(Не)Фарт
#Чупік
Все хороше рано чи пізно закінчується. Все погане - теж. Все що раніше було легким - стане важким. Важке - неможливим.
Село Нижня Залупа було ще тією пригодою. В середньому солдат там існував близько 2х діб. За дві доби людина там або трьохсотилась і виходила. Або помирала. Постійний наплив штурмовіків, просто ненормальна кількість ФПВ дронів і як вишня на цьому торті смерті - 120й міномет (вірніше єбєйша їх кількість) який постійно гупав. Коли ставало нудно - прилітали збросчіки, лупив танк і падали пакети РСЗВ.
Везунчики хутко трьохсотились і виходили на евак. Ті ж кому не щастило - ставали важкими чи середніми і пересуватись не могли. Такі солдати мусили дожити до темноти, і по них приходила група евака. Група евака мала на озброєнні тачку від Браммер (піздаті тачки, рекомендую) і швидкі ноги. Евак хапав трьохсотого і бігли під ляпухами з міномета від підвалу до підвалу. В підвалі довго не почілиш - прилітав дрон і розносив його. Тому це був забіг.
Вся дорога по селу і від села була усіяна мотлохом виходящих, зброєю і трупами. Де не де траплялись поламані тачки Браммер. Одна лише наша рота залишила там 3 тачки. Там сям лежали броніки, каски, рюкзаки. Ходи - збирай. Безкоштовний воєнторг. Але майно це хуйня. Евак збирав більш важливе: живих і мертвих.
Евак бігав по маршруту і періодично пилососили жмурів і зброю. Зазвичай виносили своїх, зрідка - сусідів. Один раз навіть приволокли дохлого кацапа, який хуй пойми як здох у нас в тилу. Потім евак згружали трьохсотих і жмурів на точці перегрузу, і там їх підбирала БМП. Поранені сиділи в підвалах, трупи лежали зверху на вулиці. Прилітала беха і всі хутко вилізали на броню, а такелажники що сиділи на БМП - хутко розвантажували і завантажували машину. Потім трамбували трьохсотих і трупів. На все про все було до двох хвилин. Потім БМП мала підвищений ризик згоріти.
Машина не завжди забирала і не завжди розвантажувала все що мала. Над головой пролітав ПТУР, чи падала міна поруч - мєхвод кричав дурним голосом і коробка тікала. Ті ж хто не встих залізти - проводжали машину сумними поглядами. Невідомо коли та машина буде. І невідомо чи буде наступна машина взагалі. Особливо приреченими поглядами таку уйобуючу маршрутку проводжали важкі 300 які не могли вийти самі. А тачкой з села їх ніхто не вивезе. Кілька розбомбляних тачок з трупами валялись на дорозі з села в тил. З деяких з них поранені злазили, проповзали певну відстань і там то їх і наздоганяли підарські зкиди. Якщо вам дуже подобаються відео з дронів де підари дохнуть, повзають в кишках і молять пілота про милосердя - в кацапів повно аналогічних.
БМП вже звично зарулювала в село. Вигрузилась, трьохсотих на точці не було, і машина рвонула назад. Вже на виїзді з села в борт залетіла ФПВшка. Вибухом знесло всіх хто сидів на броні. Мєхвод проявив чудеса акробатики і вискочив з машини в один стрибок. Палаюча броня заглохла, але все що котилася далі. Одного з тіпів вибухом кинуло наперед машини. І та на нього наїхала і зупинилась. Загупав міномет. Всі розбіглися. Броня розгорілась і здетонував БК. Їбануло знатно.
Командир машини передав в радєйку що всі живі окрім одного тіпа. Того на якого наїхала БМП.
-доооопоооомоооожііііть!
Голос лунав зі сторони машини в якій ще потріскували набої з кулемета. Як виявилось Саньок (най буде так) лишився живий. Машина наїхала йому на ногу, вибухнула. Його добряче обпекло вогнем і гусянка зламала йому ногу. Екіпаж машини хутко надав допомогу і почав відкопувати його з-під горящої машини. Час від часу їх зганяв міномет, якому не подобалося, що укропи все ще живі.
