📰 Китай вичікує на можливість визначити умови миру в Україні. Огляд матеріалів іноземних медіа 14 червня
🖌 Про скромні перспективи Саміту миру, який починається у Швейцарії, пишуть одразу кілька видань, зокрема The Economist, Financial Times і Politico. У першій статті звертають увагу на те, як поступово знижувалась амбітність заходу. Спочатку Україна планувала провести цю подію у 500-й день повномасштабного вторгнення росіян за присутності переважної більшості країн світу, а обговорювати мали всі 10 пунктів українського мирного плану, який включає звільнення Росією всіх окупованих територій України та виплату репарацій. Потім строки проведення саміту зсувались ― його проведуть у 843 і 844-й дні повномасштабного вторгнення. Становище України на фронті відчутно погіршилось, а рішучості в західних партнерів поменшало, Китай взагалі відмовився від участі в саміті, а США знизили рівень представництва. І, зрештою, у Швейцарії обговорять лише три найменш суперечливі пункти мирного плану Києва ― продовольчу і радіаційну безпеку та повернення викрадених Росією дітей. Утім, за поточних умов це цілком резонно для України, зазначають журналісти.
Таким форматом саміту, пише Financial Times, Україна намагається достукатись до «глобального Півдня». Питання ― для них актуальні та зрозумілі. Якщо вдасться донести до представників Індонезії, Південної Африки чи Аргентини, чим зараз є Україна, яка ця війна і яким є найкращий спосіб її завершити, ― це вже буде успіхом. Отже, цей саміт є інструментом, щоб спростувати російську пропаганду і досягти спільної для десятків країн позиції.
Утім, як зазначають і The Economist, і Politico, що б не вирішили на саміті цими вихідними, до кінця року це не матиме особливої ваги. Зокрема, через головну політичну подію, на яку зробила ставку Росія, ― вибори президента США. Якщо на них переможе Дональд Трамп, який нібито позитивно налаштований щодо Путіна і Кремля, ― справи підуть по-іншому, а рішення попередніх самітів вже нічого не означатимуть, сподіваються росіяни. Якщо ж у президентському кріслі залишиться Джо Байден, перспективи Москви суттєво погіршаться, адже очікується, що до того часу і виробництво зброї на Заході зросте, і ЗСУ посиляться, і проблеми в російській економіці загостряться.
В Україні теж впевнені, що найбільш плідними стануть саміти 2025 року ― коли Сили оборони, як очікується, будуть у значно сильнішій позиції, ніж тепер. «Поки що ж усі розмови ― ворожіння на кавовій гущі», ― підсумовує The Economist.
🖌 Тимчасом Foreign Affairs аналізують позицію Китаю, який зберігає ризикову лінію безумовної підтримки Росії. Керівник російського відділу Центру Карнегі в Берліні, росіянин Олександр Габуєв переконаний, що таким чином Пекін вичікує, коли Захід і Росія виснажаться настільки, що він зможе організувати свої мирні переговори. І вони зіграють на руку насамперед КНР, адже залежність Росії від Китаю ― як дипломатична, так і економічна ― зросте, Захід стане значно компроміснішим щодо умов припинення вогню, а «глобальний Південь» возвеличуватиме Пекін за те, що той домігся миру, ― не надто вдаючись у подробиці.
Не факт, що подібна роль миротворця Китаю вдасться ― зрештою, досі країна не фігурувала в масштабних мирних врегулюваннях і відповідного дипломатичного досвіду не має. Та для Китаю вигідна навіть поразка у врегулюванні, йдеться у статті. Йому потрібні слабкі Захід і Росія ― і поки що події розвиваються саме в цьому ключі, підсумовує Габуєв.
🎨 Це лише частина огляду. Резюме інших матеріалів іноземних медіа про російсько-українську війну доступні для всіх, хто підтримує нас на Patreon!
#інозмі
@babel
🖌 Про скромні перспективи Саміту миру, який починається у Швейцарії, пишуть одразу кілька видань, зокрема The Economist, Financial Times і Politico. У першій статті звертають увагу на те, як поступово знижувалась амбітність заходу. Спочатку Україна планувала провести цю подію у 500-й день повномасштабного вторгнення росіян за присутності переважної більшості країн світу, а обговорювати мали всі 10 пунктів українського мирного плану, який включає звільнення Росією всіх окупованих територій України та виплату репарацій. Потім строки проведення саміту зсувались ― його проведуть у 843 і 844-й дні повномасштабного вторгнення. Становище України на фронті відчутно погіршилось, а рішучості в західних партнерів поменшало, Китай взагалі відмовився від участі в саміті, а США знизили рівень представництва. І, зрештою, у Швейцарії обговорять лише три найменш суперечливі пункти мирного плану Києва ― продовольчу і радіаційну безпеку та повернення викрадених Росією дітей. Утім, за поточних умов це цілком резонно для України, зазначають журналісти.
Таким форматом саміту, пише Financial Times, Україна намагається достукатись до «глобального Півдня». Питання ― для них актуальні та зрозумілі. Якщо вдасться донести до представників Індонезії, Південної Африки чи Аргентини, чим зараз є Україна, яка ця війна і яким є найкращий спосіб її завершити, ― це вже буде успіхом. Отже, цей саміт є інструментом, щоб спростувати російську пропаганду і досягти спільної для десятків країн позиції.
Утім, як зазначають і The Economist, і Politico, що б не вирішили на саміті цими вихідними, до кінця року це не матиме особливої ваги. Зокрема, через головну політичну подію, на яку зробила ставку Росія, ― вибори президента США. Якщо на них переможе Дональд Трамп, який нібито позитивно налаштований щодо Путіна і Кремля, ― справи підуть по-іншому, а рішення попередніх самітів вже нічого не означатимуть, сподіваються росіяни. Якщо ж у президентському кріслі залишиться Джо Байден, перспективи Москви суттєво погіршаться, адже очікується, що до того часу і виробництво зброї на Заході зросте, і ЗСУ посиляться, і проблеми в російській економіці загостряться.
В Україні теж впевнені, що найбільш плідними стануть саміти 2025 року ― коли Сили оборони, як очікується, будуть у значно сильнішій позиції, ніж тепер. «Поки що ж усі розмови ― ворожіння на кавовій гущі», ― підсумовує The Economist.
🖌 Тимчасом Foreign Affairs аналізують позицію Китаю, який зберігає ризикову лінію безумовної підтримки Росії. Керівник російського відділу Центру Карнегі в Берліні, росіянин Олександр Габуєв переконаний, що таким чином Пекін вичікує, коли Захід і Росія виснажаться настільки, що він зможе організувати свої мирні переговори. І вони зіграють на руку насамперед КНР, адже залежність Росії від Китаю ― як дипломатична, так і економічна ― зросте, Захід стане значно компроміснішим щодо умов припинення вогню, а «глобальний Південь» возвеличуватиме Пекін за те, що той домігся миру, ― не надто вдаючись у подробиці.
Не факт, що подібна роль миротворця Китаю вдасться ― зрештою, досі країна не фігурувала в масштабних мирних врегулюваннях і відповідного дипломатичного досвіду не має. Та для Китаю вигідна навіть поразка у врегулюванні, йдеться у статті. Йому потрібні слабкі Захід і Росія ― і поки що події розвиваються саме в цьому ключі, підсумовує Габуєв.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
📰 «Еластична оборона» ЗСУ в умовах нестачі снарядів. Огляд матеріалів іноземних медіа 17 червня
🖌 Численні західні медіа написали про результати Саміту миру, який на вихідних відбувся у Швейцарії. Втім, і в BBC, і в Politico, й у Al Jazeera, і в CNN, і у Bloomberg основне повідомлення однакове: Києву вдалося нагадати світу про війну, однак ключові держави, від яких залежить мир, себе не проявили. Хтось, на кшталт Китаю, показово самоусунувся від участі в саміті, США були присутніми більш для проформи, а ключові держави Глобального Півдня проявили себе як сателіти Китаю або Росії ― і обрали фактично вигідну їм позицію. «Над самітом ширяв привид Росії» ― так у заголовку підсумувало ситуацію Politico.
🖌 Про зміни в характері війни станом на початок літа у великому матеріалі пише Associated Press. ЗСУ починають принаймні наближатись до паритету в щільності артилерійського вогню з росіянами: якщо на початку року баланс кількості випущених снарядів був 1:7 на користь росіян, то зараз ― 1:5 принаймні на частині ділянок. Щоправда, боєприпаси прибувають повільно й невеликими порціями ― тож усе одно Силам оборони доводиться ретельно обирати, по якій цілі вести артилерійський вогонь, а на яку, також важливу, снаряди зараз витрачати не можна.
Однак зʼявились і проблеми, яких раніше не було, пише медіа з посиланням на українських військових. Росіяни розуміють, що зараз важливо зашкодити логістиці боєприпасів для українців, і за допомоги дронів досягли в цьому певних успіхів. Мова, зокрема, про транспорт, яким боєприпаси доправляють на передову. Військовий транспорт росіяни одразу атакують, тому на багатьох ділянках фронту ЗСУ використовують цивільні вантажівки. Однак у деяких місцях підʼїздні шляхи настільки розбиті обстрілами, що там проїде лише військовий спецтранспорт ― зокрема це стосується територій біля Авдіївки, де росіяни докладають значних зусиль для наступу. Вогонь окупантів настільки щільний і прицільний, що на доставку снарядів відправляють лише досвідчених водіїв, які добре знають шлях, ― і здебільшого вночі. Тож якщо раніше снаряди доставляли бійцям тричі на добу, зараз поповнення відбувається лише раз на добу, пише видання.
Інше слабке місце, яке намацали окупанти, ― це ротації, йдеться в матеріалі AP. Коли українські бійці заходять на позиції та відходять із них, вони найвразливіші. А розвідувальних дронів на фронті так багато, що будь-яке переміщення більш-менш значних сил без уваги не залишиться. Відтак чверть втрат, як зізнались бійці одного з українських підрозділів, припадає на добирання до позиції та відхід із неї. «Поки ти сидиш у підвалі, ти в безпеці, ― прокоментував ситуацію один із бійців. ― Але щойно ти вийшов ― стаєш мішенню, яку видно».
Загалом поступово баланс сил на фронті вирівнюється, йдеться у статті. Але українці прогнозують, що росіяни принаймні протягом літа іще повільно просуватимуться вперед. «Ми ще чутимемо про їхні незначні успіхи», ― каже пресофіцер 110 бригади Іван Секач. Однак це не означає, що ЗСУ програють. Активно знищуючи наступаючого ворога, українці «еластично, наче гумова стрічка», відступають, зберігаючи максимум живої сили й поступово нарощуючи міць, ідеться в матеріалі.
