Q&A. Зібрані питання. Можете писати питання в коментарях, теж періодично буду на них відповідати.
*єхидним єврейським голосом* А можна мені мавік?🤪
--Так! Чекаєм в 28й бригаді! Отримаєш свій мавік на складі ;-) та не лопата це. Це мавік такий. Спеціяльний, піхотний.
А якщо серйозно, то важко бути ротним?
-- Так. Але толково підібране управління значно спрощує життя. Управління було сформоване моїми попередниками. Тому тут моєї заслуги немає. Але все ще лишається багато процесів які треба контролювати і налагоджувати. Робота ротного це скоріше усвідомлення задачі, визначення/збір ресурсів, підбір виконавців, постановка їм задачі і контроль ходу її виконання.
Спершу може бути морально важко. Спиш зазвичай не більше 4-6 годин. Коли якась дурня відбувається, то спиш години 2 на день. Коли немає толкових замів - то доводиться ще й бігати і все в ручному режимі робити самому.
Також часто доводиться приймати складні рішення і не завжди вони будуть вдалими. Ну і спулкування з людьми, вирішення хто з них отримає те що хоче. А хочуть всі, відпустку і рудих жінок.
Також ротний може перетворитись на підвального дрочилу що не вилазить з своєї нори. Ротний може берсеркувати з пацанами на двіжі, зпихнувши всю адмін хуйню на замів. Ротний може робити майже все що вздумається, насправді. Головне - це все контролювати.
Чому ти такий афігєнний?
-- я насправді не такий. Принаймні не завжди. Але дякую :-)
Розкажи, як то воно бути командиром взводу. Детально, краще окремим постом. Що повинен знати після навчального центру, чи донавчає бригада на місці, які обов'язки, з якими питаннями стикається в повсякденні і т.д. Зовсім не висвітлюється ця тема. Може ти проллєш трохи світла. Дякую!
-- спробую.
Що вирізав Бутусов з інтерв'ю цікавого, що б ти точно хотів щоб люди побачили? За зраду пам'ятаю.
-- нічого такого, насправді. Та й я вже й не дуже пам'ятаю що я розповідав.
Як проїбати військову кафедру і стати командиром роти? :)
--треба вбити командира роти... Треба мати вищу освіту, отримати офіцерське звання можна буде вже в частині. Побігати комвзводу трошки, потім стати заступником ком роти. Потім станеш і ротним. Інколи ротами командують сержанти.
Ти казав, що ти виконуючий обов'язки командира роти - але ж ти по суті робиш цю роботу, ротного немає? Шо за мутки?)
-- по посаді я - заступник командира роти. Мій ротний виконує обов'язки одного з ЗКБ поки той не на місці, коли він (ротний, зкб тощо) спишеться, тоді відбудеться зміна посад. Звичайний двіж в армії. З офіцерами завжди складно.
Розкажи, як не похєріти відносини з дружиною та родиною в умовах майже постійної відсутності вдома? Як рідним вивозити ПТСР родичів що повертаються?
-- ну, тут залежить від формату ваших відносин. І сили кохання. Коли ви десь в пройобах - кохання випробовується, воно починає тріщати і сипатись. До моменту поки ви не повернетесь назад і не зклеїте його до купи. Якщо вийде. У кохання є певний запас міцності, і тут неможливо сказати чи вдасться йому пережити ХХ років розставання доки ви на війні. Знову ж таки тут справа не тільки і не стільки в розставанні скільки у постійній тривозі вашої вайфу/куна за вас.
Як пережити конфлікти з родичами і ПТСР? В першу чергу усвідомити що у вас є ПТСР (якщо він є). Вияснити що він з вами робить. Як проявляється. Зазвичай у людей не ПТСР, а - моральна виснаженість. А конфлікти неминучі. Обмалюйте своїм родичам список речей які при вас робити і говорити не варто. Але не ахуєвайте при цьому. Розкажіть що ось це ось це при вас нізя. Порозповідайте про речі що з вами трапились, з вашими друзями і рідними. Хай трошки побачать яка війна була для вас. Що ви відчували, тощо.
І сходіть до психотерапевта. Може поможе.
було колись тут на каналі про вибір ком відділення/ком взводу та про їх якості.
Ком відділення має бути активним, не встидатись спілкуватись, і має змушувати всіх до роботи. Роботу ви йому підкинете. Хороший комод має бути безстрашним і дуже дуже обережним. Хороший комод постійно качає права перед командиром і вимагає бонусів для своїх бійців. Не для себе.
*єхидним єврейським голосом* А можна мені мавік?🤪
--Так! Чекаєм в 28й бригаді! Отримаєш свій мавік на складі ;-) та не лопата це. Це мавік такий. Спеціяльний, піхотний.
А якщо серйозно, то важко бути ротним?
-- Так. Але толково підібране управління значно спрощує життя. Управління було сформоване моїми попередниками. Тому тут моєї заслуги немає. Але все ще лишається багато процесів які треба контролювати і налагоджувати. Робота ротного це скоріше усвідомлення задачі, визначення/збір ресурсів, підбір виконавців, постановка їм задачі і контроль ходу її виконання.
Спершу може бути морально важко. Спиш зазвичай не більше 4-6 годин. Коли якась дурня відбувається, то спиш години 2 на день. Коли немає толкових замів - то доводиться ще й бігати і все в ручному режимі робити самому.
Також часто доводиться приймати складні рішення і не завжди вони будуть вдалими. Ну і спулкування з людьми, вирішення хто з них отримає те що хоче. А хочуть всі, відпустку і рудих жінок.
Також ротний може перетворитись на підвального дрочилу що не вилазить з своєї нори. Ротний може берсеркувати з пацанами на двіжі, зпихнувши всю адмін хуйню на замів. Ротний може робити майже все що вздумається, насправді. Головне - це все контролювати.
Чому ти такий афігєнний?
-- я насправді не такий. Принаймні не завжди. Але дякую :-)
Розкажи, як то воно бути командиром взводу. Детально, краще окремим постом. Що повинен знати після навчального центру, чи донавчає бригада на місці, які обов'язки, з якими питаннями стикається в повсякденні і т.д. Зовсім не висвітлюється ця тема. Може ти проллєш трохи світла. Дякую!
-- спробую.
Що вирізав Бутусов з інтерв'ю цікавого, що б ти точно хотів щоб люди побачили? За зраду пам'ятаю.
-- нічого такого, насправді. Та й я вже й не дуже пам'ятаю що я розповідав.
Як проїбати військову кафедру і стати командиром роти? :)
--
Ти казав, що ти виконуючий обов'язки командира роти - але ж ти по суті робиш цю роботу, ротного немає? Шо за мутки?)
-- по посаді я - заступник командира роти. Мій ротний виконує обов'язки одного з ЗКБ поки той не на місці, коли він (ротний, зкб тощо) спишеться, тоді відбудеться зміна посад. Звичайний двіж в армії. З офіцерами завжди складно.
Розкажи, як не похєріти відносини з дружиною та родиною в умовах майже постійної відсутності вдома? Як рідним вивозити ПТСР родичів що повертаються?
-- ну, тут залежить від формату ваших відносин. І сили кохання. Коли ви десь в пройобах - кохання випробовується, воно починає тріщати і сипатись. До моменту поки ви не повернетесь назад і не зклеїте його до купи. Якщо вийде. У кохання є певний запас міцності, і тут неможливо сказати чи вдасться йому пережити ХХ років розставання доки ви на війні. Знову ж таки тут справа не тільки і не стільки в розставанні скільки у постійній тривозі вашої вайфу/куна за вас.
Як пережити конфлікти з родичами і ПТСР? В першу чергу усвідомити що у вас є ПТСР (якщо він є). Вияснити що він з вами робить. Як проявляється. Зазвичай у людей не ПТСР, а - моральна виснаженість. А конфлікти неминучі. Обмалюйте своїм родичам список речей які при вас робити і говорити не варто. Але не ахуєвайте при цьому. Розкажіть що ось це ось це при вас нізя. Порозповідайте про речі що з вами трапились, з вашими друзями і рідними. Хай трошки побачать яка війна була для вас. Що ви відчували, тощо.
І сходіть до психотерапевта. Може поможе.
було колись тут на каналі про вибір ком відділення/ком взводу та про їх якості.
Ком відділення має бути активним, не встидатись спілкуватись, і має змушувати всіх до роботи. Роботу ви йому підкинете. Хороший комод має бути безстрашним і дуже дуже обережним. Хороший комод постійно качає права перед командиром і вимагає бонусів для своїх бійців. Не для себе.
Все що йому потрібно, його ротний і так йому дає. Якщо ротний не ідіот.
Яка найкраща посада в армії для соціопатів?)
- ВСП (військова служба правопорядку, мілітарі поліс, блєт). Всі постійно намагатимуться уникнути контакту з вами. Окрім вашого начальства. Яке буде спрагле до чужої плоті і хоче нестатутних гей-відносин.
Завжди було цікаво, що військові мають на увазі під "купа, багато, орда і т.п.". Відділення, взвод? Бо хочеться щоб це було ротами... Але мені здається що йдеться про відділення
-- нажаль не підкажу, оскільки ці визначення досить суб'єктивні. Комусь і відділення це орда, а лайно - шоколад.
А от мені цікаво який досвід спілкування з політично вмотивованими бійцями, наприклад ультраправими чи лівими
Чи впливає це якось на їх поведінку/боєздатність, чи відрізняє на фоні інших військових.
-- так. Впливає. Вмотивовані люди вчаться, більш якісно виконують свою роботу. Я бачив ультраправих хороших, ультраправих підарасів. Але відсотково ультраправі більш вмотивовані до бойових дій. Принаймні спершу. І через мілітаризацію двіжухи мають більше навичок out of the box.
Знову ж таки - багато ультраправих прийшли добровольцями на війну. А багато - ні. Бо комусь треба сторожити націю вдома, напевно.
Хоча в перші дні повномасштабки прийшло багато добровольців НЕ ультраправих. Які мали всі ті якості що і ультраправі, але без зігомьотства))) інколи траплялись і ЛГБТшніки. По ідеології більше схожі на правачів, доречі.
Можу припустити що мілітарні двіжухи. Та й двіжухи в принципі. Всотують в себе людей по ментальності більше схожих на добровольців. Яким це цікаво і "вмирати по приколу" (с). Але з часом, без надання належного відпочинку, армія хєрить мотивацію таких людей. І вони розбігаються, чи просто хуй кладуть на армію. Як вона поклала хуй на них.
О, такого досвіду в Чупіка багато)))
Питання до Чупіка, поділись коротким гайдом, як ліпше обкопуватися за нинішніх умов і розкажи про лінію оборони своєї мрії в Україні?)
-- Окремим постом напишу.
1. Що почитати офіцеру щоб швидко роздуплитись на передовій ?(ком взвода)
окрім технічної літератури (користування всілякими воєнними штуками, програмами, дронами) ще допомагає читати книжки загальної направленості (та ж Піхота наступає ,Роммеля, Техніка Бою, Ганса фон Даха, і всі інші книжки про роботу командира, вони не на 100% вам підходять, але ви візьмете звідти щось корисне)
Та ж книжка Ганса фон Даха - просто скарб про психологію військового колективу. Її б адаптувати під сучасні реалії. Бо читати про овес коням і 2 пляшки вина офіцеру на день - якось смішно)))
2. Чому в тебе не получилось з переводом ?
бо 28а бригада цупко тримає свої жертви. Саботуючи всі мої спроби перевестися. Рано чи пізно мене це доїбе. І я заб'ю хуй на службу. Хоча я тут зробив багато корисного. І це мене тішить.
3. Коли буде книга про твій шлях?
на дємбєлі, і то не факт. Може через кілька років після війни, якщо життя якось устаканиться. Ha ha, fat chance.
4. Зроби посібник з порадами для офіцерів )
їх вже є купа. Робити власну ТЛП і всяке інше - не маю бажання і не бачу сенсу. Знову ж таки, мій досвід не підійде всім. Та й не такий я професійний як міг і мав би бути.
5. Що робиш з аватарами та іншими чортами в підрозділі ?
тих хто хоче втекти - я їм допомагаю втекти. Толку з них все одно не буде. Аватарів треба виганяти нахуй. Підбухувачів - засилаєш безвилазно в якесь очко. Прочищає голову. Потім повторюєш. На деякий час допомагає. Потім знову повторюєш. Бухають від неробства часто. Дай людям роботу.
Пиздити зазвичай не допомагає. Якщо ввалив комусь пизди - а він далі бухає, то цей метод не ефективний.
Також відпизджаний може закотити тобі гранату в бліндажик. Вийде негарно.
6. Як тобі молоде поповнення ?
залежить. Бувають притомні дядьки. Бувають не дуже.
Прочитавши один з Ваших дописів підписалась на канал. Була впевнена, що Вам років 20 -22. Побачивши інтерв'ю - вражена. Здоров'я Вам і вашим бійцям. Закінчиться війна будемо голосувати за Вас всією родиною.
Яка найкраща посада в армії для соціопатів?)
- ВСП (військова служба правопорядку, мілітарі поліс, блєт). Всі постійно намагатимуться уникнути контакту з вами. Окрім вашого начальства. Яке буде спрагле до чужої плоті і хоче нестатутних гей-відносин.
Завжди було цікаво, що військові мають на увазі під "купа, багато, орда і т.п.". Відділення, взвод? Бо хочеться щоб це було ротами... Але мені здається що йдеться про відділення
-- нажаль не підкажу, оскільки ці визначення досить суб'єктивні. Комусь і відділення це орда, а лайно - шоколад.
А от мені цікаво який досвід спілкування з політично вмотивованими бійцями, наприклад ультраправими чи лівими
Чи впливає це якось на їх поведінку/боєздатність, чи відрізняє на фоні інших військових.
-- так. Впливає. Вмотивовані люди вчаться, більш якісно виконують свою роботу. Я бачив ультраправих хороших, ультраправих підарасів. Але відсотково ультраправі більш вмотивовані до бойових дій. Принаймні спершу. І через мілітаризацію двіжухи мають більше навичок out of the box.
Знову ж таки - багато ультраправих прийшли добровольцями на війну. А багато - ні. Бо комусь треба сторожити націю вдома, напевно.
Хоча в перші дні повномасштабки прийшло багато добровольців НЕ ультраправих. Які мали всі ті якості що і ультраправі, але без зігомьотства))) інколи траплялись і ЛГБТшніки. По ідеології більше схожі на правачів, доречі.
Можу припустити що мілітарні двіжухи. Та й двіжухи в принципі. Всотують в себе людей по ментальності більше схожих на добровольців. Яким це цікаво і "вмирати по приколу" (с). Але з часом, без надання належного відпочинку, армія хєрить мотивацію таких людей. І вони розбігаються, чи просто хуй кладуть на армію. Як вона поклала хуй на них.
О, такого досвіду в Чупіка багато)))
Питання до Чупіка, поділись коротким гайдом, як ліпше обкопуватися за нинішніх умов і розкажи про лінію оборони своєї мрії в Україні?)
-- Окремим постом напишу.
1. Що почитати офіцеру щоб швидко роздуплитись на передовій ?(ком взвода)
окрім технічної літератури (користування всілякими воєнними штуками, програмами, дронами) ще допомагає читати книжки загальної направленості (та ж Піхота наступає ,Роммеля, Техніка Бою, Ганса фон Даха, і всі інші книжки про роботу командира, вони не на 100% вам підходять, але ви візьмете звідти щось корисне)
Та ж книжка Ганса фон Даха - просто скарб про психологію військового колективу. Її б адаптувати під сучасні реалії. Бо читати про овес коням і 2 пляшки вина офіцеру на день - якось смішно)))
2. Чому в тебе не получилось з переводом ?
бо 28а бригада цупко тримає свої жертви. Саботуючи всі мої спроби перевестися. Рано чи пізно мене це доїбе. І я заб'ю хуй на службу. Хоча я тут зробив багато корисного. І це мене тішить.
3. Коли буде книга про твій шлях?
на дємбєлі, і то не факт. Може через кілька років після війни, якщо життя якось устаканиться. Ha ha, fat chance.
4. Зроби посібник з порадами для офіцерів )
їх вже є купа. Робити власну ТЛП і всяке інше - не маю бажання і не бачу сенсу. Знову ж таки, мій досвід не підійде всім. Та й не такий я професійний як міг і мав би бути.
5. Що робиш з аватарами та іншими чортами в підрозділі ?
тих хто хоче втекти - я їм допомагаю втекти. Толку з них все одно не буде. Аватарів треба виганяти нахуй. Підбухувачів - засилаєш безвилазно в якесь очко. Прочищає голову. Потім повторюєш. На деякий час допомагає. Потім знову повторюєш. Бухають від неробства часто. Дай людям роботу.
Пиздити зазвичай не допомагає. Якщо ввалив комусь пизди - а він далі бухає, то цей метод не ефективний.
Також відпизджаний може закотити тобі гранату в бліндажик. Вийде негарно.
6. Як тобі молоде поповнення ?
залежить. Бувають притомні дядьки. Бувають не дуже.
Прочитавши один з Ваших дописів підписалась на канал. Була впевнена, що Вам років 20 -22. Побачивши інтерв'ю - вражена. Здоров'я Вам і вашим бійцям. Закінчиться війна будемо голосувати за Вас всією родиною.
--дякую! Але я планую вести спокійне життя. Подалі від двіжух. Заєбало.
А молодо виглядає канал бо я пишу про анімешечки. І не може ж 100 кілограмовий 37 річний упир някати і нявкати, еге ж?!)))
А від мене питання -- ви кажете, що треба встановити граничний термін служби. Але як таке зробити, якщо маємо такі проблеми з мобілізацією, що навіть поточні втрати поповнюються з трудом. І навіть рашка зі своєю на порядок кращою мобілізацією не може відпустити 300т набраних мобіків.
-- в 14м році, і в 22м також, багато людей були без досвіду. Вони його отримали. Нагребти нових, навчити і змусити їх до роботи - це дасть змогу відпустити тих хто є. Знову ж таки - багато відпочинуть і повернуться. Принаймні я так планую для себе.
Люди з початку 22го заєбались і потребують відпочинку. Можливість вільно переводитись дало б змогу багатьом людям потрапити в комфортне для себе середовище. Багато піхотинців хоче перевестись в штурмові/піхотні бригади де є більш адекватне відношення до людей. А не така хуйня як в 28й, що з бойових не вилазить роками.
Рашка легко може розпустити 300к моб'я і набрати нових. Але їй похуй. Нам походу похуй також.
А молодо виглядає канал бо я пишу про анімешечки. І не може ж 100 кілограмовий 37 річний упир някати і нявкати, еге ж?!)))
А від мене питання -- ви кажете, що треба встановити граничний термін служби. Але як таке зробити, якщо маємо такі проблеми з мобілізацією, що навіть поточні втрати поповнюються з трудом. І навіть рашка зі своєю на порядок кращою мобілізацією не може відпустити 300т набраних мобіків.
-- в 14м році, і в 22м також, багато людей були без досвіду. Вони його отримали. Нагребти нових, навчити і змусити їх до роботи - це дасть змогу відпустити тих хто є. Знову ж таки - багато відпочинуть і повернуться. Принаймні я так планую для себе.
Люди з початку 22го заєбались і потребують відпочинку. Можливість вільно переводитись дало б змогу багатьом людям потрапити в комфортне для себе середовище. Багато піхотинців хоче перевестись в штурмові/піхотні бригади де є більш адекватне відношення до людей. А не така хуйня як в 28й, що з бойових не вилазить роками.
Рашка легко може розпустити 300к моб'я і набрати нових. Але їй похуй. Нам походу похуй також.
Наступний текст, доречі, готовий. Сьогодні ще проведу фактчекінг і можна викладати.
21 (очко)
Я крутив в руках АК12. Досить хороші ідеї пересрані паршивою якістю виконання. Санька сидів навпроти. Як тільки він приїхав - ми налили йому чаю, дали в руки піцу. Історія в нього була досить довга. Розповідав він її близько півгодини, і весь цей час він просидів тримаючи в руці шмат піци і чашку чаю. Навіть не доторкнувшись до їжі.
Саньок подзвонив нашому воділі годину тому і сказав: я в селі, підберіть мене. Ось точка. Ми переглянулись з водієм. Його точка була в кількох кілометрах від того місця де він пропав безвісті. Джип помчав і підібрав нашого піхотинця. Місцеві беховоди пригріли його в себе, поїли чаєм і дали поюзати свій старлінк. Поранення в нього було незначне, але отримане досить давно, і вже не турбувало. Поки він їхав сюди, то звязались з медиками і повідомили що до них скоро приїде клієнт. Але спершу треба було послухати його історію.
Вони тримали крайню ліву позицію. Коли правій і центральній прийшов піздєц, то їх відділення могло потрапити в оточення. Отримавши команду на відхід - вони відійшли з позиції 21. Рівень дурні на позиціях - повне очко. Якщо поранення забирало змогу самостійно пересуватись - це зазвичай означало смерть.
Хоча кількох важких трьохсотих евак команда примудрилась витягнути. Тачки-ноші-волокуші зарішали.
В ті критичні моменти бойових дій, коли броня вже не може залетіти на точку евака не згорівши - залишається лише 11й маршрут. Проїздний на який нам любязно виписала кацапня підбивши пару машин. Все що не БМП - просто не могло доїхати в село. Бехи, танки і мотолиги розмісили всі дороги що є поруч. А відлига перетворила це все на кашу зі снігу й болота. Коли ж генерал Мороз повертався - то ця болотяка перетворювалась на імпровізовані зуби дракону. Розбиваючи піддони джипів і роззуваючи броню. Потім знову тепло, і болотяка не пропускала джипчики, а періодично намагалася захавати і бехи, коли машини втрапляли вночі у вирви від КАБів. Одну таку пацани виволакували нещодавно. Прєдпріятіє очкове, але впорались хутко.
Йобана броня. Як же ми її любим і ненавидим одночасно.
Але годі описувати веселу дорогу життя в цей зомбіленд, повернемось в саме село.
Росіянці вибрали досить вдалу тактику: за штурмовою групою в 100-300 метрах йде розрахунок ФПВ. З жменькою дронів. Коли штурмовичків починають напісюнювать - то в виявлені вогневі позиції укропів, хати чи бліндажі влітає парочка таких штучок. Зазвичай 2. Що більше ніж достатньо щоб приглушити бажання стріляти в більшості солдатів. Три-чотири таких дрончика зкладували одноповерхову хату. На здоровенний гарний двоповерховий будинок вони витратили 8 штук. І той завалився, поховавши під собою кількох захисників. І це все під постійний гул мавіків. Вдень і вночі, з зкидами і без.
Весільні дрони завдавали 25% всіх втрат, ще стільки ж припадало на ФПВшки. Відсотків 40 - підарська арта, яка, зірвавшись з хуя, косплеїла 22й рік і сандалила на найменший чих не шкодуючи боєприпасів. Решта 10% це були стрілецькі бої.