За годину вони видовбали Санька з твердої землі. Зварганили з лайна і патиків ноші і понесли. Евак чекав поки вони вийдуть за радіус ураження ФПВх. ФПВхи періодично намагались забомбити новоутворену групу еваку. З третього разу дрон таки долетів до наших і уєбав в самому центрі групи.
#Чупік
Все хороше рано чи пізно закінчується. Все погане - теж. Все що раніше було легким - стане важким. Важке - неможливим.
Село Нижня Залупа було ще тією пригодою. В середньому солдат там існував близько 2х діб. За дві доби людина там або трьохсотилась і виходила. Або помирала. Постійний наплив штурмовіків, просто ненормальна кількість ФПВ дронів і як вишня на цьому торті смерті - 120й міномет (вірніше єбєйша їх кількість) який постійно гупав. Коли ставало нудно - прилітали збросчіки, лупив танк і падали пакети РСЗВ.
Везунчики хутко трьохсотились і виходили на евак. Ті ж кому не щастило - ставали важкими чи середніми і пересуватись не могли. Такі солдати мусили дожити до темноти, і по них приходила група евака. Група евака мала на озброєнні тачку від Браммер (піздаті тачки, рекомендую) і швидкі ноги. Евак хапав трьохсотого і бігли під ляпухами з міномета від підвалу до підвалу. В підвалі довго не почілиш - прилітав дрон і розносив його. Тому це був забіг.
Вся дорога по селу і від села була усіяна мотлохом виходящих, зброєю і трупами. Де не де траплялись поламані тачки Браммер. Одна лише наша рота залишила там 3 тачки. Там сям лежали броніки, каски, рюкзаки. Ходи - збирай. Безкоштовний воєнторг. Але майно це хуйня. Евак збирав більш важливе: живих і мертвих.
Евак бігав по маршруту і періодично пилососили жмурів і зброю. Зазвичай виносили своїх, зрідка - сусідів. Один раз навіть приволокли дохлого кацапа, який хуй пойми як здох у нас в тилу. Потім евак згружали трьохсотих і жмурів на точці перегрузу, і там їх підбирала БМП. Поранені сиділи в підвалах, трупи лежали зверху на вулиці. Прилітала беха і всі хутко вилізали на броню, а такелажники що сиділи на БМП - хутко розвантажували і завантажували машину. Потім трамбували трьохсотих і трупів. На все про все було до двох хвилин. Потім БМП мала підвищений ризик згоріти.
Машина не завжди забирала і не завжди розвантажувала все що мала. Над головой пролітав ПТУР, чи падала міна поруч - мєхвод кричав дурним голосом і коробка тікала. Ті ж хто не встих залізти - проводжали машину сумними поглядами. Невідомо коли та машина буде. І невідомо чи буде наступна машина взагалі. Особливо приреченими поглядами таку уйобуючу маршрутку проводжали важкі 300 які не могли вийти самі. А тачкой з села їх ніхто не вивезе. Кілька розбомбляних тачок з трупами валялись на дорозі з села в тил. З деяких з них поранені злазили, проповзали певну відстань і там то їх і наздоганяли підарські зкиди. Якщо вам дуже подобаються відео з дронів де підари дохнуть, повзають в кишках і молять пілота про милосердя - в кацапів повно аналогічних.
БМП вже звично зарулювала в село. Вигрузилась, трьохсотих на точці не було, і машина рвонула назад. Вже на виїзді з села в борт залетіла ФПВшка. Вибухом знесло всіх хто сидів на броні. Мєхвод проявив чудеса акробатики і вискочив з машини в один стрибок. Палаюча броня заглохла, але все що котилася далі. Одного з тіпів вибухом кинуло наперед машини. І та на нього наїхала і зупинилась. Загупав міномет. Всі розбіглися. Броня розгорілась і здетонував БК. Їбануло знатно.
Командир машини передав в радєйку що всі живі окрім одного тіпа. Того на якого наїхала БМП.
-доооопоооомоооожііііть!
Голос лунав зі сторони машини в якій ще потріскували набої з кулемета. Як виявилось Саньок (най буде так) лишився живий. Машина наїхала йому на ногу, вибухнула. Його добряче обпекло вогнем і гусянка зламала йому ногу. Екіпаж машини хутко надав допомогу і почав відкопувати його з-під горящої машини. Час від часу їх зганяв міномет, якому не подобалося, що укропи все ще живі.
