І так чептер 3. Армійська логіка і Бойове чергування (спойлер його в мене не було)
Приблизно позавчора в обід я дізнався про те що мене поставили в списки на чергового пілота бпак. Радості були повні штани, відразу побіг до старлінка писати татові, він був дуже радий також. Але втрутився чорний капітан, поки без прізвищ.
Це колоритний персонаж, якого м‘яко кажучи недолюблюють. Не те щоб він став для мене якимсь кошмаром, та і кращим другом теж.
Цей відрізок може здаватись трохи збивчивим по тексту, це через мій стан обурення, воно то пройде, але виговоритися хочеться тут і зараз.
Так от втрутилась чи то доля чи то командир роти. У момент квінтесенції мого щастя, найбільшого підйому настрою, він підходить до мене і каже що я їду вчитись на дешифровку, а на бойове чергування поїде інший хлопець. Тоді я не сильно обурився, було всеодно, адже я нарешті перестану безглуздо просирати час і почну бути корисним.
-Що таке бойове чергування? Бойове чергування це по суті знаходження поруч з командуванням в очікуванні нестандартної ситуації, при якій, у моєму випадку, треба буде проводити дорозвідку дроном.
Тепер про конкретну ситуацію… на бойове чергування замість мене, при тому що я хотів, а він ні, відправили хлопця який при мені перший раз злетів на дроні. Обмірковуючи ситуацію зараз, я в ахуї що йому навіть ніхто не сказав що треба відбігати від місця зльоту; тоді я був занятий зборами і про це не думав. Тобто, вдумайтесь, його відправляють літати замість мене, при тому що я вмію а він ні, при цьому його не вчить ніхто і нічому, всім тупа поєбати.
В цьому, на жаль, вся наша армія сьогодення, мій висновок-наші перемоги це у 80% випадків геройство і мотивація, вища за небо.
На сьогодні у мене все. Будемо разом сподіватись що на бойовому чергуванні у нього не буде задач з польотами і він повернеться цілий.
Приблизно позавчора в обід я дізнався про те що мене поставили в списки на чергового пілота бпак. Радості були повні штани, відразу побіг до старлінка писати татові, він був дуже радий також. Але втрутився чорний капітан, поки без прізвищ.
Це колоритний персонаж, якого м‘яко кажучи недолюблюють. Не те щоб він став для мене якимсь кошмаром, та і кращим другом теж.
Цей відрізок може здаватись трохи збивчивим по тексту, це через мій стан обурення, воно то пройде, але виговоритися хочеться тут і зараз.
Так от втрутилась чи то доля чи то командир роти. У момент квінтесенції мого щастя, найбільшого підйому настрою, він підходить до мене і каже що я їду вчитись на дешифровку, а на бойове чергування поїде інший хлопець. Тоді я не сильно обурився, було всеодно, адже я нарешті перестану безглуздо просирати час і почну бути корисним.
-Що таке бойове чергування? Бойове чергування це по суті знаходження поруч з командуванням в очікуванні нестандартної ситуації, при якій, у моєму випадку, треба буде проводити дорозвідку дроном.
Тепер про конкретну ситуацію… на бойове чергування замість мене, при тому що я хотів, а він ні, відправили хлопця який при мені перший раз злетів на дроні. Обмірковуючи ситуацію зараз, я в ахуї що йому навіть ніхто не сказав що треба відбігати від місця зльоту; тоді я був занятий зборами і про це не думав. Тобто, вдумайтесь, його відправляють літати замість мене, при тому що я вмію а він ні, при цьому його не вчить ніхто і нічому, всім тупа поєбати.
В цьому, на жаль, вся наша армія сьогодення, мій висновок-наші перемоги це у 80% випадків геройство і мотивація, вища за небо.
На сьогодні у мене все. Будемо разом сподіватись що на бойовому чергуванні у нього не буде задач з польотами і він повернеться цілий.
Трошки про термінову службу і про те, як вона впливає на людину.
