🇺🇦 Завтра розпочнеться другий Національний тиждень читання. Минулого року його започаткував Український інститут книги спільно з Мінкультом, і я пишаюся тим, що попри війну ми продовжуємо традицію. Попри все дбаємо про культуру.

Цьогоріч багато кому з нас хочеться подолати минуле – зрозуміти, звідки тягнеться коріння зла, принесеного росіянами на нашу землю. Хтось шукає відповіді в історії: вчитується глибше в трагедії Сандармоха та Биківні, відкриває для себе прізвища, які Росія намагалася закопати в землю. Хтось розуміє, що час переосмислити шкільні знання, і зачитується авангардною поезією Михайля Семенка або чуттєвими листами, які Василь Стус писав синові.

Водночас дуже хочеться розуміти й сучасність. Порівняти на смак галицьку українську й ту, якою попри вигадки росіян завжди розмовляли на сході. Прочитати авторів, які просто зараз пишуть романи, воюючи на фронті. Бо ці твори про життя, яке нас оточує.

📚Якою б не була ваша #КнигаНаВійні, головне – що вона є. Читаймо, щоб відкривати для себе багатогранність нашої та світової культури. Читаймо, коли хочеться відволіктися від поганих новин. Читаймо самі та разом із дітьми. Бо книжки і є тим самим світлом, що долає морок 🔦