрівні Мітіній, начальнику відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Олені Анатоліївні Азаренко, спеціалісту відділу культури і туризму Біляївської сільської ради Катерині Вадимівні Внуковій, завідувачу комунального закладу «Біляївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок)» Аллі Олександрівні Голубницькій. Подяка за сприяння та допомогу старостам Біляївської громади: Суданського старостинського округу Олександрі Павлівні Череватенко, Роздольського старостинського округу Наталії Олексіївні Курдюмовій, Закутнівського старостинського округу Людмилі Вікторівні Дрозд, Миронівського старостинського округу Костянтину Сергійовичу Усенку, Верхноорільського старостинського округу Геннадію Васильовичу Шеремету, Красненського старостинського округу Ярославу Володимировичу Фатєєву, Дмитрівського старостинського округу Людмилі Олегівні Погорілій.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
🔶️ Наразі рубрика #МайстриХарківщини і сьогодні у ній розповімо вам про майстриню з вишивання Ганну Луцьковську 👇
🔸️ Луцьковська Ганна Миколаївна – майстриня народного мистецтва з вишивання.
Народилась у 1944 р. у с. Малі Цепцевичі, Сарненського р-ну, Рівненської обл.
Проживає у с. Біляївка, Лозівського р-ну, Харківської обл (з 1965 р.).
Практикує вишивання хрестиком звичайним, болгарським хрестиком, гладдю, в’язання спицями й ґачком, в’язання віників.
🔸️ Вишивати майстриня почала у віці 9 років спостерігаючи за тим, як вишиває її мама Сергійчук Павлина Іванівна (1901 р.н). Тоді, вона вишила свою першу сорочку. Разом з мамою юна Ганна вишивала на замовлення для польських дівчат і жінок, які проживали тоді на Рівненщині. У родині пані Ганни вишивали та в’язали й сестри, і брати. Як згадує сама майстриня, коли у 1950-ті рр. був дефіцит ниток, то для в’язання вона тихцем брала нитки батька для рибальських сіток і в’язала з них мереживо для своїх рушників.
🔸️ Спочатку майстриня освоїла техніку вишивання гладдю, у чому їй допомагала мати й підказувала як правильно накладати шви, щоб вони не «криво лягали». Потім опанувала техніку вишивання хрестиком, а потім і болгарським хрестиком.
🔸️ Орнаменти для своїх робіт спочатку перемальовувала звідусіль: деякі брала з голови, деякі з журналів, з квіткових скатертин, шалей чи штор тощо.
🔸️ Згодом у майстрині почали робити замовлення на вишиті речі і її односельці, які замовляли у неї вишиті наволочки, рушники, серветки й скатертини.
🔸️ Улюбленими сюжетами у творчості майстрині є квіткові орнаменти.
🔸️ Сьогодні, у творчому надбанні мисткині є як вишиті рушники з в’язаним мереживом, серветки, так і наволочки, покривала, сорочки тощо.
🔸️ Авторка часто згадує історію як вона брала участь у телешоу «Розсміши коміка» у 2014 році і для якого за тиждень вишила гладдю сорочку. Цю та інші її сорочки, рушники, подушки й серветки можна побачити у її колекції у кімнаті-музеї її будинку, які вона залюбки показує всім, хто завітає до неї в гості.
🔸️ У свідомому віці майстриня заснувала ансамбль «Калина» у с. Біляївка, в якому грала на бубні. Цей бубон також можна побачити у кімнаті-музеї її будинку як нагадування про період її сценічної творчості.
🔸️ Наразі, майстриня продовжує займатись рукоділлям, однак найбільше свій час сьогодні вона присвячує в’язанню, коли в’яже шкарпетки онукам і правнукам.
Творче кредо майстрині:
«Якщо подобається щось красиве – беріть і робіть!».
Професійні поради початківцям:
Усім початківцям Ганна Миколаївна бажає доброго здоров’я й посидючості, від яких залежить половина успіху у роботі.
Побажання від авторки:
«Черпайте своє натхнення у своїй душі! Що хочеш створювати, те й починай створювати у будь-який день, окрім неділі, а в неділю краще відпочивайте!»
За цим посиланням також можна почитати про творчість майстрині: https://www.cultura.kh.ua/uk/masters-groups/masters-arts-crafts/7420-lutskovska-ganna-vishivannja
Матеріал підготувала завідувачка відділу дослідження та відродження декоративно - ужиткового мистецтва й виставкової діяльності КЗ «ООМЦКМ» Педан Наталія
#декоративнемистецтво
#вишивання
#ЦентркультуриХарків
#виставкаХарків #ООМЦКМ
🔸️ Луцьковська Ганна Миколаївна – майстриня народного мистецтва з вишивання.
Народилась у 1944 р. у с. Малі Цепцевичі, Сарненського р-ну, Рівненської обл.
Проживає у с. Біляївка, Лозівського р-ну, Харківської обл (з 1965 р.).
Практикує вишивання хрестиком звичайним, болгарським хрестиком, гладдю, в’язання спицями й ґачком, в’язання віників.
🔸️ Вишивати майстриня почала у віці 9 років спостерігаючи за тим, як вишиває її мама Сергійчук Павлина Іванівна (1901 р.н). Тоді, вона вишила свою першу сорочку. Разом з мамою юна Ганна вишивала на замовлення для польських дівчат і жінок, які проживали тоді на Рівненщині. У родині пані Ганни вишивали та в’язали й сестри, і брати. Як згадує сама майстриня, коли у 1950-ті рр. був дефіцит ниток, то для в’язання вона тихцем брала нитки батька для рибальських сіток і в’язала з них мереживо для своїх рушників.
🔸️ Спочатку майстриня освоїла техніку вишивання гладдю, у чому їй допомагала мати й підказувала як правильно накладати шви, щоб вони не «криво лягали». Потім опанувала техніку вишивання хрестиком, а потім і болгарським хрестиком.
🔸️ Орнаменти для своїх робіт спочатку перемальовувала звідусіль: деякі брала з голови, деякі з журналів, з квіткових скатертин, шалей чи штор тощо.
🔸️ Згодом у майстрині почали робити замовлення на вишиті речі і її односельці, які замовляли у неї вишиті наволочки, рушники, серветки й скатертини.
🔸️ Улюбленими сюжетами у творчості майстрині є квіткові орнаменти.
🔸️ Сьогодні, у творчому надбанні мисткині є як вишиті рушники з в’язаним мереживом, серветки, так і наволочки, покривала, сорочки тощо.
🔸️ Авторка часто згадує історію як вона брала участь у телешоу «Розсміши коміка» у 2014 році і для якого за тиждень вишила гладдю сорочку. Цю та інші її сорочки, рушники, подушки й серветки можна побачити у її колекції у кімнаті-музеї її будинку, які вона залюбки показує всім, хто завітає до неї в гості.
🔸️ У свідомому віці майстриня заснувала ансамбль «Калина» у с. Біляївка, в якому грала на бубні. Цей бубон також можна побачити у кімнаті-музеї її будинку як нагадування про період її сценічної творчості.
🔸️ Наразі, майстриня продовжує займатись рукоділлям, однак найбільше свій час сьогодні вона присвячує в’язанню, коли в’яже шкарпетки онукам і правнукам.
Творче кредо майстрині:
«Якщо подобається щось красиве – беріть і робіть!».
Професійні поради початківцям:
Усім початківцям Ганна Миколаївна бажає доброго здоров’я й посидючості, від яких залежить половина успіху у роботі.
Побажання від авторки:
«Черпайте своє натхнення у своїй душі! Що хочеш створювати, те й починай створювати у будь-який день, окрім неділі, а в неділю краще відпочивайте!»
За цим посиланням також можна почитати про творчість майстрині: https://www.cultura.kh.ua/uk/masters-groups/masters-arts-crafts/7420-lutskovska-ganna-vishivannja
Матеріал підготувала завідувачка відділу дослідження та відродження декоративно - ужиткового мистецтва й виставкової діяльності КЗ «ООМЦКМ» Педан Наталія
#декоративнемистецтво
#вишивання
#ЦентркультуриХарків
#виставкаХарків #ООМЦКМ
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
Луцьковська Ганна — вишивання
Луцьковська Ганна Миколаївна – майстриня народного мистецтва з вишивання. Народилась у 1944 р. у с. Малі Цепцевичі, Сарненського р-ну, Рівненської обл. Проживає у с. Біляївка, Лозівського р-ну, Харківської обл (з 1965 р. ). Практикує вишивання хрестиком…
💙💛 Не минуло й тижня як відбувся соціальний мистецький проєкт "Обійми дитину", а ми вже підготували для вас фотозвіт 👇
Пропонуємо сьогодні згадати найяскравіші моменти цієї подієї, що спрямована на популяризацію дитячої творчості та надання дітям Харківщини можливостей висловити свої почуття через різні напрямки мистецтва 🎨✨️
#Обіймидитину
#мистецтвоХарківщини
#дитячатворчість
#ЦентркультуриХарків
#ООМЦКМ
Пропонуємо сьогодні згадати найяскравіші моменти цієї подієї, що спрямована на популяризацію дитячої творчості та надання дітям Харківщини можливостей висловити свої почуття через різні напрямки мистецтва 🎨✨️
#Обіймидитину
#мистецтвоХарківщини
#дитячатворчість
#ЦентркультуриХарків
#ООМЦКМ
🔶 Ділимось з вами новою листівкою з рубрики #ТалантиХарківщини
Сьогодні до листівки потрапила робота Анатолія Мороза з цитатою Вейна Даєра:
«Немає шляху до щастя. Щастя – це і є шлях»
#ООМЦКМ #мистецтвоХарківщини #художникиукраїни #мистецтвоукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #живопис #painting #ukrainianart #ukrainianartist
Сьогодні до листівки потрапила робота Анатолія Мороза з цитатою Вейна Даєра:
«Немає шляху до щастя. Щастя – це і є шлях»
#ООМЦКМ #мистецтвоХарківщини #художникиукраїни #мистецтвоукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #живопис #painting #ukrainianart #ukrainianartist
🔹 Пронуємо до вашої уваги відеозапис творчої зустрічі з авторкою виставки «Харків акварельний» Тетяною Кармазіною
🔸 На зустрічі з Тетяною Кармазіною глядачі дізнались про створення робіт для виставки «Харків акварельний», яка була присвячена Дню міста Харкова, про становлення і творчий шлях художниці, познайомились з її цікавими арт-проектами, дізнались про те, що надихає авторку та наповнює силами. Також, Тетяна розповіла про особливості своєї творчості, улюблені техніки та методи. Глядачі активно брали участь у розмові та задавали цікаві питання художниці. Захід пройшов в теплій, затишній та натхненній атмосфері.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=zeQBxfy8geA
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #акварель #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics
🔸 На зустрічі з Тетяною Кармазіною глядачі дізнались про створення робіт для виставки «Харків акварельний», яка була присвячена Дню міста Харкова, про становлення і творчий шлях художниці, познайомились з її цікавими арт-проектами, дізнались про те, що надихає авторку та наповнює силами. Також, Тетяна розповіла про особливості своєї творчості, улюблені техніки та методи. Глядачі активно брали участь у розмові та задавали цікаві питання художниці. Захід пройшов в теплій, затишній та натхненній атмосфері.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=zeQBxfy8geA
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #художникиукраїни #сучаснемистецтво #українськемистецтво #мистецтвовійни #живопис #графіка #акварель #kharkivart #ukrainianart #ukrainianartist #modernart #ukrainianpaining #graphics
YouTube
Творча зустріч з авторкоювиставки «Харків акварельний» Тетяною Кармазіною
* «Гнічені сливи. Нарвали слив – угорки, а тоді у пічі натопили, а тоді по одній розклали. Кладуть на ліси дерев’яні і шоб не дуже натоплювати піч, в піч ліси з сливами засувають, заслонкою закривають. А на другий день вранці сливки витягаєм, перебираємо, складаємо у відро і сахарьком пересипаємо, тіки не дуже, а то сахарьок зіжме, і сливи не будуть м’якими. А тоді клали гніт, кружечок клали (дерев’яний) на сливи, а зверху камінючку. Шоб сливи були м’якенькі, а як є сік, сціжували той сік, шо стікає. Оце у нас в селі всі робили, бо печі були. (А сушню робили? – Н.О.) Робили в огороді, викопували… Сливки прокапчувалися димом. Оце в сушні занадто добріші чім у пічі». (Запис 07.10.2024 р. у с. Козіївка Краснокутської громади Богодухівського району від Марченко Марії Михайлівни., 1942 р.н.).
* «Реви робили (навесні, коли сік іде – Н.О.). Брали ліщиновий чистий без сучочків побіг такий товстий і якби по спіралі знімали з нього шкуру. А тоді з найтоншого краю його накручували (одна на одну, чіпляючи край – Н.О.), як дудка получалося. І кінець шоб він не розпадався закріплювали (проволочкою зашили, шоб воно не розпадалося назад), а в середину вставляли пищік. Найчастіше пищік робили із жовтої акації стрючочок і дуділи. Побіг вирізали метрів півтора, а тоді знімали шкуринку». (Запис 07.10.2024 р. у с. Козіївка Краснокутської громади Богодухівського району від Гриненка Григорія Івановича, 1949 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС