📚📖 «Російські солдати, яких відправляють штурмувати підступи до Покровська, потрапляють на цвинтар». Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 18 вересня

🖌 Десятки матеріалів іноземних медіа було присвячено підриву українцями складу боєприпасів у Тверській області Росії. Здебільшого це просто новинні повідомлення, написані не без насолоди. Наприклад, американське політичне видання Politico пропонує подивитись на відео, «як Україна стирає російський склад зброї з лиця землі».

🖌 А репортер The Guardian Люк Гардінг побував у Покровську, коли ворог був уже за вісім кілометрів від міста. У великому репортажі він переважно описує, як росіяни повільно наступають, при цьому масово гинучи. Цей текст починається так: «Російські солдати, яких відправили штурмувати українські позиції, прибувають на цвинтар. Довкола них ― рештки зруйнованого села Михайлівка. Згори ― українські розвідувальні дрони. Один із солдатів заховався під деревом. Інший побіг до будинку, від якого лишились лише рештки стін. У штабному пункті ЗСУ майор Олександр Фанагей тихо і коротко щось каже. За кілька секунд український дрон-камікадзе врізається в росіянина, що рухається. Відео показує, що він вижив, але має поранення лівої ноги. Солдат повзе на ділянку з травою і намагається накласти бандаж. "Він точно помре, ― передбачає Фанагей. ― Ворог не переймається евакуацією поранених"».

Більшість матеріалу обертається довкола досвіду Фанагея та підпорядкованої йому 15 бригади Нацгвардії України. Він налаштований оптимістично: бачить, що темпи наступу росіян знизились, чим варто завдячувати, зокрема, наступу ЗСУ на Курщині. Бачить, що росіяни, як і раніше, намагаються брати кількістю, а не якістю ― їхній потенціал неухильно вичерпується. Що вся територія довкола Покровська стала для росіян великим кладовищем. Що місто можна втримати. «Ми воюємо вже три роки, маємо величезний досвід, ― каже Фанагей. ― Якщо дати нам достатньо зброї, цілком можна не лише втримати місто, але й виграти у війні».

Наразі більшість закладів у Покровську вже закрилися, а ті, що досі працюють, забили вікна плитами ДСП. Тисячі людей залишаються в місті, однак вони живуть у нескінченному гуркоті обстрілів і з постійним ризиком «прильотів». Росіяни вже обстрілюють шосе між Покровськом і Костянтинівкою. Однак наступ на саме місто дуже сповільнився. Бої за нього, очевидно, будуть головним обʼєктом зусиль росіян до кінця цього року. А з тим, як вичерпується їхній ресурс, навряд вони зможуть досягти відчутних успіхів десь іще, підсумовує видання.

Це лише частина огляду. Про ще три матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 Як Росія зомбує свою молодь. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 19 вересня

🖌 Великий матеріал із серії текстів, присвячених трансформації Росії після початку її повномасштабного вторгнення в Україну, вийшов на The Washington Post. Цього разу він присвячений російській молоді. За даними соцопитування російського «Левада-центру», 69% росіян у віці від 18 до 24 років підтримують вторгнення своєї країни на українську територію ― яке вони, звісно ж, називають «спеціальною військовою операцією». Понад половину молоді цього віку також виступають за проведення мирних переговорів, однак причин йти на поступки для своєї країни не бачать.

Путін виявився успішним в мілітаризації російського суспільства, і юні росіяни заради кращих можливостей в житті обирають підлаштовуватись під нові умови ― зараз це безапеляційна підтримка дій влади, приєднання до патріотичних організацій та бодай показові патріотичні тиради. Саме за таких умов Кремль пропонує соціальний ліфт у вигляді місць у престижних університетах чи навіть у програмі на російському «Першому каналі». Наприклад, 25-річна провоєнна росіянка Марʼяна Наумова веде «репортажі» з окупованих росіянами українських територій та запевняє, що її мета ― просто розібратись, як усе відбувається ближче до поля бою. Також вона має телеграм-канал на десятки тисяч підписників, її часто запрошують на ефіри інших центральних телеканалів Росії. Натомість ті, хто опонує режиму ― чи то розклеює антивоєнні листівки, чи кидає у військових комісарів коктейлі Молотова, отримують тюремні строки, навіть неповнолітні. Наприклад, 16-річного Єгора Балазєйкіна посадили за коктейлі на 6 років, перший з яких він вже відсидів. Пляшки із запальною сумішшю не загорілись, та це не завадило російському суду визначити дії Балазєйкіна як тероризм. У письмовій відповіді The Washington Post він каже, що ні про що не шкодує і «єдиною тактикою є протест», а його батьки розповідають, що позицію хлопця щодо вторгнення Росії в Україну істотно змінила загибель дядька, який пішов добровольцем на фронт.

