"Uncle Sam"
Steve Darnall, Alex Ross
"Alabaster cities undimmed by human tears and good wars and new frontiers and amber waves of grain and better things for better living through chemistry. And a woman in a long gown. And the Alamo and Pearl Harbor.. Pearl? Was that her name? Some of the voices in my head are muffled. They're wrapped up in the frag. But put the flag away and the words don't make sense..."
На третій сторінці комікса, Сем каже слова, які кожен українець хотів би сьогодні почути від американського президента:
"I've signed legislation that will outlaw Russia forever.. we begin bombing five minutes!"
Ех, шкода що їх промовляє постарілий напівбожевільний архетип всієї американської нації. Відкинутий своїм двійником-ділком цей Сем в обцюняних плюндрах мандрує Гамерикою спостерігаючи її жахіття і згадуючи найгірші моменти свого життя.
Одна з найцікавіших сцен - з'ява архетипів інших націй - Британія з левом, СРСР як побитий ведмідь, французька Свобода-Маріанна - всі або постарілі, або втомлені або занурені в глибоку депресію.
Загалом це історія про старіння символу. На одній зі сторінок в Сема стається флешбек.
Він перебуває в напівтемній кімнаті де якась жінка (дружина, донька, мати?) каже йому:
"You're a fool, sam. They say that Dorchester is so cold that the ground is frozen a foot an a half deep. It's no place for an old man."
Старого жадна сторононька не приймує...
Але в коміксі цей старий принаймні намагається боротись. Його ворог-допльґанґер сидить на троні з телевізорів і спілкується фразами бізнесмена. Він хоче мати бізнес з усіма:
"The business of America is business".
Недавня фраза Трампа:
"Україна і рф можуть укласти мир найближчим часом. Тоді обидві сторони почнуть вести великий бізнес із США та зароблять статок".
Вкінці книги на читача чекає цікава стаття про походження Дядька Сема, де окрім нього ще згадується Коламбія - більш поважний і раніший символ.
Але буду чесним з вами і собою. Читалось це цілковито заради знаменитого малюнка Алекса Росса. Роботи цього культового гіперреаліста завжди мене приголомшували. Просто не віриться що можна ось так малювати комікси... Страшно навіть уявити стільки часу пішло на роботу та пошук прототипів для персонажів.
Я читав перше паперове видання у форматі tpb 1998 року, зараз існує новий тираж 2024 року де є дві нові статті від Дарналла і Росса.
У висновку, кладу цій роботі 5 зірок з 5. Бо й історія непогана, а графічне виконання взагалі не піддається оцінці.
Steve Darnall, Alex Ross
"Alabaster cities undimmed by human tears and good wars and new frontiers and amber waves of grain and better things for better living through chemistry. And a woman in a long gown. And the Alamo and Pearl Harbor.. Pearl? Was that her name? Some of the voices in my head are muffled. They're wrapped up in the frag. But put the flag away and the words don't make sense..."
На третій сторінці комікса, Сем каже слова, які кожен українець хотів би сьогодні почути від американського президента:
"I've signed legislation that will outlaw Russia forever.. we begin bombing five minutes!"
Ех, шкода що їх промовляє постарілий напівбожевільний архетип всієї американської нації. Відкинутий своїм двійником-ділком цей Сем в обцюняних плюндрах мандрує Гамерикою спостерігаючи її жахіття і згадуючи найгірші моменти свого життя.
Одна з найцікавіших сцен - з'ява архетипів інших націй - Британія з левом, СРСР як побитий ведмідь, французька Свобода-Маріанна - всі або постарілі, або втомлені або занурені в глибоку депресію.
Загалом це історія про старіння символу. На одній зі сторінок в Сема стається флешбек.
Він перебуває в напівтемній кімнаті де якась жінка (дружина, донька, мати?) каже йому:
"You're a fool, sam. They say that Dorchester is so cold that the ground is frozen a foot an a half deep. It's no place for an old man."
Старого жадна сторононька не приймує...
Але в коміксі цей старий принаймні намагається боротись. Його ворог-допльґанґер сидить на троні з телевізорів і спілкується фразами бізнесмена. Він хоче мати бізнес з усіма:
"The business of America is business".
Недавня фраза Трампа:
"Україна і рф можуть укласти мир найближчим часом. Тоді обидві сторони почнуть вести великий бізнес із США та зароблять статок".
Вкінці книги на читача чекає цікава стаття про походження Дядька Сема, де окрім нього ще згадується Коламбія - більш поважний і раніший символ.
Але буду чесним з вами і собою. Читалось це цілковито заради знаменитого малюнка Алекса Росса. Роботи цього культового гіперреаліста завжди мене приголомшували. Просто не віриться що можна ось так малювати комікси... Страшно навіть уявити стільки часу пішло на роботу та пошук прототипів для персонажів.
Я читав перше паперове видання у форматі tpb 1998 року, зараз існує новий тираж 2024 року де є дві нові статті від Дарналла і Росса.
У висновку, кладу цій роботі 5 зірок з 5. Бо й історія непогана, а графічне виконання взагалі не піддається оцінці.
Юнґ описує випадок криптомнезії у Ніцше:
"Крім звичайного забування Фройд описав кілька різновидів забування неприємних спогадів, із якими пам'ять прагне скоріше розлучитися. Як казав Ніцше, "там, де гордість непохитна, пам'ять вважає за краще відступити". Таким чином, серед загублених спогадів чимало таких, чия несвідомість (а значить, і нездатність бути відтвореними за бажанням) обумовлена їх неприємним і нестерпним змістом. Психологи називають їх "пригніченими".
Ілюстрацією на цю тему могла б послужити секретарка, яка відчуває ревнощі до одного з компаньйонів свого керівника. Щоразу вона забуває запрошувати його на наради, незважаючи на те, що у списку учасників завжди фігурує його прізвище. Однак, якщо спитати її про це, вона скаже, що забула чи що її відволікали, і ніколи не зізнається — навіть собі самій — у справжніх причинах цієї забудькуватості.
Багато хто помилково перебільшує значення сили своїх бажань, вважаючи, що їм не може нічого спасти на думку мимохіть. Разом з тим треба навчитися розрізняти навмисне і ненавмисне в нашому мисленні. Перше походить від еґо, друге - від "зворотного боку" еґо, зовсім не тотожного йому. Саме цей "зворотний бік" змушував секретарку забувати про запрошення.
Наскільки несхожі причини, через які ми забуваємо те, що побачили чи випробували, так і різноманітними є й шляхи згадування. Цікавим прикладом є криптомнезія, або "прихований спогад". Скажімо, письменник працює, розвиваючи у суворій відповідності до заздалегідь складеного плану сюжетну лінію чи дію повісті. Раптом він зненацька відхилився від теми. Можливо, йому спало на думку свіжа ідея або новий образ, або навіть сюжетний хід. Якщо запитати письменника, чим викликано це відхилення, він не зможе пояснити. Він міг навіть не помітити зміни, хоча створюваний ним матеріал абсолютно новий і явно не був відомий йому раніше. У той же час, у деяких випадках можна довести наявність вражаючої подібності написаного з чиєюсь роботою, яку він вважає абсолютно незнайомою.
Я сам виявив приголомшливий приклад такого роду в книзі Ніцше "Так казав Заратустра", де автор відтворює майже слово в слово пригоду, описану в одному корабельному вахтовому журналі за 1686 рік. Завдяки щасливому випадку я прочитав цю морську історію в книзі, що вийшла у світ, якщо мені не зраджує пам'ять, в 1835 році (за півстоліття до того, як Ніцше взявся за перо). Виявивши аналогічний опис у "Заратустрі", я звернув увагу на незвичайний стиль, який відрізняється від властивого Ніцше. Я переконаний, що Ніцше теж потрапило до рук те старовинне видання, хоча він і не послався на нього. Я написав сестрі Ніцше, тоді ще живій-здоровій, і вона підтвердила, що читала з братом цю книгу, коли йому було одинадцять років. Зважаючи на все це, Ніцше і уявити не міг, що займається плагіатом. Я впевнений, що та історія через п'ятдесят років несподівано впорхнула у його свідомість. Подібна ситуація, в якій людина не усвідомлює своїх дій, характерна і для справжнього спогаду. Майже те саме може статися з музикантом. Почутий ним у дитинстві сільський наспів або популярну пісеньку він може, вже в зрілому віці, вставити як провідну тему в симфонію. Це ідея чи образ повернулася з підсвідомості до розуму."
Карл Ґустав Юнґ "Минуле й майбутнє у підсвідомості"
"Крім звичайного забування Фройд описав кілька різновидів забування неприємних спогадів, із якими пам'ять прагне скоріше розлучитися. Як казав Ніцше, "там, де гордість непохитна, пам'ять вважає за краще відступити". Таким чином, серед загублених спогадів чимало таких, чия несвідомість (а значить, і нездатність бути відтвореними за бажанням) обумовлена їх неприємним і нестерпним змістом. Психологи називають їх "пригніченими".
Ілюстрацією на цю тему могла б послужити секретарка, яка відчуває ревнощі до одного з компаньйонів свого керівника. Щоразу вона забуває запрошувати його на наради, незважаючи на те, що у списку учасників завжди фігурує його прізвище. Однак, якщо спитати її про це, вона скаже, що забула чи що її відволікали, і ніколи не зізнається — навіть собі самій — у справжніх причинах цієї забудькуватості.
Багато хто помилково перебільшує значення сили своїх бажань, вважаючи, що їм не може нічого спасти на думку мимохіть. Разом з тим треба навчитися розрізняти навмисне і ненавмисне в нашому мисленні. Перше походить від еґо, друге - від "зворотного боку" еґо, зовсім не тотожного йому. Саме цей "зворотний бік" змушував секретарку забувати про запрошення.
Наскільки несхожі причини, через які ми забуваємо те, що побачили чи випробували, так і різноманітними є й шляхи згадування. Цікавим прикладом є криптомнезія, або "прихований спогад". Скажімо, письменник працює, розвиваючи у суворій відповідності до заздалегідь складеного плану сюжетну лінію чи дію повісті. Раптом він зненацька відхилився від теми. Можливо, йому спало на думку свіжа ідея або новий образ, або навіть сюжетний хід. Якщо запитати письменника, чим викликано це відхилення, він не зможе пояснити. Він міг навіть не помітити зміни, хоча створюваний ним матеріал абсолютно новий і явно не був відомий йому раніше. У той же час, у деяких випадках можна довести наявність вражаючої подібності написаного з чиєюсь роботою, яку він вважає абсолютно незнайомою.
Я сам виявив приголомшливий приклад такого роду в книзі Ніцше "Так казав Заратустра", де автор відтворює майже слово в слово пригоду, описану в одному корабельному вахтовому журналі за 1686 рік. Завдяки щасливому випадку я прочитав цю морську історію в книзі, що вийшла у світ, якщо мені не зраджує пам'ять, в 1835 році (за півстоліття до того, як Ніцше взявся за перо). Виявивши аналогічний опис у "Заратустрі", я звернув увагу на незвичайний стиль, який відрізняється від властивого Ніцше. Я переконаний, що Ніцше теж потрапило до рук те старовинне видання, хоча він і не послався на нього. Я написав сестрі Ніцше, тоді ще живій-здоровій, і вона підтвердила, що читала з братом цю книгу, коли йому було одинадцять років. Зважаючи на все це, Ніцше і уявити не міг, що займається плагіатом. Я впевнений, що та історія через п'ятдесят років несподівано впорхнула у його свідомість. Подібна ситуація, в якій людина не усвідомлює своїх дій, характерна і для справжнього спогаду. Майже те саме може статися з музикантом. Почутий ним у дитинстві сільський наспів або популярну пісеньку він може, вже в зрілому віці, вставити як провідну тему в симфонію. Це ідея чи образ повернулася з підсвідомості до розуму."
Карл Ґустав Юнґ "Минуле й майбутнє у підсвідомості"
Якщо сказати коротко, то у кожного поняття, що є у нашому свідомому мисленні, є своя асоціативна відповідність у психіці. Асоціація, відповідна поняттю, може бути більш менш яскравою (відповідно до важливості цього поняття для нашої індивідуальності або у зв'язку з іншими ідеями і навіть комплексами нашої підсвідомості) і може змінювати "звичайний" зміст поняття. Іноді — при зміщенні під поріг свідомості — це значення значно видозмінюється.
Підсвідомі аспекти всього, що трапляється з нами, грають, як здається, дуже малу роль в нашому повсякденному житті. Проте вони дуже важливі для психологів під час аналізу снів — мови підсвідомості — і є, по суті, зародками-невидимками наших свідомих думок. Ось чому звичайні речі чи думки уві сні можуть чинити на нас потужний психічний вплив. Нам сниться лише замкнена кімната або поїзд, що пішов, а ми прокидаємося в тривозі.
Образи, що приснилися, зазвичай завжди яскравіші і жвавіші, ніж аналогічні поняття і враження в житті. Одна з причин тут у тому, що уві сні може відкриватися підсвідоме їхнє значення. Коли ми свідомо мислимо, ми обмежуємо себе рамками раціонального, тим самим змушуючи тьмяніти будь-які слова, бо ми позбавляємо їх більшості притаманних їм психічних асоціацій.
Карл Ґустав Юнґ "Функція снів"
Art: Gert Heinrich Wollheim, The Anxiety Dream; 1928
Підсвідомі аспекти всього, що трапляється з нами, грають, як здається, дуже малу роль в нашому повсякденному житті. Проте вони дуже важливі для психологів під час аналізу снів — мови підсвідомості — і є, по суті, зародками-невидимками наших свідомих думок. Ось чому звичайні речі чи думки уві сні можуть чинити на нас потужний психічний вплив. Нам сниться лише замкнена кімната або поїзд, що пішов, а ми прокидаємося в тривозі.
Образи, що приснилися, зазвичай завжди яскравіші і жвавіші, ніж аналогічні поняття і враження в житті. Одна з причин тут у тому, що уві сні може відкриватися підсвідоме їхнє значення. Коли ми свідомо мислимо, ми обмежуємо себе рамками раціонального, тим самим змушуючи тьмяніти будь-які слова, бо ми позбавляємо їх більшості притаманних їм психічних асоціацій.
Карл Ґустав Юнґ "Функція снів"
Art: Gert Heinrich Wollheim, The Anxiety Dream; 1928
Як же знову навчити того, як подати правильно те, що вже тисячу тисяч разів було розтлумачене як слід, але хибно сприйняте? Саме в цьому й полягає остаточне й найтяжче завдання героя. Як передати мовою підсонячного світу речі пітьми, від яких німіє язик? Як на двовимірній поверхні відтворити тривимірну форму або в тривимірному образі передати якесь багатовимірне значення? Як перекласти на термінологію «так» і «ні» одкровення, що роблять безглуздою всяку спробу оперувати парами протилежностей? Як донести людям, які вперто вірять лише власним органам чуттів, послання з всеродящої пустоти?
Про надзвичайні труднощі, які мусить збороти той, хто зважиться подолати останній поріг, свідчать численні поразки непереможних героїв саме тут, при порозі повернення. Головна проблема героя після повернення додому — необхідність прийняти як даність, після неймовірно яскравих вражень і такої радісної для душі візії самосправдження, — скороминущі радощі й печалі, буденність, галасливу метушню і марнотність життя. Навіщо повертатися в отакий світ? Навіщо намагатися зробити зрозумілим, ба навіть цікавим досвід трансцендентального блаженства для охоплених пристрастями чоловіків та жінок? Як сон, що здавався цікавим і важливим вночі, та виявився нісенітницею при світлі дня, — так і поет, і пророк можуть раптом відчути, що під тверезим поглядом життя щоденного скидаються на ідіотів. Найлегше в таку хвилину все і всіх послати до чорта, а самому втекти в печеру серед небесних гір, захряснути за собою двері та ще й взяти їх на засув. Та що, коли якийсь духовний опікун тим часом перегородив перевеслом сіменава шлях до відступу? Тоді вже не відкрутишся від місії представляти вічність у часі та осягнення вічності в часі.
Джозеф Кемпбелл "Тисячоликий герой"
Переклад Олександра Мокровольського
Art by Mansfield Parrish
Про надзвичайні труднощі, які мусить збороти той, хто зважиться подолати останній поріг, свідчать численні поразки непереможних героїв саме тут, при порозі повернення. Головна проблема героя після повернення додому — необхідність прийняти як даність, після неймовірно яскравих вражень і такої радісної для душі візії самосправдження, — скороминущі радощі й печалі, буденність, галасливу метушню і марнотність життя. Навіщо повертатися в отакий світ? Навіщо намагатися зробити зрозумілим, ба навіть цікавим досвід трансцендентального блаженства для охоплених пристрастями чоловіків та жінок? Як сон, що здавався цікавим і важливим вночі, та виявився нісенітницею при світлі дня, — так і поет, і пророк можуть раптом відчути, що під тверезим поглядом життя щоденного скидаються на ідіотів. Найлегше в таку хвилину все і всіх послати до чорта, а самому втекти в печеру серед небесних гір, захряснути за собою двері та ще й взяти їх на засув. Та що, коли якийсь духовний опікун тим часом перегородив перевеслом сіменава шлях до відступу? Тоді вже не відкрутишся від місії представляти вічність у часі та осягнення вічності в часі.
Джозеф Кемпбелл "Тисячоликий герой"
Переклад Олександра Мокровольського
Art by Mansfield Parrish
………………………архетипічне
Тіло життя дзьобате бажання плотоядне
Несло себе на крилах грозових — але ж ті очі
Були дзюрками крові, очі виллялись, і темна кров
Лилася із очниць порожніх на гак дзьоба
Й дощем — в безплідні обшири пустих небес.
І все ж Життя продовжувалося велике; все ж
Життя Було прекрасне, і пило воно свою поразку, й пожирало
Свій голод як поживу.
(Robinson Jeffers, Cawdor, р. 116.)
Переклад Олександра Мокровольського
Art: Sidney Nolan, Leda and then Swan, 1960
Тіло життя дзьобате бажання плотоядне
Несло себе на крилах грозових — але ж ті очі
Були дзюрками крові, очі виллялись, і темна кров
Лилася із очниць порожніх на гак дзьоба
Й дощем — в безплідні обшири пустих небес.
І все ж Життя продовжувалося велике; все ж
Життя Було прекрасне, і пило воно свою поразку, й пожирало
Свій голод як поживу.
(Robinson Jeffers, Cawdor, р. 116.)
Переклад Олександра Мокровольського
Art: Sidney Nolan, Leda and then Swan, 1960