Час коміксів)

І дяка @flammen_admin за то шо поладили ПВС 31. Тепер вартість луту з капітана Яблонського виросла на 2к баксів)))))

Не нашидами єдиними живе релігійна музика в моєму серці)
https://youtu.be/mJu8iYA4vds?si=6b_fvkrYYoVIsmcd

В мене та сама хуйня. Зомбі мод активовано. Сплю по 2-5 годин на добу. Дядінька, пустіть виспатись.
Відпуск пролетів як клацання пальців. Але був дуже радий жмакнути Пташечку і погуляти з Сарою.

Кацап здиха 24/7. Інколи має успіх. Зазвичай же - лише накидують жмурів у наші посадочки. Але з 5-10ї спроби таки примудряються нашкодити і зжерти шмат посадки.

У пєтухів є дуже хороші і потужні дрон команди. Якщо раніше ми їх дронами їбли в одну калітку, то зараз це вже двосторонній БПАК ділдак що рівномірно входить в анус вс рф і ЗСУ.

Думаю продати/поміняти стімдек. Один хуй нема коли грати.

Йобаний день сурка.
Крайній місяць випав з життя. Я майже не слідкую за новинами, я майже ні з ким не спілкуюсь крім жінки і робочих чатів, я майже не думаю ні про що крім роботи. Щоденний страгл маленького гвінтіка, який тримає своєю різьбою маленьку секцію гігантської машини по утилізації мущін. Важко. Ця ротація йде пізда як важко. Ми вбиваємо їх кожного дня, але цього недостатньо. Ми знищуємо їх засоби, і розпіздовуємо наші колишні позиції, в яких завелись нові орендатори. Ми палимо їх техніку, іноді цілими ангарами, і кошмаримо їх ппд в Лисичанську. Але кацап як з хуя зірвався. Щоденні штурмові дії. По 3-5 накатів на позицію в день. Нескінченний потік вогневих, логістичних, оперативних і адміністративних задач. Сотні чашок кави, і міл'ярди спалених нейронів. Весь світ ужимається до невеличкої агломерації на мапі, і сенсорів не влізаючих вже в монітори. Живеш від події до події які внесуться в жбд. Я пройобуюсь з блогом, з мерчом, з родиною, але зробити нічого не можу. Війна це постійна приоритезація і оптимізація задач. І зараз найважливіша моя задача це робити все що від мене залежить щоб вмирали вороги, і виживали союзники. Тому все що не стосується оборони Сіверська зараз відходить на задній план. Тому що тут і зараз в мене не може бути важливіших новин ніж скільки нам дадуть бк, і скільки у 123 омсбр наступального потанцевалу.
Тому соціального ресурсу не вистачає ні на що. Я з радістю писав би щось щоденно, але я не завжди всім знайомим відповідаю на повідомлення. Дементори з робочих чатів випивають все бажання з кимось ще спілкуватись. Це загоняє у певний творчий ступор, в тому плані що хотілось би про щось написати, але ідея не формується. Тому в черговий раз напишу як я пишаюсь своїми пацанами. Колись можна буде розповідати про все що ми зробили. Тоді і розповім. А зараз просто скажу що для мене честь служити в цьому підрозділі і з цими людьми. Це найкраще що є в цьому етапі війни. Команда яку ми побудували. Тому побажайте хлопам хорошої роботи, а я піду посплю перед черговою порцією оперативного блядства.

https://youtu.be/DHtcliIvnHI?si=qhRKeP81dR8kbx3r

І капка класики

Перемирря ніяк не відчувається. Але паску ззів.

На кожен удачний підор штурм приходить до десятка таких бігунів. Хз, чи вартують ті посадки тої кількості людей що там гинуть.

Чекаю відео на каналі 4ї ОМСБр як їхав наш бетер і гріб пиздяки.
Зжер 5 чи 6 фпв, але вирулив. Не нехтуйте обваркою бойових машин!

Наші посадки нагадують філіал пекла.
На цій війні не буває такого що вороги дохнуть пачками, а у вас лише 1 легкий 300й. Буває, звісно, й таке, але потім удача відвертається від тебе і твоїх пацанів, і вони гинуть. Багатьох з тих кого я завіз на позиції вже немає в живих. Хтось засцявся, а хтось дуже дорого продав своє життя.

Зараз тут складно пройти бодай 100м і не нарватись на жмура. Свого чи чужого. Чужих більше. Але легше від того не стає. Багато здібного народу пропало. Багато безтолочів вже в землі. І лише сцикуни і ухилянти своїм існуванням казять мене. Вони своїм засциканством продовжили своє життя. А оплатили їхні бездарні життя ті, хто навіки лишився в цих посадках.