🎨 Це лише частина огляду. Резюме інших матеріалів іноземних медіа про російсько-українську війну доступні для всіх, хто підтримує нас на Patreon!
#інозмі
@babel
🖌 Численні західні медіа написали про результати Саміту миру, який на вихідних відбувся у Швейцарії. Втім, і в BBC, і в Politico, й у Al Jazeera, і в CNN, і у Bloomberg основне повідомлення однакове: Києву вдалося нагадати світу про війну, однак ключові держави, від яких залежить мир, себе не проявили. Хтось, на кшталт Китаю, показово самоусунувся від участі в саміті, США були присутніми більш для проформи, а ключові держави Глобального Півдня проявили себе як сателіти Китаю або Росії ― і обрали фактично вигідну їм позицію. «Над самітом ширяв привид Росії» ― так у заголовку підсумувало ситуацію Politico.
🖌 Про зміни в характері війни станом на початок літа у великому матеріалі пише Associated Press. ЗСУ починають принаймні наближатись до паритету в щільності артилерійського вогню з росіянами: якщо на початку року баланс кількості випущених снарядів був 1:7 на користь росіян, то зараз ― 1:5 принаймні на частині ділянок. Щоправда, боєприпаси прибувають повільно й невеликими порціями ― тож усе одно Силам оборони доводиться ретельно обирати, по якій цілі вести артилерійський вогонь, а на яку, також важливу, снаряди зараз витрачати не можна.
Однак зʼявились і проблеми, яких раніше не було, пише медіа з посиланням на українських військових. Росіяни розуміють, що зараз важливо зашкодити логістиці боєприпасів для українців, і за допомоги дронів досягли в цьому певних успіхів. Мова, зокрема, про транспорт, яким боєприпаси доправляють на передову. Військовий транспорт росіяни одразу атакують, тому на багатьох ділянках фронту ЗСУ використовують цивільні вантажівки. Однак у деяких місцях підʼїздні шляхи настільки розбиті обстрілами, що там проїде лише військовий спецтранспорт ― зокрема це стосується територій біля Авдіївки, де росіяни докладають значних зусиль для наступу. Вогонь окупантів настільки щільний і прицільний, що на доставку снарядів відправляють лише досвідчених водіїв, які добре знають шлях, ― і здебільшого вночі. Тож якщо раніше снаряди доставляли бійцям тричі на добу, зараз поповнення відбувається лише раз на добу, пише видання.
Інше слабке місце, яке намацали окупанти, ― це ротації, йдеться в матеріалі AP. Коли українські бійці заходять на позиції та відходять із них, вони найвразливіші. А розвідувальних дронів на фронті так багато, що будь-яке переміщення більш-менш значних сил без уваги не залишиться. Відтак чверть втрат, як зізнались бійці одного з українських підрозділів, припадає на добирання до позиції та відхід із неї. «Поки ти сидиш у підвалі, ти в безпеці, ― прокоментував ситуацію один із бійців. ― Але щойно ти вийшов ― стаєш мішенню, яку видно».
Загалом поступово баланс сил на фронті вирівнюється, йдеться у статті. Але українці прогнозують, що росіяни принаймні протягом літа іще повільно просуватимуться вперед. «Ми ще чутимемо про їхні незначні успіхи», ― каже пресофіцер 110 бригади Іван Секач. Однак це не означає, що ЗСУ програють. Активно знищуючи наступаючого ворога, українці «еластично, наче гумова стрічка», відступають, зберігаючи максимум живої сили й поступово нарощуючи міць, ідеться в матеріалі.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
📰 В України все більше засобів, аби зруйнувати Кримський міст. Огляд матеріалів іноземних медіа 18 червня
🖌 «Крим ― тотемний, стратегічно необхідний путінський «авіаносець, який неможливо потопити», починає виглядати неготовим до рейсів. Його постачання відбувається через чотири основні артерії. На сході це Кримський автомобільний та залізничний міст і два пороми. На півночі, частково у відповідь на попередні атаки, для перевезення вантажів активно використовується залізнична гілка через Чонгар. Є й звичайні дороги, але вони гірше підходять для перевезення вантажів. Переріжте ці артерії ― і хоча ви не потопите авіаносець, проте залишите його без пального, зброї та харчів для команди», ― так починається стаття колишнього офіцера британських ВМС Тома Шарпа на The Telegraph. Її суть зводиться до переліку засобів, якими Україна може знищити Кримський міст ― і, схоже, їх стає все більше. Це і ракети ATACMS, і Storm Shadow та аналоги, і віднедавна ― новий український морський дрон Stalker V5.
Цей дрон за своїми технічними характеристиками схожий на інший безпілотник ― Magura V5, на рахунку якого вже є кілька потоплених російських кораблів. Вибухівки, щоправда, Stalker містить менше ― 150 кг проти 200 кг, однак і ціна нового дрона також відчутно менша. Якщо одна Magura обходиться в 210 тисяч фунтів стерлінгів, то Stalker ― у 50 тисяч, тобто за ту ж ціну можна використати «за призначенням» 600 кг вибухівки, пише Шарп. «Без креслень моста неможливо сказати, де саме вибух тисячі кілограмів тротилу знесе опору й зруйнує прольоти мосту назавжди. Але з такою ціною можна запускати дрони доти, доки вони не дадуть бажаного ефекту», ― пише автор. Так, росіяни намагаються захистити міст баржами ― але щоб обійти цей примітивний захист, достатньо знайти чи зробити в ньому лишень одну шпарину.
Також ATACMS та Storm Shadow можна бити по залізничних шляхах ― зокрема на Чонгарі. Ремонтувати залізницю простіше, ніж мости, але за регулярності й системності атак використовувати і цей шлях постачання стане недоцільно, припускає Шарп. Так, успіхи в морських і повітряних операціях іще не означають прогресу в наземній війні й не обовʼязково полегшать визволення Криму. Але вони зроблять півострів непотрібним у ролі військової бази ― і вже сама ця мета варта багатьох засобів. Те, що серед них зʼявився відносно дешевий надводний дрон ― чудовий крок уперед, підсумовує автор.
🖌 Про зближення Росії та Північної Кореї на тлі візиту Путіна до Пхеньяну пише The New York Times. Напередодні першої за 24 роки поїздки російський диктатор опублікував статтю в головній газеті Північної Кореї ― «Родонг». У ній він похвалив свого колегу по диктаторству Кім Чен Ина за «спротив економічному тиску, провокаціям, шантажу та військовим загрозам з боку США» й подякував за стійку підтримку вторгнення росіян в Україну. Видання зазначає, що Росія ніколи так не потребувала допомоги Північної Кореї, як зараз, оскільки у війні на виснаження саме північнокорейські снаряди, яких росіяни, за даними Південної Кореї, отримали близько 4,5 мільйона, дали окупантам змогу просуватись на фронті. Свою роль зіграли й балістичні ракети від КНДР, хоча багато з них і браковані. Очевидно, що Путін проситиме корейців про зброю знов. У відповідь росіяни зможуть надати північнокорейському режиму технології, що стосуються субмарин та балістичних ракет. Також Москва підтримує Пхеньян у дипломатичній сфері ― наприклад, голосуючи в ООН за потрібні Кім Чен Ину рішення. Зріс і обсяг торгівлі між росіянами та північнокорейцями. У 2023-му він склав $34,4 млн ― у девʼять разів більше, ніж роком раніше.
🎨 Це лише частина огляду. Резюме інших матеріалів іноземних медіа про російсько-українську війну доступні для всіх, хто підтримує нас на Patreon!
#інозмі
@babel
🖌 «Крим ― тотемний, стратегічно необхідний путінський «авіаносець, який неможливо потопити», починає виглядати неготовим до рейсів. Його постачання відбувається через чотири основні артерії. На сході це Кримський автомобільний та залізничний міст і два пороми. На півночі, частково у відповідь на попередні атаки, для перевезення вантажів активно використовується залізнична гілка через Чонгар. Є й звичайні дороги, але вони гірше підходять для перевезення вантажів. Переріжте ці артерії ― і хоча ви не потопите авіаносець, проте залишите його без пального, зброї та харчів для команди», ― так починається стаття колишнього офіцера британських ВМС Тома Шарпа на The Telegraph. Її суть зводиться до переліку засобів, якими Україна може знищити Кримський міст ― і, схоже, їх стає все більше. Це і ракети ATACMS, і Storm Shadow та аналоги, і віднедавна ― новий український морський дрон Stalker V5.
Цей дрон за своїми технічними характеристиками схожий на інший безпілотник ― Magura V5, на рахунку якого вже є кілька потоплених російських кораблів. Вибухівки, щоправда, Stalker містить менше ― 150 кг проти 200 кг, однак і ціна нового дрона також відчутно менша. Якщо одна Magura обходиться в 210 тисяч фунтів стерлінгів, то Stalker ― у 50 тисяч, тобто за ту ж ціну можна використати «за призначенням» 600 кг вибухівки, пише Шарп. «Без креслень моста неможливо сказати, де саме вибух тисячі кілограмів тротилу знесе опору й зруйнує прольоти мосту назавжди. Але з такою ціною можна запускати дрони доти, доки вони не дадуть бажаного ефекту», ― пише автор. Так, росіяни намагаються захистити міст баржами ― але щоб обійти цей примітивний захист, достатньо знайти чи зробити в ньому лишень одну шпарину.
Також ATACMS та Storm Shadow можна бити по залізничних шляхах ― зокрема на Чонгарі. Ремонтувати залізницю простіше, ніж мости, але за регулярності й системності атак використовувати і цей шлях постачання стане недоцільно, припускає Шарп. Так, успіхи в морських і повітряних операціях іще не означають прогресу в наземній війні й не обовʼязково полегшать визволення Криму. Але вони зроблять півострів непотрібним у ролі військової бази ― і вже сама ця мета варта багатьох засобів. Те, що серед них зʼявився відносно дешевий надводний дрон ― чудовий крок уперед, підсумовує автор.
