Марія Луїза Фон-Франц
"Архетипові паттерни в чарівних казках"
"Якось до нас приїхав молодий американський викладач, котрий провів один експеримент. На своєму занятті він спепшу прочитав студентам хорошу коротку повість сучасного письменника, а згодом прочитав їм казку. За кілька днів він попросив написати з пам'яті те, що вони запам'ятали з прочитаного. Те, як студенти запам'ятали казку, не йшло ні в яке порівняння з тим, як вони запам'ятали повість, хоча повість була доброю, реалістичною та дуже актуальною.
Це свідчить про те, що в казках існує патерн, який узгоджується з несвідомим кожної людини, а тому казка запам'ятовується набагато краще. Сьогодні ми знаємо, що формування пам'яті тісно пов'язане з емоційною сферою. Чим емоційніший зміст, тим краще він запам'ятовується. Отже, всякі казкові історії, у яких проявляються структури колективної психіки, глибше торкаються наших емоцій і краще зберігаються у пам'яті. Такий самий процес відбувається при індивідуальному переказі; тільки той зміст, в якому виражені спільні людські патерни, залишається у людей у пам'яті і передається далі, тоді як зміст, пов'язаний із особистими людськими проблемами чи комплексами, поширюється лише у тому соціальному прошарку, де існують такі ж проблеми."
Марія Луїза Фон-Франц отримала справжнє визнання і славу завдяки своїм роботам з аналізу казок.
Дана книга є розшифруванням її лекцій з аналізу шести різних казок. Іспанія, Данія, Франція, Китай, Африка, і одна казка братів Грім. Розмах вражає , проте Фон-Франц знаходить паралелі у таких розрізнених культурах і народах.
Перша казка, яку вона аналізує це "Стоптані черевички" (Данія). В контексті цієї історії вона аналізує: мотив священного танцю; значення жезла-невидимки; символіку дванадцятки і важливість образу троля в казках та міфологіях.
Наступна казка це "Три гвоздики"(Іспанія). Тут основними темами будуть: слабкість чоловічої самості та інцестуозні прояви слабких чоловіків; селяни, як головні хоронителі поганської мудрості; важливість плачу і сліз в загоєнні психологічних ран.
Третя казка це "Відкинута принцеса" (Китай). Ця казка суттєво відрізняється від інших особливою логікою та елеґантністю. Фон-Франц взагалі пише, що її можна і не інтерпретувати, адже тут надзвичайно прозорий сюжет. Тим не менш, авторка концентрується на дослідженні головного героя - чоловіка, який не зміг здати екзамен на лікаря, тому змушений повернутись до життя серед глибинного народу. Цікаво, що такий принижений герой часто зустрічаються в казках інших народів світу. Це або обділений молодший син,або солдат дезертир чи каліка. Елеґантніть китайської казки в тому, що тут відкинутим є і герой і принцеса - донька дракона,яку він зустрічає, адже їй зрадив її чоловік. Для долаткової інтерпретації Фон-Франц звертається до символіки "І-Цзін".
Четверта казка "Про дев'ять братів-баранців та їх сестру" (Франція): коронна фраза розділу: "вівцеподібність французької культури". Трохи забагато тут особистої неприязні авторки до французів.
П'ята "Казка про Мріля" (Африка) - квітесенція архетипу Пожираючої Моторошної Великої Матері, яка поглинає і знищує свого сина.
Шоста казка "Соломинка, вуглик і біб" (Брати Грімм). Цю казку авторка порівнює з "Алісою" Керолла через її позірну абсурдність. Врешті Фон-Франц приходить до висновку що це символічне відображення процесу впорядкування свідомістю підсвідомих поривань.
Впродовж тексту авторка покликається і на попередні свої роботи ("Пуер етернус", "Сни і смерть", "Синхронія") так і на роботи Юнґа. Наприклад ось тут порівнює казки і алхімію:
"Алхіміки експериментують із процесом колективного несвідомого, що відбувається у них самих. Тобто за допомогою активної уяви вони експериментують з психічними структурами, що проектуються на алхімічний процес. Можна було б назвати алхімію процесом активної уяви, створеної не художниками та письменниками, а хімічними елементами. Алхіміки мали laboratorium -лабораторію, у якій вони працювали із хімічними речовинами; вони намагалися створити theoria, Weltanschauung - теоретичне пояснення.
"Архетипові паттерни в чарівних казках"
"Якось до нас приїхав молодий американський викладач, котрий провів один експеримент. На своєму занятті він спепшу прочитав студентам хорошу коротку повість сучасного письменника, а згодом прочитав їм казку. За кілька днів він попросив написати з пам'яті те, що вони запам'ятали з прочитаного. Те, як студенти запам'ятали казку, не йшло ні в яке порівняння з тим, як вони запам'ятали повість, хоча повість була доброю, реалістичною та дуже актуальною.
Це свідчить про те, що в казках існує патерн, який узгоджується з несвідомим кожної людини, а тому казка запам'ятовується набагато краще. Сьогодні ми знаємо, що формування пам'яті тісно пов'язане з емоційною сферою. Чим емоційніший зміст, тим краще він запам'ятовується. Отже, всякі казкові історії, у яких проявляються структури колективної психіки, глибше торкаються наших емоцій і краще зберігаються у пам'яті. Такий самий процес відбувається при індивідуальному переказі; тільки той зміст, в якому виражені спільні людські патерни, залишається у людей у пам'яті і передається далі, тоді як зміст, пов'язаний із особистими людськими проблемами чи комплексами, поширюється лише у тому соціальному прошарку, де існують такі ж проблеми."
Марія Луїза Фон-Франц отримала справжнє визнання і славу завдяки своїм роботам з аналізу казок.
Дана книга є розшифруванням її лекцій з аналізу шести різних казок. Іспанія, Данія, Франція, Китай, Африка, і одна казка братів Грім. Розмах вражає , проте Фон-Франц знаходить паралелі у таких розрізнених культурах і народах.
Перша казка, яку вона аналізує це "Стоптані черевички" (Данія). В контексті цієї історії вона аналізує: мотив священного танцю; значення жезла-невидимки; символіку дванадцятки і важливість образу троля в казках та міфологіях.
Наступна казка це "Три гвоздики"(Іспанія). Тут основними темами будуть: слабкість чоловічої самості та інцестуозні прояви слабких чоловіків; селяни, як головні хоронителі поганської мудрості; важливість плачу і сліз в загоєнні психологічних ран.
Третя казка це "Відкинута принцеса" (Китай). Ця казка суттєво відрізняється від інших особливою логікою та елеґантністю. Фон-Франц взагалі пише, що її можна і не інтерпретувати, адже тут надзвичайно прозорий сюжет. Тим не менш, авторка концентрується на дослідженні головного героя - чоловіка, який не зміг здати екзамен на лікаря, тому змушений повернутись до життя серед глибинного народу. Цікаво, що такий принижений герой часто зустрічаються в казках інших народів світу. Це або обділений молодший син,або солдат дезертир чи каліка. Елеґантніть китайської казки в тому, що тут відкинутим є і герой і принцеса - донька дракона,яку він зустрічає, адже їй зрадив її чоловік. Для долаткової інтерпретації Фон-Франц звертається до символіки "І-Цзін".
Четверта казка "Про дев'ять братів-баранців та їх сестру" (Франція): коронна фраза розділу: "вівцеподібність французької культури". Трохи забагато тут особистої неприязні авторки до французів.
П'ята "Казка про Мріля" (Африка) - квітесенція архетипу Пожираючої Моторошної Великої Матері, яка поглинає і знищує свого сина.
Шоста казка "Соломинка, вуглик і біб" (Брати Грімм). Цю казку авторка порівнює з "Алісою" Керолла через її позірну абсурдність. Врешті Фон-Франц приходить до висновку що це символічне відображення процесу впорядкування свідомістю підсвідомих поривань.
Впродовж тексту авторка покликається і на попередні свої роботи ("Пуер етернус", "Сни і смерть", "Синхронія") так і на роботи Юнґа. Наприклад ось тут порівнює казки і алхімію:
"Алхіміки експериментують із процесом колективного несвідомого, що відбувається у них самих. Тобто за допомогою активної уяви вони експериментують з психічними структурами, що проектуються на алхімічний процес. Можна було б назвати алхімію процесом активної уяви, створеної не художниками та письменниками, а хімічними елементами. Алхіміки мали laboratorium -лабораторію, у якій вони працювали із хімічними речовинами; вони намагалися створити theoria, Weltanschauung - теоретичне пояснення.
Вони майже зламали голову, намагаючись зрозуміти та пояснити те, що робили.
Природно, якщо озирнутися назад, з сучасної точки зору їхня теорія є міфологічною, символічною і нам не зовсім зрозумілою. За винятком, можливо, Ґерхарда Дорна та кількох арабських містиків, алхіміки не розуміли, що насправді їх робота була експериментом над їхньою власною психікою, релігійним експериментом, який вони проводили над своєю особистістю. У більшості алхіміків ми цього не бачимо, але у них принаймні була хоч якась теорія і вони ламали голови, як співвіднести цю теорію з християнським світоглядом - вони намагалися щосили!
Витоки природничих наук знаходяться саме в алхімії. У ній є поняття матерії, енергії, енергетичних процесів, частинок. Всі інтуїтивні уявлення або абстрактні моделі, які досі використовуються у сучасній фізиці та хімії, вже існували в алхімії.
Ці моделі були створені алхіміками, щоб пояснити, чим вони займалися, та довести свій досвід до усвідомлення настільки, наскільки могли.
І водночас в алхімії багато індивідуального. Якщо вивчити праці двох сотень алхіміків, можна побачити, що кожен з них має власну теорію, в якій він, наскільки можна, намагається пояснити собі свою роботу.
Ця спроба зрозуміти і вбудувати свій досвід у колективний світогляд, інакше кажучи, узагальнені наукові чи релігійні концепції, котрі, напротивагу, у казках відсутні. Казки схожі на сновидіння, які є природним феноменом колективного несвідомого. Тобто вони дають якесь просвітлення, але потім це просвітлення виснажується і зникає в несвідомому. Як говорив Юнґ, цитуючи «Фауста»: вони справді є «Gestaltung, Umgestaltung des ewigen Sinnes ewige Unterhaltung» - «Оформлення, перетворення, вічного почуття вічна підтримка».
Казки – це гра природи. Вони настільки сповнені сенсу або позбавлені його, наскільки його сповнена або позбавлена сама природа, і коли ми в неї вдивляємось і коли не робимо цього. Вони схожі на продукти несвідомої людини, яка не проходила аналіз.
Тому, хто не проходить аналіз і не звертає уваги на свої сновидіння, сняться найдивніші сни, що повторюються протягом багатьох років, немов у цього процесу немає початку, ні кінця. Це тому, що такі люди не намагаються вступити з ними в діалог, пов'язати їх із свідомістю. "
Цікавою також є цитата про терапевтичну функцію снів та казок:
" Оповідачі казок виконують функцію представництва несвідомого у сфері фольклору. Вони компенсують колективну свідомість. Лікувальна функція казок багато в чому схожа на вплив незрозумілого сну.
Ми точно знаємо, що сни зцілюють навіть якщо залишаються незрозумілими. З експериментів, проведених у лабораторіях сну, відомо: якщо заважати людині бачити сни, її можна довести до смерті. Це підтверджується і результатами досліджень із тваринами. Якщо щораз будити сплячу людину, коли вона знаходиться в REM-фазі, у неї виникають важкі фізіологічні та психічні симптоми. Крім того, відомо, що сни володіють біологічною та психологічною відновлюючою функцією. Вони позитивно впливають на нас навіть якщо ми їх не розуміємо. Коли ми інтерпретуємо свої сни, то посилюємо їх силу.
Цілюща дія, виконує функцію зворотного відображення звуку. Таким чином, відновлюючий вплив сновидіння стає сильнішим, ніж дія сну без інтерпретації."
У висновку маємо чудову, цікаву і наповнену сенсами, цитатами та міфологічними порівняннями роботу.
На сьогодні це вже шоста книжка Марії Луїзи Фон-Франц, як мінімум ще планую в цім році прочитати її "Пуер Етернуса".
Природно, якщо озирнутися назад, з сучасної точки зору їхня теорія є міфологічною, символічною і нам не зовсім зрозумілою. За винятком, можливо, Ґерхарда Дорна та кількох арабських містиків, алхіміки не розуміли, що насправді їх робота була експериментом над їхньою власною психікою, релігійним експериментом, який вони проводили над своєю особистістю. У більшості алхіміків ми цього не бачимо, але у них принаймні була хоч якась теорія і вони ламали голови, як співвіднести цю теорію з християнським світоглядом - вони намагалися щосили!
Витоки природничих наук знаходяться саме в алхімії. У ній є поняття матерії, енергії, енергетичних процесів, частинок. Всі інтуїтивні уявлення або абстрактні моделі, які досі використовуються у сучасній фізиці та хімії, вже існували в алхімії.
Ці моделі були створені алхіміками, щоб пояснити, чим вони займалися, та довести свій досвід до усвідомлення настільки, наскільки могли.
І водночас в алхімії багато індивідуального. Якщо вивчити праці двох сотень алхіміків, можна побачити, що кожен з них має власну теорію, в якій він, наскільки можна, намагається пояснити собі свою роботу.
Ця спроба зрозуміти і вбудувати свій досвід у колективний світогляд, інакше кажучи, узагальнені наукові чи релігійні концепції, котрі, напротивагу, у казках відсутні. Казки схожі на сновидіння, які є природним феноменом колективного несвідомого. Тобто вони дають якесь просвітлення, але потім це просвітлення виснажується і зникає в несвідомому. Як говорив Юнґ, цитуючи «Фауста»: вони справді є «Gestaltung, Umgestaltung des ewigen Sinnes ewige Unterhaltung» - «Оформлення, перетворення, вічного почуття вічна підтримка».
Казки – це гра природи. Вони настільки сповнені сенсу або позбавлені його, наскільки його сповнена або позбавлена сама природа, і коли ми в неї вдивляємось і коли не робимо цього. Вони схожі на продукти несвідомої людини, яка не проходила аналіз.
Тому, хто не проходить аналіз і не звертає уваги на свої сновидіння, сняться найдивніші сни, що повторюються протягом багатьох років, немов у цього процесу немає початку, ні кінця. Це тому, що такі люди не намагаються вступити з ними в діалог, пов'язати їх із свідомістю. "
Цікавою також є цитата про терапевтичну функцію снів та казок:
" Оповідачі казок виконують функцію представництва несвідомого у сфері фольклору. Вони компенсують колективну свідомість. Лікувальна функція казок багато в чому схожа на вплив незрозумілого сну.
Ми точно знаємо, що сни зцілюють навіть якщо залишаються незрозумілими. З експериментів, проведених у лабораторіях сну, відомо: якщо заважати людині бачити сни, її можна довести до смерті. Це підтверджується і результатами досліджень із тваринами. Якщо щораз будити сплячу людину, коли вона знаходиться в REM-фазі, у неї виникають важкі фізіологічні та психічні симптоми. Крім того, відомо, що сни володіють біологічною та психологічною відновлюючою функцією. Вони позитивно впливають на нас навіть якщо ми їх не розуміємо. Коли ми інтерпретуємо свої сни, то посилюємо їх силу.
Цілюща дія, виконує функцію зворотного відображення звуку. Таким чином, відновлюючий вплив сновидіння стає сильнішим, ніж дія сну без інтерпретації."
У висновку маємо чудову, цікаву і наповнену сенсами, цитатами та міфологічними порівняннями роботу.
На сьогодні це вже шоста книжка Марії Луїзи Фон-Франц, як мінімум ще планую в цім році прочитати її "Пуер Етернуса".
Видання "Пісні про Сіґурда і Ґудрун" від "Астролябії" повторює оригінал також в плані ілюстрацій. Вони нечисленні, але надзвичайно лаконічні та прекрасні. Ось вони всі. Про них Крістофер Толкін написав наступне:
Кожному розділу цієї книги передує рисунок пана Біла Сандерсона. Усі рисунки безпосередньо наслідують орнаменти дерев'яних різьб, які прикрашали широкі одвірки церкви ХІІ століття в Гайлестаді на півдні Норвегії, а нині зберігаються в Олдсаксамлінґені при Університеті Осло.
Обабіч дверної пройми довгі вертикальні ряди картин зображають перебіг найвідомішого діяння Сіґурда, про яке в <<Пісні про Вольсунґів» мовиться у розділі Ѵ «Реґін»: убивство дракона Фафніра, завдяки чому Сіґурд заслужив ім'я Fáfnisbani. Різьби починаються зі сцени виковування мечів у коваля Реґіна та їхнього випробування.
Далі вбивство Фафніра; Сіґурд пальцем куштує його кров, і це дає йому змогу розуміти голоси птахів; вбивство Реґіна; і Сіґурдів кінь Ґрані, уславлений у легенді, нащадок Слейпніра - міфічного коня, на якому їздив сам Одін, — тут коня показано нав'юченим скарбом дракона, хоча митець не зобразив його з таким громіздким тягарем, як те описано у «Völsunga Saga» й у «Пісні». Довгу низку різьб завершує інша сцена: Ґуннар грає на арфі у зміїній ямі Атлі («Пісня про Гудрун»), — у цій версії він грає ногою, бо руки його зв'язано.
Кожному розділу цієї книги передує рисунок пана Біла Сандерсона. Усі рисунки безпосередньо наслідують орнаменти дерев'яних різьб, які прикрашали широкі одвірки церкви ХІІ століття в Гайлестаді на півдні Норвегії, а нині зберігаються в Олдсаксамлінґені при Університеті Осло.
Обабіч дверної пройми довгі вертикальні ряди картин зображають перебіг найвідомішого діяння Сіґурда, про яке в <<Пісні про Вольсунґів» мовиться у розділі Ѵ «Реґін»: убивство дракона Фафніра, завдяки чому Сіґурд заслужив ім'я Fáfnisbani. Різьби починаються зі сцени виковування мечів у коваля Реґіна та їхнього випробування.
Далі вбивство Фафніра; Сіґурд пальцем куштує його кров, і це дає йому змогу розуміти голоси птахів; вбивство Реґіна; і Сіґурдів кінь Ґрані, уславлений у легенді, нащадок Слейпніра - міфічного коня, на якому їздив сам Одін, — тут коня показано нав'юченим скарбом дракона, хоча митець не зобразив його з таким громіздким тягарем, як те описано у «Völsunga Saga» й у «Пісні». Довгу низку різьб завершує інша сцена: Ґуннар грає на арфі у зміїній ямі Атлі («Пісня про Гудрун»), — у цій версії він грає ногою, бо руки його зв'язано.
Про гномів у "Легенді про Сіґурда і Ґудрун", "Сазі про Вольсуґів" і "Едді":
У скандинавській міфології: в міфологічних поемах «Едди» й у науковій праці Сноррі Стурлусона Ми натрапляємо на численні, розкидані в текстах натяки та спостереження щодо нижчих істот надзвичайно багатого і густонаселеного язичницького надприродного світу.
Як цілість він дуже складний; і, без жодних сумнівів, колись існував цілий усесвіт думок і вірувань, який стосувався цих істот і який нині майже повністю зникнув.
Одначе, взявши до уваги те, що Сноррі писав у тринадцятому столітті й що за ним тягнуться століття і століття незадокументованих, розмаїтих і несталих вірувань, ми збагнемо, що він каже: себто що є ельфи світлі, Ljósálfar, і темні, Dökkálfar. Світлі ельфи живуть у прекрасній місцині, що називається Álfheimr (Ельфійський дім, Ельфійський світ), а от темні ельфи «живуть глибоко в землі, й не схожі вони на світлих ельфів зовні, проте вельми схожі за вдачею. Світлі ельфи гарніші з виду за сонце, а темні ельфи чорніші за смолу».
Наскільки ми можемо тепер сказати, між скандинавськими темними ельфами, чорними, як смола, й підземними мешканцями, та Dvergar, гномами, різниця, здається, невелика; власне, Сноррі не один раз мовить про гномів як про мешканців Svartálfaheimr, краю темних ельфів. Гном Андварі, первісний власник Фафнірових скарбів, жив, за Сноррі, у Краю темних ельфів; там він зберігав свій скарб у скелі, й там Локі впіймав його.
Варто коротко згадати характеристики гномів у давньоскандинавській літературі. Вони передусім майстри-
ремісники, творці подиву гідних скарбів і зброї. Найвідоміші об'єкти у скандинавських міфах виготовили гноми: Одінів спис Ґунґнір, Торів молот Мйоллнір, а також Скідбладнір, корабель бога Фрея, що міг умістити всіх богів, але був зроблений так хитро, що його можна було згорнути, наче серветку, і покласти до торбинки.
Гноми завжди жили під землею чи всередині скель (Луна називалася dverg-mál, «гномівська балачка») та володіли величезними знаннями. Якщо після сходу сонця вони залишалися на поверхні, то перетворювалися на камінь. В «Едді» є пісня - «Alvíssmál», - де бог Тор засипає запитаннями гнома Альвіса («Всезнавця»): Тор затримав його, змусивши відповідати на запитання, так довго, що зійшло сонце. Пісня закінчується вигуком Тора: «Гноме, ти иppi dagað» ти «впійманий днем», сонце тебе запопало.
Ось який умоглядний ланцюжок постає з усього цього і який висновок ми отримуємо. Темні ельфи, чорні, як смола, і гноми вони у скандинавській міфології близькоспоріднені, якщо не тотожні це охоронці скарбів у печерах і скелях; Альберіх і Андварі; походження назви Нібелунґи, пояснюване через слова, пов'язані з «темрявою»; «ельфійський» родовід Гаґена, його темна і тролеподібна зовнішність у «Thiðrekssaga». Згідно з цією історією, Нібелунґи первісно були створіннями темряви, темними ельфами, або гномами, і Зіґфрід Сіґурд украв їхній величний скарб.
Крістофер Толкін
Примітки до "Легенди про Сіґурда і Ґудрун"
У скандинавській міфології: в міфологічних поемах «Едди» й у науковій праці Сноррі Стурлусона Ми натрапляємо на численні, розкидані в текстах натяки та спостереження щодо нижчих істот надзвичайно багатого і густонаселеного язичницького надприродного світу.
Як цілість він дуже складний; і, без жодних сумнівів, колись існував цілий усесвіт думок і вірувань, який стосувався цих істот і який нині майже повністю зникнув.
Одначе, взявши до уваги те, що Сноррі писав у тринадцятому столітті й що за ним тягнуться століття і століття незадокументованих, розмаїтих і несталих вірувань, ми збагнемо, що він каже: себто що є ельфи світлі, Ljósálfar, і темні, Dökkálfar. Світлі ельфи живуть у прекрасній місцині, що називається Álfheimr (Ельфійський дім, Ельфійський світ), а от темні ельфи «живуть глибоко в землі, й не схожі вони на світлих ельфів зовні, проте вельми схожі за вдачею. Світлі ельфи гарніші з виду за сонце, а темні ельфи чорніші за смолу».
Наскільки ми можемо тепер сказати, між скандинавськими темними ельфами, чорними, як смола, й підземними мешканцями, та Dvergar, гномами, різниця, здається, невелика; власне, Сноррі не один раз мовить про гномів як про мешканців Svartálfaheimr, краю темних ельфів. Гном Андварі, первісний власник Фафнірових скарбів, жив, за Сноррі, у Краю темних ельфів; там він зберігав свій скарб у скелі, й там Локі впіймав його.
Варто коротко згадати характеристики гномів у давньоскандинавській літературі. Вони передусім майстри-
ремісники, творці подиву гідних скарбів і зброї. Найвідоміші об'єкти у скандинавських міфах виготовили гноми: Одінів спис Ґунґнір, Торів молот Мйоллнір, а також Скідбладнір, корабель бога Фрея, що міг умістити всіх богів, але був зроблений так хитро, що його можна було згорнути, наче серветку, і покласти до торбинки.
Гноми завжди жили під землею чи всередині скель (Луна називалася dverg-mál, «гномівська балачка») та володіли величезними знаннями. Якщо після сходу сонця вони залишалися на поверхні, то перетворювалися на камінь. В «Едді» є пісня - «Alvíssmál», - де бог Тор засипає запитаннями гнома Альвіса («Всезнавця»): Тор затримав його, змусивши відповідати на запитання, так довго, що зійшло сонце. Пісня закінчується вигуком Тора: «Гноме, ти иppi dagað» ти «впійманий днем», сонце тебе запопало.
Ось який умоглядний ланцюжок постає з усього цього і який висновок ми отримуємо. Темні ельфи, чорні, як смола, і гноми вони у скандинавській міфології близькоспоріднені, якщо не тотожні це охоронці скарбів у печерах і скелях; Альберіх і Андварі; походження назви Нібелунґи, пояснюване через слова, пов'язані з «темрявою»; «ельфійський» родовід Гаґена, його темна і тролеподібна зовнішність у «Thiðrekssaga». Згідно з цією історією, Нібелунґи первісно були створіннями темряви, темними ельфами, або гномами, і Зіґфрід Сіґурд украв їхній величний скарб.
Крістофер Толкін
Примітки до "Легенди про Сіґурда і Ґудрун"
Forwarded from Від Брунеллескі до Віньйоли
Джованні Франческо Рустічі
Моя темна таємнице, коли він злізе на діл
Пройде місцями де в екстазі молились руки, лікті і ноги
Відразу його паства завбачить понад чолом посивілим
Довгі, світлосяйні, богом допущені роги
Хай скаже своєму Адонаєві, своєму Тетраґраматонові
Хай доповість своєму Єгові — Quod licet Bovi, non liced Jovi!
І прибуду в тебе і проститься тобі, бо не відаєш, що дієш
Піднімись нарешті зі свого занадто м’якого ложа, жінко
Та, що заслинено, рожевощоко, дитинно спала
Пробуджена незрозумілою тінню, звуком мисливського горна за горизонтом, встала
Ця дворога Луна, збудила тебе, на вухо охо-хо-хо, хтиво, хтоНічно, хтоДенно шептала,
Опівночі королева прокралась з мішечком золота в майстерню Дедала
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Пройде місцями де в екстазі молились руки, лікті і ноги
Відразу його паства завбачить понад чолом посивілим
Довгі, світлосяйні, богом допущені роги
Хай скаже своєму Адонаєві, своєму Тетраґраматонові
Хай доповість своєму Єгові — Quod licet Bovi, non liced Jovi!
І прибуду в тебе і проститься тобі, бо не відаєш, що дієш
Піднімись нарешті зі свого занадто м’якого ложа, жінко
Та, що заслинено, рожевощоко, дитинно спала
Пробуджена незрозумілою тінню, звуком мисливського горна за горизонтом, встала
Ця дворога Луна, збудила тебе, на вухо охо-хо-хо, хтиво, хтоНічно, хтоДенно шептала,
Опівночі королева прокралась з мішечком золота в майстерню Дедала
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"