Нотатка. Red Dead Redemption
Еволюція левел дизайну. Part 2

5. Відстані до супротивників у сиквелі стали куди більш зручними.

6. Якщо звернете увагу на різницю між Armadillo (RDR1) та Valentine (RDR2), то одразу помітите, що у сиквелі менший простір використали ефективніше, компактніше, місто йде під невеличким кутом, композиція чіткіше, артикуляція краще. Це не довга пряма, як у першій частині.

7. Тупа біганина. В оригінальній RDR, коли ви потрапляєте у Мексику після Мідпоінта у Акті 2, вас починають возити по всій мапі з одного краю в інший. Три чи чотири квести поспіль, ви починаєте у Західній частині і рухаєтесь в крайню Східну. Як результат, гравець починає телепортуватись, а не грати, через що темп зростає не пропорційно, на мою думку. У RDR2 такого немає. Щобільше, це особливо не стосується першої половини RDR1, бо там завдання різноманітніші та розподілені більш кластерно. Схематичний приклад на скріншоті.

Нотатка. Red Dead Redemption 2
Туман, колір, світло та камера

Дуже надихає те, як же класно зроблені певні речі, які одразу кидаються в очі в експозиції:

1. Туман. Його розповсюдження має особливий характер: він сегментований (розташований хмарками різного розміру), він зникає з висотою і має певний блюр. Подібний арт дірекшен цікавим чином створює щільність повітря, а грамотна робота із кольором та світлом не просто винаходить кінематографічну естетику, але й маскує сильно оптимізовані дерева. Більше того, це гарний приклад, коли естетика тащить, а кольори - це просто се*с.

Зверніть увагу як прикольно працюють дальні плани і гори. Інколи видно лише їх найвищі піки, інколи формується ледь помітний силует, що сильно розширює простір і змушує наш мозок домальовувати. А фреймінг скелями тільки посилює відчуття масштабності та вертикальності.