🖌 Про зближення Росії та Північної Кореї на тлі візиту Путіна до Пхеньяну пише The New York Times. Напередодні першої за 24 роки поїздки російський диктатор опублікував статтю в головній газеті Північної Кореї ― «Родонг». У ній він похвалив свого колегу по диктаторству Кім Чен Ина за «спротив економічному тиску, провокаціям, шантажу та військовим загрозам з боку США» й подякував за стійку підтримку вторгнення росіян в Україну. Видання зазначає, що Росія ніколи так не потребувала допомоги Північної Кореї, як зараз, оскільки у війні на виснаження саме північнокорейські снаряди, яких росіяни, за даними Південної Кореї, отримали близько 4,5 мільйона, дали окупантам змогу просуватись на фронті. Свою роль зіграли й балістичні ракети від КНДР, хоча багато з них і браковані. Очевидно, що Путін проситиме корейців про зброю знов. У відповідь росіяни зможуть надати північнокорейському режиму технології, що стосуються субмарин та балістичних ракет. Також Москва підтримує Пхеньян у дипломатичній сфері ― наприклад, голосуючи в ООН за потрібні Кім Чен Ину рішення. Зріс і обсяг торгівлі між росіянами та північнокорейцями. У 2023-му він склав $34,4 млн ― у девʼять разів більше, ніж роком раніше.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
📰 Саміт миру проявив Китай як однозначного союзника Росії. Огляд матеріалів іноземних медіа 19 червня
🖌 Те, що Китай не буде опонентом Кремля, стало очевидним іще на самому початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Однак мало хто стежив за зміною позиції Пекіну від початку конфлікту ― а схоже, що він усе ближчий до прямої підтримки Москви у війні, пишуть у колонці на Politico троє шведських аналітиків ― Вікінг Бохман та Патрік Андерсон зі Шведського національного центру дослідження Китаю, а також Хуго фон Ессен зі Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень. Підстави для таких тверджень їм дала поведінка країни під час підготовки до Саміту миру, який на минулих вихідних відбувся у Швейцарії.
Від початку повномасштабної війни Пекін формально ставився до становища України з розумінням. На відміну від Росії, Китай визнає Україну як суверенну й незалежну державу, не поділяє російських наративів щодо того, що українська влада ― нацистська маріонетка Заходу. Також КНР виступала проти російських ядерних погроз і ніколи не підтримувала вторгнення росіян публічно, наголошуючи навіть на «необхідності поважати суверенітет усіх країн». Однак цими формальностями позиції Китаю та Росії й відрізняються, стверджують автори. У решті вони діють синхронно і з урахуванням інтересів одне одного. І Китай, і Росія виступають проти НАТО, обидві країни є опонентами США ― і, як виявилось, обидві саботували проведення Саміту миру. Володимир Зеленський сказав у одному з коментарів, що «руками китайських послів» росіяни намагались зірвати проведення найбільшої конференції з питань врегулювання російсько-українського конфлікту. Він не назвав, на які конкретно країни Китай намагався вплинути, однак відомо, що спецпредставник Пекіну з питань російсько-української війни нещодавно побував у Туреччині, Єгипті, Саудівській Аравії, ОАЕ, Бразилії, Індонезії, Південній Африці та Казахстані. З цих держав лише Туреччина підтримала підсумкове комюніке саміту.
«Що довше Китай дотримується проросійської політики, то складніше буде розвернути цей процес, ― підсумовують автори. ― Китайські фірми вже налаштували свої операції на розширення торгових звʼязків із Росією. Більше того, підтримка Сі Цзіньпіном Путіна є персональною й дуже публічною. А оскільки проросійський вектор Китаю не має широкої підтримки серед китайських інтелектуалів, Сі сприйме зміну політики як слабину перед своїми критиками».
🎨 Це лише частина огляду. Резюме інших матеріалів іноземних медіа про російсько-українську війну доступні для всіх, хто підтримує нас на Patreon!
#інозмі
@babel
🖌 Те, що Китай не буде опонентом Кремля, стало очевидним іще на самому початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Однак мало хто стежив за зміною позиції Пекіну від початку конфлікту ― а схоже, що він усе ближчий до прямої підтримки Москви у війні, пишуть у колонці на Politico троє шведських аналітиків ― Вікінг Бохман та Патрік Андерсон зі Шведського національного центру дослідження Китаю, а також Хуго фон Ессен зі Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень. Підстави для таких тверджень їм дала поведінка країни під час підготовки до Саміту миру, який на минулих вихідних відбувся у Швейцарії.
Від початку повномасштабної війни Пекін формально ставився до становища України з розумінням. На відміну від Росії, Китай визнає Україну як суверенну й незалежну державу, не поділяє російських наративів щодо того, що українська влада ― нацистська маріонетка Заходу. Також КНР виступала проти російських ядерних погроз і ніколи не підтримувала вторгнення росіян публічно, наголошуючи навіть на «необхідності поважати суверенітет усіх країн». Однак цими формальностями позиції Китаю та Росії й відрізняються, стверджують автори. У решті вони діють синхронно і з урахуванням інтересів одне одного. І Китай, і Росія виступають проти НАТО, обидві країни є опонентами США ― і, як виявилось, обидві саботували проведення Саміту миру. Володимир Зеленський сказав у одному з коментарів, що «руками китайських послів» росіяни намагались зірвати проведення найбільшої конференції з питань врегулювання російсько-українського конфлікту. Він не назвав, на які конкретно країни Китай намагався вплинути, однак відомо, що спецпредставник Пекіну з питань російсько-української війни нещодавно побував у Туреччині, Єгипті, Саудівській Аравії, ОАЕ, Бразилії, Індонезії, Південній Африці та Казахстані. З цих держав лише Туреччина підтримала підсумкове комюніке саміту.
«Що довше Китай дотримується проросійської політики, то складніше буде розвернути цей процес, ― підсумовують автори. ― Китайські фірми вже налаштували свої операції на розширення торгових звʼязків із Росією. Більше того, підтримка Сі Цзіньпіном Путіна є персональною й дуже публічною. А оскільки проросійський вектор Китаю не має широкої підтримки серед китайських інтелектуалів, Сі сприйме зміну політики як слабину перед своїми критиками».
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
📰 Суперечки в Німеччині щодо виплат і пільг для українських біженців. Огляд матеріалів іноземних медіа 20 червня
🖌 Одразу кілька матеріалів на тему грошових виплат і економічних пільг для біженців з України вийшли в Німеччині. Тема стала актуальною з кількох причин. По-перше, німецький уряд встановив виплати вищі, ніж цього вимагає Єврокомісія ― допомога українцям там не найвища в Європі, однак вища, ніж у більшості інших країн. По-друге, оскільки війна досі не завершилася, чимало українців залишаються в Німеччині. Ситуація з виплатами затягнулась, і це спричинило критику з боку німецьких політиків ― зокрема, з правлячого альянсу партій ХДС/ХСС. Часом на нібито привілейоване становище українців скаржаться німці ― зокрема, звучали скарги на те, що через українців нібито стало складніше записатись до лікаря і орендувати житло. Газета Wirschafts Woche, провідне економічне видання країни, спростовує тезу щодо лікарів. Справді, часом записатися до лікаря в Німеччині стало складніше ― але до українців це не має стосунку, пише видання. Це має стосунок до реформи, яку уряд почав втілювати якраз у 2022 році. Річ у тім, що лікарі нерідко давали некваліфіковані поради ― тому було змінено правила атестації медиків, і лікарів тимчасово поменшало. Це зміниться, однак поки що відчутні незручності.
Про виплати ж українцям довгий експлейнер випустило видання Tagesschau. Його суть у тому, що запроваджені 2022 року норми можуть бути не настільки ефективними зараз ― наприклад, не спонукати українців шукати в Німеччині роботу. Але сам факт надання допомоги ― важливий елемент юридичної та гуманістичної бази ЄС, тому зовсім без пільг і виплат українці не залишаться. Однак їхній обсяг може скоротитися, пише видання.
#інозмі
@babel
🖌 Одразу кілька матеріалів на тему грошових виплат і економічних пільг для біженців з України вийшли в Німеччині. Тема стала актуальною з кількох причин. По-перше, німецький уряд встановив виплати вищі, ніж цього вимагає Єврокомісія ― допомога українцям там не найвища в Європі, однак вища, ніж у більшості інших країн. По-друге, оскільки війна досі не завершилася, чимало українців залишаються в Німеччині. Ситуація з виплатами затягнулась, і це спричинило критику з боку німецьких політиків ― зокрема, з правлячого альянсу партій ХДС/ХСС. Часом на нібито привілейоване становище українців скаржаться німці ― зокрема, звучали скарги на те, що через українців нібито стало складніше записатись до лікаря і орендувати житло. Газета Wirschafts Woche, провідне економічне видання країни, спростовує тезу щодо лікарів. Справді, часом записатися до лікаря в Німеччині стало складніше ― але до українців це не має стосунку, пише видання. Це має стосунок до реформи, яку уряд почав втілювати якраз у 2022 році. Річ у тім, що лікарі нерідко давали некваліфіковані поради ― тому було змінено правила атестації медиків, і лікарів тимчасово поменшало. Це зміниться, однак поки що відчутні незручності.
Про виплати ж українцям довгий експлейнер випустило видання Tagesschau. Його суть у тому, що запроваджені 2022 року норми можуть бути не настільки ефективними зараз ― наприклад, не спонукати українців шукати в Німеччині роботу. Але сам факт надання допомоги ― важливий елемент юридичної та гуманістичної бази ЄС, тому зовсім без пільг і виплат українці не залишаться. Однак їхній обсяг може скоротитися, пише видання.
#інозмі
@babel
🖌 Окупантам знадобилося близько року, щоб стерти з лиця землі Бахмут. Там вони вперше застосували КАБи. Кілька місяців вистачило для знищення Авдіївки роком пізніше. На руйнування Вовчанська й Часового Яру, за словами українських військових, у росіян пішли лічені тижні. Інформагентство Associated Press намагалось розібратись, чому так виходить. Відповідь ― у активному використанні КАБів, а також розширенні мережі аеродромів. Наприклад, зараз росіяни завершують будівництво чергового аеродрому в Бєлгородській області ― за 100 кілометрів від українського кордону. Активних військових летовищ на такій відстані ― щонайменше вісім, пише інформагентство.
Як наслідок, по самому лише Харкову росіяни випускали КАБи вже близько 50 разів від початку року. Одна з недавно запущених таких бомб містила в собі іноземні деталі й дату виробництва у травні поточного року. Це означає, що росіяни активно ввозять товари подвійного призначення, пише інформагенція.
Загалом лише у травні росіяни використали понад три тисячі КАБів. Найбільш ефективний спосіб протидіяти цьому ― знищувати не запущені бомби, а літаки й аеродроми. Це не усуне проблему КАБів як таку, але знизить кількість бойових вильотів росіян. Із посиланням на українську сторону AP припускає, що дозвіл бити західною зброєю по російській території ― найкращий інструмент для протидії КАБам, який українська влада мала з початку повномасштабної війни. Тому є надія, що кількість обстрілів спаде ― якщо ЗСУ матимуть достатньо засобів для ураження військових цілей на російській території, підсумовує медіа.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🖌 Уже 25 червня на церемонії в Люксембургу мають формально розпочатися переговори про вступ України до ЄС. Цей процес, як було з іншими країнами, напевно, затягнеться на роки ― однак очевидно, що Україна стає все ближчою до членства в Євросоюзі, втілюючи багаторічну мрію більшості своїх громадян, пише Reuters. Яскравою ілюстрацією руху до євроспільноти, стверджують журналісти інформагенції, є життя колись журналіста-розслідувача, потім політика, а тепер військового Єгора Соболєва. Десять років тому він був активістом Євромайдану, боровся, щоб Україну не вдалося перетворити на проросійську автократію. Невдовзі в парламенті Соболєв брав участь у розробці антикорупційного законодавства, яке стало одним з ключових умов євроінтеграції України. Також він став співавтором закону про декомунізацію. Тепер 47-річний Єгор захищає право українців приєднатися ― точніше, повернутися ― до європейської сімʼї народів на фронті. «Топкорупціонери, з якими ми мали справу на Майдані, ― такі ж лідери «русского міра», як і Путін, ― пояснив він свої кроки. ― Для мене це все одна війна».