За годину вони видовбали Санька з твердої землі. Зварганили з лайна і патиків ноші і понесли. Евак чекав поки вони вийдуть за радіус ураження ФПВх. ФПВхи періодично намагались забомбити новоутворену групу еваку. З третього разу дрон таки долетів до наших і уєбав в самому центрі групи.
Воїн одного бою.
#Чупік
Воїни одного бою є в кожному підрозділі. Вони залітають на будь яку двіжуху. Їх глибоко похуй куди йти, чи є БРка, яке прикриття і т.д.
Їх цікавить тільки: шо там з еваком?!
Ці воїни завжди добросовісно виконують свої задачі. Але - недовго.
ВОБи залітають, миттєво трьохсотяться (зазвичай легко) і так же миттєво виходять. Мов: я прокукурікав, а там хоч і не розсвітай.
Крайній раз ми зайшли на двіж на 1 (один, Карл) день і мій ВОБівець ззів випадковий зкид з мавіка. Чесно відстояв день на посту, і по вечору поїхав лікуватись. Це його третє поранення. У сусідів, його колега має вже 6. В сусідньому баті - є тіп в якого сім поранень
Вони трьохсотяться будь де, і зазвичай протягом доби після заходу. Інколи всі жартують що вони самі бігають за підарськими збросами, щоб затрьохсотитись. А коли йде обговорення задачі ВОБ каже: та хулі тут дєлов. Отут трьохсотимся і дамой.
Інший підвид ВОБівця: СЗЧшнік-Бумеранг. Він залітає на двіж. Робить, часто, неймовірні речі, а потім каже "камандір, шото я єбав" і драпає на місяць в сзч.
П.С.: кацап у нас лізе. Повільно, але впевнено. Поки не нарветься на якогось яйцатого піхотинця. Недавно 4 руцкіх натрапили на такого. Результат - 1 200, трьох загнав в хату, закидав гранатами, навалив їм з пекача, який перед цим забрав в жмура підарського, в ітогі ми через сусідів вийшли по радєйці на нього і відігнали від хатки. Хатку склали ФПВшкой.
Нєхуй цих підарів сцятись. Вони як получать пізди - одразу розбігаються. Яйцаті штурмовічки в них є. Але дуже й дуже мало.
#Чупік
Воїни одного бою є в кожному підрозділі. Вони залітають на будь яку двіжуху. Їх глибоко похуй куди йти, чи є БРка, яке прикриття і т.д.
Їх цікавить тільки: шо там з еваком?!
Ці воїни завжди добросовісно виконують свої задачі. Але - недовго.
ВОБи залітають, миттєво трьохсотяться (зазвичай легко) і так же миттєво виходять. Мов: я прокукурікав, а там хоч і не розсвітай.
Крайній раз ми зайшли на двіж на 1 (один, Карл) день і мій ВОБівець ззів випадковий зкид з мавіка. Чесно відстояв день на посту, і по вечору поїхав лікуватись. Це його третє поранення. У сусідів, його колега має вже 6. В сусідньому баті - є тіп в якого сім поранень
Вони трьохсотяться будь де, і зазвичай протягом доби після заходу. Інколи всі жартують що вони самі бігають за підарськими збросами, щоб затрьохсотитись. А коли йде обговорення задачі ВОБ каже: та хулі тут дєлов. Отут трьохсотимся і дамой.
Інший підвид ВОБівця: СЗЧшнік-Бумеранг. Він залітає на двіж. Робить, часто, неймовірні речі, а потім каже "камандір, шото я єбав" і драпає на місяць в сзч.
П.С.: кацап у нас лізе. Повільно, але впевнено. Поки не нарветься на якогось яйцатого піхотинця. Недавно 4 руцкіх натрапили на такого. Результат - 1 200, трьох загнав в хату, закидав гранатами, навалив їм з пекача, який перед цим забрав в жмура підарського, в ітогі ми через сусідів вийшли по радєйці на нього і відігнали від хатки. Хатку склали ФПВшкой.
Нєхуй цих підарів сцятись. Вони як получать пізди - одразу розбігаються. Яйцаті штурмовічки в них є. Але дуже й дуже мало.
