Коли ми спілкуємось із моїми колегами – першими леді та джентльменами, – завжди намагаюся обговорювати дуже нагальні, практичні питання. Бо нині такий час, коли потребуємо допомоги тут і зараз.
🇷🇸 Так було і з першою леді Сербії Тамарою Вучич. Мала з нею телефонну розмову на початку осені – тоді ми проводили збір на автомобілі швидкої допомоги. Пані Вучич одразу ж підтвердила: Сербія підтримає ініціативу.
🚑 І ось днями два реанімобілі – передача від сербського уряду – прибули до України. Швидкі, повністю укомплектовані сучасним обладнанням, поїдуть до Харківського та Черкаського центрів екстреної медичної допомоги рятувати життя українців.
🏥 А ми продовжимо забезпечувати наші лікарні необхідним транспортом. Який, на жаль, має дуже коротке життя під час війни.
🇷🇸 Так було і з першою леді Сербії Тамарою Вучич. Мала з нею телефонну розмову на початку осені – тоді ми проводили збір на автомобілі швидкої допомоги. Пані Вучич одразу ж підтвердила: Сербія підтримає ініціативу.
🚑 І ось днями два реанімобілі – передача від сербського уряду – прибули до України. Швидкі, повністю укомплектовані сучасним обладнанням, поїдуть до Харківського та Черкаського центрів екстреної медичної допомоги рятувати життя українців.
🏥 А ми продовжимо забезпечувати наші лікарні необхідним транспортом. Який, на жаль, має дуже коротке життя під час війни.
Батьків 8-річного Богдана з Бахмута окупанти вбили, коли ті йшли на похорон свого родича, який теж загинув під час ворожого обстрілу. Ця історія облетіла всі ЗМІ, а Богдана евакуювали в безпечне місце.
Родина 10-річного Андрія з Броварів намагалася евакуюватися автівкою, коли натрапила на колонну російських танків. На очах у хлопчика вороги поцілили в бензобак і спалили маму, тата й дядька.
А ще – діти села Ягідного на Чернігівщині, які побували у полоні в окупантів. Через умови в підвалі спати їм доводилося стоячи. Їжі й води не мали, тож одна з мам навіть запропонувала окупантам розстріляти її, щоб не дивитися на дитячі муки…
Це боляче навіть переповідати. Це не просто історії трагедій – це історії зумисних тортур над нашими дітьми. Що вони зараз відчувають? Як їм пережити цей досвід?
📍Саме щоб допомогти їм у цьому, наприкінці листопада стартувала друга зміна освітньо-психологічного табору Gen.Сamp. Усі, про кого я щойно розповіла — всього 31 маленький українець — вирушили до Іспанії на реабілітацію.
Коли авторка ідеї Оксана Лебєдєва ще влітку презентувала мені проєкт цього табору, я одразу погодилася взяти його під патронат. Бо повернути дітям дитинство – наш обов’язок.
І вже перша зміна табору стала неочікуваною для самих фахівців: діти почали усміхатися, мріяти, жити. Виявилося, що дитяча психіка може протистояти найважчим випробуванням – за умови правильно підібраної терапії та вчасної допомоги.
Відповідну програму для другої зміни, під назвою «Захищені любов’ю», розробила провідний психолог проєкту Оксана Шльонська. Це вже повністю українська унікальна розробка. Що й логічно: усі місяці російського нападу українці переживають досвід, якого не має європейський світ ХХІ століття.
Тож наше завдання – повернути їм віру в любов і щастя, як і хотіли їхні батьки. І ми вже бачимо, що нам це вдається💙💛
Родина 10-річного Андрія з Броварів намагалася евакуюватися автівкою, коли натрапила на колонну російських танків. На очах у хлопчика вороги поцілили в бензобак і спалили маму, тата й дядька.
А ще – діти села Ягідного на Чернігівщині, які побували у полоні в окупантів. Через умови в підвалі спати їм доводилося стоячи. Їжі й води не мали, тож одна з мам навіть запропонувала окупантам розстріляти її, щоб не дивитися на дитячі муки…
Це боляче навіть переповідати. Це не просто історії трагедій – це історії зумисних тортур над нашими дітьми. Що вони зараз відчувають? Як їм пережити цей досвід?
📍Саме щоб допомогти їм у цьому, наприкінці листопада стартувала друга зміна освітньо-психологічного табору Gen.Сamp. Усі, про кого я щойно розповіла — всього 31 маленький українець — вирушили до Іспанії на реабілітацію.
Коли авторка ідеї Оксана Лебєдєва ще влітку презентувала мені проєкт цього табору, я одразу погодилася взяти його під патронат. Бо повернути дітям дитинство – наш обов’язок.
І вже перша зміна табору стала неочікуваною для самих фахівців: діти почали усміхатися, мріяти, жити. Виявилося, що дитяча психіка може протистояти найважчим випробуванням – за умови правильно підібраної терапії та вчасної допомоги.
Відповідну програму для другої зміни, під назвою «Захищені любов’ю», розробила провідний психолог проєкту Оксана Шльонська. Це вже повністю українська унікальна розробка. Що й логічно: усі місяці російського нападу українці переживають досвід, якого не має європейський світ ХХІ століття.
Тож наше завдання – повернути їм віру в любов і щастя, як і хотіли їхні батьки. І ми вже бачимо, що нам це вдається💙💛
🇺🇦 Завтра розпочнеться другий Національний тиждень читання. Минулого року його започаткував Український інститут книги спільно з Мінкультом, і я пишаюся тим, що попри війну ми продовжуємо традицію. Попри все дбаємо про культуру.
Цьогоріч багато кому з нас хочеться подолати минуле – зрозуміти, звідки тягнеться коріння зла, принесеного росіянами на нашу землю. Хтось шукає відповіді в історії: вчитується глибше в трагедії Сандармоха та Биківні, відкриває для себе прізвища, які Росія намагалася закопати в землю. Хтось розуміє, що час переосмислити шкільні знання, і зачитується авангардною поезією Михайля Семенка або чуттєвими листами, які Василь Стус писав синові.
Водночас дуже хочеться розуміти й сучасність. Порівняти на смак галицьку українську й ту, якою попри вигадки росіян завжди розмовляли на сході. Прочитати авторів, які просто зараз пишуть романи, воюючи на фронті. Бо ці твори про життя, яке нас оточує.
📚Якою б не була ваша #КнигаНаВійні, головне – що вона є. Читаймо, щоб відкривати для себе багатогранність нашої та світової культури. Читаймо, коли хочеться відволіктися від поганих новин. Читаймо самі та разом із дітьми. Бо книжки і є тим самим світлом, що долає морок 🔦
Цьогоріч багато кому з нас хочеться подолати минуле – зрозуміти, звідки тягнеться коріння зла, принесеного росіянами на нашу землю. Хтось шукає відповіді в історії: вчитується глибше в трагедії Сандармоха та Биківні, відкриває для себе прізвища, які Росія намагалася закопати в землю. Хтось розуміє, що час переосмислити шкільні знання, і зачитується авангардною поезією Михайля Семенка або чуттєвими листами, які Василь Стус писав синові.
Водночас дуже хочеться розуміти й сучасність. Порівняти на смак галицьку українську й ту, якою попри вигадки росіян завжди розмовляли на сході. Прочитати авторів, які просто зараз пишуть романи, воюючи на фронті. Бо ці твори про життя, яке нас оточує.
📚Якою б не була ваша #КнигаНаВійні, головне – що вона є. Читаймо, щоб відкривати для себе багатогранність нашої та світової культури. Читаймо, коли хочеться відволіктися від поганих новин. Читаймо самі та разом із дітьми. Бо книжки і є тим самим світлом, що долає морок 🔦
📢 Як опанувати себе під час повітряних тривог? До них неможливо звикнути, і страх, який охоплює нас, цілком природній. Однак наше завдання: не дати страху перерости у паніку.
Порадами, як допомогти собі, коли повітряна тривога переростає у внутрішню, ділиться Тетяни Сіренко, заступниці директора з психологічного напряму Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна»:
📍Нормалізуйте дихання. Під час вдиху тримайте руки на животі і уявіть, що надуваєте кульку. На видиху – здувайте кульку. Рахуємо 1–2–3 на вдиху, 1–2–3–4–5–6 – на видиху.
📍Вправа «метелик». Поверніть долоні до себе і зачепіться великими пальцями, це нагадуватиме метелик. По черзі ритмічно простукуйте по ключиці. Звуки заспокоюють.
📍Станьте на стопи, уявіть, що міцне коріння йде глибоко вниз. Сконцентруйтеся і відчуйте, як впевнено стоїте на поверхні.
📍Переведіть фокус уваги. Якщо ви у людному місці, зверніть увагу на оточуючих — деталі їхньої зовнішності, аксесуари.
📍Оберіть об’єкт, який допоможе заземлитися. Це може бути щось дрібне: фігурка, камінчик, монетка, які нагадують про щось приємне. Візьміть у руки та згадайте ті відчуття.
І дуже важливо: після важких днів, сповнених тривог, подбайте про базові потреби. Відновіть щоденну рутину, їжу, сон, відпочинок. Це допоможе відновити сили.
Матеріал підготовлено у межах
Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки.
Порадами, як допомогти собі, коли повітряна тривога переростає у внутрішню, ділиться Тетяни Сіренко, заступниці директора з психологічного напряму Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна»:
📍Нормалізуйте дихання. Під час вдиху тримайте руки на животі і уявіть, що надуваєте кульку. На видиху – здувайте кульку. Рахуємо 1–2–3 на вдиху, 1–2–3–4–5–6 – на видиху.
📍Вправа «метелик». Поверніть долоні до себе і зачепіться великими пальцями, це нагадуватиме метелик. По черзі ритмічно простукуйте по ключиці. Звуки заспокоюють.
📍Станьте на стопи, уявіть, що міцне коріння йде глибоко вниз. Сконцентруйтеся і відчуйте, як впевнено стоїте на поверхні.
📍Переведіть фокус уваги. Якщо ви у людному місці, зверніть увагу на оточуючих — деталі їхньої зовнішності, аксесуари.
📍Оберіть об’єкт, який допоможе заземлитися. Це може бути щось дрібне: фігурка, камінчик, монетка, які нагадують про щось приємне. Візьміть у руки та згадайте ті відчуття.
І дуже важливо: після важких днів, сповнених тривог, подбайте про базові потреби. Відновіть щоденну рутину, їжу, сон, відпочинок. Це допоможе відновити сили.
Матеріал підготовлено у межах
Національної програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки.