- А як буде давньогрецькою «резюме», тобто CV?
- Очевидно, що «βίος».

#давньогрецька_у_житті

Арабської -грецький конвертер чисел


Цей конвертер перетворює сучасні арабські цифри на алфавітну (також звану іонійською або мілетською) (давньо)грецьку систему числення. Коротко кажучи, це була десяткова система, яка використовувала літери для представлення цифр, як показано вище. Оскільки він не містив нуля, для позначення одиниць, десятків і сотень використовувалися різні літери. Отже, наше 27 буде написано κζʹ.

Шаблон повторювався тисячами, з іншим діакритичним знаком, що вказував на зміну величини. Однак для чисел, більших за 9999, величина цифр стає неоднозначною; тому літера M (для Μυριάς, залишку давнішої акрофонічної системи) була включена для позначення множення на десять тисяч, а ще більші цифри написані над або поряд із нею.

Треба звернути увагу, що три архаїчні давньогрецькі літери, ϛ (дигамма або стигма), ϙ (коппа) і ϡ (сан або сампі) використовуються як цифри, які супроводжуються цифровими знаками ʹ і ͵.

Наскільки мені відомо, це перша такого роду програма, опублікований в Інтернеті. Історично існували варіації представлення цифр, особливо тих, що перевищували 9999. Ця інтерпретація базується на системі, запропонованій Аполлонієм з Перги, давньогрецьким математиком ІІІ-ІІ стт. до н.е.

Цифри нанизані групами по чотири; M передує групам після першої з додатковою цифрою, яка вказує на потужність M. Використовуючи лише одну цифру ступеня, цей сценарій працює для чисел до 40 знаків.

Частково через обмеження, накладені формами веб-сторінок, дещо було модернізовано візуалізацію, розмістивши потужність міріади поряд, а не над М; розділення груп комами; і використання пізнішої конвенції верхніх і нижніх цифрових знаків, подібних до наголосу, замість верхнього індексу йоти.

Наприклад: 2 056 839 184 стає βΜκʹ, αΜ͵εχπγ, ͵θρπδ.
Відповідно:
͵θρπδ представляє остаточне число 9184,
εχπγ — 5683,
причому αΜ вказує, що останнє помножене на перший ступінь М (10 000). βΜκʹ представляє 20, помножене на другий ступінь M (100 000 000).
Форматування тексту може ближче наблизити до концепції Аполлонія: βΜκ χαι αΜιεχπγ χαι ιθρπδ

https://www.russellcottrell.com/greek/utilities/GreekNumberConverter.htm?platform=hootsuite

#електронні_ресурси #корисні_посилання

Наочне зображення багатоманіття давньогрецьких посудин. 🏺⚱️Особливо вражає поліваріантність розмірів, яка була обумовлена конкретним значенням тієї чи іншої посудини.

До речі, у власних перекладах, намагаюся практично завжди залишати оригінальну назву посудини (звичайно роблячи при цьому розгорнуту примітку), щоб відчувалась специфіка і шарм античної цивілізації у певному тексті.

#культурологічні_нотатки

На днях відбувся найбільш масштабний у світі періодичний науковий симпозіум присвячений виключно доробку Елейської школи.

У 2024 році темою заходу була (а)теїстична проблематика.

З історією заходів та публікацією наукових видань (найбільш фундаментальних) присвячених цій досократичній школі можна ознайомитися на окремому сайті за наступним покликанням - http://eleatica.it/

#антична_філософія
#корисні_посилання

Пропоную Вашій увазі колективну монографію яка вийшла друком у цьому році "Гроші, війна і влада в стародавньому світі"

В ній містяться дванадцять робіт, які аналізують процеси, наслідки та проблеми, пов’язані з монетизацією війни та її зв’язком з політичною владою у стародавні часи. Студії досліджують не лише те, як могутні люди та держави використовували гроші та монети для досягнення своїх цілей, але й те, як ці цілі та методи часто вже були сформовані засобом карбування грошей – як правило, з непередбаченими наслідками.

Ці складні взаємозв’язки між грошима, війною та політичною владою – як особистою, так і колективною – досліджуються в різних культурах і соціально-політичних системах Стародавнього Середземномор’я, починаючи від Єгипту фараонів і закінчуючи пізньоантичною Європою.

#антична_історіографія

Мабуть, це найбільш захоплюючий 🥰😍🤩 вид на збережений античний амфітеатр у світі.


Ви можете собі уявити дивовижний панорамний вид, який відкривався глядачам у цьому амфітеатрі.

Мова йде про давньоримський театр Tempio di Monte San Nicola розташований на Монте-Сан-Нікола на висоті 409 метрів над рівнем моря в Сант'Еремо, П'єтравайрано (Казерта), Італія.🇮🇹

Його нещодавно виявили в 2000 році ‼️ і його будівництво датується республіканською епохою між ІІ і І стт. до н.е.

Комплекс складається з прямокутного храму та театру, натхненного грецькими театрами. Напівкругла кавеа була висічена в природному схилі пагорба, а сцена розташовувалася вздовж краю тераси, укріпленої чотирма вежами.

Старий комплекс складається з храму та театру на двох терасах на різній висоті. Храм знаходиться на верхній терасі і має три дуже схожі кімнати (целли), де, ймовірно, були розташовані статуї божеств, яким поклонялися в цьому місці. Театр знаходиться на нижній терасі і має напівкруглу кавею, яка була висічена в природному схилі пагорба, і сцену (ложу), розташовану вздовж краю тераси, укріплену чотирма вежами.

#культурологічні_нотатки

Все-таки непросто бути фахівцем з античної філософії😅🙈

#іронія_античності

На цьому тижні серед публікацій розповім зокрема про практику татуювання у давньогрецькому соціумі, а також про віднайдення зразків легендарного металу про який писав Платон у «Тімеї», описуючи Атлантиду.

А що було б Вам цікаво дізнатися і прочитати у ТГ-каналі з антикознавчої проблематики?- пишіть, будь ласка, у коментарях…буду Вдячний за відгуки і побажання 🤝🤗🫡

Пропоную Вашій увазі цікавий і корисний Інтернет-ресурс присвячений виключно темі "Жінок (в) античності". В ньому зокрема міститься докладна інформація про представниць давньогрецької і давньоримської історії, про особливості існування жінки у суспільстві - тіло, релігія, міфологія, одяг, звички і т.д.

https://womeninantiquity.wordpress.com/

#корисні_посилання #електронні_ресурси #жінки

Якби в античні часи було телебачення, то на них запрошували б «софістів» (тобто експертів) 😄😉

#давньогрецька_у_житті

Про татуювання у Стародавній Греції: між відразою і поширеною практикою

Ми знаємо, що греки високо цінували фізичну красу («калос») і природний стан тіла. Татуювання або будь-яка форма "брендування" чи "модифікації" тіла розглядалися б як відхилення від цього ідеалу. Таким чином, практика сприймалася як псування тіла та зміна його природної форми. Крім того, їх асоціація з «інакшістю», зокрема з так званими «варварськими» культурами, сприяла негативному сприйняттю, оскільки греки вважали себе культурно вищими за інші групи.

Але не всі греки сприймали татуювання в такому негативному світлі. На початку 4 століття до нашої ери афінський письменник, історик і воєначальник Ксенофонт (бл. 430-355/354 до н. е.) написав розповідь з перших вуст про пригоди 10-тисячної армії найманців, найнятої для допомоги Кіру. молодший захопив трон Персії. «Анабасіс», що означає «підйом», був складений приблизно в 370 р. до н. е. і описує зустрічі з татуйованими людьми в південних прибережних регіонах Чорного моря. Кажуть, що «Μοσσύνοικοι» (Мосійноки) були сильно татуйовані, з різноманітними квітковими формами та візерунками на їхніх тілах [Anab. 5.4.32]. У своїй розповіді Ксенофонт використовує слово «ποικίλος», що може означати «різнокольоровий» або «плямистий», маючи на увазі вишивку чи ткацтво. Іншими словами, він натякає на те, що татуювання були декоративними.

Цікаво те, що Птолемей IV Філопатор (244-204 рр. до н. е.), четвертий фараон македоно-грецької династії, яка правила Єгиптом у 305-30 рр. до н. гуляння і божество-покровитель королівського дому Птолемеїв того часу. Відомий своїм занепадницьким способом життя та неоднозначним ставленням до державних справ, стародавні джерела згадують його правління (221-204 рр. до н. е.) як початок постійного занепаду династії Птолемеїв у Єгипті. Тим не менш, цікаво, що грекомовний правитель прийняв явно «нецивілізовану» та «варварську» практику татуювань у той час, коли місто Александрія конкурувало з Афінами як інтелектуальний центр середземноморського світу.

Давньогрецькі джерела також засвідчують практику татуювання або таврування військовополонених. Згідно з Геродотом, фіванці, які здалися під час знаменитої останньої битви у Фермопілах у 480 р. до н.е., були представлені перському царю Ксерксу та витатуйовані «знаками царів» [Hdt. 7.233.2]. Таким чином, татуювання, отримане в полоні, було знаком боягузтва і поразки.

Надихнувшись цією практикою татуювання військовополонених, греки згодом перейняли її під час пізніших конфліктів, часто проти співвітчизників-греків. Один із таких прикладів описаний письменником та істориком Плутархом (бл. 46-119 рр. н. е.) у його розповіді про афінського державного діяча Перікла та його військову експедицію для придушення повстання олігархічного уряду Самосу в 440-439 рр. до н.е. Під час конфлікту обидві сторони робили татуювання своїм полоненим на лобах: самосці — сов (знак Афін), а афіняни — «самосців», характерним на вигляд військовим кораблем із «малюнком голови кабана для носа та барана» [Plut.Pericl 26.3]. Подібне обурення спіткало афінських полонених поколінням пізніше, під час катастрофічної Сицилійської експедиції 415-412 років до нашої ери. Ув'язнених «клеймували на чолі клеймом коня» [Plut.Nic.29.1.], символом сіракузців позначаючи їх як власність держави.

Найпоширенішим використанням татуювання в давньогрецькому суспільстві було покарання злочинців і рабів. Кілька комедій афінського драматурга Арістофана, написаних наприкінці V ст. до н.е., описують татуйованих рабів або непокірних рабів, яким загрожує покарання у вигляді татуювання. Дійсно, звичай татуювання раба, який зазвичай передбачав нанесення чорнилом літери «Δ», першої літери слова «doulos» (раб), на його лобі або в іншому легко видимому місці, підтверджував їхній статус як фізичної власності їх власник. У схоліоні (коментарі) афінського державного діяча та оратора Есхіна (389-314 рр. до н. е.) страшно описано, як рабам-втікачам на лобі робили татуювання з написом: «Зупиніть мене, я втікач».

#культурологічні_нотатки #історичні_нотатки

Про те як з софістичної майстерності виникло специфічне дієслово у давньогрецькій мові

Софістичний рух - специфічне явище в античній історії загалом і філософії зокрема.

Риторична вправність, успішність аргументації та геніальність логічних доведень одного з найбільш відомих софістів раннього періоду, а саме Горгія Леонтійського (автора промов «Похвала Олені», «Захист Паламеда») спричинили навіть появу окремо дієслова в доробку представника вже другої софістики Флавія Філострата - «γοργιάζω» (тобто «горгійствувати»), що означало бути вправним у промовах як Горгій [Philostr.VS 493, Ep.73].

#філологічні_нотатки #грека

Віднайдено легендарний метал з Платонівського "Крітія"

Біля узбережжя Сицилії, неподалік від стародавнього міста Гела, тривають роботи з пошуку затонулого грецького корабля «Гела II» V століття до нашої ери. Затонулий корабель, виявлений у 1980 році дайверами поблизу Булали, є важливою історичною знахідкою, яка нешодавно, а саме восени 2024 р. виявила численні скарби, зокрема оріхалк, металевий сплав, пов’язаний із легендарним містом Атлантида.

Затонулий корабель Gela II, який лежить близько на глибині 1000 футів під водою, надзвичайно добре зберігся. Підводні археологи вперше дослідили це місце в 1990-х роках, але лише в 2015 і 2017 роках було зроблено значні відкриття. Під час цих двох експедицій з морського дна було вилучено 86 зливків оріхалку (див. прикріплене фото).

ࠛЕтимологічно оріхалк, (давньогрец. ὀρείχαλκος) означає «гірська мідь», довгий час був предметом захоплення. Він особливо відомий завдяки тому, що у діалозі «Крітій» Платон описуює оріхалк як високоцінний метал, поступаючись лише золоту. У міфічному місті Атлантида оріхалк, як пише філософ, покривав стіни храму Посейдона, надаючи їм червоного відблиску [Див.: Pl.Criti.114e, 119с]. Незважаючи на те, що навколо складу металу точиться багато суперечок, сучасний аналіз зливків із Gela II показує, що вони є сплавом, що складається з 75-80% міді та 14-20% цинку, зі слідами нікелю, свинцю та заліза.

За словами Себастьяно Туса, + злитки, знайдені під час корабельної аварії, ймовірно, походять із Греції чи Малої Азії. «Відкриття злитків оріхалку є значущим, оскільки нічого подібного ніколи не було знайдено», — зазначив Туса. «Ми знали про оріхалк лише із стародавніх текстів і кількох декоративних предметів, але ці злитки безпрецедентні».

Загалом, також слід зауважити, що "Оріхалк" доволі часто ще вживається в архаїчній давньогрецькій літературі, як в епічному корпусі [h.Hom.6.9, Hes.Sc.122], так і поезії [Stesich.88, Ibyc. Oxy.1790.42, B.Fr.68].

#новини_класики #історичні_нотатки

Трохи античної іронії у вихідний день не завадить 😆😆😂😅

#іронія_античності

Нові публікації з класичних студій у фаховому філологічному виданні Київського університету 🇺🇦📚✍️

У свіжому випуску №36 (2) за 2024 рік філологічного часопису Навчального наукового інституту філології
"Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика" (категорія Б), головним редактором якого є професор Світлана ГРИЦЕНКО, завідувач кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоеллінстики Київського університету, надруковано чимало важливих та цікавих напрацювань з класичної філології:

професора ЛесІ ЗВОНСЬКОЇ "Неусталеність лексико-граматичної системи ранньовізантійської грецької мови: процеси та причини";
доцента Анни ПОЛІЩУК і магістра класичної філології Тетяни ЛЯШЕНКО "Дискурсивні функції давньогрецьких формул присягань у комедіях Арістофана".

а також переклад українською твору Афінагора афінянина "Прохання за християн", виконаний доцентом Олегом КОЖУШНИМ.

Зі статтями можна ознайомитися за наступним покликанням - https://philology-journal.com/index.php/journal/issue/view/21

#переклади_українською #класика_в_Україні