Я вже й сам їбав туди зайвий раз їздити. Рятівних туманчиків вже/поки немає. І кожен заїзд це лотерея.

Кацапські штурмовики нахабні і вперті. Арта - точна. Дронарі - толкові.
Але і ми - не гірші. А в дечому і кращі.

А ось цей паря згорів на роботі. Земля йому скловатою. Підару єбаному.

7 хвилин дохлих орків) все як замовляли

Маленька жменька роботи пілотів нашого батальйону.
Перелопатив дай бог щоб третину з відосів що зкопилися за місяць))))) багато відео вацап потер, бо місце закінчувалось.

Ваші 3Тшки теж прийняли участь в цьому русоциді. Якщо маєте бажання - закиньте жменьку нюдсів донатів сюди. Куплю ще Мавіків і передам нашому скидщику. Хлопака в середньому геноцидить 4 рускіх в день. Бувають і рибні тижні.
А ще є відоси бригадних пілотів (кілька з них тут є теж), і всіляких лютів) чи хто тут ще літає мавіком і носить гранати росіянам.


На Мавіки.

🎯 Ціль: 160 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ErrsvPqRd

💳Номер картки банки
5375 4112 1633 4883

Музика:
Labyrinthum Stellarum - Downfall

Вставки:
Тимур Муцураев - мама приезжай и меня забери
Давай закурім таваріщь па адной.

Наче тепер норм працює, га?

А через кілька днів наш хамвік застрягне в болоті і згорить. Всі лишаться живі. Гоупрошку з торпеди забрати забудуть. Але кулемет знімуть і врятують.

А вчора був паскудний день: радість від виконання завдання перекреслила хуйова новина - при заїзді загинув мій хороший друг.
Бог дав в одному місці, і забрав в іншому. Або ж: якщо фартить в одному, то в іншому не фартить.

Музика: ONUKA - Хащі

Олег "Монтерей". Спи спокійно, друг. Ти був кращим.

Побратим розмовляє з сином:
- Я сьогодні в зоопарку бачив зайчика, лисичку. Гладив козлика.

Я розмовляю з Сарою:
- Тату, а нащо москалі тобі робочу машину спалили? Вони що - got no brain?

Проба пєра

#Чупік

То шо зайшли нові пітухи стало понятно ше до того як прийшло підтвердження розвідки. Кількість уражень позицій дронами виросло в рази, і кожна спроба логістики закінчувалась або горілою тачкою, або “єлє вивезли”. Ситуація стала сумною.

Отци камандіри почухали макітри і почали робити в кожному підрозділі розрахунок вампіра. По їх задумкі скоро жрачку будем носить лише ними. Так власне і сталося. Но трошки потім.

Перші штурмавічки ще не набігли, натомість рускі вирішили все роз’єбать ФПВхами. Не поспішаючи, методично, кожна позішка жерла по парі ФПВ на день. Піхота як завжди в рот єбла його швидко відновлювать тому що “тіки носа показа - сразу скид”. В ітогі всі засцяно сиділи по бліндажах. Ті ж хто на характері вилазили і працювали - згодом ледь не всі трьохсотились. Трьохсотих вивезли, і на позиціях сміливого люду лишилось або мало, або не лишилось взагалі.

Через півтора місяці почались перші штурми. Саму першу групу благополучно побачили. Їх було рил 6, і вони лізли від своєї точки накопичення до наших позицій. Чапать їм було кілометра 2. Потихеньку повзлітали скиди, ФПВхи і денний вампір (ноу хау 28ї бригади) і почалося смертовбивство. Більшу частину потрьохсотили і вже мавік їх добивав, двоє зашкєрились і їх всі шукають. І тут з іншої сторони до позицій почала лізти ще одна група мудаків. Теж шестеро.
Всі кинулись вбивати і їх. Поки ганяли цих - двоє виживших з першої групи вже добігли до нашої піхоти і почали гратися в головорізів.
Піхота билися як леви і підарів убили. І тут з третього напрямку почали набігати. І ще одна група з першого.

Війна перетворилася на гру “вовк з яйцями” більш відома як Електроніка (взагалі то Нінтендо, але пофігу) і кацап ліз з усіх щілин. Дох, трьохсотився, відступав, але поступово просувався.

Дев’ять тисяч і одна нора які були нариті тут, стали рускім в пригоді. Щоправда більшість давали лише примарний прихисток. Хитрий рускій в неї залазив, розумів що там немає повороту, ловив всередину скид і там і залишався. Потім туди застрибував наступний, закладав вихід жмуром свого папірєдніка і сидів і тішився. Доки парочка скидів не обляпувала його кишками, і фінальний скид відправляв його на той світ. Але вони перли, перли і часто в нас не вистачало дронів щоб вслідити за всіма тими пітухами.

