Взаємодія і порозуміння, справедливе та вільне суспільство — такими завжди були цінності Інституту Аспена. Ці ж потужні цінності нині дають українцям наснагу триматися у війні вже майже чотири місяці. Тож я була щиро рада запрошенню розповісти про них онлайн на події, присвяченій 10-річчю заснування Аспен Інституту Центральна Європа.

Україна зараз стоїть не тільки за власний дім — а за зрозумілі кожній людині цінності, найперші із яких – життя та свобода.

Нам допомагають триматися любов до наших близьких, впевненість у наших друзях та союзниках. Тож я закликала випускників Інституту використати своє лідерство, щоб Україна й далі мала союзників, щоб правда про жорстокість та цинізм Росії постійно звучала на світовій арені світовій арені. Щоб українців перестали катувати та вбивати.

Моє звернення прозвучало у Чехії, країні, що самовіддано прийняла 400 тисяч наших громадян. Зовсім скоро вона головуватиме у ЄС — коли там вирішуватиметься доля членства для України. Вирішуватиметься й доля європейських цінностей. Бо якщо зараз ЄС відмовить Україні, Росія сприйме це як бажану перемогу над усією Європою. А ще — зрозуміє, що у Європі немає єдності.

Тож переконана: світ не може зробити агресору такий подарунок. Бо це війна за захист ЄС та усіх його головних цінностей також.

​​Половина українців сьогодні живе окремо від своїх сімей. Серед воєнних випробувань це – одне із найважчих.

Поговорила з легендарною газетою The Guardian (вона виходить у Британії вже понад 200 років) про те, як війна розділила родини.

Українці не звикли звертатися по допомогу до психологів. Ми схильні ігнорувати депресію чи тривогу. Але тепер нам усім треба переглянути ці стереотипи. І знадобиться велика інформаційна кампанія, щоб довести людям: це не їхня вина, що їм нині потрібна психологічна допомога. По неї потрібно та є куди звертатися.

Бо перемога – це насамперед відновлення нормального, повноцінного життя. 🇺🇦

Хірург, який витягає з тіла дитини уламки снаряда.

Фронтовий медик, який тягне на собі пораненого.

Акушерка, яка приймає немовлят під бомбами.

Лікар швидкої, яка мчить замінованою дорогою.

Медсестра, яка лікує сусідів у бомбосховищі.

Наші медики тепер – більше, ніж медики. І те, що вони роблять, – більше, ніж робота.

Кожен день українського спротиву – їхній день. День життя, який вони відбирають у війни.

З вашим днем, рятівники й рятівниці! Низький уклін.
____
Фото: Andre Liohn, Marcus Yam, Сергій Бакшаєв, Lynsey Addario, Pavel Petrov, Mads Nissen.

Тисячі дітей сьогодні малюють тата. Який він сильний. Як він проганяє всіх ворогів. Як працює та всіх рятує. Як повертається неушкодженим. Як вони нарешті всі разом.

Тисячі людей сьогодні чекатимуть рідного голосу у слухавці. Чи хоча б повідомлення. І зустрічі, після якої не треба буде розлучатися.

Нехай саме так і буде для всіх наших дітей і татусів. З Днем батька!

Дякуємо за ролик «Близькі на відстані» ICTV, партнерам з Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні UNFPA Ukraine та Посольству Швеції в Україні.

​​Маріуполь та Буча можливі в кожній країні будь-якої миті. Ми думали, що у ХХI столітті в усіх людей у Європі однакові цінності. Але виявилося, що поряд із цивілізованими народами досі живуть агресори й воєнні злочинці».

У розмові із The Economist укотре застерегла світ від поверхового ставлення до війни. Це найнебезпечніший вірус, від якого, на жаль, не створили щеплень.

❓Як сказати дитині, що вона втратила кінцівку? Як взагалі пояснити, чому це сталося? Хто має їй сказати про ушкодження?

Війна травмує. Лише за офіційною статистикою, в Україні близько 600 поранених дітей. І їх розгублених, пригнічених морально, втомлених батьків, на яких звалюються питання, про які неможливо було б подумати раніше.

Тому представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні спільно зі Всеукраїнським громадським Центром "Волонтер" розробили рекомендації для батьків: як підтримати дітей, які втратили здоров’я та зазнали ушкоджень унаслідок війни.

Ці рекомендації допоможуть:

📍підготуватися до нелегкої розмови з дитиною, котра втратила здоров’я внаслідок ушкоджень і травмувань;
📍допомогти їй адаптуватися до нових умов існування і впоратися з труднощами, з якими зустрілася вся родина;
📍пояснити все її братам і сестрам, аби вони приймали дитину і піклувались про неї;
📍щодня комунікувати з медиками.

Діти відчувають нашу тривогу та розгубленість. А від налаштованості та настрою батьків великою мірою залежить налаштованість дитини та ефективність її лікування та реабілітації. Тож пам’ятайте: ви абсолютно не винні у тому, що сталося. Ви не самотні — бо є фахівці, зокрема психологи медичних закладів, партнерських організацій, що допоможуть вам впоратися. І ви впораєтесь, особливо, якщо будете озброєні знаннями❤️‍🩹

Це інша перемога, але величезна. Відбулася історична подія – Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію.

За цією назвою – грізна зброя проти домашнього насильства. Причому зброя міжнародного стандарту – на сьогодні конвенцію підписали 45 країн і Європейський Союз.

📍Стамбульська конвенція накладає суворі зобов'язання на державу: передбачається жорстка відповідальність за всі види знущань – від фізичного, сексуального до психологічного й економічного. Останнє дуже важливо, бо часто жінки терплять насилля лише тому, що залежні фінансово.

📍Конвенція встановлює також високу планку допомоги жертвам та способи запобігання насильству – наприклад, навчання рівності зі школи, бо саме гендерні стереотипи роблять насилля прийнятним.

Зараз ми добре розуміємо, що моральні стандарти українців – це якраз і є максимальний захист здоров’я та життя людини.
І це саме європейські цінності в найкращому розумінні цього формулювання. Фактично Стамбульська конвенція – це як вступ до ЄС у сфері боротьби з насильством. І це допоможе Україні з фактичним приєднанням до Євросоюзу.

Не можу не згадати, що агресор, якому протистоїть Україна, у себе чинить діаметрально навпаки. У Росії домашнє насильство якраз декриміналізували. Це прямий дозвіл на злочини та вбивства – такі самі, як вони чинили в Україні, – у їхніх сім’ях.

Що ж, кожен сам обирає свої цінності. Україна свої обрала. І вони людські.

Вчора в Амстердамі, на Музейній площі, тисячі глядачів побачили, як б’ється хоробре українське серце. Жовто-блакитне, воно було символом благодійного телемарафону на підтримку України Embrace Ukraine — #StrivingTogether.

Цей третій уже марафон знаково відбувся напередодні зустрічі лідерів ЄС у Брюсселі 23-24 червня. На ній прийматимуть найважливіше політичне рішення, на яке очікує Україна: надання їй статусу кандидата на членство в ЄС.

Це українське серце завжди билося в унісон з усією Європою. Тож для мене надзвичайно важливо було виступити на марафоні, аби розповісти про ті культурні й гуманістичні цінності, завдяки яким воно б’ється. І які захищає — на варті усієї Європи.

Культура України завжди була самобутньою та тяжіла до європейської — як би її не намагалися придушити спочатку імперський, а потім російський режими. Наші вчені часів Ренесансу писали латиною та поширювали ідеї гуманізму. Наша Острозька Біблія є в бібліотеках Оксфорда і Рима. А чудове європейське бароко трансформувалося у козацьке — його шедеври зберігає Софія Київська, звідки я звернулася до глядачів марафону.

Сьогодні Росія прагне не лише захопити наші території чи фізично знищити українців. Вона прагне стерти з лиця землі нашу українськість — і європейськість водночас. Тож наша місія — зберегти не лише культурні пам’ятки, а й культурний код українців: вільних талановитих креативних новаторів, які формують цінності нашого спільного європейського майбутнього 🇺🇦🇪🇺

Кажуть – ніхто не знає своєї сили, доки не прийдуть випробування. Впевнена, жодна жінка не хотіла б випробувати свою силу таким страшним чином — на війні, змагаючись за мир.

Про це сказала вчора у своєму відеозверненні, дякуючи за польську нагороду ShEO Awards 2022, якою мене відзначили у номінації «Мир у світі». Премія заснована тижневиком«Wprost», який є одним із найвпливовіших та найстаріших видань на польському ринку.

Я хочу розділили цю почесну нагороду з усіма українськими жінками, які зараз відвойовують Україну. З нашими лікарями і медсестрами, яких 80% серед усіх медиків. З нашими мамами, які народжують у сховищах, і мамами, які захищають дітей ціною власного життя. Із жінками, що воюють у ЗСУ, і з волонтерками, які вивозять з-під обстрілів людей. Із журналістками, що гинуть, доносячи світу правду про російську агресію в Україні та з жінками в окупації, які тримаються попри все. Із трьома мільйонами жінок, які виїхали за кордон рятуючи дітей.

Наші жінки на всіх фронтах спротиву. Активні, ініціативні, самовіддані, солідарні. Вони лідерки у усьому, за що беруться. Ми – ви! – сильні. І ця сила збільшується через самовідданість і допомогу іншим. 🇺🇦🇵🇱