Нотатка. Dishonored 2
Дизайн селектора зброї

Красу елегантного дизайну можна не одразу помітити та не одразу зрозуміти, коли ви, наприклад, приходите працювати на існуючий IP. Вчора звернув увагу як розподілені елементи в меню вибору у Dishonored 2 і був в захваті від побаченого і задавався питанням "як я це раніше не помічав?". А не помічав, бо зроблено занадто добре і мій мозок сприймав дизайн на підсвідомому рівні.

- Усі магічні навички, які мають фіолетовий колір в своїй основі, знаходяться внизу.
- На горі знаходиться серце. І наративненько, і символічненько.
- Лівий верхній кут займають різноманітні стріли/болти.
- У правому верхньому куті розташована летальна та вибухова зброя.

Подібне рішення, в свою чергу, підкреслює різні плейстайли гравців на рівні UX.

Дуже зручний селектор зброї, який гарно підходить під темп гри, також можна знайти у Horizon: FW. Дизайн FW має одночасно шість предметів, що є оптимальною кількістю, враховуючи різноманітні стріли на кожну з пушек.

Нотатка. The Legend of Zelda: Breath of the Wild
Креативна допомога гравцю

Я обожнюю, коли дизайнери креативно підходять до допомоги гравцю в певних ситуаціях. Я колись вже писав, що God of War: Ragnarok часто приваблює нагородою чи коллектіблом до певних проходів або до місць, з яких можна побачити ще одну нагороду. Це дуже гарний підхід.

У Зельді є те ж саме і про це хотів трохи розповісти. У грі немає Атрея, який підказав би у випадку тупняка гравця що йому потрібно робити. Але дизайнери знайшли цікавіший спосіб.

1. Гравець заходить у зал, де є нагорода за пройдену зону. Він не знає, що там є потайні двері.
2. Окрім скрині на постаменті, є ще одна скриня - у піску, яку можна дістати виключно скориставшись магнітом.
3. Коли гравець активує магніт, то він бачить ще один великий елемент у кімнаті, який взаємодіє із магнітом - це двері, які ведуть далі.

Таким чином, у гравця виникає відчуття, що це він здогадався як пройти та почуває себе "розумним".

Нотатка. The Medium
Камера

Я великий фанат таких кіно-операторів як Роджер Дікінс (1917) та Емануель Любецки (Легенда Г'ю Гласса) - це прям легенди Голлівуду, тому у мене є велика симпатія до проектів, де камера є не просто частиною гарної композиції, але й частиною історії. І саме проект від поляків у Bloober Team закохав в себе своїм підходом і до камери, і до розділення світів.

Завдяки постановці камери та освітленню звичайні сцени отримують душу та унікальну атмосферу, а історія стає ще більш глибокою. Завдяки камері ця гра змогла мене навіть декілька разів налякати.

Гарна робота!

p.s. Якщо подивитись на ці скріншоти ввечері коли немає сонця, то там навіть щось можна побачити =))