"Пантера"
Брехт Еванс
Переклад Ірини Коваль

"Мене звати Октавіанус Абракадольфус Пантеріус, я кронпринц Пантерляндії. Але ти можеш називати мене Пантерою!"

Певний час на моїй полиці чекав цей візуальний шедевр хитро блимаючи підступним пантерячим оком. Багато ж наслухався я про цю річ...
І що тут сказати - робота знаменита!
Початкові враження - Матісс, Ротко, Міро, Клєє. Або щоб сталося якби ці четверо вирішили написати пчихологічний автопортрет дівчинки, яка переживає смерть своєї кішки, а також відчуженість та життя в неповноцінний сім'ї.
Напевно, в цій книзі кожен трішки згадає малого себе. Наприклад я постійно бачив у нічних тінях та силуетах якихось скоцюрблених монстрів, візерунки килимів та штор шкірилися моторошними мордами. Кожен скрип підлоги відлунював у серці.
А що як з цих тіней виобразиться дивне створіння, що назве себе Пантерою і схоче стати нашим другом?
Не поспішайте давати цю книжку своїм дітям, хоч і формат і яскраві малюнки натякають на дитяче видання.
Це обман. Насправді тут заховані моторошні натяки від газлайтингу і до педофілії.
Особливо цікаво було читати цю книжку після роботи Марії Луїзи Фон-Франц "Архетипові паттерни в казках". Як багато тут можна нааналізувати: первісне магічне мистецтво, звіро-боги, комплекс Електри, фетишизм, і Самість у формі звіра.
Бо не спроста в батька весь одяг чи то в зиґза-заґ ти то в смужку.

P. S. Також в книзі безліч цікавих посилань та цитат з класичного живопису. Мій улюблений - Арчимбольдо на останній сторінці розгортці, яку насправді можна легко пропустити. А так воно й має бути, бо Пантерлядія захована в підсвідомості і потрапити туди може далеко не кожен.

Vasyl Fenchak
Hunters