Предісторія: нещодавно відправили з РВЗ (район виконання завдань, читай зона дії граду) на навчання, конкретніше напишу потім, зрозуміло, що подорозі я заїхав у ППД(пункт постійної дислокації), щоб оформити всі документи. Так, мене теж бісять армійські скорочення, але що ж тут вже поробиш…
Вчора приймав присягу, це, на мій погляд чиста формальність, адже на рівні логіки зрозуміло, навіщо я прийшов у армію підчас війни, але правила системи треба приймати, тому, чом би й ні. Тим більше, як я зрозумів, без цієї процедури ніяк.
Так ось після цієї процедури всі мене чогось почали вітати, цього прикола я взагалі не зрозумів… йдемо далі
Ні для кого, мабуть не секрет, що надворі зараз 30+ градусів вдень. Так ось, нещодавно стався епізод наступного характеру- пан старшина, кулінарні якості якого я описував вище, служив «срочку» і вирішив, судячи з усього, передати ці знання, вага яких вимірюється у мегатонах (ні). Готуючись до присяги, там потрібно бути у статутній формі, я зібрався і пішов в сторону штабу, в цей момент мене наздоганяє старшина і каже кітєль має або лежати в сумці, або має бути вдягнутим, на що я йому відповів, на мій погляд, логічною тезою, про те, що надворі за 30 градусів і вдягну я його безпосередньо на присязі. Але армія і логіка в багатьох питаннях речі розбіжні, у відповідь я отримав «Служив би ти срочку, знав би…» і був вимушений зробити вигляд, що я зовсім не проти походити під палячим сонцем у 30-градусну жару у, знову ж таки, жаркому кітелі.
Обдумуючи ввечері цю ситуацію, я прийшов до власної думки про термінову службу. «срочка» це рабство строком у півтора роки, підчас якого солдат це слон(солдат любить охуєнні навантаження) і все в такому роді, яке є настільки безглуздим пройобом часу, що після закінчення його терміну, у людини залишається тільки гордість про те що вона «ховала недопалки» (особливий ритуал, який відбувається після того як солдат викине недопалок у невідповідному місці, після чого він вимушено викопує яму 2х2 і «ховає» в ній нещасний шматок паперу разом із залишками табака) і займалась іншими заходами, що не мають жодного сенсу.
Предісторія: нещодавно відправили з РВЗ (район виконання завдань, читай зона дії граду) на навчання, конкретніше напишу потім, зрозуміло, що подорозі я заїхав у ППД(пункт постійної дислокації), щоб оформити всі документи. Так, мене теж бісять армійські скорочення, але що ж тут вже поробиш…
Вчора приймав присягу, це, на мій погляд чиста формальність, адже на рівні логіки зрозуміло, навіщо я прийшов у армію підчас війни, але правила системи треба приймати, тому, чом би й ні. Тим більше, як я зрозумів, без цієї процедури ніяк.
Так ось після цієї процедури всі мене чогось почали вітати, цього прикола я взагалі не зрозумів… йдемо далі
Ні для кого, мабуть не секрет, що надворі зараз 30+ градусів вдень. Так ось, нещодавно стався епізод наступного характеру- пан старшина, кулінарні якості якого я описував вище, служив «срочку» і вирішив, судячи з усього, передати ці знання, вага яких вимірюється у мегатонах (ні). Готуючись до присяги, там потрібно бути у статутній формі, я зібрався і пішов в сторону штабу, в цей момент мене наздоганяє старшина і каже кітєль має або лежати в сумці, або має бути вдягнутим, на що я йому відповів, на мій погляд, логічною тезою, про те, що надворі за 30 градусів і вдягну я його безпосередньо на присязі. Але армія і логіка в багатьох питаннях речі розбіжні, у відповідь я отримав «Служив би ти срочку, знав би…» і був вимушений зробити вигляд, що я зовсім не проти походити під палячим сонцем у 30-градусну жару у, знову ж таки, жаркому кітелі.
Обдумуючи ввечері цю ситуацію, я прийшов до власної думки про термінову службу. «срочка» це рабство строком у півтора роки, підчас якого солдат це слон(солдат любить охуєнні навантаження) і все в такому роді, яке є настільки безглуздим пройобом часу, що після закінчення його терміну, у людини залишається тільки гордість про те що вона «ховала недопалки» (особливий ритуал, який відбувається після того як солдат викине недопалок у невідповідному місці, після чого він вимушено викопує яму 2х2 і «ховає» в ній нещасний шматок паперу разом із залишками табака) і займалась іншими заходами, що не мають жодного сенсу.
Чептер військові і війна.
Відправило мене командування значить на навчання. Було це тиждень тому (+-), сьогодні був останній, я сподіваюсь, день цього навчання. Хочу назад на передок, тому що все вже заєбало.
Пояснюю істину, яку я зрозумів: просліджується аналогія з кацапською приказкою «Чем дальше в лес тем больше дров», однак тут все навпаки. Чим далі в тил тим більше, щоб нікого не ображати, писатиму абстрактно, тупняка, формальностей, правил, умовностей, штабних воїнів. В тилу гірше все: люди, розклад, ЇЖА!!(я теж не розумів, як це, даний факт треба просто прийняти)
І ось вам, любі друзі, висновок на сьогодні-війна і військовий це речі, що не пересікаються, адже, вдумайтесь, начальник штабу ОРБ, людина, що буквально може своїм рішенням виграти чи програти війну, одним рішенням може вбити купу людей з обох сторін, це посада, що по званню еквівалентна головному фізруку військового інституту. Себто, знаючи, що хтось майор, можна подумати що підчас війни він вирішував долі людей, а він, всього лише НЕПРАВМЛЬНО викладав біг курсантам. Окрема історія чому неправильно, адже я тут вже надивився.
Отже військовий і воювати, попри однаковий корінь слова зовсім різні. Якщо військові це оці майори, у яких своя війна ( з нестатутним одягом), то я не знаю як назвати людей які сидять в окопах…
Відправило мене командування значить на навчання. Було це тиждень тому (+-), сьогодні був останній, я сподіваюсь, день цього навчання. Хочу назад на передок, тому що все вже заєбало.
Пояснюю істину, яку я зрозумів: просліджується аналогія з кацапською приказкою «Чем дальше в лес тем больше дров», однак тут все навпаки. Чим далі в тил тим більше, щоб нікого не ображати, писатиму абстрактно, тупняка, формальностей, правил, умовностей, штабних воїнів. В тилу гірше все: люди, розклад, ЇЖА!!(я теж не розумів, як це, даний факт треба просто прийняти)
І ось вам, любі друзі, висновок на сьогодні-війна і військовий це речі, що не пересікаються, адже, вдумайтесь, начальник штабу ОРБ, людина, що буквально може своїм рішенням виграти чи програти війну, одним рішенням може вбити купу людей з обох сторін, це посада, що по званню еквівалентна головному фізруку військового інституту. Себто, знаючи, що хтось майор, можна подумати що підчас війни він вирішував долі людей, а він, всього лише НЕПРАВМЛЬНО викладав біг курсантам. Окрема історія чому неправильно, адже я тут вже надивився.
Отже військовий і воювати, попри однаковий корінь слова зовсім різні. Якщо військові це оці майори, у яких своя війна ( з нестатутним одягом), то я не знаю як назвати людей які сидять в окопах…
Доброго дня вельмишановні запіщікі.
Останнім часом багато працюю, не маю часу особливо писати. Маю надхнення тільки їсти і спати. Тому буду коротко. Поставили мене на посаду не драйвову і нудну, сиджу і працюю по 16 годин на день. Час плине між прийомами їжі.
Один раз їздив на бойове, це було найкраще що зі мною відбулось за весь цей час… скільки я тут вже… таке відчуття що пройшов рік.
Поки ми були на бойовому нас вичистив орлан (ворожий безпілотник) і по нас трохи насипало, цікавий, заворожуючий досвід, хотів би частіше так вибиратись.
Умови хороші, готують смачно, «армійської дрочі» набагато меньше ніж в тилу, але без неї ніяк, ми ж все таки, в армії. (Не знаю як на письмі передати іронічну інтонацію, але вона там мала би бути)
Недавно спіймав себе на думці що мені не вистачає предмету мріяння. Когось або щось, що я міг би згадувати у вільні хвилинки і одна думка у мене би викликала теплоту всередині. Можливо саме через відсутність вищесказаного у мене по трохи падає мотивація… не знаю.
Ви скажете про родичів, да, я сумую, але кожна згадка у мене не викликає такої теплоти.
Напевно дивні думки, але на сьогодні інших немає…
Останнім часом багато працюю, не маю часу особливо писати. Маю надхнення тільки їсти і спати. Тому буду коротко. Поставили мене на посаду не драйвову і нудну, сиджу і працюю по 16 годин на день. Час плине між прийомами їжі.
Один раз їздив на бойове, це було найкраще що зі мною відбулось за весь цей час… скільки я тут вже… таке відчуття що пройшов рік.
Поки ми були на бойовому нас вичистив орлан (ворожий безпілотник) і по нас трохи насипало, цікавий, заворожуючий досвід, хотів би частіше так вибиратись.
Умови хороші, готують смачно, «армійської дрочі» набагато меньше ніж в тилу, але без неї ніяк, ми ж все таки, в армії. (Не знаю як на письмі передати іронічну інтонацію, але вона там мала би бути)
Недавно спіймав себе на думці що мені не вистачає предмету мріяння. Когось або щось, що я міг би згадувати у вільні хвилинки і одна думка у мене би викликала теплоту всередині. Можливо саме через відсутність вищесказаного у мене по трохи падає мотивація… не знаю.
Ви скажете про родичів, да, я сумую, але кожна згадка у мене не викликає такої теплоти.
Напевно дивні думки, але на сьогодні інших немає…
Вже тиждень без постів.
Важко щось вичавити з себе, коли все одне й теж саме.
Нещодавно сформулював для себе навіщо я сюди прийшов-за пригодами. Їх поки немає, якщо не враховувати сліпе насипання артою в метрах 500, і не зовсім намічається, тому важкувато.
Як я розумію, наш відділ зробили щоб скидати на нас нудну роботу. Ми потихеньку починаємо працювати за зв‘язківців, за чергового в штабі…
Неоднозначні у мене почуття, немає чіткого розуміння що навколишнє середовище це «війна»
Можливо скоро будуть новини по ліннії розмежування, але це суто мій аналіз. Більше сказати у відкрите джерело не можу, самі розумієте.
Якщо ці новини будуть то нарешті стане перманентно цікаво. На поточний момент, перебуваючи тут ~два тижні, реальне задоволення я відчув тільки коли арта нормально насипала по координатам, які визначав я.
Більше реально нічого написати, скажу тільки, що сподіваюсь на зміни.
Важко щось вичавити з себе, коли все одне й теж саме.
Нещодавно сформулював для себе навіщо я сюди прийшов-за пригодами. Їх поки немає, якщо не враховувати сліпе насипання артою в метрах 500, і не зовсім намічається, тому важкувато.
Як я розумію, наш відділ зробили щоб скидати на нас нудну роботу. Ми потихеньку починаємо працювати за зв‘язківців, за чергового в штабі…
Неоднозначні у мене почуття, немає чіткого розуміння що навколишнє середовище це «війна»
Можливо скоро будуть новини по ліннії розмежування, але це суто мій аналіз. Більше сказати у відкрите джерело не можу, самі розумієте.
Якщо ці новини будуть то нарешті стане перманентно цікаво. На поточний момент, перебуваючи тут ~два тижні, реальне задоволення я відчув тільки коли арта нормально насипала по координатам, які визначав я.
Більше реально нічого написати, скажу тільки, що сподіваюсь на зміни.
