Коли вам в черговий раз будуть навіювати стереотип про місце народження, що мовляв лише українське гарантує патріотизм і звитягу, то не забудьте що чимало російських генералів і політиків, які зараз генерують війну проти України - народились в Україні.
І дехто навіть в західній її частині.

Але це їм не заважає проти нас воювати. Навіть з урахуванням, що тут живуть їхні батьки, рідні брати і сестри.

У нас є випадок, коли на одному напрямку воювали підрозділи командирів, які вчились в одній школі - українській. А тепер вони воюють по різні боки фронту. Один проти одного. Обидва генерали.

Тому, судіть за вчинками.

Слабкість Трампа дедалі більше провокує росіян рушити на балтійські країни.
Такого шансу розвалити НАТО в росії ще ніколи не було.

Десь тихо сумують любителі зради. Не їх сьогодні день.

Якщо росії віддати Донбас заради зупинення війни, то війна все одно продовжиться, але вже в інших областях.

Хай для початку росія виконає зобовʼязання, які вона раніше на себе брала. В нас купа з ними угод і домовленостей, включаючи визнання наших кордонів.
От хай це зобовʼязання і виконає.

Почалась боротьба за ринок дронів вже і за межами України.

«Директор німецької компанії-виробника зброї Rheinmetall Армін Паппергер вважає, що в українських дронах немає нічого інноваційного, а їхніх виробників назвав «українськими домогосподарками».

Перепросили…

Дональд Трамп серйозно розглядає можливість виходу Штатів з НАТО.

От власне це те про що я не раз говорила. Така масштабна війна може завершитись лише глобальним перерозподілом сфер і зон впливу та зміною моделі колективної безпеки.

Зникнення або переформатування НАТО - може бути однією з таких змін.
Як було вже не буде.

Думаю, нас як націю і державу, не росіяни знищать, а ми самі себе.

Наша внутрішня боротьба всіх з усіма - це шлях до самознищення.
І ми його вже більше половини пройшли.

Росіі достатньо вкладатись у наші срачі на всіх рівнях. Їм це вдавалось в усі часи.

А зараз це взагалі копійчана справа - будь-які інформаційні атаки та операції. Та ще й нашими же руками.

Сьогодні 4та річниця успішного завершення оборони Києва і звільнення Київської області.

Це була поворотна битва, яка повністю зламала плани ворога і три дні перетворились вже на півтори тисячі протягом яких росіяни так і не можуть захопити Україну.

Я безмежно вдячна відомому французькому письменнику, документалісту, сценаристу, журналісту Olivier Truc за підтримку України та створений ним фільм «Битва за Київ».
У фільмі він показав який супротив чинили тоді сили оборони і цивільні жителі Києва, області та всі українці хто тоді до єднався до захисту столиці.

У фільмі використані унікальні документальні кадри штабу оборони Києва.

Показ фільма вже пройшов країнами Європи, сподіваюсь, ми теж отримаємо право на його широкий показ в Україні.

«Лінія фронту є дуже статичною, і росіяни мають вкрай незначний успіх, якщо взагалі мають. За останні два місяці українці більше повернули, ніж росіяни захопили», - генерал Петреус, колишній Директор ЦРУ.

Будь-яка військова операція йде не за планом, щойно вона розпочинається.
Бо, як добре видно у випадку з «мирними ініціативами» Трампа, важко передбачити як відреагує опонент.

Тому, зараз ніхто не знає куди всі ці війни зайдуть зрештою… і кожен діє по ситуації.
Треба ловити момент та не прогавити можливості, які можуть несподівано у нас зʼявитись.

Приміром, «карти» 🃏 ми вже точно маємо. І наша стратегія на фронті наразі дозволяє бути субʼєктними на цій глобальній шахівниці.

Багато «нових ідей» і «реформ» треба просто погуглити. Зазвичай це вже було.

І не завжди це плагіат. Просто за відсутності інституційної памʼяті і її носіїв, люди логічно приходять до одних і тих самих рішень, часто не знаючи, що це вже було.

Чому було? Чому не лишилось і не працює?

Тому що всі хочуть зробити щось нове і дуже швидко. Тож, рішень не так багато.
Або обʼєднати, або розділити. Або створити міністерство, або ліквідувати. Або створити департамент, або розформувати. Або обʼєднати функції і повноваження, або розділити.
Ну, ще ребрендинг. Але це технічно складніше, і під це, що цікаво, треба чимало бюджетних коштів закласти, тому такі «реформи» роблять рідше.

Швидкість реалізації таких «новацій»завжди підкуповує людей, які розуміють, що в них не так багато часу.

І якщо зробити ретроспективу якогось одного напрямку, то можна помітити циклічність реформ - створили, ліквідували, створили, ліквідували.

Якщо один очільник зробив реформу і щось створив, інший за ним - ліквідовує, наступний - знову створює.

Парадокс цієї війни. Етнічні українці в оточенні Путіна знищують Україну.

А росіяни, які живуть в Україні, не дають їм це зробити. Воюють, виробляють зброю, роблять інформаційну протидію тощо.

Світ ніколи не був простим.
А цінності є найсильнішою ідентичністю.

Про Великоднє перемирʼя

Росія з 2014 жодного разу не дотрималась перемирʼя.

Приміром, у 2025 Російські війська 2935 разів порушували Великоднє припинення вогню, оголошене Володимиром Путіним.  

Ось колись вже виклалала всі їхні «перемирʼя», які вони порушили

❗️За роки війни рф жодного разу не дотримувалася домовленостей про перемир’я

📌Усього за час боїв періоду АТО було 11 спроб встановити більш-менш стійкий режим припинення вогню, про що сторони домовлялись у рамках Тристоронньої контактної групи:
• з 18:00 05.09.2014 р.
• з 00:00 15.02.2015 р.
• з 00:00 01.10.2015 р.
• з 00:00 30.04.2016 р. (Великоднє перемир'я)
• з 00:00 01.09.2016 р. (шкільне перемир'я)
• з 00:00 24.12.2016 р. (Новорічне перемир'я)
• з 00:00 24.06.2017 р. (хлібне перемир'я)
• з 00:00 25.08.2017 р. (шкільне перемир'я)
• з 00:00 23.12.2017 р. (Новорічне перемир'я)
• з 00:00 05.03.2018 р.
• з 00:00 30.03.2018 р. (Великоднє перемир'я)

Усі вони зірвані навмисними діями ворога. Приміром, під час так званого «всеосяжного весняного перемир'я» 2018-го за 22 дні проголошеної «тиші» ворог здійснив щонайменше 153 обстріли, під час яких шестеро українських військовослужбовців загинули, 12 зазнали поранень.

«Перемир’я» періоду проведення ООС

Під час проведення операції Об’єднаних сил Україна ще кілька разів домовлялася про двостороннє припинення вогню. Утім, їх результати були аналогічними попереднім.

Тільки у 2019 році бойові втрати української армії на Донбасі становили 97 загиблих.
У 2020-му до початку останнього, липневого перемир’я, гине ще 32 військовослужбовця ЗСУ, 220 поранено.
27 липня 2020 року офіційно розпочався черговий «повний і всеосяжний режим припинення вогню».

Однак ворог його дотримувався лише півгодини. Близько 00:20 вони обстріляли підрозділи 36-ї окремої бригади морської піхоти. Ще один обстріл зафіксований близько 9-ї ранку.

Зрештою, з 27 липня 2020 року по 27 липня 2021 року зафіксовано понад 2 тис. ворожих обстрілів.

☝️Тому, тільки виведення військ Росії з території України означатиме реальне припинення вогню і закінчення агресії.

Тому, очікувати чи ні перемирʼя на Великдень - мабуть відповідь очевидна.

Сезон жартів відкрито 😎

Як би не розвивалась цивілізація, але тримається вона все одно на боротьбі і на силі.

Щойно утворюється слабка ланка, її руйнує чи завойовує сильна.
Система колективної безпеки, створена після Другої світової, стала слабкою ланкою.
Демократію накачали всім чим завгодно, окрім спроможності себе фізично захистити.

Україна тримає фронт. В у всьому цьому слабкому ланцюгу колективної безпеки ми виявились сильною ланкою. Росіяни фатально прорахувалися і не туди пішли.

Але процес, який запустив цю війну, ми самі не змінимо.
Тому змінюватись мають всі, зупиняти росію мають всі. Розвалювати росію теж бажано гуртом.
Бо це війна систем безпеки і підходів до неї, а не війна двох країн.

В росії нема свідоцтва про народження, - Павло Розлач (заступник командира 8 корпусу ДШВ).

Співчуття родинам і близьким загиблих від жахливої стрілянини в Києві. І найшвидшого одужання пораненим.

Звісно, що такі злочини, розривають свідомість навіть, коли живеш в умовах щоденної війни і горя.

Але в такі моменти важливо не втрачати критичне мислення.
Не можна робити ніякі системні чи далекоглядні висновки по одному випадку, по одній особі злочинця.

З оприлюднених даних підозрюють, що стріляв військовий пенсіонер, 1968 р.н., народився в росії, жив певний час у Бахмуті тощо… стріляв з зареєстрованої зброї.

Це не означає, що люди, у яких є такі самі факти у біографії чи зареєстрована зброя - потенційно небезпечні. Такі висновки - це когнітивна помилка.

На жаль, у нас ситуація з громадською безпекою дуже складна з обʼєктивних причин. Війна має таку специфіку.
І подібного типу злочини можуть вчиняти люди різного віку, з різним місцем народження і проживання, різних поглядів, як зареєстрованою зброєю так і нелегальною. Але нелегальною неспівмірно більше.

Ми всі маємо бути готові до цього.
Насамперед правоохоронці.
Звести до нуля такі випадки не вдасться. Але мінімізувати можна.

Коли суспільство шоковане гучним злочином і починає шукати винних, то найпростіше зняти напругу звільненням, ліквідацією інституції чи підрозділу або збільшенням розміру покарання за злочин.

Але наразі ми маємо справу з явищем, а не поодиноким злочином. І простих рішень для подолання явищ – немає.

Потрібен системний підхід та іноді навіть зміна політики в певній сфері.

Якби такий масовий розстріл стався до 2014 – це була б зовсім інша історія. Зрештою, такі випадки не поодинокі навіть у благополучних високорозвинених країнах.

Але сьогодні 2026 і в Україні в розпалі повномасштабна війна. І ця трагедія в Києві з великою ймовірністю прямо чи непрямо є її відлунням.

Таке явище, як збільшення порогу агресивності та насильства у воюючій країні – давно вивчене і описане. Через це проходили всі воюючі суспільства.

Алгоритм роботи з таким явищем включає в себе:

1) створення карти обставин і факторів, які негативно впливають на ситуацію – це і робота російських спецслужб, і світоглядні розломи в суспільстві, і велика кількість нелегальної зброї на руках у населення, і психологічний вплив війни, і прогалини в законодавстві тощо;

2) розробка заходів запобігання та протидії цьому явищу – не масовому розстрілу, а збільшенню порогу агресивності і насильства у цивільному суспільстві під час і після війни;

3) визначення суб’єктів запобігання та протидії цьому явищу. Тобто, хто це повинен робити. Серед суб’єктів, звісно, номер один – це поліція та СБУ. Але, вони працюють із злочином та злочинністю. Вони не працюють зі станом суспільства. Тому, тільки їхніми силами таке явище неможливо подолати. Тут важлива робота держави в цілому, багатьох інституцій та громадянського суспільства.