🔫🇨🇳Дрон‑стрілець із QBZ‑95: чому показовий дебют китайського «летючого автоматника» на навчаннях у Камбоджі

Кілька секунд відео з навчань «Золотий дракон 2025» справили на спостерігачів більше враження, ніж увесь штурм «терористів» разом узятий.

🔫Поки підрозділи НВАК та камбоджійської армії штурмували будівлю за класичним сценарієм «антитерор», небо прикривав шістироторний коптер із установкою, на якій жорстко закріплена штурмова гвинтівка QBZ‑95 під калібр 5,8 × 42 мм. Турель мала власний оптико‑електронний модуль і, судячи з кадрів, відкривала вогонь у висінні на висоті кількох десятків метрів.

➡️Китайці демонструють не просто екзотичну іграшку, а відпрацьовують концепцію «дрона‑піхотинця», який рухається у бойовій поряд із штурмовою групою, даючи верхню проекцію й швидке вогневе реагування. Схема активна‑пасивна: FPV‑камікадзе або «скидальники» боєприпасів працюють по точкових цілях, а дрон‑стрілець накриває вікна/дах, стримує контратаку й коригує вогонь.

➡️Потужність китайського малоімпульсного патрона пом’якшує віддачу, але навіть 5‑7 пострілів чергою змушують коптер компенсувати крутний момент, що з’їдає енергію батарей і зменшує час польоту. Тому такий дрон — це зброя ближньої дистанції (до 300 м) і коротких «викидів» у повітрі, поки основні сили наближаються до об’єкта. Для складнішого профілю (наприклад, підтримка колони) потрібна або стабілізація за оптоволокном із наземним живленням, або генератор на борту, що різко ускладнює конструкцію.

🇨🇳Що отримує Пекін? Універсальне відео для стратегічної пропаганди: підкреслення технологічного рівня НВАК і водночас демонстрація союзникам у Південно‑Східній Азії. До того ж «дружні» навчання в Камбоджі — безпечний полігон, де можна обкатати модифікації турелі й ПЗ скеровування без ризику витоку секретів до західних спецслужб.

❗️Дрон з автоматом ­— не «вундерваффе», а ще один інструмент, що посилює вертикаль бойового порядку штурмових груп. У тісному місті або лісосмузі кілька таких коптерів здатні дезорієнтувати оборонців і виявити вогневі точки ще до входу штурмовиків. Тому успіх подібних китайських систем залежатиме не стільки від їх технічної досконалості, скільки від того, хто швидше навчиться використовувати — або глушити — «летючого стрільця» в реальному бою.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🚢Що означає поява нового великого десантного корабля «Владимир Андреев» для Тихоокеанського флоту  РФ

Спуск на воду чергового «Грена» в Балтійську демонструє, що російське оборонне відомство, попри санкційний тиск і брак імпортних компонентів, утримує мінімальний темп серійної побудови десантних платформ.

➡️Третій корпус проєкту 11711, за відкритими даними, закладали ще 2019‑го, а реальна готовність корпусу затягнулася майже на шість років — показник системної кризи у ланцюгах постачання: дизель‑редукторні агрегати, навігаційна електроніка й частина тросового озброєння досі приходять із КНР і Республіки Корея транзитом через треті країни.

➡️«Владимир Андреев» залишив стапель із порожнім вертолітним ангаром і без штатного артилерійського комплексу, тож добудова й швартові випробування триватимуть не менше року. Лише після цього корабель відбуксирують Північним морським шляхом до Владивостока. Логістика цього перегону — окрема стаття ризику: у 2022‑‑24 рр. криголами «Росатома» тричі зупинялися через дефіцит палива, тому перекидання нового ВДК може відкластися до літа 2027‑го, а заплановане введення у стрій «на папері» у 2026‑му виглядає політичним оптимізмом.

➡️Для самого Тихоокеанського флоту поява «Грена» принципового зсуву не створить. На Далекому Сході вже базуються чотири старі БДК проєкту 775, які сумарно дають майже таку ж десантну місткість. Реальна цінність «Андреева» — це можливість брати на борт два морських вертольоти Ка‑29 і таким чином закривати нішу швидкої вогневої підтримки десанту в районі Курильської гряди чи Сахаліну. Втім без корабельного ППО далекої дії й сучасних систем РЕБ корабель залишатиметься легкою мішенню для протикорабельних комплексів.

⚙️З технічного погляду «Грени» зберігають усі "дитячі хвороби". Перший корпус «Іван Грен» після п’яти років експлуатації досі має обмеження за веялкою і не може йти більше ніж 16  вузлів без перегріву ДТА. На Балтійському заводі не знайшли імпортної заміни дизелів MAN, тому на «Андреєві» стоятимуть ті ж вітчизняні 10Д49, що додасть до дальності максимум 4  тис.  миль без дозаправки — замало для океанських розгортань.

❗️Головний стратегічний висновок: поява нового БДК у строю не говорить про відновлення серійних можливостей ВМФ РФ, а радше про спробу показати живучість проєкту 11711 всупереч санкціям. Українській розвідці варто фіксувати темп добудови й насичення корабля системами зв’язку та ППО: саме ці блоки найчутливіші до імпортних комплектуючих. Кожна затримка з їх встановленням вказуватиме на реальні технологічні вузькі місця російського військового кораблебудування.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🛰Російське «глушіння» над Балтикою

Балтійське море вже давно є «нервовою системою» європейської логістики – щороку ним проходить понад 50  тисяч торговельних рейсів і до 15 % усього світового тоннажу нафти та нафтопродуктів.

❗️Похибка в навігації на такому трафіку швидко стає екологічною й економічною катастрофою. І саме сюди — у сектор між Калінінградом, Санкт‑Петербургом та фінською затокою — російські військові останні два місяці спрямовують інтенсивне глушіння GNSS: кораблі зникають із моніторингу AIS, лайнери «телепортуються» на екранах у норвезькі фіорди, а танкери отримують курс, небезпечний для фарватеру.

Ключова відмінність нинішньої хвилі – спуфінг із рухомих носіїв. Польські та фінські фахівці GNSS‑форензики локалізують джерело не на берегових станціях, а на самих кораблях Балтійського флоту, які патрулюють поблизу торгових маршрутів. Це різко ускладнює притлумлення: електронна розвідка фіксує «блик» лише кілька хвилин, після чого корвет змінює позицію й вікно глушіння пересувається на десятки миль.

➡️Пряма загроза – не стільки помилка в навігації, скільки ефект “чорних зон” для служб лоцманів та систем запобігання зіткненню (COLREGS + AIS). Коли одразу кілька суден зникають або транслюють фейкові координати, диспетчерська не встигає перебудувати трафік. Одночасні збої збільшують ризик аварії на 40 %. Уже зафіксований прецедент: контейнеровоз поблизу Карлсхамну вийшов із рекомендованого фарватеру на 400 м; судно вдалося скорегувати тільки завдяки дублюванню позиції через наземний радар.

🇷🇺Що це дає Москві. По‑перше — тестування радіоелектронних сценаріїв проти НАТО без фактичного casus belli. По‑друге — тиск на балтійські економіки: страховики підвищують премії, а порти Гданська й Клайпеди вже готують резервні схеми лоцманського супроводу. Нарешті, це відпрацювання компоненту гібридної війни на випадок повномасштабної ескалації — коли не треба топити корабель, достатньо вивести його з ладу в вузькому проході.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🚚«Пропелерна “Буханка”»: що насправді ховається за російським патентом «анти‑FPV»

Російський патент описує каркас на кузові УАЗ‑452 з електромоторами, що обертають метрові лопаті близько 600 об./хв.

Логіка проста: дрон під час заходу на ціль потрапляє у «півмісяць» швидкорухомих пропелерів, які або зрізають повітряний апаратик, або змушують кумулятивний заряд підриватися під кутом і втрачати пробивну силу.

➡️На папері виглядає ефектно, але в реальності конструкція має принаймні три критичних дефекти:

🛑Перше — аеродинаміка: лопать довжиною метр при 600 об./хв. створює сильний боковий момент і вібрацію; для старого шасі «Буханки» це швидко обернеться розхитуванням рам і тріщинами в місцях кріплення.

🛑Друге — енергоживлення: штатний генератор УАЗа видає 1,5‑2 кВт. Два‑три електродвигуни «з’їдять» більшу частину ресурсу навіть на холостих, отже доведеться ставити окрему батарею чи бензиновий генератор — зайва маса і нова пожежна небезпека.

🛑Третє — тактика. FPV‑оператор, помітивши обертання пропелерів, просто скерує дрон у дах поза радіусом лопатей або піде на бортову атаку з нижчої висоти, де лопаті вже не перекривають корпус.

⚠️Є й додаткові ризики. При швидкості обертання 600 об./хв. крайка лопаті рухається приблизно 60 м/с. Потрапляння уламків у власних бійців чи випадковий зріз кабелів радіостанції стають майже гарантованими. Самі лопаті нерідко виконують із пластикових композитів: зустріч із кумулятивною бойовою частиною хоч і відхилить струмінь, але точно спричинить руйнування пропелера, після чого машина втрачає «парасольку» і залишається беззахисною.