Зрозуміло, що процес євроінтеграції України буде складним і багаторічним. Перед вступом треба буде узгоджувати з європейськими нормами чимало складних питань ― від сільського господарства чи оподаткування до екологічної політики. Плюс чимало українських державних органів досі бюрократизовані, там доволі багато лишилося від радянських практик, йдеться в статті. Втім, Соболєв налаштований оптимістично. По-перше, коли перспектива приєднатися до ЄС буде ще ближчою, українці стануть «значно наполегливішими студентами». А, по-друге, чимало змінило повномасштабне вторгнення Росії, каже військовий. «У цьому сенсі війна змушує суспільство дорослішати», ― вважає він.
🖌Докладний текст про те, що Китай стає найбільшим бенефіціаром російсько-української війни, вийшов на The Atlantic. Китайський кореспондент видання Майкл Шуман наводить на користь цього такі тези. По-перше, стратегічна мета Пекіну ― ослабити США й Захід загалом, зробивши Китай центром ухвалення ключових для світу рішень. Для цього Сі Цзіньпін може в схожих випадках вчиняти протилежне, якщо його дії суперечитимуть інтересам Вашингтона. Наприклад, у випадку з війною в секторі Гази Пекін картає Захід за жертви серед мирного населення, привертаючи симпатії арабських країн ― але саме Сполученим Штатам пропонує очолити переговори щодо залагодження цього складного конфлікту. Коли єменські хусити атакують торгові кораблі в Червоному морі, порушуючи вкрай важливі торговельні шляхи ― Пекін відмовляється співпрацювати із західною коаліцією, щоб дати відсіч хуситам і відновити нормальний вантажопотік. Відповідно, на це знов витрачає ресурси Захід. Те саме стосується російсько-української війни, пише Шуман. Китай активно піарив свій мирний план ― однак не скористався найприроднішою можливістю представити своє бачення, ігнорувавши Саміт миру у Швейцарії, пише автор. Насправді затяжна війна дуже вигідна Пекіну. Він не проти, щоб Захід виснажувався політично й фінансово, вкладаючи все більше сил у підтримку України. Йому потрібна слабка, але більш-менш стабільна Росія під боком. За попередні два роки вантажообіг між Китаєм і Росією зріс на десятки відсотків ― і якби Пекін таким чином не виступив фінансовою подушкою для Москви, «у країні б не обійшлося без соціальних і політичних потрясінь».
«Кроки Сі ― realpolitik у найцинічнішому вигляді. У війнах зазвичай немає переможців, але жадібні до влади й неперебірливі можуть дістати вигоду від страждань. І Пекін може вийти великим переможцем із болів Києва», ― підсумовує Шуман.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🖌 Видання Time опублікувало велику історію про голову Офісу президента України Андрія Єрмака, точніше про те, як він працював над організацією найбільшого дипломатичного заходу України з початку повномасштабного вторгнення росіян, що мав би обʼєднати світ довкола мирного врегулювання війни на її умовах. Автор тексту ― Саймон Шустер, відомий, зокрема, статтями про Володимира Зеленського на початку повномасштабного вторгнення і після невдалого, як пише видання, контрнаступу влітку 2023-го. Шустер згадує, як спілкувався з Єрмаком у листопаді 2022 року, невдовзі після дня народження помічника президента. Тоді в кабінеті Єрмака в ОП ще були повітряні кульки, найбільша ― у вигляді снаряда. А на столі лежав один з подарунків ― керамічний череп, розмальований силуетом палаючого Кремля. «Ось це і є наша мета», ― напівжартома сказав тоді Єрмак.
Тоді він мав підстави для оптимізму: українська армія наступала, щойно завершивши Харківську і Херсонську операції, успішність яких вразила світ. Тодішній голова Обʼєднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі саме тоді порадив домовлятися з Росією ― коли Україна могла виторгувати вигідніші умови, однак його слова викликали обурення. Керівництво України, зокрема Володимир Зеленський, очікували, що далі війна піде за приблизно тією ж траєкторією, пише Шустер.
Єрмак тоді брав участь у переговорах про обмін військовополонених, а під кінець 2022-го його команда вже почала продумувати концепцію майбутніх глобальних переговорів щодо миру в Україні. «Ми хотіли, щоб присутні були представники взагалі всіх держав [окрім Росії], ― сказав він виданню. ― Що більше країн буде представлено, то менше залишатиметься в росіян шансів сказати, що світ не погоджується з пропозиціями України». За цією логікою в Швейцарії опинились, наприклад, представники Республіки Кабо-Верде.
