🔶️ З 19 - 21 липня наші фахівці відвідали захід Round-table&Networking: Етнографія.Етнологія. НКС, що проходив у м.Богуслав Київської області. Під час заходу обговорювали сучасний стан та стратегію щодо вирішення питання підготовки, здійснення та опрацювання етнографічних досліджень, а також необхідності активного залучення представників громад носіїв до визначення, вивчення та документування їхньої спадщини, яка сьогодні, в умовах війни, складає основу нашої ідентичності. Велику увагу також організатори заходу приділили нетворкінгу між представниками різних громад з метою їх соціальної згуртованості, зміцнення та розвитку культурних зв’язків. На особливу увагу на заході заслужило відтворення етнодійства "Івана Купала. Історична Богуславщина" в с.Хохітва неподалік м.Богуслава.

Дякуємо організаторам ГО "Навколо Нас. UA" за запрошення та можливість бути частиною такого важливого заходу!

#ЦентркультуриХарків #НКС #КультураХарківщини

🔶️ 26-28 липня в Інформаційно-виставковому центрі "Бузок" відбувся ярмарок "Історія. Hand made". У рамках заходу було запрошено наших фахівців - спадкову коцарку, членкиню НСМНМУ, носійку елементу НКС "традиційне харківське коцарство" і провідного методиста Центру Ірину Шегду для проведення інформаційної кампанії з коцарства для всіх охочих на ярмарку гостей. До інформаційної кампанії також доєдналась Ольга Тимошенко, носій елементу НКС "валківський свищик", які удвох з пані Іриною розповіли й провели майстер-класи з виготовлення харківського коца та валківського свищика. На ярмарку також можна було побачити авторські вироби місцевих майстринь Харківщини - Світлани Мишак, Анастасії Мовчан (вироби з петриківським розписом), Галини Малік (вироби з бісеру) та інших.

Дякуємо всім присутнім майстриням Харківщини за те, що популяризуєте культуру Харківщини!
Все буде культура! 💙💛

#майстриХарківщини #НКС #традиційнехарківськекоцарство #валківськийсвищик

КАПУСНЯК – традиційна страва, яку залюбки готували на Харківщині. Традицію приготування страви було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Рецептом ділиться Віра Яківна Мірошниченко, керівниця народного фольклорного колективу «Киселяночка» з села Киселі Олексіївської територіальної громади Лозівського району. Від своєї мами Химки Андріївни Мірошниченко (1914 – 1999 рр.) перейняв традицію приготування сімейної страви Михайло Овсійович Мірошниченко, 1950 року народження.
Михайло Овсійович згадує: «Моя улюблена страва –капусняк. Коли я був маленький, мати готувала дуже смачний капусняк. У нас була піч, вона в пічі готувала, і на дворі плита була, і на дворі готувала. Я ходив, придивлявся, розпитував як і шо робить і коли я виріс, научівся сам готувать. Мати пшоно у макітрі макогоном мняла. Квашену капусту сікла дрібно-дрібно ножем, а ми бігали і все вихвачували капусту прямо з-під ножа. Дуже смачна була капуста».
Отже, приступаємо до приготування капусняка.
Складники:
Вода – 4 л
М’ясо курки або будь-яке – 500 г
Пшоно – 150 г
Капуста квашена – 500 г
Помідор квашений (великий) – 1 шт.
Картопля (велика) – 5 шт.
Цибуля ріпчаста – 1 шт.
Смалець для засмажки
Часник
Кріп
Цукор за смаком
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
На 4 літри води беремо ¼ частини курки і варимо юшку. Миємо і чистимо 5 картоплин великих за розміром, кидаємо цілими у ємність і варимо. Поки картопля вариться, готуємо пшоно. Крупу промиваємо і гарно розминаємо товкачиком у ступці. Квашену капусту січемо дрібно ножем.
Коли картопля зварилася, витягаємо її з чугунка і товчемо гарно товкачиком до консистенції пюре. Товчену картоплю, посічену квашену капусту  і потовчене пшоно викладаємо в чугунок, все перемішуємо і варимо на помірному вогні.
Готуємо засмажку. На смальцеві смажимо цибулю, часник, моркву. Квашений помідор очищаємо від шкірки і розтовкуємо товкачиком. Коли все підсмажиться до золотавого кольору, суміш із помідора виливаємо в засмажку і гарно пережарюємо. Готову засмажку висипаємо в капусняк. За смаком додаємо дрібно нарізний кріп. Все перемішали і проварили.
 
* Готуємо традиційну страву «Капусняк» за посиланням: https://youtu.be/_f5jLBFvslk
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнесоління #традиційнеквашення#традиційнінапої   #капусняк    
 

З лексичних скарбів Харківщини в записах Бориса Грінченка
 
У 1880-1882 роках Борис Дмитрович Грінченко, ще й не знаючи, що Доля вже обрала його в якості упорядника «Словаря української мови», який Київська Громада збирала не одне десятиліття, жив і працював у Харківському та Зміївському повітах Харківської губернії. В архіві лексикографа, що знаходиться в Інституті Рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України зберігається зшиток, у якому містяться 638 слів, записаних ним на Харківщині, зокрема у селах Хорошів, Циркуни та Велика Данилівка Харківського повіту та у Зміївському повіті. Ці «лексичні матеріали, зібрані з народних уст», були використані пізніше Грінченком при упорядкуванні словника, проте й самі по собі вони мають велику наукову цінність. Зібрані разом, вони дають яскраву картину лексичного багатства населення Слобожанщини кінця ХІХ століття. На жаль, чимало з цих слів та виразів пішли в небуття, проте ніщо не заважає нам повернути їх у слововжиток.
Маємо подякувати київським грінченкознавцям, які щойно видали мовознавчі праці нашого земляка, зокрема й підготовчі матеріали до безсмертного «Словаря української мови».
У цій та низці наступних публікацій наведемо деякі слова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева; кер. проєкту,голова ред. ради В.О. Огневʼюк; передм., примітки В.В.  Яременка. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 229 — 231.
В оригіналі та в книзі діалектизмивідтворюються засобами російської орфографії, пояснення записувача подаються російською мовою. Ми публікуємо українські слова та тексти за нормами сучасного українського правопису, пояснювальні тексти Б. Грінченка залишаємо незмінними.
 
Витришки ловити чи що б я туди пішла?
Ну та й брехливий же! — Як почне: волочить, волочить! (врет, врет!)
Вогнювата молодиця — пылкая, страстная.
Не дяк він, а так, валюка яка-небудь (от валятися?)
Вариво.
Заробітошно.
Збантурити воду (= возмутить).
Жаби закрюкали.
Він вже замелюється (путается на словах).
Вигодувала усе сіно (скормила).
Наїлася цих опеньків, так аж канудить (тошнит).
Купована мати. «А ось, як дуже лежиш, то приходить яка жінка, то й купує тебе, — яка за дві, яка три там копійки; як купить, то й одужаєш. От и купована мати.
Дощ капотить.
Вишні так і висять кімʼяхами.
Кабурх той хліб у піч (= швиргонула).
 
Далі буде.
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков

1 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято МАКОВІЯ. На Харківщині вдосвіта жінки пекли коржики з маком, пампушки. Мак додавали в тісто або ж розтирали його з водою і цукром чи медом, а потім поливали коржики. Випічку називали «маківники», «макорженики» або «коржі з маком». Зранку віряни йшли до церкви святити мак, мед, букети квітів з маковими головками, які потім зберігали на покуті. В цей день святкували і намагалися не виконувати важкуроботу по господарству. 
Інформанти про цей день розповідали наступне.
* «На Маковія коржики пекли із маком. Називали просто коржі з маком. Напечуть матері, всі виносять і угощають один одного». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «Печуть коржики. Тісто замішували, коржики посипали маком». (Зап. 17.07.2003 р. у с. Волохівка на Вовчанщині від Зимівської Ніни Миколаївни, 1930 р.н.).
* «Пекли коржі з маком. Мак в тісто трошки кидали, а то намочеш мак в череп’яній мисці з медом чи сахарьком (перетирали – Н.О.) і переливали». (Зап. 22.07.2003 р. у с. ЧервонооармійськеДруге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* «Мед, мак святять, коржики печуть з маком. На Маковія квіти обізатєльно святять: айстри, у букеті повинна бути гілочка м’яти, любистку. Букетик зберігали на покуті». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «НА МАКОВІЯ», виконала НаталіяДенисенко, викладачка Харківської художньоїшколи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Маковія  
 
 

ШАНОВНІ ДРУЗІ, КОЛЕГИ! За численнимипроханнями КЗ "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" продовжує прийом заявок до участі у конкурсі ІІ ОБЛАСНОГО ДИСТАНЦІЙНОГО КОНКУРСУ ТРАДИЦІЙНИХ СТРАВ, ВИПІЧКИ ТА НАПОЇВ ХАРКІВЩИНИ «СМАЧНОГО!» до 15 ВЕРЕСНЯ 2024 року. Оголошення результатів конкурсу відбудеться 1 ЖОВТНЯ 2024 року.
Конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Перша страва»;
– «Друга страва»;
– «Випічка»;
– «Обрядова випічка»;
– «Соління (квашення)»;
– «Напій».
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: smachnogo.kh@gmail.com
 
Положення та анкети-заявки за посиланням: bit.ly/Смачного_2024
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка #традиційнінапої #традиційнапершастрава#традиційнадругастрава #традиційнаобрядовавипічка#традиційнеквашеннясоління
 
 
 

6 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято СПАСА. На Харківщині доцього дня пекли коржики, йшли до церкви їх святити. Освячували також яблука, груші, мед, воду. Після обіду збиралися і святкували.
Існувало повір’я, що жінкам, у яких вмерли маленькими діти, аж до цього свята не можна їсти яблука. Деякі жінки протягом всього життя не їли яблука. У народі кажуть: «Спас, рукавички про запас», бо вже ночі були прохолодними та й вдень може бути не жарко.
Спогади від наших інформантів:
* «Ходили до церкви на Спаса. Святили яблука, груші, все можна на Спаса святити. І воду святят, і хліб святят». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Спаса пекли коржики, рядна домоткані виносять, простилають. У кого мед є, тож приносють. Хто пиріжки пік, хто коржі пік. Сідають кругом і їдять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «На Спаса пекли коржики і їли з медом. Яблука, груші також їли на Спаса». (Зап. 08.07.2003 р. у с. Черкаський Бішкин на Зміївщині від Свинаренко Ганни Савишни, 1908 р.н.).
* «До Спаса яблука не їли, це так по релігії було. А на Спаса святили яблука, груші цим розговлялися. Розговіються цим, а тоді вже розрішалося яблука їсти». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині).
* «На Спаса яблука святять. Спас, рукавиці про запас, уже буде холодно». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «Святили мед, яблука». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «СПАС», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Спас  
 
 
 

ВАРЕНУХА – традиційний напій, що українціготували та споживали лише на свята. За записамиВ.Д. Щелоковської на Куп’янщині у ХІХ столітті зустрічався такий напій, який називали «варена». Пити його можна як гарячим, так і холодним. Це прототип сучасного «глінтвейну», тільки безалкогольний.
 
Приготуванням цього напою з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка подала його на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Вона готує його за рецептом своєї мами, КатериниГаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.).
 
Для напою потрібні сушені яблука, груші та сливи, що пройшли димком на «сушні».
 
Складники:
Слива сушена – 500 гр
Груша сушена – 500 гр
Яблука сушені – 500 гр
Червоний гіркий перець невеликий або половина великого стручка
Вода – 3 л
М’ята – пучечок
Чебрець – пучечок
Мед – 300 г
 
Опис традиції приготування
Яблука, груші та сливи сушені на «сушні», щоб сушка пропахла димом. Беремо невеликий або половину великого стручка гіркого перцю, по пучку м’яти та чебрецю. Сушені фрукти ретельно перемиваємо і відкидаємо на друшляк, щоб стеклазайва вода. Кладемо все в каструлю і заливаємо водою так, щоб сухофрукти покрила вода. Ємність ставимо на вогонь і варимо. Узвар настоюємо цілу ніч, потім фрукти виймаємо, узвар проціджуємо. Для смаку додаємо по пучечку м’яти і чебрецю:свіжу траву прополіскуємо у воді, щоб мала приємний запах, легенько приминаємо на кухонній дощечці качалкою і кладемо до узвару. Додаємо гіркий перець і мед. Все розмішуємо і ставимо у духовку чи піч, щоб напій пропарився. Настояний у теплому місці напій виходить смачним і ароматним.  
 
* Готуємо традиційний напій «Варенуха» за посиланням: https://youtu.be/jbPtktBwVW8
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #варенуха    
 

ПЛЕСКАЧІ і МЛИНЦІ були улюбленими стравами в сільській місцевості, а головне, потребували не багато часу для приготування. З давніх давен у селах пекли коржі на всю сковорідкуі називали їх «плескачі», бо вони розпліскувалися по всій сковороді. Для їх приготування господинібрали сир (кисле молоко – Н.О.). Їх готували і кожен день, і на свята. На Різдвяні святки їх часто давали колядникам та щедрівникам у торбу в якості подяки за колядки, щедрівки, меланки.
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
 
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
 
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
 
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
 
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #плескач  #млинці    
 

Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
 
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска =  (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
 
Далі буде
 
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков