Майбутнє цієі війни визначається зараз. Травень- липень.

10 років пролиття нашої крові знадобилось, щоб Захід усвідомив, що РФ становить загрозу і для них теж.

Зараз НАТО готує сухопутні коридори для військ США на випадок вторгнення Росії в Європу. А вище керівництво Північноатлантичного союзу попередило про те, що західні уряди повинні підготуватися до конфлікту з Росією в наступні два десятиліття.

В момент цього усвідомлення Путін ще нахабніше почав себе поводи і нарешті є колективна політична воля обмежити його апетити.
Йому буде неприємно. Тому як розвиватимуться події залежить від його реакції.

Поки що його війська потужно наступають на Сході. Як завжди, не зважаючи на їхні великі втрати.
Якщо оцінювати об’єктивно результати наших Сил оборони, то вони міцно тримають оборону, попри фрагментарну втрату позицій.
Оцінюючи такі речі завжди треба брати до уваги співвідношення сил. У росіян їх неспівмірно більше. Разом з тим наші тримають фронт так ніби сили рівні.

Це дратує Путіна. Їхні витрати на такий наступ неадекватні навіть для його схибленої уяви. Тому там зараз чистять військову верхівку. Бо в нього закралась думка, що його дурять. Він не вірить, що при такому співвідношенні сил на їхню користь можна так потужно оборонятись як наші. Шукає де тут підстава з боку його військових.

Тобто мотивація і професіоналізм у нас є, щоб дотиснути Путіна.

Питання лише у тому чи зможе зараз Захід діяти оперативно та не спокушатись на ілюзії щодо перемовин.

Заяви Путіна, Пєскова і Медведчука про їх перемовні позиціі і «хотєлкі» - зрозумілі. Вони їх готували ще взимку.

Але наша потужна оборона Харківщини відчутно похитнула їх позиції і плани. Від них наразі залишились тільки заяви.

В росіян державні комунікації працюють як добре організована система на службі у цілей і задач «СВО».
По їхніх інформаційних вкидах і трендах можна розуміти і прогнозувати багато чого.

От скажімо в травні, з початком наступу на Харківщині, вони синхронно запустили два наратива:

✅ вкидують інформацію, мета якої розсварити між собою нашу військову розвідку і ЗСУ. Зламати зв’язок і довіру між цими двома структурами - мета росіян. Бо це їх посилить, а нас ослабить - тому вони стараються.
Приміром, у травні по Харківщині вони оприлюднили близько 10 різних текстів про те, як військове командування нібито нещадно ставиться до підроздалів ГУР саме на Харківщині, а ГУР в свою чергу ображається. Писали вони це з прізвищами очільників, сподіваючись, що воно їх зачепить особисто. Типовий російський прийом. Вони так стравлювали людей вже не раз.

✅ інформаційно атакують наше військове керівництво з метою дискредитації та ослаблення військової вертикалі. Останні два тижні російські ЗМІ рясніють інформацією про нібито відставку нашого Главкома і Міністра оборони. Це теж їх звичний прийом. І він працює. Бо та частина людей, які в це починають вірити, заходять у режим сприйняття керівництва як тимчасового і це сильно підриває авторитетність рішень.

Цікавий погляд на нашу війну в інтерв’ю легендарного американського генерала Веслі Кларка, який був Верховним головнокомандувачем об'єднаних збройних сил НАТО в Європі та свого часу стримував сербську агресію на Балканах.

Ось лише деякі цитати, щоб трохи вийти з нашої інформаційної бульбашки.

✅Ця війна закінчиться, коли Путін зрозуміє, що він не може перемогти і не може утримати частини України, які, як він стверджує, є частиною Росії. Ось як має закінчитися ця війна.

✅майстерність і характер України визначатимуть подальший розвиток подій.

✅Важливі геостратегічні починання не відбуваються за пару місяців. Це не просто питання ще двох батарей чи батальйонів артилерії або ще сотні тисяч 155-мм снарядів. Хоча все це необхідно для оборони, вам потрібна концепція перемоги. Йдеться і про військову концепцію, і про політичну концепцію, яка б визначала певні вимоги. Ця концепція має бути схвалена і підтримана західними партнерами, для того щоб забезпечити виконання цих вимог.

✅Героїзм українського народу, його неймовірна технологічна компетентність, інноваційність та рішучість прокласти власний курс у Європі як незалежної держави і демократії викликають захоплення всього світу і Заходу.