Видання згадує і про Катерину Мізуліну ― одну з головних цензорок сучасної Росії. Вона виступає за обмеження доступу росіян до іноземних сайтів, фільмів, музики, за створення вітчизняних аналогів Wikipedia і Google, а також за ультрапатріотичне виховання молоді. Через це Мізуліну ненавидять правозахисники й опозиціонери ― але частина молодих захоплюється 40-річною цензоркою, називаючи її «одним із секс-символів сучасної Росії» і місцевою селебріті рівня Тейлор Свіфт, пише видання.

🖌 Український наступ на Курщині, «схоже, працює», стверджує американський військовий аналітик, член наглядових рад численних військових організацій США й рідного штату Північна Кароліна Дуг Лівермор у колонці для сайту CEPA ― Центру аналізу європейської політики. Від початку вторгнення ЗСУ на Курщину минуло рівно півтора місяця, і за такий короткий час робити висновки щодо ефективності військових операцій не можна, стверджує Лівермор, та для критики, що супроводжувала рішення Києва на початку серпня, немає достатніх підстав. Очевидно, що росіяни змушені перекидати на Курщину додаткові сили ― там уже 40 тисяч їхніх військових, за даними української сторони, невдовзі прибудуть ще 20 тисяч. Однак спроби вибити українців з російської території досі були марними. Наступ окупантів на Покровському напрямку сповільнився, а їхній моральний рівень, щонайменше, не росте. І це ще явно не кінець операції, яку, впевнений Лівермор, варто продовжувати й розвивати.

Це лише частина огляду. Про ще сім матеріалів, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 Борис Джонсон закликає прийняти Україну до НАТО в найближчі місяці. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 20 вересня

🖌 Керівник відділу коментарів видання Politico Europe Джеймі Детмер написав колонку про те, що через свою симпатію до України західні медіа можуть некоректно оцінювати реальний стан справ і вимагати зайвого. Так, безумовно, путінське вторгнення ― підступне й жорстоке, і Росію треба провчити задля блага всього світу. Однак колись британські й американські медіа легко й без доказів писали про факт наявності в Іраку зброї масового знищення, покладаючись лише на заяви політиків. Зараз медіа повторюють тезу політиків про «допомогу Україні стільки, скільки це буде потрібно», однак, пише Детмер, немає відповіді на багато важливих запитань щодо цього. Навіть на конференції YES у Києві українські та західні політики запевняли, що потрібно відвоювати всю територію України в кордонах 1991 року, однак уникали відповіді на питання ― як це зробити. Наразі невідомо, скільки зброї Захід може виділити Києву, лишаючись невразливим перед викликами на Близькому Сході та в морях Південно-Східної Азії. Неясно, як здолати істотну кількісну перевагу росіян. Незрозуміло, яку зброю найкраще давати Україні, щоб вона досягла максимального результату на полі бою. А також, якими мають бути дипломатичні зусилля.

Не знаючи відповідей на багато питань, західні медіа нерідко продовжують просто просувати одну емоційну тезу. А це, впевнений Детмер, є також поганою послугою тим солдатам, які зараз захищають Україну в окопах. Отримуючи змішані, суперечливі сигнали від Заходу, вони розчаровуються і виснажуються ще швидше. Можливо, якби Захід нарешті розробив чітку позицію щодо завершення війни та покарання Росії, а журналісти це враховували, так було б чесніше й краще для всіх, припускає колумніст.