Мінус такої тактики - треба дуже багато розрахунків ФПВ. Їх дронарі були ледь не в епіцентрі штурмових дій і кацап по радєйкі інколи просив інших. Бо ті що були в наявності - зтерлись. З переваг такого підходу - більша частина РЕБу стає до пізди. Той просто не може задушити сигнал, та й під час такої активної двіжухи РЕБ сідає протягом кількох годин. А двіж може тривати цілий день. А з логістикою якось не дуже. Світла в селі ясєн хєр немає. А бігати до генчика з акумом кожні 2 години дурних нема.
Під постійний гул безпілотної залупи пацани дали драла з позиції (від якої лишилась купа цегли і землі). Відійшли на кілька хат і закріпились по новій. Через хвилин 20 в хату залетіла перша ФПВшка. Причому раніше (місяць назад та й в іншому районі) кацап завжди намагався залетіти у вікно. А зараз тупо хуярили в стіну. Перша ляпка вибила шмат цегли ззовні і глина почала осипатися в кімнату. Через кілька хвилин туди ж в стіну уєбала ще одна ФПВшка, і стіна впала всередину, нікого не задівши. Ще 2 дрони влетіли вже у кімнату. Хата завалилася. Пацани перебігли в наступну. Куди влетіло ще 2 дрони і кілька мінометних мін ляпнуло поряд.
Я крутив в руках АК12. Досить хороші ідеї пересрані паршивою якістю виконання. Санька сидів навпроти. Як тільки він приїхав - ми налили йому чаю, дали в руки піцу. Історія в нього була досить довга. Розповідав він її близько півгодини, і весь цей час він просидів тримаючи в руці шмат піци і чашку чаю. Навіть не доторкнувшись до їжі.
Саньок подзвонив нашому воділі годину тому і сказав: я в селі, підберіть мене. Ось точка. Ми переглянулись з водієм. Його точка була в кількох кілометрах від того місця де він пропав безвісті. Джип помчав і підібрав нашого піхотинця. Місцеві беховоди пригріли його в себе, поїли чаєм і дали поюзати свій старлінк. Поранення в нього було незначне, але отримане досить давно, і вже не турбувало. Поки він їхав сюди, то звязались з медиками і повідомили що до них скоро приїде клієнт. Але спершу треба було послухати його історію.
Вони тримали крайню ліву позицію. Коли правій і центральній прийшов піздєц, то їх відділення могло потрапити в оточення. Отримавши команду на відхід - вони відійшли з позиції 21. Рівень дурні на позиціях - повне очко. Якщо поранення забирало змогу самостійно пересуватись - це зазвичай означало смерть.
Хоча кількох важких трьохсотих евак команда примудрилась витягнути. Тачки-ноші-волокуші зарішали.
В ті критичні моменти бойових дій, коли броня вже не може залетіти на точку евака не згорівши - залишається лише 11й маршрут. Проїздний на який нам любязно виписала кацапня підбивши пару машин. Все що не БМП - просто не могло доїхати в село. Бехи, танки і мотолиги розмісили всі дороги що є поруч. А відлига перетворила це все на кашу зі снігу й болота. Коли ж генерал Мороз повертався - то ця болотяка перетворювалась на імпровізовані зуби дракону. Розбиваючи піддони джипів і роззуваючи броню. Потім знову тепло, і болотяка не пропускала джипчики, а періодично намагалася захавати і бехи, коли машини втрапляли вночі у вирви від КАБів. Одну таку пацани виволакували нещодавно. Прєдпріятіє очкове, але впорались хутко.
Йобана броня. Як же ми її любим і ненавидим одночасно.
Але годі описувати веселу дорогу життя в цей зомбіленд, повернемось в саме село.
Росіянці вибрали досить вдалу тактику: за штурмовою групою в 100-300 метрах йде розрахунок ФПВ. З жменькою дронів. Коли штурмовичків починають напісюнювать - то в виявлені вогневі позиції укропів, хати чи бліндажі влітає парочка таких штучок. Зазвичай 2. Що більше ніж достатньо щоб приглушити бажання стріляти в більшості солдатів. Три-чотири таких дрончика зкладували одноповерхову хату. На здоровенний гарний двоповерховий будинок вони витратили 8 штук. І той завалився, поховавши під собою кількох захисників. І це все під постійний гул мавіків. Вдень і вночі, з зкидами і без.
Весільні дрони завдавали 25% всіх втрат, ще стільки ж припадало на ФПВшки. Відсотків 40 - підарська арта, яка, зірвавшись з хуя, косплеїла 22й рік і сандалила на найменший чих не шкодуючи боєприпасів. Решта 10% це були стрілецькі бої.
Мінус такої тактики - треба дуже багато розрахунків ФПВ. Їх дронарі були ледь не в епіцентрі штурмових дій і кацап по радєйкі інколи просив інших. Бо ті що були в наявності - зтерлись. З переваг такого підходу - більша частина РЕБу стає до пізди. Той просто не може задушити сигнал, та й під час такої активної двіжухи РЕБ сідає протягом кількох годин. А двіж може тривати цілий день. А з логістикою якось не дуже. Світла в селі ясєн хєр немає. А бігати до генчика з акумом кожні 2 години дурних нема.
Під постійний гул безпілотної залупи пацани дали драла з позиції (від якої лишилась купа цегли і землі). Відійшли на кілька хат і закріпились по новій. Через хвилин 20 в хату залетіла перша ФПВшка. Причому раніше (місяць назад та й в іншому районі) кацап завжди намагався залетіти у вікно. А зараз тупо хуярили в стіну. Перша ляпка вибила шмат цегли ззовні і глина почала осипатися в кімнату. Через кілька хвилин туди ж в стіну уєбала ще одна ФПВшка, і стіна впала всередину, нікого не задівши. Ще 2 дрони влетіли вже у кімнату. Хата завалилася. Пацани перебігли в наступну. Куди влетіло ще 2 дрони і кілька мінометних мін ляпнуло поряд.
Троє людей затрьохсотилось. І вони почемчикували на евак. Санька лишився чекати підкріплення. Підкріплення виявилось суміжниками які драпали після схожого сеансу опєздюлювання. Їх було 4ро.
Ще 3 прильота дронів. Завалилось обидві стіни. Одна впала на тіпа. Друга - іншому на ногу. Здійнявся гвалт. Двоє мотали того кому стіна віддавила ногу. Мій юніт відкопував з під впавшої стіни четвертого. Суміжники висловили припущення “що ну його нахуй” і підхопивши двох своїх трьохсотих - дали на капці. Мало підійти ще підкріплення. Саня лишився чекати. Він затіхарився всередині хатинки і дивився на 360. Впавша стіна перегородила частину кухні. Сперлась на іншу стіну під кутом 45 градусів. Під цією пізанською стіною він і заховався. Було дуже страшно. Боявся що лишився сам один. “Але я сам себе заспокоїв, сказав собі що все буде добре”. І тут він почув голоси. По голосам він зрозумів що це - кацапи.
“Страшно було” каже. Думав шо пізда. Кацапи вошкались біля хати. Було їх штук 6 чи 8. Старший бігав з рюкзаком протидронним (кілька раз мєлькнув у вікні) і кричав голосніше всіх. “....и, ти, і ти, блядь, закрєпляйтєсь” підар-камандір певно потикав пальцями в своїх гоблінів. По топоту лапок (і прильотам ляпок від укро арти) стало зрозуміло що кацап затіхарився і частина попиздила закріплятись деінде.
“Я хотів висунутись і уєбать в старшого з АТешки. Вже розклав її. Виліз з хати. Почав його шукать очима, але вже його не побачив. І тут ззаду я почув кроки.”
Саня заникався і витягнув гранату. Витягнув чоку і тримав в лівій руці ефку. “А потім я розумію шо як я з кулемета так стріляти буду?”. ПК висів на ремені. Саме на таких роздумах з-за найблийжчої стіни і виліз кацап. Орк розгубився і зловив чергу в єбало. Решта не зрозуміли, що відбувається і почали гукати свого дружбанчика. Саня висунувся з-за стіни і впритул напісюнив ще одного кацапа. Той крякнув і здох.
Граната все ще була у піхотинця в руці і він кинув її туди де мали б бути пєтухи. Саме в цей момент з-за паркану виліз третій дебіл і граната вибухнула у нього під ногами. Осколок гранати прилетів йому ж (Сані) в короб, інший зрізав приклад з кулемета.
Четвертий кацап почав гукати допомогу. Кричав “Атас!” чи ще якусь прутню.
Якраз почав прилітати стрілкач десь здалеку. Почав сйобувати. Рація пошипіла що “СТРІЛЯЙ! ВІДКРИВАЙ ВОГОНЬ” і заткнулась нахуй. Походу сіла батарейка. Наткнувся на третього жмура. І побіг далі. По дорозі постріляв ще по підарам які стріляли в його сторону. Біг далі. Пробіг всім селом (а в селі єбєнілі шо ті шо ті на найменший чих, але як Саня біг селом - так ніхто і не побачив, жоден дрон, жодна СП). “Засів перекурить в якійсь хаткі. Пішов далі. Бачу - йдуть якісь тіпи. Побачили мене - давай автоматами в мене тикать. Я розвернувся до них спиною, потрусив пекачом пойобаним і кажу: я зара як йобну, вас всіх, сука, розпідоре. Вони пойняли що я свій і показали в яку сторону точка евака. Пішов далі.
Вже на асфальтці наткнувся на тіпів шо рили другу лінію оборони. Ми з ними попаляницяли, я подивився в мілчат і пішов в село. Там найшов танкістів і вони мене напоїли чаєм. Вроді всьо.”
- Мде, єбать тебе в залупу занесло.
- Та да, блять. А можна питання, Андрійович?
- Угу.
- Повчите потім ще як мілчатом користуватись? Я б без нього хуй би дорогу знайшов по селу тому розйобаному.
Санька вийшов з села: напісюнивши трьох кацапів і взявши трофеї. Санька красавчик. Куплю йому модний бронежилет і рюкзак з донатів :) бо старі трошки пойобані.
#Чупік
Ще 3 прильота дронів. Завалилось обидві стіни. Одна впала на тіпа. Друга - іншому на ногу. Здійнявся гвалт. Двоє мотали того кому стіна віддавила ногу. Мій юніт відкопував з під впавшої стіни четвертого. Суміжники висловили припущення “що ну його нахуй” і підхопивши двох своїх трьохсотих - дали на капці. Мало підійти ще підкріплення. Саня лишився чекати. Він затіхарився всередині хатинки і дивився на 360. Впавша стіна перегородила частину кухні. Сперлась на іншу стіну під кутом 45 градусів. Під цією пізанською стіною він і заховався. Було дуже страшно. Боявся що лишився сам один. “Але я сам себе заспокоїв, сказав собі що все буде добре”. І тут він почув голоси. По голосам він зрозумів що це - кацапи.
“Страшно було” каже. Думав шо пізда. Кацапи вошкались біля хати. Було їх штук 6 чи 8. Старший бігав з рюкзаком протидронним (кілька раз мєлькнув у вікні) і кричав голосніше всіх. “....и, ти, і ти, блядь, закрєпляйтєсь” підар-камандір певно потикав пальцями в своїх гоблінів. По топоту лапок (і прильотам ляпок від укро арти) стало зрозуміло що кацап затіхарився і частина попиздила закріплятись деінде.
“Я хотів висунутись і уєбать в старшого з АТешки. Вже розклав її. Виліз з хати. Почав його шукать очима, але вже його не побачив. І тут ззаду я почув кроки.”
Саня заникався і витягнув гранату. Витягнув чоку і тримав в лівій руці ефку. “А потім я розумію шо як я з кулемета так стріляти буду?”. ПК висів на ремені. Саме на таких роздумах з-за найблийжчої стіни і виліз кацап. Орк розгубився і зловив чергу в єбало. Решта не зрозуміли, що відбувається і почали гукати свого дружбанчика. Саня висунувся з-за стіни і впритул напісюнив ще одного кацапа. Той крякнув і здох.
Граната все ще була у піхотинця в руці і він кинув її туди де мали б бути пєтухи. Саме в цей момент з-за паркану виліз третій дебіл і граната вибухнула у нього під ногами. Осколок гранати прилетів йому ж (Сані) в короб, інший зрізав приклад з кулемета.
Четвертий кацап почав гукати допомогу. Кричав “Атас!” чи ще якусь прутню.
Якраз почав прилітати стрілкач десь здалеку. Почав сйобувати. Рація пошипіла що “СТРІЛЯЙ! ВІДКРИВАЙ ВОГОНЬ” і заткнулась нахуй. Походу сіла батарейка. Наткнувся на третього жмура. І побіг далі. По дорозі постріляв ще по підарам які стріляли в його сторону. Біг далі. Пробіг всім селом (а в селі єбєнілі шо ті шо ті на найменший чих, але як Саня біг селом - так ніхто і не побачив, жоден дрон, жодна СП). “Засів перекурить в якійсь хаткі. Пішов далі. Бачу - йдуть якісь тіпи. Побачили мене - давай автоматами в мене тикать. Я розвернувся до них спиною, потрусив пекачом пойобаним і кажу: я зара як йобну, вас всіх, сука, розпідоре. Вони пойняли що я свій і показали в яку сторону точка евака. Пішов далі.
Вже на асфальтці наткнувся на тіпів шо рили другу лінію оборони. Ми з ними попаляницяли, я подивився в мілчат і пішов в село. Там найшов танкістів і вони мене напоїли чаєм. Вроді всьо.”
- Мде, єбать тебе в залупу занесло.
- Та да, блять. А можна питання, Андрійович?
- Угу.
- Повчите потім ще як мілчатом користуватись? Я б без нього хуй би дорогу знайшов по селу тому розйобаному.
Санька вийшов з села: напісюнивши трьох кацапів і взявши трофеї. Санька красавчик. Куплю йому модний бронежилет і рюкзак з донатів :) бо старі трошки пойобані.
#Чупік
Forwarded from Диванний Сектор | #УкрТґ ✙ (Тарас ✙155mm SPA"Tushonka"🇬🇧🇺🇸🇺🇦✙)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM