Вірте офіційним джерелам.

Всі, хто поширює фейк про те, що я нібито працюю в Генштабі, могли просто туди зателефонувати і спитати або направити запит.

Але офіційна відповідь Генштабу не додасть переглядів бо сенсації нема.

Ось 👉посилання на офіційну інформацію Генштабу з цього приводу

Продовжую роботу з німецькими та британськими кінематографістами.
Привезла сюди наш великий прапор. Буде прикрашати студію.

Європейське суспільство інакше бачить і відчуває нашу війну.

Це я усвідомлювала неодноразово протягом нинішнього відрядження до Німеччини та роботи над фільмом про боротьбу українців за свою державу.

Ми з вами живемо в контексті війни, ми знаємо багатосотрічну історію цієї війни, знаємо як росіяни створили міф про своє походження і привласнили історію Київської Русі, знаємо як вони сотні років знищували нашу культуру і самоідентифікацію та багато іншого, знаємо як радянські тюрми були переповнені українськими дисидентами тощо.

Переважна більшість європейців контексту війни не знають і не розуміють. Для них це просто території, якими зрештою можна і поступитись, якщо вже до такої війни дійшло.

На заході не вистачає інформації про Україну, яка б показувала контекст подій.

Адже від розуміння контексту залежить їх сприйняття чи несприйняття сценаріїв завершення цієї війни.

Ключове питання виграшу/програшу війни - це питання ціни. Нажаль.
Свого часу Горбулін влучно сформулював думку, що треба зробити так, аби Росії було дуже дорого на нас нападати. Не дослівно цитую, але це і є рецепт миру.

До 2014 ми це не зробили, а навпаки розвалили власну оборонну промисловість та майже знищили армію.
Зараз це робити вкрай важко.

Оскільки бліцкриг у росіян не вийшов і війна затягнулась, то тепер вони працюють на наше виснаження і максимальне здорожчання війни для нас і наших партнерів. Бо це не лише війна технологій, але насамперед ресурсів. Росіяни готові витратити на це все і навіть більше. Вони готові нераціонально жертвувати людьми і грошима і це видно неозброєним оком навіть по боям, які відбуваються зараз на сході та півдні.

Вони кинули чимало зусиль, щоб наразі прорвати нашу оборону і рухатись вперед. Важкі бої зараз по всьому східному фронту. Ситуація гостра і постійно ускладнюється.
В них навіть є певні тактичні успіхи на деяких напрямках, бо так гатити авіацією і артилерією, то це передбачувано. Але ціна цих тактичних успіхів, які динамічні і постійно змінюються, невиправдано висока для РФ.

До того ж, вони руйнують нашу енергетичну інфраструктуру, щоб знекровити наші виробничі потужності і щоб відновлення генерації було для нас непомірно дорогим.

Росіяни самі несуть величезні втрати, але в них ще є що витрачати, тому їх це не зупиняє. Вони намагаються перемогти у битві ресурсів, яких у них від самого початку було більше.
І тут треба бути реалістами та розуміти, що західна допомога є запорукою нашого виживання, але це ще не все, що забезпечить повернення окупованих територій.

Чи можна перемогти у таких умовах?
Ми повинні довести, що так.
Ресурсів більше ніж у росіян у нас не буде. Тому треба мінімізувати різницю і компенсувати ії професійністю, грамотними рішеннями, ефективним і раціональним використанням озброєння та військової техніки.

Наразі немає значення, що саме сказав Дугін Такеру Карлсону.

Це росіяни у звичній їм манері відкривали «вікно Овертона». Заводили у міжнародний інформаційний простір та експертне топ-середовище ідеолога рашизму.

Росіяни завжди використовують західну свободу слова для таких речей.
Варто сказати, що на сьогодні західні держави безсилі проти цього явища.
Росія виконує свої задачі інструментами західної демократії.

Росіяни виставили у Москві практично згорілий захоплений американський танк Abrams.

У серпні 2022 на Хрещатику в Києві пройшов «парад» знищеної російської техніки. А ще ця техніка була виставлена на площах деяких європейських столиць.

Крім цієї ідеї росіяни плагіатять в нас багато чого. Плагіат - це їх сильна сторона.

Скажімо, новини про нас вони почали писати у манері, в якій ми писали про них.

У росіян створення фейків працює як справжнє виробництво.
Щодня вони створюють 3-4 фейки про наші бойові підрозділи і стільки ж про Главкома.

Технологія проста. Є кілька наративів в рамках яких і створюються всі фейки.
Зрідка бувають справді цікаві сюжети. А в основному це інфо.сміття, яке не витримує критики і розміщують вони його на різних «інфопомийках».

Чи варто з цього приводу перейматись? Ну якщо ви читаєте їхні «помийки», тоді - так.

Чи впливають вони на українську аудиторію?
Якщо їх починають ширити наші ЗМІ та соцмережі, то можуть і вплинути. Бо росіяни майстри сіяти сумнів і ворожнечу.

Тому, краще цей бруд сюди не заносити. Хай самі споживають.

🤔Парадокс, який ще потребує вивчення, але іноді спростування фейку поширює його більше, ніж він сам спромігся.

Близько 2-3 останніх місяців спостерігаю в російських ЗМІ і соцмережах суттєве підвищення градусу ненависті до українців та до ЗСУ.

Вони це роблять завжди перед тим, як треба виправдовуватись і якось пояснювати свої дії своїм громадянам.

Їх улюблений наратив для внутрішнього споживача - ну от бачите, ми ж казали, що якби ми зараз не пішли першими, українці б нас знищили.

Під цей наратив відповідно створюється образ українців та української армії як спільноти кровожерливих агресивних небезпечних людей.
Так формується в їх суспільстві рефлекторне бажання захиститись від українців.

От росіяни вже вкинули свою улюблену тему, що нібито нашою армією керують парнери із США, а не ми.

Це вони так підвищують градус ненависті росіян і це їхній залізобетонний аргумент агресії, який підтримає і зрозуміє ледь не кожен співвітчизник.

З Америкою воювати - то їх вічний незакритий гештальт і спокуслива фантазія. Під неї горілка навіть має інший смак. Без жартів.

Інформаційний сценарій вони не змінюють, про Америку пишуть в кінці кампанії з нагнітання і безпосередньо перед готовністю змінювати ситуацію на фронті.

Це цитата з їх вчорашніх новин:
«Генерал-лейтенант армии США Антонио Агуто стоит за спиной командования украинских войск…..» далі текст не викладаю, бо від нього розкладається мозок.

Те, що росіяни подали у розшук наше військово-політичне керівництво, повністю відповідає їх інформаційній стратегії, про яку я постійно пишу.

Це історія виключно для внутрішнього електорату. Більше ніде серйозно це не сприймають.

Це сюжет з їх наративу, що «українці нібито кровожерливі агресори, які загрожують РФ і через це РФ змушена діяти на упередження та нападати».

Цим розшуком вони показали своїм людям, що роблять все можливе аби зупинити українців, але мабуть не вийде, тому треба буде вдаватись до більш серйозних кроків.

Сьогодні західна демократія здійснить фатальну історичну помилку.
Гібридно визнає Путіна легітимним главою держави. Хтось визнає, хтось - ні, хтось - утримається від чіткої позиції. І цим захід покаже, що він роз‘єднаний, а тому слабкий перед великим тоталітарним монстром.
Це буде дуже гіркий урок.

Але в нас все одно тільки один шлях. Нам треба відстояти Україну та знищити ворога.

Просто сьогодні був шанс колективно цей шлях скоротити.

Почали звертатись ЗМІ до мене за коментарями. Я не коментую плітки.

І не знаю у чому тут стратегічний інформаційний задум - поширювати фейк про те, що я якимось чином дотична до призначення Наталії Гуменюк. Через 9 місяців після мого звільнення і повної заміни команди. Самій цікаво.

Це ж вже було, і Генштаб спростовував і я спростовувала. Додати більше нема чого.

Хіба що про інформаційну гігієну.
Не поширюйте плітки.

Росіяни не змогли просуватись на Донеччині. Вони довго намагались. Але за останні півтора роки динаміка по Авдіівці показала, що такими темпами і витратами вони на кордони Донецької у цьому десятилітті не вийшли б. Бахмутський напрямок так само виявився для них «непідйомним». Так, там дуже важкі бої, але навіть в умовах абсолютної переваги ворога у кількості людей і зброї, вони просуватись вже багато місяців не можуть.

Тому треба було змінювати напрямки і тактику.

Зараз вони розтягують фронт, розуміючи, що у нас людей менше ніж у них, скільки резервів ми б не підготували. Це данність з якою ми воюємо 10 років. От вони намагаються на цьому знову зіграти, як у 2022.

Звісно, вся інформаційна увага зараз сконцентрована на Харківщині. І росіяни її концентрують ще більше, ніж ми. Так, у російському інфо просторі подаються тактичні успіхи у сірій зоні як небувалий прорив і перемога. А там, де в них успіху немає, вони зводять інформацію до фейків про наші бригади та командування. Тобто розповідають про наших, а не про своїх.