І в такому ритмі пройшли наступних 5 днів.
Потім Проба Пєра закінчилась. І почалося пекло.

Частина 2: Пекло.

5 днів знадобилось кацапам щоб натягнути в район купу штурмовіків. На усіх 3х напрямках. По ночам наші вампіри, мавіки і фпв грали у вакамолє, але коли в КОЖНІЙ норі сидить по підару - перебити всіх стає важко. Та й рускі пілоти єбалом не торгували і розносили не лише нашу піхоту і її логістику, але вибивали й наших пілотів, а в небі знищували наші дрони. Наші дрони теж знищували пітушині дрони і пілотів. І тут вже питання було хто раніше здується. Ми чи вони. Йобаний кіберпанк. Дрони їбуть дрони, дрони їбуть піхоту, піхота їбе піхоту, піхота збиває дрони. Всі бігають по ландшафту першої світової війни. Засипані окопи, пойобані нори, викошені посадки, колючий дріт, путанка, спалені машини і броня. По посадкам лежать жмурі - кацапи, наші. В норах лежать жмурі. Ті хто забігають в нору спершу витягують трупи назовні, потім там сідають. І у всьому цьому амбре вони сидять. Не ведуть спостереження, не вилазять копати окопи. Просто сидять в цих норах/бліндажах і сторожать вихід, щоб до них ніхто не застрибнув. Викидують виносну антену на радєйку і чекають на команду вискочити і почати бій з штурмуючим противником. Це поки є хоробрість. Потім хоробрість закінчується, люди трьохсотяться і якщо пощастить їх вивезуть. Не пощастить - вони лишаться там, заб’ються в нору, і тоді коли дрони не встигнуть вбити тих хто прийде їх штурмувати - вони загинуть.

Логістика теж перетворилась на суцільний кошмар. Починаючи з 15км від ЛБЗ, вже хуй спокійно поїздиш. Літає і оптика, і звичайні дрони, і арта єбурить ледь шо. Тому дуже часто дрон за 15 км від передка несе посилку дронарям за 10км, ті переносять посилку дронарям за 5км, а ті вже несуть ніштяки піхоті.

Це при умові що посилка не розіб’ється чи Глово-дрон не проїбеться.
Раніше октокоптери носили ТМки і кумулі, їбали техніку, а тепер це нова, ібійогомать, пошта.

В ті благословенні моменти хуйової погоди дорога життя нагадує бориспільску трасу. Всі літають туди-сюди возять підкріплення, міняють людей, завозять нових, їдло і воду везуть пачками. Вивозять поранених і мертвих. Штурмовіки теж набігають з новою силою в район зосередження, але не штурмують.

Тут варто згадати що стрім залежність (це коли атєц камандір всьо хоче бачить лічна по трансляції з дрона) грає поганий жарт з штурмами: кацапський гєнєрал не бачить як його штурмавічки воюють, і наказ на штурм не віддає. Бо інакше він вважає шо підлеглі його найобують. Взагалі і наші керманичі теж абажунькають стріми. Бо вдруг підлеглі найобують. І досить часто підлеглі найобують. Бо бажаючих йти/їхати в посадку номер 5 (бо посадки номер 6, 7, 8 і 9 вже пройобані і людей звідти хуй хто вивіз).
Бо… Бо… Бо…

По хорошій же погоді всі чекають до останнього, потім омофором охуярюють машину, хресним знаменем налаштовують РЕБ на максимальну потужність, і машина летить. Час від часу ми використовували тактику “рою”. Це коли з десяток машин ломиться кожен по своїх справах. Бо всіх не перевішають і кацап не встигає за всіма ганятись. З 10 машин - 8 доїзджає і виконує завдання. З підбитих же машин люди бредуть назад на точку старту. При умові що екіпаж вижив. Поки що нам щастить.
Дорога життя перетворилася на дорогу в Хель. Вона щедро усіяна згорівшими корчами, бронячками. “Виставка всього лендлізу України” як висловився один мій товариш.

І найгірше все з того, що з цим хуй шо зробиш. Кацап в такій реальності живе вже року півтора-два, а ми лише зараз (ну +/- півроку тому, ок) зіштовхнулось з таким тотальним піздєцом. А ми ще ржали з їх осліків…

Але немає ситуації яка б не могла стати гірше. І вона стала гірше. Значно гірше.

Чергова годнота від KLER.

Приспів мені чується не "на вінілі", а


Нааааа віііійнііііііі
До пізнаааааа
Крутиться доляяяяя, чиииясь гіііркаааааа

https://youtu.be/EV9E7UiBpQc?si=ZThP-1hRg7RVo-Ju