✅Так само було і з Великою Британією. Були сподівання, що війна завершиться за кілька тижнів після Дюнкерка, в 1940 році, або коли союзники перетнули Ла-Манш у 1944 році, але так не сталося, тому що війни не закінчуються швидко. Саме тому ви повинні затягнути пояси, закотити рукави, визнати, що це екзистенційна боротьба й рухатися тільки вперед до перемоги.

✅Успіх приходить до тих, хто наполегливо продовжує боротися. Ось який виклик нині стоїть перед Україною.

✅Путін, як і кожен лідер, який веде війну, хоче перемогти і готовий жертвувати своїми силами, але лише до певної міри. Навіть Гітлер у 1945 році шукав вихід, сподіваючись зберегти Німеччину. Він не був готовий боротися до кінця…

✅Я також хочу сказати, що ті з нас на Заході, хто уважно стежить за перебігом війни, захоплюються гнучкістю і швидкою реакцією на вторгнення в районі Харкова, яку продемонстрували генерал Сирський і керівництво України. Росія розраховувала на те, що їй вдасться прорватись і захопити Харків, але блискавичне реагування, потужне керівництво, а також самопожертва солдатів не дали цьому статися.

Якщо колективний захід - економічні і політичні світові велетні - не можуть зупинити посягання на встановлений ними ж міжнародний правопорядок та змушені домовлятись з фашистською державою, то в нас звісно вибір дій невеликий.

Але це тоді фіаско всього, що здобував світ з часів 1945 у сфері миру між народами. Викинуті на смітник історії десятки років боротьби за мир.

Війна (агресія) – це міжнародний злочин проти миру між державами і народами. Він посягає не тільки на наш суверенітет, а насамперед на ☝️міжнародний правопорядок і безпеку.

І боронити цей правопорядок повинні всі, хто його створив і підтримує.

Голова Ради Безпеки ООН сьогодні здійснила масовану ракетну атаку на іншу державу- члена ООН.
Так, Росія зараз головує в Радбезі ООН.

Радбез - це орган ООН, на який, відповідно до статті 24 Статуту ООН, покладено головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки в світі.

Це все, що треба розуміти про імпотентність і повну деградацію міжнародної системи підтримки миру.

Треба вже визнати цей глухий кут та виключити країну-агресора з Радбезу.
Це не зробить ООН ефективною, але зменшить ганьбу.

Росія головує зараз в Радбезі ООН. Це вирок цьому мировому порядку та системі колективної безпеки

замах на умисне вбивство чи інсценування?

Робити висновки з того, що потерпілий залишився живим і не дуже ушкоджений - некоректно. Не варто сприймати злочинців як людей, які не помиляються та ідеальним все розраховують.
Так само, не варто одразу робити висновки з дій охоронців та служб безпеки. Бо до всіх форс-мажорів не підготуєшся. В житті трапляється таке, чого немає в підручниках, інструкціях і на тренінгах.

Справжнє умисне вбивство від інсценування відрізняється насамперед - мотивом.

Якщо посягав найманий вбивця, тоді треба з‘ясувати мотив замовника. Політиків зазвичай «замовляють» з політичних мотивів - пов’язаних з завоюванням, утриманням, усуненням або зловживанням владою. Якщо мотив саме такий, то до замаху чи вбивства вчиняється зазвичай цілий ряд дій спрямованих на досягнення політичної мети. І вбивство - це вже пік конфлікту та наслідок вичерпання всіх можливих важілів впливу та інструментів. Тому, все оточення політика добре розуміє хто це робив і навіщо. Бо вони вже були у цьому протистоянні.
А отже правоохоронцям неважко встановити мотив і замовника, якщо слідство неупереджене.

За політичними вбивствами та замахами можуть стояти і різні терористичні організації - в них своє уявлення та методи впливу на політику.

У нас щоправда бувало, коли прибирали таким чином високопоставлених свідків різних державних схем і злочинів або конкурентів за доступ до державних потоків. Але то інша історія.

Російські спецслужби ще полюбляють вбивати політиків, щоб збурити суспільство. В нас вони цим не раз промишляли. Але то теж інша історія.

Ще політиків можуть бажати вбити через особисту неприязнь - фанатики різного штибу (політичні, релігійні), особи які вважають політика винним у своіх негараздах тощо. Мотив такого злочинця нескладно встановити, якщо затримати, бо це люди з певними психологічними особливостями, що добре дається в знаки під час готування до злочину та його виконання.