Якби все було так добре і за планом, Путін би зараз не змінював главу оборонного відомства.
Власне те, про що я написала у попередньому пості ⬆️.
Тактичні успіхи у сірій зоні - це не те, на що вони розраховували. Тому це не врятувало Шойгу.

Зараз не 2022
Зовсім різні конкретно історичні умови. Ситуація інша, задачі іншої складності.
Це треба розуміти

Перший натиск з їхнього плану по Харківщині - вистояли.
Це реальний результат.

Тепер диванна армія може переходити до словесних боїв - не так стояли, не там, не ті, не тим стріляли, не туди, не ті команди давали, не тих призначали, не там копали тощо…

📣Зараз не лише на фронті ситуація загострюється, але й в інформаційному полі.

Далі буде важко зрозуміти хто свій, хто чужий. Хто за покликом серця, хто за інтерес.

Бо чим довше триває війна, тим більше всі до неї пристосовуються і вчаться отримувати свій політичний чи фінансовий зиск. І верхівкою цих процесів зазвичай є публічна активність.

Але на ці інформаційні верхівки айсбергів чиїхось інтересів, малих і великих, наліплюються любителі висловлюватись публічно з усіх питань. І мимоволі безкоштовно поширюють різні вкиди, не розуміючи кому вони зараз допомогли і хто використає це поширення як аргумент у своїх питаннях.

І це було б не так страшно, якби не війна.
Але на кону держава.
Тому просте правило:

✔️включити інстинкт самозбереження. Згадати хто зараз захищає країну і ваше життя. Якщо інформація підриває довіру і демотивує тих, хто вас захищає, просто не втягуйтесь у ії обговорення і поширення.

У росіян методички не змінюються.
Вони знову поширюють інформацію про конфлікти між військовими підрозділами і командуваннями різного рівня.

З початком наступу на Харківщині вони щодня вкидають повідомлення такого типу: нібито той чи інший підрозділ переміщено в район бойових дій через неприязні стосунки одного командувача з іншим. І таких повідомлень за останні 10 днів вже три. Про три різні підрозділи. Інформаційно вони атакують найсильніші та найвідоміші підрозліли.

В цій ситуації важливо не передавати це один одному вотсапом чи ще якимись месенджерами як новину.

Це інформаційна зброя ворога - як вона є.

Чистки військової верхівки у РФ - прогнозований крок диктатора.
Для міцності особистої влади «карти в колоді» треба тосувати. Щоб вони «не склеїлись» у різні незручні угруповання.

Звісно, тут має місце і традиційний фактор - одвічна боротьба за вплив між ФСБ і ГУ ГШ ВС РФ (так зараз в них називається ГРУ) та тепер вже верхівки їхнього Міноборони, яка стала окремим потужним центром впливу. І особисті інтриги, звісно, - не без цього. Це специфіка всіх без виключення політичних еліт.

Але ключова проблема, яка викликала ці зміни - перестановка людей, які присмоктались до військового бюджету.
Бо це на думку Путіна впливає на хід бойових дій. Питання не в збагаченні, а в тому що воно у затяжній війні може провокувати затягування безглуздих у військовому розумінні дій. Стільки витрат скільки вони понесли за попередній рік наступальних дій і результат, який вони отримали, Путіна обурив. Це безпрецедентне витрачання коштів у прірву, яку вони медійно всіляко прикривали…

А наші Збройні Сили продовжують в умовах переваги ворога в озброєнні та особовому складі, завдавати їм ці непомірні втрати.
Ще не одна армія в світі так міцно не трималась, як наша.


Про перемовини з РФ

Знову пішла інформаційна хвиля про перемовини з РФ.
Ключовий наратив - «всі війни завершуються перемовинами»
Це не так. Не всі. Далеко не всі.
Війни закінчують по-різному.

Але, якщо починати обговорювати тему перемовин, то треба чітко розуміти що не може бути предметом таких перемовин.

☝️не може бути предметом перемовин зі злочинцем те, що від нього захищено нормами права. Тобто наш суверенітет, наші кордони, наші території не можуть обговорюватись з агресором. Бо це буде продовження агресії та нав’язування волі агресора. 

Натомість предметом перемовин можуть бути питання:
➖виведення військ РФ з України;
➖відновлення суверенітету нашої держави на тимчасово окупованих територіях;
➖умови притягнення до відповідальності агресора.

Я про це детально писала і 2015, і в березні 2024 - обидва рази на шпальтах УП

https://www.pravda.com.ua/columns/2024/03/2/7444616/