4 червня ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ.
Відзначають на 50-й день після Великодня.
На Харківщині Зелену неділю називають ще П’ятидесятниця, Трійця, Троїця, Квічальна чи Клечальна неділя.
Це свято завершує весняний і розпочинає літній цикл календарних свят.
В основі свята лежить культ рослинності та виконання магічних дій на багатий урожай. Гарний урожай буде тоді, коли йдуть рясні дощі, а головне вчасно. А звідси і обряди викликання дощу.
До свята прибирали і примазували у хаті. У суботу ламали гілки тополі, липи, клена і прикрашали у кімнатах, хлівах, біля вуличних споруд. У хвіртку встромляли гілочки осики, щоб відьми та «погані» люди не заходили на подвір’я. Рвали різні трави, лікарські рослини, квіти і ними щедро зтрушували долівку в хаті: чебрець, полин, любисток, м’ят, йор, васильки. Травниці ходили у ліс чи на луки заготовляти лікарські трави.
У суботу ходили на кладовище поминати родичів. У неділю, після відвідання церкви, родичі чи сусіди збиралися на галявинах чи у садках і варили кашу, яку називали куліш, польова каша чи каша зливуха. Молодь збиралася у окремі гурти. Діти організовували свої ватаги та грали в різні ігри.
У свякові дні в річці не купалися, навіть намагалися близько не підходити до води, бо вірили: «Хто буде купатися, того русалка вхвате». Клечання мало висіти три дні, а могло висіти і тиждень. Зазвичай у середу зранку чи через тиждень його прибирали. Віддавали худобі, підкладали квочці у гніздо, палили, або несли до води і топили, коли давно не було дощів.
Ось деякі спогади наших інформантів.
* «Липа і осика тіки на глухих кінцях. В хаті тіки простими кленками квічають. В хаті посипають і пирієм, і очерет, і оситняг. Осітняг, отой шо качалочки, так він довго не сохне на долівці. А ми долівку кізяком як ізмажемо, і оситнягом струсимо, а він дуже пахне. Зелена неділя, це ж великий празник був, мазали хати, окола (навколо хати), рушники вішали, зеленню вряжали в хаті і кругом» (зап. 15.08.1995 р. в с. Писарівка на Золочівщині від Пономаренко Мотрі Савелівни, 1926 р.н., Опришко Ольги Дмитрівни, 1920 р.н., Чепурко Анастасії Григорівни, 1929 р.н.)
* «На Зелену неділю ми більш ламали липку, тоді кльон. Беремо установлюємо у хаті по вуглах там. Було травичку рвемо і ліпішник, ото все казали од бліх, ото посипемо. І ото пахне у хаті. Спати так харашо було у хаті. Іще щебрець було нарвем, щебреця посипимо. І ото отак Зелена неділя була у нас» (зап. 05.07.1996 р. в с. Черкаські Тишки Харківського району від Кіяшко Єфросини Семенівни, 1924 р.н., Близнюк Віри Пилипівни, 1926 р.н.)
* «На Троїцю ми нічого не робили, празнували, гуляли. Дівчата і хлопці зберуться. Вінки плели» (зап. 17.08.1995 р. в с. Очеретове на Валківщині від Москаленко Килини Олександрівни, 1909 р.н).
* «Букетики з цвітів та любистку освячували в церкві і зберігали до наступної Зеленої неділі» (зап. 13.08.1995 р. в с. Лиман Слобожанської селищної ради від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н., Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.)
*«ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ» Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Зеленанеділля
#Трійця
#Троєцькісвятки
Відзначають на 50-й день після Великодня.
На Харківщині Зелену неділю називають ще П’ятидесятниця, Трійця, Троїця, Квічальна чи Клечальна неділя.
Це свято завершує весняний і розпочинає літній цикл календарних свят.
В основі свята лежить культ рослинності та виконання магічних дій на багатий урожай. Гарний урожай буде тоді, коли йдуть рясні дощі, а головне вчасно. А звідси і обряди викликання дощу.