❗️Патент варто сприймати як черговий індикатор: російська армія, не маючи масового засобу радіоелектронної боротьби проти FPV‑роїв, шукає «механічні» рішення на рівні кустарних гаражних колективів.

🏴CGTAnalytics

🇰🇵✈️Секрети модернізації північнокорейських МіГ-29

Перші фото ескадрильї МіГ-29 КНДР із підвішеними ракетами класу «повітря-повітря» нового типу стали безпрецедентним сигналом: Пхеньян отримав далекобійний боєкомплект, що за формою нагадує AIM-120/PL-12, а не радянську Р-27.

➡️Утім походження цих ракет залишається непрозорим. Логічна версія ‒ російсько-китайська технологічна «тандемка».

У 1990-х «Вимпел» офіційно передавав Китаю пакет КД і ГСН від Р-77 для створення PL-12 («Проект 129»). Саме тоді з’явилась китайська школа АФАР-головок і навігаційних каналів під ARH. Цей досвід міг перекочувати в КНДР двома шляхами.

🇨🇳Перший — прямий експорт компонентів з Китаю (після 2022 р. Пекін набагато активніше гнучко обходить санкції, постачаючи РФ сенсори й електроніку; те саме в мікромасштабі можна зробити і для Пхеньяна).

🇷🇺Другий — косий ланцюг через Росію, яка, потребуючи північнокорейських 152-мм снарядів, цілком могла «розплатитися» модернізацією радянських радарів Н019 і інтеграцією нової ракети на борт.

➡️Втім, щоб МіГ-29 дійсно стріляв активною ракетою, потрібен мінімум процесорний блок для роботи з інерціальною/спутниковою навігацією в ракеті і канал передачі коригувань. Якщо цього не зробити, новий боєприпас перетвориться на «дальню Р-73»: запуск на візуальну дальність без середньої ділянки наведення. Чи встановила КНДР оновлену РЛС — відкрите питання: у відеосюжетах не показали ні нової антени, ні модернізованої кабіни. А отже наразі «клон AIM-120» може бути радше пропагандистською загрозою, ніж повноцінною зброєю.

➡️Ще загадковіша авіаційна версія ПКР Kumsong-3 (копія Х-35). Випробувальний кадр, де МіГ-29 «супроводжує» ракету, не доводить, що літак здатен її запускати. Ні пілонів з УВ-У, ні опції Sea-skimming режиму на радянській avionics просто немає. Ймовірніше, КНДР показала комплексну картинку власних «досягнень», аби збити ціну на переговорах із Москвою: мовляв, ми і без вас вирішимо.

🏴CGTAnalytics

🇨🇳🔫Китайська «дронобійка» нового покоління SWS-3

Китайська армія розгорнула на рівні легких мотопіхотних бригад самохідний ракетно-гарматний комплекс SWS-3.

У єдиному пакеті на колісному шасі 4×4 або 6×6 зібрано дві автоматичні гармати калібру 35 мм, чотири малодальніх ЗРК FB-10А, власний головний радар та оптико-електронний блок керування. Конфігурація виглядає схожою на російський «Панцир-С1», але є кілька стратегічних відмінностей.

➡️По-перше, мобільність. SWS-3 базується на легкому броневику, що уже входить до штатної техніки китайських бригад швидкого розгортання. Це зменшує логістичний «слід» і дає можливість ставити ЗРГК безпосередньо в бойові порядки піхоти, а не тягнутися за колоною на важкому 8×8, як у «Панциря». У реаліях масових роїв дронів час реакції критичний: саме рухливість вирішує, чи встигне комплекс опинитися у секторі атаки.

➡️По-друге, «бурст-режим» вогню. Китайці заявляють алгоритм синхронного відпрацювання: радари віддають цільове розподілення, і система автоматично обирає зброю — ракета проти швидких БПЛА або крилатої ракети, гармата проти повільного коптера. Одночасний обстріл двома каналами дозволяє знімати до 15–20 цілей за хвилину в радіусі 2–6 км. У російського «Панциря» теоретично подібна логіка теж закладена, але на практиці він часто «переключається»: спершу випускає весь пакет ракет, а вже потім добиває гарматами — дорого і не завжди встигає.

➡️По-третє, відкрита інтеграція у багатошарову ППО. SWS-3 із заводу прошитий у китайську систему тактичної лінк-16-подібної мережі, куди передають дані і ZBL-09 AA (САУ 35 мм), і дрони-ретранслятори. Для атаки роєм це важливо: комплекс отримує попереджувальне цілевказання й готовий відкривати вогонь одразу, а не після власного пошуку. «Панцир» формально теж може працювати в єдиному контурі, але росіяни досі покладаються на автономні розрахунки й локальні РЛС, що збільшує «сліпі» зони.

⛳️Китай поставив SWS-3 у серію для внутрішнього ринку, а також активно пропонує експорт: спрощена версія на 4×4 коштуватиме дешевше, ніж модуль «Панцир» на КамАЗі – економіка дає змогу закупити не одиниці, а десятки машин на бригаду. Росія, навпаки, відчуває дефіцит комплектуючих: на фронті працюють переважно старі модифікації, а виробничі темпи падуть.

❗️Об’єктивних польових тестів поки немає — китайці показали лише промо-стрілянину. Неясно, як SWS-3 поводиться під щільним радіоелектронним придушенням і чи витримає його оптико-радарний блок роботу в умовах дронів-самогубців із відблисками та тепловими пастками. Але тренд очевидний: ППО ближньої зони переходить із «універсальних» установок до надлегких, швидких і дешевих «дронобійок», інтегрованих у мережу. І тут уже Китай диктує темп, тоді як Росія дедалі більше змушена латати старі рішення.

🏴CGTAnalytics

🇧🇾📡Нова білоруська РЛС — «Родник-3D»

Білоруський держкомвоєнпром позиціонує «Родник-3D» як універсальний мобільний радар ближньої зони з активною ФАР, здатний автоматично брати на супровід цілі з ефективною площею розсіювання 0,1 м².

➡️На практиці це класичний поріг для виявлення квадрокоптера розміром DJI Mavic на дальності до 15–18 км, що співвідноситься з заявленою «малодальньою» шкалою у 20 км. Друга шкала – 60 км – потрібна лише для огляду повітряної обстановки й не дасть точності, достатньої для наведення зброї по дрону: при кутовій роздільній здатності ФАР формату 0,8–1° похибка по дальності та азимуту на такій дистанції перевищить 80–100 м.

➡️Справжньою новацією є повністю твердотільна приймально-передавальна матриця на азотид-галлії – це знижує вагу й енергоспоживання. Тому станцію можна розмістити на легкому 4×4 або підняти на телескопічну щоглу, отримавши додаткові 3–4 км дальності за рахунок «радіогориза». Однак заявлена стійкість до РЕБ потребує уточнень: робота в L- або S-діапазоні дає квазіімунітет від GPS-джаммерів, але не захищає від активних перешкод у смузі випромінювання самого радара. Для фільтрації «шумових хмар» потрібна адаптивна обробка і високий запас випромінюваної потужності, а це автоматично здешевлює виробництво і робить «Родник-3D» менш масовим.

➡️Білоруси роблять ставку на повну автоматизацію: радивідключити оператора й довірити класифікацію цілей машинному навчанню. Такий підхід скорочує час реакції до 2–3 с, але вимагає великої бібліотеки сигнатур – а отже, регулярних оновлень ПЗ. У реальній бойовій обстановці, коли противник змінює пропелерні шуми або профілі відбиття, алгоритм може «провалити» класифікацію й видати хибний трек.

❗️«Родник-3D» виглядає технологічно сучасно й здатен закрити деякі «сліпі зони» білоруського неба, але його реальна бойова цінність визначатиметься не паспортними цифрами, а швидкістю обміну даними й роботою у складі багатошарової ППО. Для дронів малого класу це загрозу не ліквідує, а лише ускладнить маршрутні розрахунки й підштовхне до ще активнішого використання автономної навігації та малопомітних матеріалів.

🏴CGTAnalytics

🇰🇵🚀Північнокорейські 60-мм міномети в російській піхоті

Поява на позиціях ЗС РФ 60-міліметрових мінометів типу (А) корейського виробництва — перше підтверджене свідчення передачі КНДР легкого піхотного озброєння Росії.

➡️До цього Пхеньян передавав лише важкі системи — арт­гаубиці Кoksan-170, батареї РСЗВ KN-09 і десятки тисяч 122/152-мм снарядів. Перехід до «дрібного калібру» означає, що Москва прагне закрити кадровим підрозділам увесь спектр потреб, минаючи власний ВПК, який не встигає ні з номенклатурою, ні з темпами.