🖌 Тимчасом експремʼєр Великої Британії Борис Джонсон у виданні The Spectator виклав свої погляди на те, яку конкретну позицію має зайняти Захід щодо України ― і як це продемонструвати. Він пропонує прийняти Україну в НАТО вже протягом найближчих місяців ― до того, як новий американський президент заступить на посаду. І поширити дію статті 5 Статуту НАТО ― про те, що напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх ― на всю вільну територію країни. По-перше, це дасть Росії чіткий сигнал: її існування як імперії закінчується, і розвинений світ не буде йти на компроміси з її геополітичними мареннями. Що Україна перебуває під надійним міжнародним захистом і має право розвиватись лише так, як хоче сама. І що в разі подальших наступальних дій росіян за неї вступляться партнери.

Натомість також варто врахувати статтю 6 того ж Статуту, в якій йдеться, що дія попередньої статті може не поширюватися на всю міжнародно визнану територію країни-партнера. Тобто наразі окуповані Росією території тимчасово опиняться в «сірій зоні» в плані захисту НАТО. Однак із часом, якщо українські війська проведуть успішні наступальні операції, звільнені землі теж перейдуть під захист Альянсу.

Путін очевидно боїться воювати з НАТО ― і лише це може бути достатньо вагомим чинником для того, щоб він припинив атакувати українську землю. Замість безкінечних переговорів чи реакцій на блеф і погрози росіян саме захист НАТО допоможе закінчити війну якнайшвидше, запевняє британський експремʼєр.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 Побувавши на війні з боку Росії, сербські найманці виявили, що росіяни брешуть. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 23 вересня

🖌 Radio Liberty опублікувало матеріал про сербів, які воювали в російсько-українській війні на боці Росії. Журналістам видання вдалося прослідкувати шлях кількох бійців підрозділу спецпризначенців «Вовк» від аеропорту Белграда, в якому вони отримали дозвіл на виліт із нібито робочими контрактами в російській будівельній компанії ― до повернення в Сербію без контрактів та ілюзій щодо російських намірів.

Оскільки половина з семимільйонного населення Сербії вважає Росію найбільшим другом своєї країни, а чимало чоловіків мають бойовий досвід через Балканські війни, знайти охочих воювати на боці Москви в країні нескладно, пише видання. В країні чимало графіті з неофіційним символом російської агресії ― літерою Z. Натхнений російською пропагандою, чоловік на імʼя Драган із групою співгромадян наприкінці 2022-го вилетів через Туреччину до Росії. Там його та ще 25 сербів вісім тижнів тренували на військовій базі ― й зрештою відправили на фронт. Він воював у районі Лисичанська й Соледару ― і на власні очі побачив «мʼясні штурми», взаємини у російському війську, ставлення до цивільних. «Зараз у Росії людське життя важить не більше, ніж у часи Сталіна», ― стверджує Драган. Він став свідком повсюдної корупції в армії ― і побачив, що переважна більшість людей там воює лише через гроші.

На відміну від Драгана, більшість сербів, яких він зустрічав на полі бою ― таких було близько 75 ― пройшли мінімальну військову підготовку. Їх обманювали на гроші й так і не видали обіцяні російські паспорти. Розчарувавшись у «братній країні» та її війні, чоловік повернувся додому. Оскільки участь у військових формуваннях іншої країни в Сербії є кримінальним злочином, він змушений приховувати свою участь у війні, демонструючи правоохоронцям папірець про те, що працював у Росії простим будівельником, пише видання.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще три матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖

На тлі візиту Володимира Зеленського до США із пропозицією мирного плану, який включає постачання Україні новітньої зброї та продовження операції на Курщині, ― про ці наміри української влади написало чимало західних видань. Більшість із них оцінює перспективи плану стримано.

🖌 Так, журналіст Макс Бут, який давно пише про російсько-українську війну, описав у The Washington Post загальний контекст американського візиту української команди та потреби Києва. Він згадав, у тому числі, про давнє прохання української влади дозволити бити по Росії далекобійними ракетами ATACMS. Як і про те, що поступово готовність до переговорів із Росією серед українців зростає, однак це досі меншість в українському суспільстві, та й переговори очікуються з умовою утримання за Києвом всієї міжнародно визнаної української території. Також він згадав про складну ситуацію в українській енергосистемі ― відповідно до звіту ООН, опублікованого на минулому тижні, враховуючи поточний стан енергомереж та генерації в Україні, взимку можна очікувати відключень світла від 4 до 18 годин на добу, а якщо росіяни битимуть по українській енергосистемі ще й виявляться успішними в цьому, у країні «можлива гуманітарна катастрофа».

Зеленський представить план Джо Байдену ― хоча очевидно, що той далеко не головна людина, від якої залежить його доля. Більшість американських політиків очікує виборів президента, до яких лишилось якісь шість тижнів. Якщо переможницею на них стане Камала Гарріс ― Путін опиниться в ситуації, коли наступні чотири, а то й вісім років Білий дім очолюватиме дружньо налаштована до України команда (Трамп уже заявив, що у разі програшу на цих виборах на наступні не балотуватиметься). Очевидно, що це відчутно змінить баланс сил в Україні ― і чи не найбільше вплине на перспективи втілення мирного плану. У Росії навряд чи стане ресурсу боротися з Заходом у поточному режимі всі вісім років, і Путін шукатиме поле для переговорів. В України зʼявиться більше можливостей вести їх із позиції сили. Якщо ж на виборах переможе Трамп, перспективи для Росії видаються набагато оптимістичнішими, а ймовірність реалізації «плану перемоги» України істотно знижується, підсумовує Бут.

🖌 Натомість матеріал у Bloomberg щодо перспектив «плану перемоги» України значно песимістичніший. Спікери в ньому ― як американські, так і з урядів різних країн Західної Європи ― кажуть, що втілення цього плану навряд чи істотно змінить ситуацію для України. А деякі відверто називають його вішлістом ― просто побажаннями українського уряду, які мають мало шансів на втілення.

🖌 Тимчасом у ці дні активно працюють лобісти українських інтересів у США і ті, хто може вплинути на думку американського істеблішменту. Так, у Newsweek вийшла стаття лавреатки Нобелівської премії миру Олександри Матвійчук про те, що попри всі виклики та звірства росіян Україна тримається ― і дозвіл для Києва бити вглиб російської території лише додав би українцям ефективності й наблизив кінець війни.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 Через невігластво союзників російсько-українська війна може стати прологом до більших конфліктів. Огляд матеріалів іноземних медіа 25 вересня

🖌 «Цьогоріч у виборчому бюлетені ― варварство. Щодо майбутнього України, як і щодо всього важливого, віцепрезидентка Камала Гарріс загалом неінформативна і, ймовірно, неінформована. Що гірше, опція Трампа ― Венса ― причина того, чому прибічники Володимира Путіна, на кшталт авторитарного угорського премʼєр-міністра Віктора Орбана, нетерпляче очікують на день виборів 5 листопада», ― так починається колонка багаторічного колумніста The Washington Post Джорджа Вілла. Він пише регулярні колонки для видання з 1974 року й за три роки отримав за них Пулітцерівську премію. В цьому тексті Вілл в основному говорить про російсько-українську війну. Однак розглядає її ширше ― як провісницю майбутніх, масштабніших і жорстокіших конфліктів.

Зима була рятівною для Росії в попередніх війнах, пише автор. Через зимовий холод не вдалось захоплення Росії Наполеоном у 1812 році, Гітлер зазнав поразки в СРСР взимку 1942-го. Зараз російський диктатор очікує, що виснажені блекаутами й проблемами з опаленням українці взимку стануть більш готовими до компромісу. І, на тлі інших проблем, піддадуться агресору.

При цьому Росія ― відносно слабка, нагадує Вілл. Слабка й її армія ― корумпована настільки, що вкрадено було близько 20% її бюджету, а також централізована й «інституційно тупа», оскільки сперечатися в цій армії небезпечно. У війні 2008 року в Грузії російські військові позичали у воєнних кореспондентів мобільні телефони, щоб звʼязатися з іншими бійцями. Операції росіян у Криму та Сирії були успішними загалом тому, що вони «боролись» проти значно слабших і практично бездіяльних противників. Тепер росіяни з величезними зусиллями досягають мікроскопічних у загальному масштабі територіальних здобутків. Цього ворога відносно легко виснажити й перемогти ― за умови, що союзники Києва адекватні, пише автор.

Однак кандидат у віцепрезиденти від республіканців фактично пропонує Україні перестати опиратись Путіну. Дональд Трамп так і не зміг сказати, що він прагне перемоги Києва. «Уявіть, які висновки щодо зовнішньої політики США роблять вороги, які за нами точно стежать. Зокрема, щодо дозволу Україні бити по військових цілях глибоко в російському тилу. Ця поведінка ― метушлива, дрібʼязкова та полохлива, нагадує поведінку президента Ліндона Джонсона, який особисто обирав цілі для бомбардувань у Вʼєтнамі», ― пише Вілл.

Якщо американці можуть так спокійно спостерігати за тим, як ворог знищує територіально найбільшу країну Європи ― можливо, США заслужили на поточні геополітичні виклики, риторично запитує автор. Можливо, їм просто мали трапитись Китай, Іран та Росія. Вони ― природний результат того, що зараз у США обговорюють питання національної безпеки найменше, ніж будь-коли за попередні сто років. Хоча поточні виклики ― найгірші після 1945-го.

Завершуючи колонку, Вілл нагадує, що межа між цивілізацією й варварством лише здається стійкою. Натомість, за словами політика часів Черчілля Джона Бʼюкана, вона завтовшки з нитку, зі шматок скла. І якщо Путін переможе у війні, майбутні покоління можуть називати її «розминкою» перед великою війною ― як називали Громадянську війну в Іспанії на тлі Другої світової.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще чотири матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 Передумовою завершення війни має бути прийняття України до НАТО. Огляд матеріалів іноземних медіа 26 вересня

🖌 The Economist у редакційному матеріалі порадив визнати як Заходу, так і Україні, що з теперішнім підходом до російсько-української війни Київ поволі програє ― і може зазнати поразки. З одного боку, очевидно, що у війні на виснаження Росія має чимало шансів ― схоже, більше, ніж Україна. З іншого боку, постійні заяви українського керівництва щодо необхідності звільнити українську територію до кордонів 1991 року не корелюються зі станом справ на фронті й усе частіше викликають відсторонення у партнерів. Цілі мають бути реалістичними, стверджують у медіа ― і для цього треба повністю змінити концепцію перемоги для України в поточних умовах.

Рішучішими мають стати як Київ, так і передовсім Вашингтон, ідеться у статті. І ключовим у новій концепції має бути не відвоювання всіх територій, а збереження України як демократичної, процвітаючої, прозахідної та безпечної держави. Саме проти цього воює Путін, і саме це ― його головна мета, пише The Economist. Щоб він її не досяг, треба прийняти Україну до НАТО ― якнайшвидше, без звільнення всієї української території та, можливо, навіть без повного завершення бойових дій. Так, під захист статті 5 Статуту альянсу може не входити тимчасово окупована Росією територія, як це було у випадку Східної Німеччини, коли в НАТО була ФРН. Так, можна домовитись, щоб, доки на територію під захистом НАТО не нападають, на ній не розташовувались іноземні війська ― як це було в Норвегії до 1949 року. Головне ― власне вхід до альянсу, під його базовий захист. Він дозволить забезпечити надійний рух України в тому ключі, який вона сама для себе обрала.

Якщо Захід залишить Україну напризволяще, Путін поступово намагатиметься підірвати її суспільно-політичний устрій, посіяти кризи й зробити якомога більш крихкою. Вже зараз у країні помітні зростання націоналістичних настроїв та рівня корупції ― це провісники ймовірної майбутньої крихкості, пише видання.

Так, стати на захист України у разі нападу на неї буде випробуванням для США та інших наших союзників. Але ціна, яку Захід заплатить за ймовірну поразку України ― значно вища, підсумовує видання.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще три матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖Зупинивши Путіна в Україні, Захід може відвернути початок Третьої світової. Огляд матеріалів іноземних медіа 27 вересня

🖌 Колонку про ознаки стрімкого наближення глобальної війни у The Washington Post опублікував давній колумніст видання Джордж Вілл. Великий конфлікт нерідко наближається так, що його складно помітити і визнати. Так ті, хто не вірив у вторгнення Путіна в Україну до 24 лютого 2022 року, за вісім років до цього не вірили в принципі у війну в Європі ― а Путін її почав. Поступово його апетити зростали ― якщо раніше він хотів «врятувати українців від зловмисної влади», то згодом почав бачити в усіх українцях зрадників.

Так само розросталося полумʼя Другої світової. Так у 1938-му Гітлер сказав, що розділення Чехословаччини буде його «останньою територіальною претензією в Європі». Але вже за рік наступною його жертвою стала Польща.

Для американців Друга світова війна почалася 7 грудня 1941 року з нападу японців на Перл Харбор. Не з вторгнення Німеччини в Польщу в 1939-му, не з вторгнення Італії в Ефіопію в 1935 році. При тому, що маховик хаосу запустила ще Японія в 1931-му, зайшовши в Маньчжурію. Все це ― ланки однієї війни, яка фактично тривала 14 років.

Зараз у світі тривають дві великі регіональні війни ― проти України та Ізраїлю. Китай провокує сусідів на межі військової агресії в Південному морі, а озброєні Іраном хусити порушують усталені торговельні шляхи в Червоному морі. Троїстий акт 1940 року між Німеччиною, Італією та Японією зараз фактично наслідує співпраця між Китаєм, Росією, Іраном та Північною Кореєю. Україну атакують зброєю, створеною завдяки китайським технологіям, а також північнокорейськими ракетами й іранськими дронами. «Фактично повномасштабна війна з Україною стала точкою неповернення в путінському хрестовому поході проти Заходу», ― пише автор. І вживає релігійні конотації навмисно: ватажок Російської православної церкви Кирило Гундяєв іще в 2022-му назвав повномасштабне вторгнення в Україну «актом маніфестації євангелічної любові до сусідів», а Путіна невдовзі величав «борцем з Антихристом» і «головним екзорцистом». Із такими посилами важко повірити, що Путін зупиниться на якихось кордонах чи перед якимись злочинами.

На щастя, Захід зараз розуміє це краще, ніж колись сприймав Сталіна, вважаючи, що Радянський Союз може в якийсь момент «наїстися» землями. Агресія Росії збадьорила Захід так, що його сукупну підтримку України можна порівняти з американським ленд-лізом часів Другої світової. Однак Захід усе ще робить недостатньо, переконаний Вілл. Особливо це стосується Німеччини. Бюджет виплати на народження дитини в Німеччині зараз перевищує її військовий бюджет, а його зростання в наступному році покриє лише зростання зарплат. Якщо колись НАТО створювали, щоб залишити США в Західній Європі, СРСР ― за її межами, а Німеччину ― в межах пристойності, то тепер саме Берлін має нарешті взяти на себе роль лідера, йдеться в колонці. І вкладатись у перемогу України значно більше. І дозволяти більше, не лише бити по російських тилах. Бо інакше все, чого досягне Захід, ― це відкладена поразка, а її кінець, як свідчать події 80-річної давності, сумний.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 Не даючи Києву засобів для перемоги, Захід, як і Росія, вчиняє «злочин проти України». Огляд матеріалів іноземних медіа 30 вересня

🖌 Підхід США щодо допомоги Києву поступово знекровлює Україну та українців, пишуть журналісти видання The Atlantic після візиту на Харківщину. Вони побачили там зруйновані російськими КАБами житлові багатоповерхівки та почули солдат, виснажених російськими «мʼясними штурмами». Америка дає Україні достатньо для того, щоб росіяни не прорвали фронт. Але недостатньо для того, щоб цю навалу перемогти, ― і ця тактика фактично є злочинною, оскільки перетворила Україну на криваву рану, пише видання. Співрозмовниками журналістів, чий візит оплатила американська ветеранська організація, стали в основному військові. Вони показали, як знизили вартість знищення одного окупанта різними засобами зброї до $20 тисяч (на противагу, наприклад, вартості американського ударного дрона Switchblade, який коштує від $60 тисяч до $80 тисяч). Фактично, за $100 мільйонів група військових може тримати значну ділянку фронту рік і знищити близько п’яти тисяч окупантів. І це дуже вигідна угода, запевняють українці.