І є ще один мотив посягань на життя політиків та відомих людей - жага слави та визнання. Ну, іноді так збочено люди це розуміють. Такий мотив теж зазвичай неважко встановити в процесі слідства.

Так от, аби впевнено стверджувати, що то несправжній замах, а інсценування, треба в процесі слідства виключити всі інші мотиви - які мусять перевірятись.

Робити висновки лише з новин не варто. Треба дочекатись хоч якихось результатів роботи правоохоронців.

Експерти без військової освіти не повірять, але даруйте … Головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі так вважає:

Україна застосовує чудову стратегію ведення війни, — генерал НАТО Каволі

Протягом останніх кількох місяців українці були зосереджені на захисті східних територій, не дозволяючи Росії вільно використовувати Крим і Південь України для нападу, зберігаючи свій доступ до Чорного моря та накопичуючи силу. Тож, я вважаю, що в них чудова стратегія. Питання лише у продовженні такої стратегії, – сказав Крістофер Каволі.

Водночас Каволі зазначив, що генерації сили для України здебільшого залежить від країн ЄС і НАТО.

👉 більше тут

Сподіваюсь, лікарям вдасться врятувати життя Ірини Фаріон.

Слідство, звісно, покаже …
Поки що рано щось стверджувати щодо мотивів замаху на її життя.

Але у відомих людей завжди вищі ризики стати жертвою агресії фанатиків різного штибу, неврівноважених людей або бути використаним для провокацій чи розпалювання ворожнечі.
Хоча, звісно, бувають і суто кримінальні мотиви.

Свого часу росіяни у нас неодноразово вчиняли руками своїх спецслужб і агентів гучні вбивства. І навіть у 2014-2016 відкомандирували до нас велику кількість своїх представників кримінального світу, включно з «коронованими».

Може виявитись що завгодно, ситуація неординарна, але якщо у цього вбивства російський слід, то росіяни геть безнадійні.

Вони так і не змогли збагнути українську ментальність.

Це, власне і провалює чимало ворожих планів і спецоперацій.
Вони ніколи не можуть прорахувати реакцію нашого суспільства, бо з російською «прошивкою» це неможливо уявити.

Ситуація практично по всій лінії фронту зараз ускладнена.
Росіяни розуміють, що захід вже дозрів і готовий на них тиснути та ставити у дуже незручне становище.

Тому наш ворог накаляє обстановку на фронті, збільшує тиск аби їх почали просити і вмовляти на перемовини, а вони тоді матимуть домінуючу позицію.
Ось така в них логіка. Вони вже так робили.

Звісно, чергове збільшення інтенсивності ворожих дій можна було б розцінювати і як рух до їх стратегічної задачі - захопити всю Україну і знищити державність. Але ж, вони паралельно включили своїх «хороших рускіх» і вже кілька разів «вкидували» різні мирні плани.

Вони не хочуть почуватися злочинцями, яких змушують припинити вчинення злочину, вони хочуть почуватися великим політичним гравцем і вершити долю України, торгуючись з Заходом, а не з нами.

Але це не означає, що вони досягнуть мети.
Адже наступ на Харківщині зупинений і зараз наші війська не гірше тримають оборону.
Так, у ворога є подекуди тактичне просування. Але в нас настільки нерівні сили. Наш супротив по факту значно перевищує наші можливості.
Росіяни з усіма їхніми перевагами у зброї і людях, які вони нарощують постійно, - не можуть вже два роки вийти на ті межі які, планували.

А ударом по Охматдиту вони ще раз нагадали всьому світу, що вони фашисти і з ними можна говорити лише мовою сили.

Навіть найжорстокіший злочинець має права, дотримання яких повинна забезпечити держава.

Це не для того, щоб «допомогти» уникнути злочинцям відповідальності. А для того, щоб не засудили невинуватих.

Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування може бути здійснене за письмово дозволу прокурора, слідчого або особи яка проводила оперативно-розшукову діяльність.

Втім, приймаючи таке рішення треба враховувати як ці дані можуть вплинути на подальше розслідування. Скажімо, на поведінку свідків або співучасників, якщо такі є.

Що стосується свідків, то пам‘ять людини має багато загадок. Приміром, процесуальна практика мала приклади, коли свідок згадував те, чого не було, але згадував дуже щиро і вірив у це, бо його пам‘ять саме так закарбувала події, як їх багато хто переповів публічно.

Щодо співучасників - це як ворог на війні, вони детально вивчають всю інформацію щодо вчиненого злочину, яка потрапляє у публічний простір. Навіть коментарі і лайки.