🛑КНДР традиційно тримала 60-мм клас для сил спеціального призначення: компактна вага (9–10 кг), мінімальний розрахунок і 2,5 км ефективної дальності дають групам десанту або штурму перевагу у вогневій підтримці. Для ЗС РФ, що нині орієнтуються на штурмові підрозділи «шторм Z», це спосіб підсилити відділення без прив’язки до громіздких 82-мм «Подносів». Розрахунок із двох бійців за 20 секунд ставить ствол, а один боєць зможе переносити три–чотири 60-мм міни замість двох 82-мм.

🛑Інтрига — у боєприпасах. Північнокорейські міни мають осколково-фугасну бойову частину масою до 1,5 кг і, за даними ООН, можуть містити тринітротолуол у суміші з гексогеном. Якщо КНДР надає армії РФ повний комплект боєприпасів, фронт отримає ще одну номенклатуру, яку складно перехоплювати ввезенням через треті країни. Логістика теж спрощується: міномет і міни легкі, їх перевозять тими ж мікроавтобусами, що й FPV-дрони.

🛑Проте і переваги ворога обмежені. КN-60 не має ані підкаліберних бойових частин, ані високоточної модифікації. Отже, корейський міномет залишиться „сліпою” зброєю засипної дії, залежною від корегування БпЛА. Знищення операторів-наводчиків і контрдронове ECM різко зменшують його ефективність.

❗️Насамкінець — тактика. Щоб нівелювати нову загрозу, актуально розгортати на передній лінії портативні радари-розвідники, здатні фіксувати траєкторію мін калібру від 60 мм. Перші зразки вже успішно працюють на Донбасі: вони закривають сектор до 3 км і передають координати батареям 120-мм мінометів, які накривають ворога ще до зміни позиції. А для штурмових груп вирішальним залишається протидроновий купол — без «очей» FPV-навідника північнокорейський міномет лишається зброєю навмання.

🏴CGTAnalytics

🇧🇾🖥«ВМ-2455/2456»: нові білоруські 5-кілограмові планшети

Білоруський НДІ ЕОМ презентував захищені комп’ютерні модулі ВМ-2455 та ВМ-2456. Формально апарати позиціонуються як «планшети».

➡️Однак 14-дюймовий екран, посилений корпус із вбудованими амортизаторами та маса близько п’яти кілограмів чітко переводять їх у клас тактичних бортових терміналів, а не ручних гаджетів піхотинця.

🛑Надійність заявлена за стандартом IP-67 і, найімовірніше, ГОСТ-РВ з ударної міцності: робочий діапазон – -50 … +55 °С, стійкість до вібрації, пилу й дощу. Це типовий набір для техніки, що ставлять у відсіки БТР і командно-штабних машин, де на традиційні ноутбуки не вистачає ресурсу підвіски.

🛑Архітектура процесорної плати не розкрита, однак попередні вироби НДІ ЕОМ базувалися на російських мікросхемах «Байкал-Т1» (MIPS) чи «Ельбрус-1С+»; з огляду на санкції й дефіцит імпортних ARM-SBC логічно очікувати саме їх. Це означає невисоку продуктивність на рівні Intel Atom п’ятирічної давнини, зате повну сумісність з російсько-білоруським пакетом операційної системи Astra Linux / РОСА, який уже інтегрований у білоруські системи управління вогнем. Для зв’язку використовують два гігабітні Ethernet-порти, RS-485/422 та слот під криптомодуль. Тобто апарат одразу готовий зайняти штатне місце в мережі бойової машини без додаткових шлюзів.

🛑Ключовий аргумент – стійкість до РЕБ та імпульсних завад. Екран і плати мають металеве екранування, інтерфейсні лінії оптоізольовані. У порівнянні з цивільними Android-планшетами, які часто гинуть від статичної розрядки чи дрібного осколка, «важкий» формат виглядає виправдано: бронетехніка отримує автономне робоче місце командира, що одночасно терпить перегрів у бронекапсулі й бруд контактної бойової мережі.

До піхоти новинка не «злетить» — надто важка, дорого коштує й не має акумулятора, який тримав би зміни в полі.

❗️Тож «ВМ-2455/2456» – це спроба закрити внутрішній попит на штатні бортові комп’ютери у модернізованих БТР-80, МТ-ЛБ та берегових ракетних комплексах «Бал», де досі ставили застарілі радянські термінали або цивільні ноутбуки з антенами GPS Glonass. Поява таких модулів істотно не підвищить тактичну гнучкість ЗС Білорусі, але дозволить армії перейти на єдиний програмно-апаратний стек російського зразка й скоротити залежність від імпорту «тонких клієнтів» із Китаю.

🏴CGTAnalytics