Запах багаття
#Чупік
Я вийшов з бліндажика і пішов до дерева перевірити якість поливу місцевих бур'янів. Викопувати людську парашу не хотілося. Тут давно ніхто не жив, нас тут ще жодного разу не пиздили артою. Тому я думав собі що кацап нас не знайшов. Ну або знайшов і йому на нас було похуй. Але влашовувати тут розкопки і велике будівництво я не хотів. Раптом нас ще не знайшли? Я вже йшов назад як побачив палаюче поле. Воно лише світилось на горизонті. Світилось крізь хмару диму. Цей дим дійшов вже й до нас. Але пахнув він не горілим полем. Цей дим мав аромат палаючого дерева.
Запах багаття з дерева часто асоціювався у мене з шашличками, кастріком (одна давня подруга називала так вогнище), дачею, каміном (камін був у друзяки, не у мене, хник). Зазвичай це був якийсь приємний спогад про тишу, дозвілля і чіл.
Запах же армійського багаття завжди був пересраний спалюваною клейонкою, тушняком і смородом з твоєї нори.
А тут був саме цей домашній запах. Звуки стрільби і розривів затихли на якусь мить. І лише сіре вечірнє небо. І полоска горящого поля. І запах домашнього багаття.
Але це було не багаття. Це горіло село поруч. Тепле повітрі стало ще теплішим. Адже десь там, над палаючим селом літали квадрокоптери і роздували полум'я своїми пропеллерами. Росіяни успішно закріпились в селі. Але з просуванням вглиб у них почалися певні проблеми.
Вони намагались застрибнути в хати які рознесла їх же арта перед цим. А коли вони знаходили якийсь підвал - в нього одразу ж залітали ФПВшки.
В перший день кацапи проєбали взвод убитими. На другий день - теж взвод. Далі вже до них щось дійшло і вони вже не бігали такими толпами. Тому вкладали по відділенню на день.
І це ще жоден не добіг до наших позицій.
А село продовжувало горіти. Я постійно дивуюсь чому там ще горіти? Воно горить вже місяць. З дрона видно лише пусті коробки з попелом всередині. Але дим так і йшов з села. І він приємно пахнув дровами.
#Чупік
Я вийшов з бліндажика і пішов до дерева перевірити якість поливу місцевих бур'янів. Викопувати людську парашу не хотілося. Тут давно ніхто не жив, нас тут ще жодного разу не пиздили артою. Тому я думав собі що кацап нас не знайшов. Ну або знайшов і йому на нас було похуй. Але влашовувати тут розкопки і велике будівництво я не хотів. Раптом нас ще не знайшли? Я вже йшов назад як побачив палаюче поле. Воно лише світилось на горизонті. Світилось крізь хмару диму. Цей дим дійшов вже й до нас. Але пахнув він не горілим полем. Цей дим мав аромат палаючого дерева.
Запах багаття з дерева часто асоціювався у мене з шашличками, кастріком (одна давня подруга називала так вогнище), дачею, каміном (камін був у друзяки, не у мене, хник). Зазвичай це був якийсь приємний спогад про тишу, дозвілля і чіл.
Запах же армійського багаття завжди був пересраний спалюваною клейонкою, тушняком і смородом з твоєї нори.
А тут був саме цей домашній запах. Звуки стрільби і розривів затихли на якусь мить. І лише сіре вечірнє небо. І полоска горящого поля. І запах домашнього багаття.
Але це було не багаття. Це горіло село поруч. Тепле повітрі стало ще теплішим. Адже десь там, над палаючим селом літали квадрокоптери і роздували полум'я своїми пропеллерами. Росіяни успішно закріпились в селі. Але з просуванням вглиб у них почалися певні проблеми.
Вони намагались застрибнути в хати які рознесла їх же арта перед цим. А коли вони знаходили якийсь підвал - в нього одразу ж залітали ФПВшки.
В перший день кацапи проєбали взвод убитими. На другий день - теж взвод. Далі вже до них щось дійшло і вони вже не бігали такими толпами. Тому вкладали по відділенню на день.
І це ще жоден не добіг до наших позицій.
А село продовжувало горіти. Я постійно дивуюсь чому там ще горіти? Воно горить вже місяць. З дрона видно лише пусті коробки з попелом всередині. Але дим так і йшов з села. І він приємно пахнув дровами.