Кажуть, що молодь – це майбутнє. Для мене це штамп. Молодь – це сьогодення. А ми все кажемо про майбутнє, завтра і післязавтра. Молодь сьогодні може робити те, що вона повинна робити. Тому це і є сьогоднішня Україна. #ksf #КБФ

Дякую Президенту Європейської Народної Партії і Голові польської партії «Громадянська платформа» Дональду Туску, що прибув в Україну на моє запрошення для участі в Київському безпековому форумі.

Сьогодні присвячуємо #КБФ #KSF 30-й річниці національного референдуму, який утвердив державність і непорушність кордонів нашої країни. Саме Польща стала першою державою в світі, яка відразу після референдуму визнала незалежність України.

Ціную нашу співпрацю та великий внесок Donald Tusk в підтримку та захист України.

Наша розмова сьогодні про відносини України та Польщі, загальноєвропейське співробітництво і спільні дії на захист від агресії Росії.

Онлайн-дискусія #КБФ , присвячена переговорам США і НАТО з Росією, що мають на меті стримати нову хвилю агресії Кремля проти України і Заходу.

Долучайтесь до перегляду https://youtu.be/8sDjZRFnd_o

Звернення Національного круглого столу
під егідою Київського Безпекового Форуму
«Єдність народу. Захист демократії. Оборона держави»

Сьогодні, відзначаючи День Соборності України, ми, представники національних політичних сил і громадськості, звертаємося до всього Українського народу із закликом до єдності, солідарності та готовності обороняти Україну від російської агресії.

Смертельна загроза з боку Росії, яка нависає над Україною, а також справа відновлення територіальної цілісності України, деокупація Криму і повернення контролю над тимчасово окупованими районами Донбасу вимагають нашої колективної мобілізації.

Мобілізація сил і взаємна підтримка також необхідні в Україні для протидії наступу на демократію, руйнації державних інституцій, згортання реформ, підйому «п’ятої колони» Кремля і провокованого розбрату серед людей.

Ми прийняли рішення запропонувати суспільству формат національного понадпартійного діалогу для обговорення небезпек зовнішнього і внутрішнього становища України. Влада, що схильна до авторитарності, ігнорує своїх опонентів і прагне їх заглушити. Демократична влада йде з ними на діалог і прагне їх переконати.

Закликаємо керівництво України виявити тверду волю й об’єднати увесь Український народ на захист нашої держави і зміцнити союзництво з іншими демократичними країнами задля оборони нашої незалежності і спільної свободи.

На всі злочинні вимоги Путіна Україна має сказати категоричне «ні».

Закликаємо владу і все суспільство усвідомити, що головним захисником нашої незалежності є українські воїни – чоловіки і жінки - і зосередити всі національні сили на підтримку Збройних Сил України, їхнє пріоритетне фінансування, впровадження сучасних засобів стримування ворога.

Закликаємо здійснити історичну місію нашого часу і завершити втілення необхідних перетворень й вимог для вступу України в НАТО і Європейський Союз.

Вимагаємо гарантувати неухильне дотримання демократичних цінностей і свобод нашого народу і припинити будь-яке незаконне переслідування національної опозиції, замахи на свободу слова та вільне волевиявлення.

Закликаємо негайно зупинити спроби підриву антикорупційних інституцій і якнайшвидше завершити судову реформу.

Закликаємо забезпечити умови для вільного економічного розвитку в Україні та зупинити неприхований наступ на малий, середній і великий бізнес та іноземних інвесторів і гарантувати рівні, прозорі і конкурентні правила для всіх, незалежно від наближеності до влади.

Закликаємо гарантувати курс на повну енергетичну незалежність від Росії і Білорусі.

Закликаємо забезпечити неухильне дотримання законодавства про захист української мови як державної.

Закликаємо забезпечити системну боротьбу з російською пропагандою та агентурою.

Запрошуємо до діалогу Президента України і водночас закликаємо до співпраці й об’єднання проукраїнські політичні партії й громадських активістів по всій країні.

Настав час об’єднувати сили українських патріотів і створювати спільні мережі дій, допомагати територіальній обороні й разом захищати державу.

Закликаємо увесь вільний світ підтримати свободу і боротьбу України.

Схвалено в Києві 22 січня 2022 року
https://youtu.be/N6INjpMniYc

🔴 Як бути з «Мінськими домовленостями»? Загроза з боку Росії: оцінки, прогнози, наші дії.

У п’ятницю о 14:00 Київський Безпековий Форум проводить дискусію за участі відомих політичних і громадських діячів та провідних національних експертів.

У центрі уваги – оцінка безпекової ситуації навколо України, аналіз міжнародних дипломатичних зусиль для стримування нової хвилі агресії Росії, а також розгляд шляхів мирного врегулювання, що відповідатимуть національним інтересам нашої держави і справі відновлення її територіальної цілісності.

У розвиток обговорення, яке відбулося на національному круглому столі 22 січня 2022 року, #КБФ ініціює серію дискусій з ключових проблем національної безпеки, оборони і розвитку.

📌 Дивіться на наших ресурсах:
▶️ YouTube Фонду «Відкрий Україну»: https://bit.ly/2YYesPc;
▶️ Facebook КБФ: https://bit.ly/2QOTHU5;
▶️ Facebook Арсенія Яценюка: https://bit.ly/3esbOXZ;
▶️ Сайт КБФ: https://bit.ly/3npmIBZ.

Розпочали дискусію КБФ «Як бути з Мінськими домовленостями»
Долучайтесь онлайн https://youtu.be/wB3ZPNC8vOA

Сьогодні о 18:00 долучайтесь до онлайн дискусії #КБФ Трансляція на наших сторінках Facebook i YouTube.

Долучайтесь до перегляду онлайн дискусії #КБФ «Боротьба за Україну»
https://youtu.be/VKuOPyaSJvc

Онлайн дискусія КБФ. Спеціальна військова панель. Долучайтесь до перегляду ➡️

https://youtu.be/BmWRXammsTA

🔴Долучайтесь до перегляду онлайн дискусії #КБФ
➡️ https://youtu.be/2mKp6LiJhkE

Серед обговорюваних питань:
✅Які прогнози економічного майбутнього України?
✅Що слід очікувати від глобального «Плану Маршалла» для України?
✅Як домогтися російських репарацій і застосувати конфісковані кошти і ресурси росії на відновлення України?

Учасники дискусії:
Роман Шеремета, Ректор Американського університету в Києві, професор кафедри економіки Школи менеджменту Везергед при Університеті Кейс Вестерн Резерв (США);
Олена Зеркаль, Надзвичайний і Повноважний Посол, радниця Міністра енергетики України;
Гліб Вишлінський, Виконавчий директор Центру економічної стратегії;
Арсеній Яценюк, Прем’єр-міністр України у 2014-16 роках, Голова Київського Безпекового Форуму;
Данило Лубківський, Директор Київського Безпекового Форуму.

Долучайтесь до перегляду онлайн дискусії КБФ

https://youtu.be/M7KSUAScSMY

📌 Чи готується НАТО до прямого зіткнення з росією?

📌 Які нові кроки здійснить Альянс для підтримки України?

📌 Що на практиці означатиме підтвердження позиції, що двері Альянсу відкриті для України?

📌 Як на ділі виглядатиме інтеграція України до Альянсу?

📌 Які зміни слід очікувати в новій Стратегічній концепції НАТО – новому документі, який визначає напрями дій Альянсу на довгострокову перспективу?

Долучайтесь до нашої онлайн дискусії #КБФ ➡️

https://youtu.be/L96rsyALozs

Ми допомагаємо Україні захиститися, але «робимо це так, щоб не занадто ефективно».

Американський дипломат, Посол Джон Болтон, колишній радник Президента США з національної безпеки, виклав свою точку зору на сторінках The Wall Street Journal про тактику дій Заходу стосовно боротьби проти Росії.

На його думку, формула «не занадто» - це формула затяжної і безрезультатної війни, яка ігнорує ризики для Америки та України.

«Критично важливі запаси боєприпасів США виснажуються. Наша нинішня здатність поповнювати запаси - недостатня. В цьому відображається й тривога стосовно заміни нашого застарілого ядерного підводного флоту, зокрема на фоні поставок Австралії в рамках домовленостей АУКУС (оборонна рамка співпраці США, Великої Британії та Австралії). Втім, краще ми відчуємо ці проблеми зараз, ніж коли Америка сама опиниться під ударом. А дефіцит наших запасів підживлює ізоляціоністів, які насамперед не хочуть допомагати Україні», пише Болтон.

«Ясно одне», стверджує він, «страх перед російською ескалацією – безпідставний. Перед війною наша розвідка суттєво переоцінила російські бойові можливості, а місяці, які минули, показали, що ці можливості постійно зменшуються. Де прихована російська армія, яка загрожує НАТО? Якщо вона існує, то чому досі не розгорнута в Україні? Брязкання Путіним ядерною зброєю також стримало НАТО, але без особливої причини. Наразі погрози Москви були блефом. Лише за найрадикальніших обставин – повного розгрому Росії на полі бою або коли режим Путіна опинитися на межі повалення – застосування ядерної зброї розглядатиметься як реалістична опція. Відповідно ми повинні зосередитися на стримуванні Путіна за таких сценаріїв, включаючи загрозу його власної загибелі, ніж дозволяти йому блефувати, щоб стримувати нас».

«…Звідси походить нагальна потреба чітко визначити наші військові цілі. Відсутність цього підставить прихильників України під звинувачення, що вони дають Києву «відкритий чек» чи в тому, що ми знову опинилися в «безконечній війні» (через 13 місяців і жодних американських втрат). Хоч це і внутрішня політична проблема, вона відображає труднощі з лідерством у справах національної безпеки. Пан Байден повинен звести це все разом», закликає автор.
#КБФ

🚩 Цього року відбудуться два міжнародних саміти, де можливою є зустріч Президента США Джо Байдена і Сі Цзіньпіна. Найближчим часом очікується візит Президента Франції Еммануеля Макрона до Китаю.
#КБФ

Друзі Путіна. Хто вони і чому підтримують Росію?

Поки лідер Китаю перебуває з триденним візитом у Росії, до України приїжджає прем’єр-міністр Японії. Ці, на перший погляд, не пов’язані між собою події яскраво демонструють поділ, який утворився у світі після початку російського вторгнення. В одному таборі - друзі України, в іншому – нечисельні прихильники Путіна, дешевої російської енергії і зброї.

Впливове видання The Economist проаналізувало, хто і чому досі підтримує Москву. У матеріалі "Друзі Росії - це різнорідна група, і вона стає меншою", видання аналізує географію країн, які підтримують Росію після початку повномасштабної війни.

Головне: міжнародне становище Росії погіршується, підтримка України істотна, а світ не можна назвати нейтральним щодо російської агресії.

➖ В топ-10 "приятелів Путіна" станом на березень 2023 року, за версією The Economist, увійшли: Білорусь, Вірменія, Киргизстан, Іран, Таджикистан, Казахстан, Сирія, Китай, Венесуела, Нікарагуа, Індія та Узбекистан.

➖ Дослідження The Economist частково спростовує проросійські заяви про те, що "Захід не зміг ізолювати Росію". "Картина складніша", наголошує видання, і виділяє серед 39-ти країн-"приятелів" Росії, які зазвичай "утримуються" чи голосують "проти" в Генасамблеї ООН по резолюціях, які б засуджували вторгнення в Україну, умовні типажі: "коаліцію неспроможних країн", "клуб любителів СРСР" та "вісь опортуністів" (чи то "вісь корисливих").

➖ "Опортуністи", зазначає The Economist, розглядають західні санкції проти Москви як шанс стимулювати торгівлю з Росією на вигідних умовах, однак, відмовляють їй в безумовній політичній підтримці та постачанні зброї (Китай, Індія, Туреччина).

➖ Видання наголошує, що лише 3 країни сьогодні постачають зброю до Росії. Це Білорусь, Іран та КНДР. Водночас 31 країна долучилися до коаліції, яка допомагає зброєю Україні.

➖ Лише чотири країни, як відомо, постійно голосують "проти" резолюцій ГА ООН по Україні: Білорусь, Нікарагуа, КНДР і Сирія. The Economist наголошує, що це недемократичні країни, які цілковито залежать від воєнного чи дипломатичного захисту Кремля, і нагадує що Росія втратила підтримку 6 країн, які підтримували окупацію Криму.

➖ Основними інструментами сьогоднішнього глобального впливу Росії The Economist називає експорт зброї, газу, нафти а також технологій і матеріалів для АЕС.

➖ Журнал зазначає, що збройний експорт є основою співпраці Кремля з африканськими країнами (а саме їх більшість серед 39-ти умовних путінських друзів), і Росія тут зазвичай поставала у ролі "постачальника останньої надії" для режимів, яким Захід відмовляє в продажі зброї.
#КБФ

Суверенна економіка Путіна: як Росія стає сировинним придатком 🇨🇳Китаю

Результати візиту лідеру КНР Сі Цзіньпіна до Москви загострили увагу до того, що вигоди Росії та Китаю від двосторонніх економічних стосунків непропорційно різняться. Росія швидкими темпами перетворюється із сировинного придатку Європи на сировинний придаток Китаю.

➖ Через санкції та оголошений Путіним «розворот на Схід» у 2022 році товарообіг між Китаєм та Росією виріс на 19% і склав $190 млрд. Експорт китайських товарів до РФ виріс на 13% до $76 млрд., постачання російських товарів в Китай зросло на 43,5% до $114 млрд.

➖ Вигідність взаємин відкривається в структурі торгівлі. Росія найбільше експортувала до Китаю мінеральне паливо, сиру нафту й нафтопродукти – на $85,4 млрд. (74,8% від загального експорту), руду, шлаки, золу – на $3,6 млрд. (3,2%), деревину й вироби з неї – на $3,6 млрд. (3,2%). В структурі російського експорту до КНР домінують сировина, напівфабрикати й продукція низького ступеня переробки – 81,2%.

➖ Структура китайського експорту до Росії виглядає набагато технологічніше. На частку літальних, космічних апаратів, котлів, машин, обладнання, засобів наземного транспорту, полімерних матеріалів та виробів з них припало 35% ($27 млрд.).

➖ Експорт російського газу до Китаю у 2022 році виріс на 50% (на 7,5 млрд. куб.) - до 15,5 млрд. куб. Назвати це однозначним успіхом не можна. За даними китайської митниці, Китай заплатив за цей газ $4 млрд. «Газпром» отримував $257 за тис. куб. м. – п’яту частину середньорічної ціни газу на втрачених ринках Європи. Нескладно зрозуміти, яка з двох країн – Китай чи Росія – отримують від цього більшу вигоду.

➖ Російський керманич Путін під час візиту Сі заявив, що РФ до 2030 року поставить у Китай 98 млрд. куб. м трубопровідного газу та 100 млн. т зрідженого природного газу. Перерахувавши зріджений газ у звичайний, виходить 236 млрд. куб. м. за 8 років. В середньому 29,5 млрд. куб. м. на рік. У довоєнному 2021 році експорт російського газу до Європи становив 174 млрд куб. м. Виходячи із середньодобового в березні прокачування газу через «Турецький потік» та газотранспортну систему України, цього року Росія поставить в Європу 26 млрд. куб. газу.

➖ З урахуванням запланованого збільшення експорту газу до Китаю, сукупний експорт Росією (Європа плюс Китай) буде на 118,5 млрд. куб. на рік менше (на 68%). Пікантності ситуації додає те, що Китай не підтвердив зацікавленість в купівлі анонсованих Путіним обсягів газу.

➖ Заклик Путіна щодо збільшення взаємних розрахунків у національних валютах напевне стосувався використання китайського юаню. Це фактично вже відбувається. Частка юаню в оплаті російського експорту до Китаю за минулий рік зросла у 32 рази (з 0,5% до 16%), в оплаті імпорту з Китаю до РФ – майже в 6 разів (з 4% до 23%).

➖ Однак, по-перше, юань є частково конвертованою валютою, його використання адміністративно регулюється Народним банком Китаю, який підтримує обмеження на рух капіталу й може у будь-який момент їх підсилити. По-друге, використати отриману в юанях виручку можна, купивши саме китайську продукцію.

➖ Росія додатково прив’язує себе до Китаю, що вигідно останньому. Красномовний приклад: за підсумками січня-лютого 2023 року китайські авто займають 36% російського авторинку, в той час, як за перші два місяці минулого року було 10%.

➖ Росія швидкими темпами перетворюється із сировинного придатку Європи на сировинний придаток Китаю. «Розворот на Схід» призвів до появи двох монопольних покупців російської продукції – Китаю та Індії. Монопольний покупець має змогу диктувати ціни. В економічній площині Китай розглядає Росію в якості постачальника дешевої сировини та ринку збуту своєї середньо-технологічної продукції.
#КБФ

Не вірте погрозам Путіна. Він не витримає «війни на виснаження» в Україні. Чим довше триває війна, тим гірше для Москви. Найкращий для нього варіант – замаскувати слабкість і налякати ворогів, щоб вони поступилися першими. «Будьте обачні з картами, які він вирішить вам показати».

Такі висновки і поради дає на сторінках The Wall Street Journal колишній оперативний співробітник ЦРУ, а сьогодні викладач Університету Джорджтауну Дуглас Лондон.

«Якщо я навчився чого-небудь як російськомовний оперативник ЦРУ за десятиліття роботи проти Кремлівських спецслужб, так це ставити під сумнів все, що вони вдають. Все це мені виглядає занадто вигідним сюжетом для Москви, який спростовується фактами», пише автор.

«Минулого року Путін прорахувався, думаючи, що опір України швидко згасне під наступом російських сил. Попри незворушну маску, Путін продовжує думати як офіцер розвідки. Вони рідко роблять ту саму помилку двічі, тим паче, коли зганьбилися. Якби він справді був безумцем і сліпцем, як його часом зображають, російські війська не забралися б з околиць Києва рік тому. Путін показав, що перед серйозними наслідками він може прогнутися».

«Саме серйозні наслідки потягне далі за собою тривала війна. Путін може не сильно тужити за важкими втратами, але вони принижують Кремль і підривають їхню легенду про силу і військову доблесть. Чим вужчими ставатимуть російські ряди, тим більше Путін відчуватиме потребу розширити мобілізацію, виходячи за межі сільських призовників та етнічних громад, які він обрав, щоб відмежувати міську політичну базу від наслідків війни».

«У той час, як дехто насміхається над ефективністю західних економічних санкцій, Москва напружено працює над зміцненням рубля і пошуком альтернативних споживачів для експорту енергоносіїв, від яких відмовилася більшість європейців. Прибутки стають все меншими, а Росія заманює клієнтів все дешевшими нафтою і газом. У міру продовження війни Путін буде зіштовхуватися з дедалі складнішим вибором між фінансуванням конфлікту й оздоровленням економіки. А всі військові поставки, на які Росія розраховує з Китаю, Ірану і Північної Кореї, навряд чи є благодійними пожертвами – знижок для диктаторів не буває. Навіть перекази в рублях від нових торговельних партнерів не допоможуть Путіну виплатити зовнішній борг в американських доларах. А чим менше доходів, тим менше ресурсів - для внутрішніх політичних союзників, яких Путін повинен контролювати».

«Все це свідчить, що чим довше триває війна, тим гірше для Москви. Час дає Україні можливість розгорнути на марші сучасне озброєння і повернути з Заходу свіжо навчених українських операторів. Більше часу дозволяє підвищити продуктивність ланцюгів постачання озброєнь, які вибудовують Сполучені Штати. Складіть це все разом, і Україна матиме майже все, що треба, для дуже очікуваного наступу. Путін може дати відсіч цим силам, але поставити на карту все, що може, буде для нього надзвичайно ризикованою авантюрою. Якщо Україна переможе, чи зуміє він вижити після того, як буде втрачено Крим і жорстко відкинуто його війська за російський кордон?»

«Очевидно, Путін не горить бажанням вести війну на виснаження, але хоче, аби світ так думав. Його дезінформаційні кампанії були завжди націлені на те, щоб зобразити себе і Росію сильнішими, ніж насправді. Якщо він зіштовхується з війною, в якій не може перемогти, то найкращий варіант, на який він може розраховувати, - це замаскувати цю слабкість і налякати ворогів, щоб вони «кліпнули» першими. Україна, можливо, не захоче здаватися, але для Путіна оптимальним виходом стане мирна угода за посередництвом зовнішніх сил. Його відкритість до однобоких мирних пропозицій Китаю свідчить, що він все ще прагне залишитися з козирями в руках».

«Найбільше він, напевно, боїться, якщо США і союзники “натиснуть на газ”. Тиск на російського лідера не обходиться без ризику, але поважне ставлення до його поведінки швидше послабить рішучість Заходу і загострить конфлікт… Замість цього треба, щоб Захід зробив війну для Путіна ще дорожчою. Будьте обачні з картами, які він вирішить вам показати».

***
#КБФ

росію чекає похмуре економічне майбутнє. Через війну країна відходить від високотехнологічних галузей промисловості і переживає «зворотню індустріалізацію».

Старший радник 🇫🇮 Банку Фінляндії Лаура Соланко зазначає, що Західні санкції і триваюча війна проти України негативно впливають на довгострокові перспективи економічного зростання росії.

У 2022 році росія зіштовхнулася з «фінансовим шоком, торговельним шоком і шоком невизначеності». Санкції продовжують тиснути на економіку, тому російські підприємства перейшли на менші якісні або дорожчі ресурси, а деякі перейшли з високотехнологічних до низькотехнологічних.

Соланко у бюлетені Банку наголошує, що Кремлю довелося шукати заміну імпорту і відмовлятися від співпраці з партнерами, яких уряд вважає «недружніми країнами» і які представляють понад 50% світової економіки.

«Така політика може бути успішною лише за умови величезних інвестицій у внутрішнє виробництво для заміщення втраченого імпорту, а також будівництва нових транспортних шляхів на схід і південь. Оскільки ресурси обмежені - це означає менше інвестицій в інші сектори, включаючи потенційно більш продуктивні», - каже представник Банку Фінляндії.

За словами Лаури Соланко, якщо війна триватиме, росія неминуче виділятиме більше ресурсів на ведення бойових дій.

«Навіть ігноруючи той факт, що ресурси легше неправильно розподілити в економіці військового часу, росія неминуче застрягне на шляху більш низького потенційного зростання та похмурого економічного майбутнього», - резюмується на сайті бюлетеню Банку Фінляндії.
#КБФ

ООН досягла ще одного гротескного морального дна – Путінська Росія головує в Раді Безпеки. Країна, яка кидає бомби на міста і цивільне населення в Україні, очолила орган, відповідальний за підтримання міжнародних норм серед держав світу.

Впливова газета The Wall Street Journal, одне з найважливіших глобальних медіа, оприлюднила свою колективну редакційну позицію про міжнародне становище і руйнацію світового ладу.

«Те, що Росія головує в Раді Безпеки, - це красномовна ілюстрація всього, що відбувається в світі», наголошує редакторський колектив WSJ.

«Починаючи з 24 лютого 2022 року, Рада Безпеки не прийняла жодного рішення, щоб накласти санкції на Росію, яка напала на свого сусіда. Росія застосувала право вето, а Китай утримався. Те, що Росія очолила РБ як черговий головуючий, підкреслює, наскільки безпомічною є ООН у справі підтримання міжнародного ладу».

«Уже всім все має бути ясно, хоч важко помирає міф про те, що дещо, назване «міжнародним співтовариством», може зупинити глобальних бандитів, які діють через міжнародну організацію. Ліберальні інтернаціоналісти, які сьогодні втілюють американську зовнішню політику, ще хапаються за уламки цієї мрії Президента Вільсона. Можливо, в цьому й полягає причина, чому приналежність Росії до ООН отримує так мало критики».

«Тим часом, світовий лад руйнується. Північна Корея стріляє балістичними ракетами в бік Японії. Китай розгорнув збройні сили на спірних островах в Південному Китайському морі і погрожує напасти на Тайвань. Росія намагається завоювати Україну, а Іран допомагає Росії зброєю, одночасно підтримуючи терористичні угруповання на Близькому Сході. ООН підтвердила свою безпомічність в кожному з цих питань. Організація навіть не може забезпечити свої минулі санкції проти Пхеньяну».

«Якщо в Гоббсівському світі існує спосіб стримати жорстокість, то він забезпечується коаліціями однодумців, яких підтримує жорстка сила Америки. Поки ця жорстка сила занепадала, бандити повірили в свої можливості і результатом стали такі трагедії, як Сирія, Ємен та Україна. Якщо ліберали хочуть зупинити сповзання до ще більшого хаосу, вони повинні чинити тиск на Адміністрацію Байдена, щоб перебудувати наші Збройні Сили, – поки не пізно».
#КБФ

Проводимо спеціальну подію #КБФ Київського Безпекового Форуму, присвячену Самітам Групи Семи і Миру.

Долучайтесь онлайн 🛜 https://www.youtube.com/live/q1RNeJ-6dOY?feature=shared