Значна частина наданої американцями зброї вже не є ефективною, стверджують співрозмовники журналістів. Більшість танків Abrams уже виведені з ладу, а результативність ударів HIMARS впала до 10% через те, що росіяни навчилися протидіяти цим ракетам РЕБами. Зараз HIMARS фактично замінили нові розробки українських дронів ― у сто разів дешевші за одну ракету до установки. Однак істотно пришвидшити розробку і масштабування такої зброї могли б фінансова й технологічна підтримка Пентагону, яких наразі замало.

«Зараз є ризик того, що ми програємо війну в Україні, ― не тому, що росіяни перемагають, а тому, що союзники Києва не дозволяють йому перемогти. Якщо ми спонукатимемо українців боротися, не даючи необхідних для цього інструментів, ― історія точно визначить, що росіяни були не єдиними, хто вчиняв злочини проти України», ― завершують автори статті, закликаючи Вашингтон дозволяти Києву більше свободи в ударах проти росіян.

🖌 Тимчасом впливовий колумніст The Washington Post Девід Ігнатіус хвалить Джо Байдена за обережність, називаючи його зволікання з дозволами Україні використовувати зброю проти Росії зваженим рішенням. Усе-таки, не варто недооцінювати ризики війни між двома великими ядерними державами, стверджує Ігнатіус ― зараз світ до цього найближчий з часів Карибської кризи 1962 року. Тоді Джон Кеннеді, розібравшись у ситуації, закликав колег «спершу добре поїсти, а тоді вирішувати, що робити», наполягаючи в підсумку на пошуку способу зберегти лице як для США, так і для СРСР і не допустити застосування ядерної зброї. Те, що зараз США керує обережний Байден, а не хтось безрозсудливіший, є великим позитивом, пише автор. «Так, Україна виснажується, і варто якнайшвидше дійти до справедливого миру. Але робити це треба без радикальних кроків», ― підсумовує Ігнатіус.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще один матеріал, який стосується російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel

📚📖 У Білому домі починають визнавати необхідність прийняти Україну до НАТО. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 1 жовтня

🖌 Великий матеріал про те, що Україна наближається до найскладнішого періоду з початку повномасштабної війни, опублікувало видання Financial Times. Журналісти, зокрема київський кореспондент видання Крістофер Міллер, констатують, що візит української делегації до США завершився без задоволення двох головних її бажань: наразі немає ані дозволу від Вашингтону бити по Росії далекобійною західною зброєю, ані згоди пришвидшити прийняття України до НАТО. Тим часом росіяни не знижують натиск, а через пошкодження енергомережі країни взимку українські міста, можливо, знову залишатимуться по багато годин без світла й опалення.

Поступово все більше українців готові до мирних переговорів, пише видання з посиланням на дослідження Київського міжнародного інституту соціології. Зростає і частка тих, хто готовий на територіальні поступки росіянам. І хоча поки що неофіційно, українські дипломати вже готові обговорювати із західними партнерами ймовірність миру без звільнення всієї української території ― лише за умови, що вільна територія України увійде до НАТО, пише видання.

До цієї думки починають схилятися й американці. І мова не про «перспективу членства», адже очевидно, що це просто політичне окозамилювання. Ідеться про повноцінне прийняття до НАТО за зразком Західної Німеччини. Очікується, що Джо Байден зробить заяву, яка свідчитиме про рух у цьому напрямку під час свого, імовірно, останнього президентського турне Європою в середині жовтня, ідеться у статті. Хоча те, чи погодиться Росія на мир за умови, коли Північноатлантичний Альянс фактично починатиметься за її кордоном, ― питання відкрите. Чимало співрозмовників журналістів у США кажуть, що не погодиться. Однак аргументом на користь цього, на думку Києва, і мав би стати дозвіл бити по Росії західними далекобійними ракетами.

🎨 Це лише частина огляду. Про ще чотири матеріали, які стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.

#інозмі
@babel