До свята прибирали і примазували у хаті. У суботу ламали гілки тополі, липи, клена і прикрашали у кімнатах, хлівах, біля вуличних споруд. У хвіртку встромляли гілочки осики, щоб відьми та «погані» люди не заходили на подвір’я. Рвали різні трави, лікарські рослини, квіти і ними щедро зтрушували долівку в хаті: чебрець, полин, любисток, м’ят, йор, васильки. Травниці ходили у ліс чи на луки заготовляти лікарські трави.
У суботу ходили на кладовище поминати родичів. У неділю, після відвідання церкви, родичі чи сусіди збиралися на галявинах чи у садках і варили кашу, яку називали куліш, польова каша чи каша зливуха. Молодь збиралася у окремі гурти. Діти організовували свої ватаги та грали в різні ігри.
У свякові дні в річці не купалися, навіть намагалися близько не підходити до води, бо вірили: «Хто буде купатися, того русалка вхвате». Клечання мало висіти три дні, а могло висіти і тиждень. Зазвичай у середу зранку чи через тиждень його прибирали. Віддавали худобі, підкладали квочці у гніздо, палили, або несли до води і топили, коли давно не було дощів.
Ось деякі спогади наших інформантів.
* «Липа і осика тіки на глухих кінцях. В хаті тіки простими кленками квічають. В хаті посипають і пирієм, і очерет, і оситняг. Осітняг, отой шо качалочки, так він довго не сохне на долівці. А ми долівку кізяком як ізмажемо, і оситнягом струсимо, а він дуже пахне. Зелена неділя, це ж великий празник був, мазали хати, окола (навколо хати), рушники вішали, зеленню вряжали в хаті і кругом» (зап. 15.08.1995 р. в с. Писарівка на Золочівщині від Пономаренко Мотрі Савелівни, 1926 р.н., Опришко Ольги Дмитрівни, 1920 р.н., Чепурко Анастасії Григорівни, 1929 р.н.)
* «На Зелену неділю ми більш ламали липку, тоді кльон. Беремо установлюємо у хаті по вуглах там. Було травичку рвемо і ліпішник, ото все казали од бліх, ото посипемо. І ото пахне у хаті. Спати так харашо було у хаті. Іще щебрець було нарвем, щебреця посипимо. І ото отак Зелена неділя була у нас» (зап. 05.07.1996 р. в с. Черкаські Тишки Харківського району від Кіяшко Єфросини Семенівни, 1924 р.н., Близнюк Віри Пилипівни, 1926 р.н.)
* «На Троїцю ми нічого не робили, празнували, гуляли. Дівчата і хлопці зберуться. Вінки плели» (зап. 17.08.1995 р. в с. Очеретове на Валківщині від Москаленко Килини Олександрівни, 1909 р.н).
* «Букетики з цвітів та любистку освячували в церкві і зберігали до наступної Зеленої неділі» (зап. 13.08.1995 р. в с. Лиман Слобожанської селищної ради від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н., Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.)
*«ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ» Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
Матеріал підготувала провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Зеленанеділля
#Трійця
#Троєцькісвятки
ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. На Харківщині напередодні свята, у суботу, хлопці і дівчата ходили в ліс, на луки за клечанням чи квічанням. Ламали гілки дерев (чорноклена, липи, тополі, кленка, дубка, осики), рвали трави (чебрець, йор, любисток)збирали квіти. Усім цим, так званим клечанням, прикрашали в хаті і біля хати. Гілки осики втикали біля хвіртки, біля входу в хату, щоб злі сили не заходили на подвір’я. Втикали гілочки осики і на горищі, щоб грім хату не запалив. Великі гілки деревця закопували перед входом до хати і поливали, щоб довше було зеленим.
У неділю зранку йшли до церкви, а потімсвяткували. Відзначали Зелену неділю три дні. Всереду зранку клечання знімали, або ж воно висілотиждень, а потім збирали, віддавали худобі, палили чи несли на воду, якщо довго не було дощу. Травичку з долівки могли зберігати на горищі, вважали що вона оберігає хату від грози, а якщо в сім’ї хтось помирав протягом року, то набивали сухою травою подушку. У святкові дні намагалися не купатися у річці – боялися русалок, які могла затягти у воду. Особливо заборона стосувалася дітей, казали: «Не ходи до річки, а то русалка вхвате».
А ось що нам розповідали про це свято нашіреспонденти.
* «Перед Зеленою неділею посипали долівку в хатіполинем, шоб блохи не так кусали. Травичкою, чебрецем посипали, вішали квічання з кленка, з липи, з осики. Квічання в хаті запихали за картини.Осику чіпляли до хвірки та до дверей хліва, у якому стоїть корова. Чіпляли у суботу і висіло покине посохне, клечання палили. Траву з долівкизбирали і зберігали на горищі. Як хто вмре, то подушку ним набивали». (Зап. 21.07.2001 р. у с. Чорноглазівка на Золочівщині Харківської області від Кадничанської Лідії Варивонівни, 1929 р.н.).
* «Перед Зеленою неділею хлопці ходили в ліс, рубали дубок і ним уквітчували в хаті, в дворі. В хаті трусили чебрецем, йором. Гілочки осикивкопували біля порогу по одній з обох боків, їхполивали, шоб довше була зеленою, стояла покивсохне. Клечання висіло в хаті поки засохне, а потом разом з гілочками осики палили. «Барана справляли» (різали – Н.О.) порося чи гусака». (Зап. 20.07.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської області від Решетняк Марії Тихонівни, 1914 р.н., Зінченко Віри Олександрівни, 1949 р.н.).
* «На Зелену неділю трави збирали, з них заварювали чай, мили волосся, шоб лучче росло.Клечання висіло три дні: неділя, понеділок і вівторок. Дітей не пускали на річку купатися, казали: «Не ходіть купатися, бо русалка вхвате». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківськоїобласті від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
* «На Зелену неділю обізатєльно буде дощік. (Гілки яких дерев ломали? – Н.О.) Це осика обізатєльно. Вносили в хату, чіпляли і поза карточками, і на крильці, і коло воріт становили. Стовпи були біля хати і до отих стовпів в’язали чорноклен і берестки ламали. А хати ж були, полів не було, долівки змазували. Це обізатєльно долівку треба було змазати к Троїці і травичкою потрусить: полинем, деревійчиком, чебрецем зсипали долівки, любисток ставили у воду. Це, кажуть, після Троїці через тиждень її (осику – Н.О.) даже на горіще втикали, шоб гроза не вдарила. Осику чіпляли на горище за лату. Як тиждень повисе, прибирають. Скотині оддадуть, як є зелененьке». (Зап. 02.07.2002 р. у с. Кам’янка Ізюмського району Харківської області від Терновської Ганни Максимівни, 1917 р.н., Криси Уляни Іванівни, 1913 р.н., Здоровець Ганни Олексіївни, 1918 р.н., Іванюшенко Надії Тимофіївни, 1923 р.н., Лагун Ніни Максимівни, 1921 р.н.).
* «Клечання зберігали на горищі, шоб грім хати не запалив». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на ЗолочівщиніХарківської області від Старченко Євдокії Сергіївни, 1912р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладачка Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Зеленанеділя #Трійця
У неділю зранку йшли до церкви, а потімсвяткували. Відзначали Зелену неділю три дні. Всереду зранку клечання знімали, або ж воно висілотиждень, а потім збирали, віддавали худобі, палили чи несли на воду, якщо довго не було дощу. Травичку з долівки могли зберігати на горищі, вважали що вона оберігає хату від грози, а якщо в сім’ї хтось помирав протягом року, то набивали сухою травою подушку. У святкові дні намагалися не купатися у річці – боялися русалок, які могла затягти у воду. Особливо заборона стосувалася дітей, казали: «Не ходи до річки, а то русалка вхвате».
А ось що нам розповідали про це свято нашіреспонденти.
* «Перед Зеленою неділею посипали долівку в хатіполинем, шоб блохи не так кусали. Травичкою, чебрецем посипали, вішали квічання з кленка, з липи, з осики. Квічання в хаті запихали за картини.Осику чіпляли до хвірки та до дверей хліва, у якому стоїть корова. Чіпляли у суботу і висіло покине посохне, клечання палили. Траву з долівкизбирали і зберігали на горищі. Як хто вмре, то подушку ним набивали». (Зап. 21.07.2001 р. у с. Чорноглазівка на Золочівщині Харківської області від Кадничанської Лідії Варивонівни, 1929 р.н.).
* «Перед Зеленою неділею хлопці ходили в ліс, рубали дубок і ним уквітчували в хаті, в дворі. В хаті трусили чебрецем, йором. Гілочки осикивкопували біля порогу по одній з обох боків, їхполивали, шоб довше була зеленою, стояла покивсохне. Клечання висіло в хаті поки засохне, а потом разом з гілочками осики палили. «Барана справляли» (різали – Н.О.) порося чи гусака». (Зап. 20.07.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківської області від Решетняк Марії Тихонівни, 1914 р.н., Зінченко Віри Олександрівни, 1949 р.н.).
* «На Зелену неділю трави збирали, з них заварювали чай, мили волосся, шоб лучче росло.Клечання висіло три дні: неділя, понеділок і вівторок. Дітей не пускали на річку купатися, казали: «Не ходіть купатися, бо русалка вхвате». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на Золочівщині Харківськоїобласті від Томенко Варвари Федотівни, 1924 р.н.).
* «На Зелену неділю обізатєльно буде дощік. (Гілки яких дерев ломали? – Н.О.) Це осика обізатєльно. Вносили в хату, чіпляли і поза карточками, і на крильці, і коло воріт становили. Стовпи були біля хати і до отих стовпів в’язали чорноклен і берестки ламали. А хати ж були, полів не було, долівки змазували. Це обізатєльно долівку треба було змазати к Троїці і травичкою потрусить: полинем, деревійчиком, чебрецем зсипали долівки, любисток ставили у воду. Це, кажуть, після Троїці через тиждень її (осику – Н.О.) даже на горіще втикали, шоб гроза не вдарила. Осику чіпляли на горище за лату. Як тиждень повисе, прибирають. Скотині оддадуть, як є зелененьке». (Зап. 02.07.2002 р. у с. Кам’янка Ізюмського району Харківської області від Терновської Ганни Максимівни, 1917 р.н., Криси Уляни Іванівни, 1913 р.н., Здоровець Ганни Олексіївни, 1918 р.н., Іванюшенко Надії Тимофіївни, 1923 р.н., Лагун Ніни Максимівни, 1921 р.н.).
* «Клечання зберігали на горищі, шоб грім хати не запалив». (Зап. 13.08.2000 р. у с. Довжик на ЗолочівщиніХарківської області від Старченко Євдокії Сергіївни, 1912р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ», виконала Наталія Денисенко, викладачка Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Зеленанеділя #Трійця
Forwarded from Мистецтво Слобожанщини
🔶Майстер-клас Валентини Беляєвої "Трав'яний кінь" до Дня Святої Трійці
🌿З давніх-давен на Трійцю українці прикрашають свої домівки різноманітними травами, гілками дерев та квітами. Це символізує розквіт та початок нового життя. Вважається, що рослини мають цілющу силу і захищають від хвороб та всіляких негараздів. 🌸
🌱З трави можна робити і цікаві композиції та вироби, використовуючи фантазію та творчий підхід.
🔸Пропонуємо до вашої уваги відеозапис майстер-класу провідного методиста Валентини Беляєвої з виготовлення коня з трави, який може слугувати чудовим подарунком та прикрасою до Дня Святої Трійці.
▫️Посилання на відео:
https://youtu.be/XPZsWXztyoc
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #майстерклас #подарунок #трійця #трава #рослини #кінь #виробизрослин
🌿З давніх-давен на Трійцю українці прикрашають свої домівки різноманітними травами, гілками дерев та квітами. Це символізує розквіт та початок нового життя. Вважається, що рослини мають цілющу силу і захищають від хвороб та всіляких негараздів. 🌸
🌱З трави можна робити і цікаві композиції та вироби, використовуючи фантазію та творчий підхід.
🔸Пропонуємо до вашої уваги відеозапис майстер-класу провідного методиста Валентини Беляєвої з виготовлення коня з трави, який може слугувати чудовим подарунком та прикрасою до Дня Святої Трійці.
▫️Посилання на відео:
https://youtu.be/XPZsWXztyoc
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #майстерклас #подарунок #трійця #трава #рослини #кінь #виробизрослин
YouTube
Майстер-клас Валентини Беляєвої "Трав'яний кінь" до Дня Свято́ї Трі́йці