На підготовчі до саміту міжнародні зустрічі справді приїздили представники багатьох країн. На ту, що відбулась у другій половині 2023-го, навіть прибули представники Китаю ― однієї з найважливіших для майбутнього миру країн. Однак, як і в будь-якій війні, пише Шустер, дипломатія залежить від подій на фронті. Через складну ситуацію в українській армії рівень репрезентативності саміту виявився набагато нижчим, ніж планувалось. Хоча кроки України були відчайдушними ― наприклад, аби саміт відвідав представник Саудівської Аравії, незадовго до його початку королівство відвідав Володимир Зеленський. Деякі країни, зокрема не надто впливові, заманювали можливістю побути в одній компанії із впливовими політиками Заходу і, можливо, вирішити щось важливе для себе.
Місце посадки вертольотів у швейцарському Біргенштоку, де проходив захід, було неподалік від ферми. Сідаючи, політики могли побачити купу лайна на її подвірʼї. «Як символічно, ― сказав один з представників американської делегації. ― Тут ще доведеться розгребти чимало лайна».
Єрмак від самого початку називав саміт успіхом. Утім, президент Чехії Петр Павел, один із найбільш дієвих союзників України, був значно менш оптимістичним щодо результатів війни. На саміті він сказав, що ЗСУ навряд чи зможуть відвоювати захоплені росіянами землі, тож Україні доведеться терпіти їхню окупацію, а світ десятиріччями символічно її засуджуватиме. Наступний саміт ― його планують на цей рік і, можливо, за участі Росії ― дасть відповідь на запитання, наскільки песимізм Павела виправданий, підсумовує Time.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🖌 Пропозиції кандидата у президенти США Дональда Трампа щодо припинення російсько-української війни не підійдуть ані Україні, ані Росії ― так стверджують більшість опитаних Newsweek західних експертів. Днями підконтрольна йому організація опублікувала план «розвʼязати конфлікт за день», як Трамп обіцяє зробити майже від самого початку повномасштабного вторгнення росіян, щойно стане президентом. Суть цього плану ― не давати Україні американської зброї, якщо Київ не погодиться на переговори, і, навпаки, значно посилити збройну підтримку ЗСУ, якщо Росія відмовиться від переговорів чи порушить їхні умови.
Росія не погодиться на таке просто тому, що її цілі у війні занадто відрізняються від цілей України, стверджує професор політології американського Сиракузького університету, автор книжки «Код путінізму» Браян Тейлор. «Росія хоче отримати повний політичний контроль над Україною та викорінити ідею, що українці ― окрема нація. Україна ж прагне захистити свою територію, своїх людей і свою демократію від російських жорстокості та домінування». Ця різність позицій, стверджує Тейлор, поки що лишає мало простору для переговорів ― і погроза надати більше зброї Україні на Росію тут не подіє. Росіяни брехатимуть і вдаватимуть, що готові на щось піти, та це буде імітація дій. Щоб наблизити переговори, треба збільшити цю допомогу просто зараз, стверджує Тейлор, а коли росіяни опиняться у програшному становищі ― тоді з ними й можна буде починати про щось говорити.
Інші коментатори загалом сходяться на тому, що план Трампа вигідний Росії. «Він фактично показує, що агресія і брутальна жорстокість виправдовують себе, ― каже генерал-майор армії США у відставці, а тепер старший науковий співробітник Центру європейського політичного аналізу Гордон «Скіп» Девіс. ― Але, мабуть, ця пропозиція сподобається електоральній базі Трампа і значній частині європейської публіки, яку більше цікавить мир, ніж захист свободи вибору уряду, територіальний суверенітет і міжнародне право».
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🖌 У травні, згідно з американськими та британськими даними, росіяни щодня втрачали загиблими й пораненими приблизно тисячу людей. Цей показник вищий, ніж був зазвичай раніше ― хоч зараз росіяни щомісяця відправляють на фронт 25―30 тисяч солдатів, загалом покриваючи нестачу і продовжуючи мʼясні штурми. Однак ситуація для окупаційного війська поступово погіршується, пише The New York Times.
По-перше, хоч населення Росії й набагато більше за українське, невідомо, скільки ще таких втрат російський режим здатен безболісно витримати. Росіяни вже зараз активно залучають до війни вихідців із країн Африки та Азії ― це очевидна ознака дефіциту, пише видання.
По-друге, настільки висока смертність означає, що військові змушені кидати новонабраних окупантів якнайшвидше в бій. Ті не встигають навчитися воювати ― серед наслідків цього нижча ефективність на полі бою і ще вища смертність.
Третій негативний для росіян фактор ― те, що війна продовжує змінюватись. Дрони не дають можливості непомітно зробити щось групою людей, касетні боєприпаси й міни роблять задачу пройти відкритою місцевістю майже нереальною, нові поставки західної зброї в ЗСУ вирівнюють паритет ― і він на полі бою вже відчутний, стверджують співрозмовники видання з числа американських військових. «Мʼясні штурми» допомогли росіянами захопити Бахмут і Авдіївку, але на Харківщині ця тактика вже не дала бажаного результату. Росіян зупинили, десь відігнали, їм вдалося хіба що знищити Вовчанськ ― але не захопити його.
На лінії фронту ЗСУ зараз переважно в захисній позиції ― а в такому режимі втрати менші, та й українці вже встигли окопатись, пише видання. Та попри це росіяни досі не роблять висновків зі статистики, готуючись до наступу найближчим часом. Вони сподіваються відхопити ще трохи територій на півдні та сході України, пише медіа.
#інозмі
@babel
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM