🔶Друзі, ви ж пам‘ятаєте, що кожної середи у нас #день_традиційної_культури?

🔸Отже, сьогодні ми хочемо розповісти про один із елементів НКС, включених до обласного переліку.
У селищі Вільшани на Харківщині з діда-прадіда вирощують поросят. У кожної родини й дотепер є свої секрети виготовлення сала, що передаються з покоління в покоління.

🔸Годують свиней тут дуже різноманітно: змішують картоплю, кормовий буряк, кукурудзу, а також додають у їх раціон дерть, кропиву, щирицю. Дають їсти почергово варену суміш і «зелене» - сіно, траву, також поять порося сироваткою. Цікавий факт: свиню по кілька днів можуть тримати голодною, бо вважають, що так у неї зав’язується м’ясо, а коли годують більш інтенсивно – знову росте сало. Таким чином підчеревина виходить з прошарками м’яса.
Традиційно порося ріжуть під Різдво або під інші свята.
Кожен різник застосовує свій власний прийом, головне - щоб це відбулося максимально швидко і тварина не мучилася. Коли свиню закололи, кінчик хвоста відрізають і кидають у саж (свинарник), щоб не переводився рід. Далі порося обсмалюють соломою, гарно обшкрібають, щоб шкіра була м’якою, тонкою, золотаво-коричневого кольору. В процесі упікання шкіру раніше кололи шилом, щоб шкірка на салі не тріскалася, зараз це роблять «ляпалкою» - саморобним предметом, схожим на щітку, де замість щетини використовуються цвяхи. Після обсмалювання порося знову обкладають соломою, заливають окропом і накривають рядниною, щоб воно «упарилося» - діти сідають зверху і товчуть його ногами з пів години. Далі його ретельно чистять «верчиком» - так називають солому, змотану у пучок і відділяють сало від м’яса. Далі на дно бодні (колись, за формою звичайна діжка, але зараз під боднею розуміють прямокутний дерев’яний ящик з кришкою) кладуть солому, а потім по черзі: найтовстіше сало зі спини, з передньої лопатки та заднього окосту, а зверху укладають м’ясну підчеревину. Розмір нарізаних шматків напряму залежить від розміру бодні, але зазвичай це шматки 40 на 40 сантиметрів. Сало зі щоковини запікають, перекручують у паштет, кров’янку, а грудину господиня добавляє у «свіжіну» - перший приготовлений обід з цього м’яса. Три-чотири дні бодню тримають у хаті, поки стече сукровиця і сало добряче просолиться, далі її виносять у холодну комірчину, так воно довий час зберігається. Сучасні господині зберігають сало також і у скляних банках.
Традиційно вільшанці споживають сало з хлібом, з огірками й часником, солоне сало приварюють й споживають до картоплі чи каші. На ньому смажать яєчню, засмажують чи затовкують рідкі страви: борщ, капусняк, юшку. Також сало розтоплюють на смалець, додають до сальтисону та ковбас.

#ООМЦКМ  
#культура_Харківщини
#культура_Слобожанщини  
#день_традиційної_культури
#НКС
#секрети_виготовлення_сала
#лабораторія_дослідження_нематеріальної_культурної_спадщини  
#спадщина_Харківщини