Шось я пропав да, і всім уже не цікаво. Nvm, мені цікаво, так що читайте. Ну чи не читайте🤪
Чого довго не було постів-все одне й те саме. Поганий побут, армійський тупьож, очікування…
За два (з лишнім) місяці тилового життя армія встигла набриднути-кожен день ходив в наряд, тилові затяги.
Коли поїхали далі від війни іноді почало проскакувати «я офіцер а ти хуй»
Зараз вісяк-сидим на шмотках уже 5 днів, маємо нарешті їхати в район, але якісь нюанси з документами.
Трошки немає натхнення на творчість в такій обстановці, тому ось вам просто чуть-чуть новин про мене.
Чого довго не було постів-все одне й те саме. Поганий побут, армійський тупьож, очікування…
За два (з лишнім) місяці тилового життя армія встигла набриднути-кожен день ходив в наряд, тилові затяги.
Коли поїхали далі від війни іноді почало проскакувати «я офіцер а ти хуй»
Зараз вісяк-сидим на шмотках уже 5 днів, маємо нарешті їхати в район, але якісь нюанси з документами.
Трошки немає натхнення на творчість в такій обстановці, тому ось вам просто чуть-чуть новин про мене.
Шановне панство, бажаю міцного десантного здоров‘я.
Маю декілька думок, якими хотілось би поділитись в середовище, де мене ніби питають.
Почнем з новин «для самых маленьких», себто тих хто читав цю всю затію з першого поста.
Мій кращий друг в підрозділі, а саме прапор Санич, перевівся в сухопутні війська і він більше не доблісний десантник😢, тому я насолоджуюсь тим що є і сам чекаю на перевод. (Насолоджуюсь читай як сарказм)
Тепер про думки що мене переслідують останнім часом, є дві основні тези
1) ми почали програвати інформаційну війну (тони коментарів «а давайте мобілізуєм депутатів і чиновників»🤡). Якщо кому цікаво я, як дійсний військовослужбовець, не вважаю що треба мобілізувати депутатів і чиновників і мені ані краплі не образливо що вони не в армії на відміну від мене.
Щось мене понесло, повернімося до коментарів (фу як я докотився до того що пишу «повернімося» замість повернемося?). Відчуття що 70% від вати/ботів 30% тупорилі українці які підхопили і несуть, але тенденція не в нашу користь, ця хєрня потужно впливає на те, що вище шиї.
Звідси у мене з‘являється висновок-потрібно потихеньку починати публікувати втрати, адже здорові, сильні, дієздатні мужики ходять і ниють про повістки не просто так-вони не розуміють що це не несправедливість конкретно до них, а просто вже потихеньку кінчаються люди.
Більшість моїх знайомих з гражданки думає що це ~20000
Серед військових думка різниться між 70к і 100к, я схильний до оптимізму.
Можливо, якщо публікувати реальні цифри, у когось прокинеться дух відповідальності, або ж «хто якщо не я» і це може призвести до позитивної тенденції.
2) Вистачить постійно шукати внутрішнього ворога підчас війни. Навіть серед військових гуляє дуже багато звинувачень будь кого окрім підарів. НІХТО НЕ ВИНЕН В ТОМУ ЩО ПІДАРИ НАПАЛИ ОКРІМ ПІДАРІВ! Починаються оці балачки ой а якби перевибрали Парашу путін би не напав тому що він бачить шо параша сильний лідер. на секунду припустимо, що я поставився по вєні в повірив. Що ви пропонуєте? Повністю міняти владу посеред війни? Чи ви просто хочете понити і зайвий раз проявити себе як «аянітакая»?
Не кажучи вже про те що параша ссикун (див відео як він тікає з суда)
Тому, підсумовуючи, пропоную всім чоловікам призивного віку які це читають почати з чесної відповіді на запитання «чому я досі не в армії чи досі не навчився такмєду/стріляти/т.і. на 11 місяць війни?»
P.S. Не знаю навіщо вам ця інформація, але мені буває соромно перед побратимами які пережили одне або більше поранень, тому що вони набагато більше себе наражали на небезпеку ніж я.
Всім бобра. Дякую за приділену увагу і, за можливості, дайте почитати цей текст знайомим чоловікам призивного віку, глядиш на пару десятків «авинемаєтеправавручатименіповісткубоятаксказав» стане меньше.
Всіх обійняв.
Маю декілька думок, якими хотілось би поділитись в середовище, де мене ніби питають.
Почнем з новин «для самых маленьких», себто тих хто читав цю всю затію з першого поста.
Мій кращий друг в підрозділі, а саме прапор Санич, перевівся в сухопутні війська і він більше не доблісний десантник😢, тому я насолоджуюсь тим що є і сам чекаю на перевод. (Насолоджуюсь читай як сарказм)
Тепер про думки що мене переслідують останнім часом, є дві основні тези
1) ми почали програвати інформаційну війну (тони коментарів «а давайте мобілізуєм депутатів і чиновників»🤡). Якщо кому цікаво я, як дійсний військовослужбовець, не вважаю що треба мобілізувати депутатів і чиновників і мені ані краплі не образливо що вони не в армії на відміну від мене.
Щось мене понесло, повернімося до коментарів (фу як я докотився до того що пишу «повернімося» замість повернемося?). Відчуття що 70% від вати/ботів 30% тупорилі українці які підхопили і несуть, але тенденція не в нашу користь, ця хєрня потужно впливає на те, що вище шиї.
Звідси у мене з‘являється висновок-потрібно потихеньку починати публікувати втрати, адже здорові, сильні, дієздатні мужики ходять і ниють про повістки не просто так-вони не розуміють що це не несправедливість конкретно до них, а просто вже потихеньку кінчаються люди.
Більшість моїх знайомих з гражданки думає що це ~20000
Серед військових думка різниться між 70к і 100к, я схильний до оптимізму.
Можливо, якщо публікувати реальні цифри, у когось прокинеться дух відповідальності, або ж «хто якщо не я» і це може призвести до позитивної тенденції.
2) Вистачить постійно шукати внутрішнього ворога підчас війни. Навіть серед військових гуляє дуже багато звинувачень будь кого окрім підарів. НІХТО НЕ ВИНЕН В ТОМУ ЩО ПІДАРИ НАПАЛИ ОКРІМ ПІДАРІВ! Починаються оці балачки ой а якби перевибрали Парашу путін би не напав тому що він бачить шо параша сильний лідер. на секунду припустимо, що я поставився по вєні в повірив. Що ви пропонуєте? Повністю міняти владу посеред війни? Чи ви просто хочете понити і зайвий раз проявити себе як «аянітакая»?
Не кажучи вже про те що параша ссикун (див відео як він тікає з суда)
Тому, підсумовуючи, пропоную всім чоловікам призивного віку які це читають почати з чесної відповіді на запитання «чому я досі не в армії чи досі не навчився такмєду/стріляти/т.і. на 11 місяць війни?»
P.S. Не знаю навіщо вам ця інформація, але мені буває соромно перед побратимами які пережили одне або більше поранень, тому що вони набагато більше себе наражали на небезпеку ніж я.
Всім бобра. Дякую за приділену увагу і, за можливості, дайте почитати цей текст знайомим чоловікам призивного віку, глядиш на пару десятків «авинемаєтеправавручатименіповісткубоятаксказав» стане меньше.
Всіх обійняв.
В продовження вчорашнього поста, дуже в тему потрапило мені на очі.
Тут видно що люди не розуміють що таке війна (це, мабуть, на краще)
Я вам скажу що таке війна-війна це відсутність планів на завтра…
І якщо так трапилось що людина добровільно витримує всі утиски (порівняно від гражданки) які несе армія і війна, таку людину треба безмірно поважати. (Не натяк на себе, я прийшов до висновку що бути в зоні БД і воювати це різні речі, тому можете гуртом вважати що я не воював, впринципі так і є)
Я відкритий до критики.
Тут видно що люди не розуміють що таке війна (це, мабуть, на краще)
Я вам скажу що таке війна-війна це відсутність планів на завтра…
І якщо так трапилось що людина добровільно витримує всі утиски (порівняно від гражданки) які несе армія і війна, таку людину треба безмірно поважати. (Не натяк на себе, я прийшов до висновку що бути в зоні БД і воювати це різні речі, тому можете гуртом вважати що я не воював, впринципі так і є)
Я відкритий до критики.
Бажаю міцного десантного панове. Сидів читав підарські новини, розповідають про те, що їм не потрібна мобілізація.
Якщо розповідають таке значить точно потрібна.
Ясно що потрібна і їм і нам.
На фоні цього виникла геніальна мисля (чи то німецька музика на вуха так вплинула)
Короче щоб закінчити ниття про то шо ой у нас там депутати чиновники а чого вони не воюють а я повинен.
Треба арестовичу показово підти в армію. Всеодно він полковник і особливо він там воювати не буде, але гражданські цього не викуплять. Потусується десь на 1 лінії, ризикувати життям особливо не буде, наробить фоток і відразу позавалює пики всім хто ниє про чиновників.
Хоча може вони знайдуть інший привід понити…
Якщо розповідають таке значить точно потрібна.
Ясно що потрібна і їм і нам.
На фоні цього виникла геніальна мисля (чи то німецька музика на вуха так вплинула)
Короче щоб закінчити ниття про то шо ой у нас там депутати чиновники а чого вони не воюють а я повинен.
Треба арестовичу показово підти в армію. Всеодно він полковник і особливо він там воювати не буде, але гражданські цього не викуплять. Потусується десь на 1 лінії, ризикувати життям особливо не буде, наробить фоток і відразу позавалює пики всім хто ниє про чиновників.
Хоча може вони знайдуть інший привід понити…
Так короче знаходжусь на межі переводу між частинами, але сьогодні не про це.
Раніше би просто насрав в інстасторіс цією думкою, але зараз у мене є 45 людей які добровільно погодились читати що я тут пишу.
Мені здається пора затягувати пояси, вводити цензуру воєнного часу.
Або обмежену цензуру військового часу.
Пояснюю чому-
1) активно розганяється іпсо про яке писалось в постах вище (а шо депутати а як же депутати і тд)
2) на любому базарі можна купити піксель, вийти в ліс і записати відеозвернення, що б ти не казав, знайдуться дебіли, які тобі повірять бо ти по пікселю
3) дуже багато популізму, навіть від військових «ой а а чого здали Херсон а чого не виводять з бахмуту а чого те а чого се». Яке б не було командування, краще якщо йому довіряють ніж навпаки, правда? І навіщо підривати довіру до командування у широких мас?
Я думаю Залужний більше розбирається в військовій справі аніж якийсь мобілізований йолоп з волинської області (no offence to mobilizovani, ya Sam takiy. No offence to Volynska oblast’ mayu zvidtam dryga).
На цьому сьогодні все.
І було б непогано заблокувати тікток.
Раніше би просто насрав в інстасторіс цією думкою, але зараз у мене є 45 людей які добровільно погодились читати що я тут пишу.
Мені здається пора затягувати пояси, вводити цензуру воєнного часу.
Або обмежену цензуру військового часу.
Пояснюю чому-
1) активно розганяється іпсо про яке писалось в постах вище (а шо депутати а як же депутати і тд)
2) на любому базарі можна купити піксель, вийти в ліс і записати відеозвернення, що б ти не казав, знайдуться дебіли, які тобі повірять бо ти по пікселю
3) дуже багато популізму, навіть від військових «ой а а чого здали Херсон а чого не виводять з бахмуту а чого те а чого се». Яке б не було командування, краще якщо йому довіряють ніж навпаки, правда? І навіщо підривати довіру до командування у широких мас?
Я думаю Залужний більше розбирається в військовій справі аніж якийсь мобілізований йолоп з волинської області (no offence to mobilizovani, ya Sam takiy. No offence to Volynska oblast’ mayu zvidtam dryga).
На цьому сьогодні все.
І було б непогано заблокувати тікток.
Я не зрозумів, шо це за статистика?! Ану лайк на попередній пост швидко поставили всі😡🤬
Рівно три тижні як не маю жодного стосунку до ДШВ, трохи впав камінь з душі після переводу, якщо чесно
Мої думки коротко про цей рід військ.
Ця війна показала, що Десант як окремий рід військ в стратегічному плані не виправдовує себе. Можливо, якщо воювати з Нігерією або з Чілі, то десантуватись гарненько і зайняти аеропорти (як хотіли зробити підари) і вийде, але в більш меньш рівній війні там де в повітрі паритет десантні операції це утопія.
Можливо десантні роти, хай навіть батальйони існувати можуть, але не 25000 «десантників»
Пояснюю чому в лапках- ДШВ це архаїчний культ, командири майже всіх рівнів заявляють що ви еліта військ (хоча що про це можна говорити якщо 70%+ мобілізованих, половина з яких відслужила срочку 20 років тому а ще половина взагалі до 22 року автомат в руках не тримала)
Я сам десантник в лапках тому що з парашутом я не стрибав.
Підсумовуючи, ДШВ сидить в окопах як звичайна піхота, навіщо створювати ще одну ступінь від ГШ до солдата-не зрозуміло…
Знову ж таки без агресії до всіх кого я зустрів за 8 місяців і 29 днів служби в ДШВ (майже до всіх😅)
Зустрічались чудові люди, з якими я б дуже хотів підтримувати контакт якомога довше.
Поняття «еліта» це радянська хуїта. Все військо має бути підготованим гідно, а не пару показних рот а всі інші шаряться.
За боргом служби ще у баті (хто не в курсі служив у 132 розвідувальному батальйоні ДШВ) займався трохи аналізом новин з відкритих джерел ворога, так у них там спєцназ направо і наліво, дійшло до того що був «медичний спєцназ» і «артилерійський спєцназ»
Так от, елітарність це чиста показуха.
Ще є пару думок, але на іншу тему, можливо вкину сьогодні другим постом або ж завтра.
Всім бобра.
Мої думки коротко про цей рід військ.
Ця війна показала, що Десант як окремий рід військ в стратегічному плані не виправдовує себе. Можливо, якщо воювати з Нігерією або з Чілі, то десантуватись гарненько і зайняти аеропорти (як хотіли зробити підари) і вийде, але в більш меньш рівній війні там де в повітрі паритет десантні операції це утопія.
Можливо десантні роти, хай навіть батальйони існувати можуть, але не 25000 «десантників»
Пояснюю чому в лапках- ДШВ це архаїчний культ, командири майже всіх рівнів заявляють що ви еліта військ (хоча що про це можна говорити якщо 70%+ мобілізованих, половина з яких відслужила срочку 20 років тому а ще половина взагалі до 22 року автомат в руках не тримала)
Я сам десантник в лапках тому що з парашутом я не стрибав.
Підсумовуючи, ДШВ сидить в окопах як звичайна піхота, навіщо створювати ще одну ступінь від ГШ до солдата-не зрозуміло…
Знову ж таки без агресії до всіх кого я зустрів за 8 місяців і 29 днів служби в ДШВ (майже до всіх😅)
Зустрічались чудові люди, з якими я б дуже хотів підтримувати контакт якомога довше.
Поняття «еліта» це радянська хуїта. Все військо має бути підготованим гідно, а не пару показних рот а всі інші шаряться.
За боргом служби ще у баті (хто не в курсі служив у 132 розвідувальному батальйоні ДШВ) займався трохи аналізом новин з відкритих джерел ворога, так у них там спєцназ направо і наліво, дійшло до того що був «медичний спєцназ» і «артилерійський спєцназ»
Так от, елітарність це чиста показуха.
Ще є пару думок, але на іншу тему, можливо вкину сьогодні другим постом або ж завтра.
Всім бобра.